Головна » Статті » Словник

Український педагогічний словник ч.3

ТИФЛОТЕХНІКА – розділ дефектології, що розробляє принципи конструювання і використання технічних засобів (приладів, машин тощо) для корекції й компенсації дефектів зору; сукупність цих технічних засобів. Основний принцип конструювання Т. полягає у компенсаторному використанні збережених аналізаторів (слуху, дотику, залишкового зору).

ТУГОВУХІСТЬ – стійке зниження слуху, при якому виникає утруднення сприйняття мови і мовного спілкування. Ці утруднення можуть бути різними – від незначного порушення розбірливості сприйняття мови до втрати можливості сприйняття мови, яка виголошується не біля самої вушної раковини. Між глухотою і Т. є якісна різниця: при Т. сприйняття посиленої мови зберігається. Діти, які страждають на Т. , але не мають порушень мовлення, можуть навчатися в масовій школі за умови користування індивідуальним слуховим апаратом. Діти з порушенням мовного розвитку, що виникло внаслідок Т., виховуються у спеціальних дитячих садках і навчаються у спеціальних школах-інтернатах.

ФОБІЇ – нав’язливі страхи. Ф., як і інші нав’язливі стани , виникають всупереч волі хворого, він розуміє їх невмотивованість, навіть безглуздість, але подолати не може. У дітей Ф. спостерігається частіше, ніж у дорослих, і виражаються у формі побоювання дрібних тварин або гострих предметів, побоювання води, страху смерті тощо. Приводом  для Ф. можуть служити різні залякування дітей, конфлікти в школі чи родині.

ШИЗОФРЕНІЯ -  психічне захворювання, основною ознакою  якого є ніби розщеплення психіки. Розвиток хвороби супроводиться галюцинаціями , маренням, запамороченням свідомості та іншими психічними розладами, що  призводять до порушень поведінки, соціальної дезадаптації хворих. Ш. – тяжка і тривала хвороба, яка вражає головним чином людей молодого віку. лікування Ш. залежить від форми і стадії захворювання.

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА – частина культури суспільства, що включає систему фізичного виховання та сукупність спеціальних наукових знань і матеріальних засобів, необхідних для розвитку фізичних здібностей людини, зміцнення її здоров'я . Ф. к. органічно включає в себе громадську, особисту гігієну, гігієну праці й побуту, широко використовує сили природи, виховує правильний режим праці й відпочинку. Виховання Ф. к. починається з раннього дитячого віку. В родині, дитячих яслах і садках дітям прищеплюється гігієнічні навички, вони залучаються до активної участі в  рухливих іграх. Особливо великого значення Ф. к. надається в школах, де керівництво заняттями здійснюють кваліфіковані педагоги з фізичного виховання.

ФІЗИЧНЕ  ВИХОВАННЯ – складова частина загального виховання; соціально- педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров'я й загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини,  формування життєво важливих рухових навичок та вмінь. Ф. в. здійснюється в єдності з розумовим, моральним, трудовим і естетичним вихованням. Обов’язкові заняття фізичними вправами за державними програмами проводяться в дошкільних закладах, загальноосвітніх школах, у всіх типах спеціальних навчальних закладів, в армії тощо.

ШКІЛЬНА ПСИХОДІАГОСТИКА – галузь психодіагностики, що охоплює всі види навчально-виховних закладів (утому числі й дошкільні), але насамперед загальноосвітню школу. В Ш. п. можно виділити такі основні напрямки: психодіагностика й подолання загального відставання у навчанні, специфічного відставання з математики, відхилень від індивідуального оптимуму навчальної діяльності, недисциплінованої поведінки. До предмета Ш. п. входять, окрім того, діагностика психологічної готовності до шкільного навчання, а також визначення індивідуально-психологічних особливостей дітей з підвищеними здібностями.

ШКОЛА ДЛЯ  ГЛУХИХ – в Україні навчально-виховний заклад інтернатного типу для дітей, позбавлених слуху і внаслідок цього  - мови. Перебувають у системі загальноосвітніх закладів Міністерства освіти. Навчання проводиться за спеціальними навчальними програмами й підручниками. Строк навчання -  13 років (підготовчий клас для глухих, які не виховувалися у дитячому садку, і 12 основних класів).  Учні здобувають знання в обсязі дев`ятирічної  загальноосвітньої школи й відповідну виробничу кваліфікацію.

ШКОЛА ДЛЯ  СЛІПИХ – в Україні навчально-виховний заклад   інтернатного типу  системи Міністерства освіти, де навчаються сліпі або діти з залишками зору ( до 0, 05). В Ш. д. с. проводиться корекційно-педагогічна робота, спрямована на нормалізацію психічного й фізичного розвитку дітей, подолання вторинних відхилень у їхньому розвитку. Навчання в Ш. д. с. здійснюється    за програмами середньої загальноосвітньої школи. Строк навчання порівняно з масовою школою продовжено на один рік.

ШКОЛИ -САНАТОРІЇ – В Україні спеціальні загальноосвітні школи-інтернати для хворих і  фізично ослаблених дітей.  Створюються з метою забезпечення лікування та продовження загальноосвітньої підготовки. Зміст навчально-виховної роботи в  Ш. – с. такий самий, як і масових загальноосвітніх школах. Тривалість і кількість уроків у Ш. – с. порівняно з загальноосвітньою менші. Режим дня будується з урахуванням захворювання дітей, періодичності й особливостей лікувально-оздоровчого процесу. Див. також Лісові школи.

«Я – КОНЦЕПЦІЯ» -  відносно стійка, в більшій чи меншій мірі усвідомлена  система уявлень індивіда про самого себе, яка переживається ним як неповторна, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе. «Я – к.»- цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного Я, що виступає як установка по відношенню до самого себе і який включає компоненти: когнітивний – образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості тощо (самосвідомості); емоційний – самоповага, самоприниження тощо; оцінково - вольовий – прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу тощо.

Категорія: Словник | Додав: zhmurkoalexandr2016 (07.02.2017)
Переглядів: 511 | Теги: педагогічний словник, Український | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar