Температурний аналізатор

Температурні рецептори розташовані в шкірі, слизових оболонках носа, рота і гортані, а також у внутрішніх органах.

Температурні відчуття виникають при подразненні переважно двох видів рецепторів (див. рис. 43): клітин Руффіні та Гольджі-Мацоні, які реагують на підвищення температури та кінцевих колб Краузе, які збуджуються при її зниженні.

На всій поверхні тіла міститься біля 250000 точок холоду, а тепла — лише 30000. Холодові і теплові рецептори розташовані на різній глибині шкіри: холодові — на глибині 0,17 мм, а теплові — 0,3 мм від поверхні шкіри. Цим у значній мірі пояснюється той факт, що при накладанні на шкіру нагрітої тонкої срібної пластинки виникає відчуття холоду. Парадоксальне відчуття холоду виникає нерідко і при зануренні людини в гарячу ванну. Для терморецепторів шкіри людини характерна нейтральна точка, при якій відсутні відчуття і тепла і холоду. Вона перебуває в межах від +29є до +32є.

Вісцеральний аналізатор

Координаційна діяльність нервової системи та повноцінна робота внутрішніх органів можлива лише за умов постійної сигналізації про стан і зміни їх діяльності.

Вісцеральна (інтероцептивна, внутрішня) чутливість здійснюється завдяки наявності численних вісцероцепторів (лат. viscera — внутрішні органи). До них належать: хеморецептори, осморецептори, барорецептори, терморецептори і больові.

Хеморецептори реагують на різні хімічні речовини (вугільну кислоту, кисень, молочну кислоту та ін.), осморецептори — на зміну осмотичного тиску, барорецептори — на зміни тиску і розтягу.

При подразненні різних вісцероцепторів збідження по різних нервах (1-й і 2-й нейрони) надходить в ЦНС. Третій нейрон вісцерального аналізатора розташований у зорових горбах, четвертий — в різних ділянках КГМ. Зміни функціонального стану внутрішніх органів вловлюються хемо-, термо-, осмо- і барорецепторами, в яких виникають нервові імпульси. Останні при надходженні в ЦНС викликають зміни нервової та нейрогуморальної регуляції діяльності внутрішніх органів. Особливістю вісцерального аналізатора є відсутність відчуття людиною сигналізації з вісцероцепторів.

Доцентрові імпульси з інтероцепторів забезпечують регуляцію дихання, серцево-судинної діяльності, травлення, обміну речовин і ін.

ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МИСЛЕННЯ

Однією з найскладніших форм відображення дійсності є мислення.

Мислення — процес відображення в свідомості людини буття в його істотних зв’язках і відношеннях між об’єктами і явищами.

Характерним для ВНД людини є висока здатність до абстрактно-логічного мислення, яке формується в ранньому віці.

В розвитку мислення одне з центральних місць посідає виникнення і формування понять. Як відомо, кожне слово є “сигналом сигналів” — дуже рухливим, пластичним комплексом конкретних подразників, які становлять поняття, виражене даним словом. Утворившись один раз, такий комплекс починає вбирати в себе нові конкретні подразники, засвоюючи одні з них і диференціюючи інші. Протягом усього життя людина безперервно поповнює зміст своїх понять, приводить їх у зв’язок одне з іншим.