Фізіологія — наука, що вивчає динаміку функціональної активності організму з врахуванням діапазонів регуляторних можливостей його органів і систем.

Уява про функції окремих органів і систем людини формувалась на протязі багатьох віків.

Фізіологія як наука, зародилась, головним чином, у зв’язку з потребами медицини. Разом з тим, інтерес до функцій людського тіла стимулювався багатьма іншими галузями людської діяльності: фізичною і розумовою працею, військовою справою, подорожами. Усі ці форми діяльності породжували питання про витривалість, силу, швидкість, доступні людині, про розвиток їх та удосконалення.

Лікування людей та трудова практика вимагали знань про будову людського тіла. Тому досягнення анатомії, а пізніше — гістології стали обов’язковою умовою для розвитку фізіології.

Крім того, фізіологія могла розвиватись, опираючись на фізику і хімію (пізніше — біофізика і біохімія).

Достатньо лише згадати, що лише після відкриття О2 стало можливим пояснення механізму дихання. Опис закону збереження енергії сприяв розвитку нового розділу фізіології — обміну речовин.

Становлення біохімії на початку XIX ст. зробило можливим розуміння найважливіших питань фізіології крові, виділення, травлення, залоз внутрішньої секреції.

Сучасна уява про молекулярну будову живих тканин, досягнення біофізики у вивченні мембран — все це дозволило пізнати багато властивостей збудливих тканин та сам процес збудження.

Фізіологія — наука експериментальна. Використання в фізіології фізичних, хімічних та технічних методів дослідження сприяло оснащенню фізіологічних лабораторій чутливими приладами, що дають можливість отримати інформацію про складні процеси, що відбуваються в організмі.

Методи фізіологічних експериментів дуже різноманітні. Серед них можна назвати методи:

• • подразнення;

• • видалення;

• • реєстрація біотоків;

• • пересадка органів (трансплантація);

• • денервація;

• • судинні анастамози;

• • фістули;

• • ізоляція органів.

Нові статті.......