Петрографія – наука про гірські породи, яка вивчає хімічний, мінералогічний склад, їх структуру, текстуру, умови утворення, залягання, поширення та зміну у зв’язку з геологічними процесами, що відбуваються у земній корі.

Гірські породи – скупчення одного або декількох мінералів, які займають значний простір у земній корі і мають більш-менш сталий хімічний і мінеральний склад та будову. Всього відомо близько 1000 видів гірських порід.

Мономінеральні гірські породи – складаються з одного мінералу (вапняк, що утворився з кальциту).

Полімінеральні гірські породи – складаються з багатьох мінералів (граніт утворений з кварцу, польового шпату і слюди).

Породоутворювальні мінерали – мінерали, які характерні для породи і обов’язково входять до її складу. Їх близько 20 видів та з них на 95% складена земна кора.

Акцесорні мінерали – другорядні, випадкові мінерали в складі порід.

Типи = групи гірських порід за походженням – магматичні, осадові і метаморфічні. Вони відрізняються умовами залягання в земній корі, хімічним і мінералогічним складом, структурою та наявністю корисних копалин.

Діагностичні ознаки гірських порід – мінеральний склад (моно-, полімінеральні); колір (визначають за забарвленням, яке переважає у породі); структура ( внутрішня будова, тобто ступінь кристалізації, форма, розмір і спосіб зростання мінералів), яка відбиває умови утворення; текстура (характеризує взаємне розміщення складових частин та щільність); форми залягання (залежать від умов утворення порід, їх вивчають у природній обстановці).

Специфічні ознаки гірських порід – "кипіння", магнітність, розчинність у воді, гігроскопічність, твердість (тверді дряпають скло, м'які не дряпають), горючість, запах.

Магматичні породи – ті, що утворюються внаслідок кристалізації магми всередині або на поверхні земної кори. Бувають інтрузивні та ефузивні, які відрізняються структурою, текстурою та умовами залягання.

Види текстури – за способом залягання складових частин розрізняють щільні (масивні породи кристалічної склуватої будови), пористі (є пори, утворені газами під час виділення з лави), масивні (мінерали розташовані в породі безладно), верстуваті (розташування мінералів верствами), сланцюваті (мінерали розташовані паралельно тонкими шарами), флюїдні (мінерали розташовані потоками – це сліди течії лави), мигдалекам'яні (пори виповнюються вторинними мінералами).

Види структур – тобто, особливості внутрішньої будови - за розміром кристалів виділяють великозернисту (розмір зерен понад 5 мм у діаметрі, що властиво для глибинних порід, які кристалізуються повільно); середньозернисту (зерна розміром 5-2 мм); дрібнозернисті (менше 2 мм, характерно для напівглибинних порід, що утворюються за швидкого охолодження магми), щільна = афанітова (зерна не помітні навіть у лупу).

Форми залягання інтрузивних порід – вони утворюють масивні тіла – лаколіти, лопотіти, батоліти, штоки, факоліти, жили, дайки, нек, сіли.

Лаколіти – тіла грибоподібної форми з випуклою поверхнею (діаметром від 100 м до декількох км, наприклад, гори Аюдаг, Залізна)

Лопотіти – мають вигляд плоского блюда або чаші

Батоліти – куполоподібні тіла великих розмірів (площею понад 200 км²); вони мають стрімкі боки і розширюються донизу, фундамент батолітів знаходиться на великій глибині

Штоки – за формою аналогічні батолітам, але менших розмірів

Факоліти – сочевице подібні тіла у складках шарів

Жили – у разі заповнення тріщин інтрузивними породами без правильної форми

Дайки – жили, які перетинають шари вертикально

Нек – застигла лава у жерлі вулкана

Сіли – горизонтальні інтрузії

Види структури ефузивних магматичних порід – склувата = афанітова (зерна не помітні навіть у лупу), порфірова (на фоні загальної рівномірнозернистої маси виділяються великі кристали вкраплень).

Види текстури ефузивних магматичних порід – пориста (зумовлена виділенням газів під час застигання лави), флюїдна (мінерали розташовані потоками – це сліди течії лави), мигдалекам'яна (пори виповнюються вторинними мінералами), масивна (мінерали розташовані в породі безладно).

Форми залягання ефузивних магматичних порід – потоки (заповнені застиглою лавою, подовжені негативні форми рельєфу), покриви (виникають у разі великих виливів базальтових лав і займають величезні площі), купола (в’язка гранітна лава, що виливається із жерла вулкана, не розтікається, а утворює куполоподібне підвищення).

Класифікація магматичних порід – (хімічна) залежить від ступеня насичення силікатною кислотою: ультракислі (Si O₂ більше 75%), кислі (65-75%), середні (52-65%), основні (45-52%), ультра основні (менше 45%).

Осадові породи – продукти вивітрювання магматичних і метаморфічних порід та накопичення решток організмів. Ці продукти можуть переноситися механічними силами (вітром, водою, льодом), виділятися з розчинів і відкладатися на дні водойм або на поверхні землі. Майже 75% поверхні земної кори вкрито осадовими породами. Однієї з важливих ознак є їх смугастість.

Стадії формування осадових порід – утворення осадового матеріалу (процеси вивітрювання, осадоутворення); переміщення; акумуляції; скам'яніння. Осадові породи утворюються з продуктів руйнування гірських порід, які існували раніше, решток відмерлих організмів і продуктів їх життєдіяльності на дні водних басейнів або суходолів. Осадові породи можуть залишатися на місце свого утворення або переноситися різними механічними силами.

Види структури осадових порід – (за розміром уламків) за розмірами уламків: псефітова (грубоуламкова, розмір частинок понад 2 мм в діаметрі); псамітова (піщана, частинки від 2 до 0,05 мм); алевритова (пилувата, частинки від 0,05 до 0, 005 мм); пелітова (глиниста, частинки менше 0,005мм); мішана (псефіто-псаміто-пелітова, наприклад, морени).

Види структури осадових порід – за генетичним типом – уламкова (в уламкових порід); глиниста (у глинистих порід); зерниста (у хемогенних порід); біогенна (у біогенних порід).

Види текстури осадових порід – масивна, безладна (піски, псефіти), смугаста (перехід ангідриту в гіпс), пориста, волокниста (гіпс), радіальна (сидерит), концентрична (сталактити); за ступенем цементації поділяється на пухку і зцементовану.

Форми залягання осадових порід – для більшості характерна пластова, шарова та покривна форми залягання.

Класифікація осадових порід – виділяють 4 генетичні групи: 1- уламкові (продукти фізичного вивітрювання, груба фаза розсіювання мінеральної маси); 2- глинисті – продукти фізичного або хімічного вивітрювання, а також коагуляції колоїдних розчинів, найдрібніша фаза розсіювання речовини); 3- хемогенні (випадають з води); 4- органогенні (утворюються за участю рослинних і тваринних організмів).

Метаморфічні породи – змінені магматичні й осадові породи під впливом високих температур, тиску, газів, гарячих розчинів, тобто вторинні гірські породи.

Види структури метаморфічних порід – повнокристалічна, яка утворилася внаслідок перекристалізації порід у твердому стані. Під дією високого тиску на породи всі кристали сплющуються й орієнтуються в одному напрямку, перпендикулярному до дії тиску, або деформуються і подрібнюються. За розміром зерен мінералів розрізняють – великокристалічні (діаметр зерен більше 1 мм); середньокристалічні (діаметр від 1 до 0, 25 мм); дрібнокристалічні (діаметр менше 0, 25 мм).

Види текстури метаморфічних порід – сланцювата (мінерали видовженої  форми, розташовані паралельно - сланці), смугаста (у породі чергуються смуги різних за складом і кольором мінералів різної товщини - гнейси), волокниста (мінерали переплітаються між собою), плойчата = хвиляста (порода зібрана в складки), очкова ( в породі виявляються великі зерна світлих мінералів на загальному темному фоні), масивна (зерна мінералів розміщені без певного орієнтування - мармури).

Родючість ґрунту – здатність забезпечувати рослини поживними речовинами та водою.

Складові частини ґрунту – тверда частина (містить запаси поживних речовин для рослин, які зосереджені в мінералах), рідинна частина (ґрунтовий розчин, з якого рослини безпосередньо беруть воду та поживні речовини), газова частина ( або ґрунтове повітря).

Тверда частина ґрунту - містить запаси поживних речовин для рослин, які зосереджені в мінералах. У її складі є рештки рослинних і тваринних організмів, вони розкладаються і звільняють раніш засвоєні речовини. Тверда частина складається з колоїдних (розмір частинок менше 0, 25 мікрон) та мулуватих часток (розмір більше 0, 25 мікрон). Колоїдні та мулуваті частки зумовлюють властивості ґрунту – зв’язність, набухання, поглинальна здатність.

Рідинна частина ґрунту - ґрунтовий розчин, з якого рослини безпосередньо беруть воду та поживні речовини. Взаємодія солей цього розчину з колоїдами твердої частини має велике значення і від неї залежать вапнування кислих ґрунтів, гіпсування солонців, внесення добрив.

Газова частина ґрунту - або ґрунтове повітря, перебуває у взаємодії з твердою частиною ґрунту та ґрунтовим розчином.