(площа 46 402,9 га)

Указом Президента України від 10 серпня 1998 року на базі державного заповідника “Дунайські плавні” створено Дунайський біосферний заповідник. Заповідник створено для охорони дельтових екосистем, а також водно-болотних угідь міжнародного та загальнодержавного значення.

На території України пониззя Дунаю відзначається своїм біологічним різноманіттям та багатством природи. Його унікальність і своєрідність пов'язані з розташованими тут Кілійською дельтою, наймолодшою і найдинамічнішою ділянкою однієї з найбільших у світі дельт, дунайської, а також великими прісноводними водоймами - лиманами.

Внаслідок цього тут переважють величезні водно-болотні угіддя, представлені очеретяними плавнями, вкритими мережею проток, каналів, з численними озерами. Окрім того, в регіоні різноманітні й наземні екосистеми. На відносно невеликій за площею територією є ділянки заплавних лісів, луків, солончаків, пісків, залишки степів. У густонаселеній і вкрай освоєній Європі дельта Дунаю є справжньою оазою живої природи серед розораних і порушених степів півдня України.

Для забезпечення охорони природних комплексів Придунайського регіону, відповідно до Указу Президента України від 10 серпня 1998 року №861/98, на базі природного заповідника "Дунайські плавні" було створено Дунайський біосферний заповідник.

Заповідник - це водно-болотні угіддя міжнародного значення (рамсарські), місце існування значної кількості рідкісних рослин та тварин з Червоної книги України та міжнародних червоних списків. Є типові та унікальні угруповання рослин з Зеленої книги України.

До передбачених законом зон біосферного заповідника увійшли:

• Вторинна (морська) дельта Кілійського рукава Дунаю (нижче за м. Вилкове) - заповідна, буферна зона і зона антропогенних ландшафтів.

• Жебріянська гряда- зона антропогенних ландшафтів.

• Стенцівсько-жебріянські плавні - зона регульованого заповідного режиму.

• Русловий острів Єрмаков - буферна зона і зона антропогенних ландшафтів.

• Територія прилеглого недіючого рибного господарства - зона антропогенних ландшафтів.

На території заповідника зареєстровано 953 види судинних рослин, з них до Червоної книги України віднесено 20 (білоцвіт літній, водяний горіх плаваючий, гвоздика бесарабська, меч-трава болотна, рястка Буше, сальвінія плаваюча тощо), а до Європейськго червоного списку включено 11 видів.

В акваторії заповідника зареєстровано 90 видів риб, з яких 15 включено до Червоної книги України (стерлядь, лосось дунайський, лосось чорноморський, осетер атлантичний, умбра, йорж смугастий, білуга тощо), 7 – до Європейського червоного списку.                                                                                                                                                                                      

Виявлено 255 видів птахів (62 % орнітофауни України), серед них на гніздуванні відмічено 124 види, 196 пролітних. До червоної книги включено 41 вид: баклан малий, орлан-білохвіст, пелікан кучерявий, пелікан рожевий, лелека чорний, гага звичайна тощо. До Європейського червоного списку включено 7 видів.

Зафіксовано 42 види ссавців, з них у Червоній книзі України – 13: видра, морська свиня, перев'язка, сліпак білозубий, тюлень-монах, афаліна, дельфін-білобочка, кіт лісовий тощо.

На території заповідника налічується більше 800 видів комах. З них 36 видів занесені до Червоної книги України: жук-самітник, красотіл пахучий, бражник мертва голова, махаон, сколія-гігант, стиз смугастий, мурашиний лев-акантоклізіс тощо, до Європейського червоного списку включено 15 видів.

Зареєстровано 11 видів земноводних та 5 видів плазунів, види з Червоної книги відсутні.

Правове поле функціонування біосферного заповідника дозволяє поєднати охорону природи з раціональним використанням природних ресурсів. Практичним впровадженням механізму раціонального та екологічно збалансованого використання природно - ресурсного потенціалу заповідника є надання рекреаційних послуг.

Розвиток екологічного туризму та екскурсійна діяльність для біосферних заповідників є дуже перспективною формою природоохоронної пропаганди, дієвий засіб формування у населення почуття гордості і бажання зберегти природну спадщину.

За своїм потенціалом Дунайський біосферний заповідник не тільки не поступається міжнародним резерватам, але і має перед ними багато переваг. Інтерес, що збільшується, до заповідника спостерігається не лише з боку міжнародної наукової громадськості. Значну популярність він здобуває серед вітчизняних і закордонних туристів, що вимагає звернути особливу увагу на такий вид туризму, як екологічний.

Туризм, як одна з найпотужніших економічних галузей світового господарства, робить впевнені кроки і дедалі швидше охоплює нові природні території. Активізація розвитку екологічного туризму не повинна негативно впливати на стан заповідних територій. Проблема збереження природних ландшафтів стала дуже актуальною. Проте саме на об`єкти природно-заповідного фонду лягає відповідальність за їх довготривале збереження і відновлення.

 Інтерес до экотуризму зумовлюється і тим, що він поєднує туризм і охорону природи. Екологічний туризм – не що інше, як один з видів природного туризму, що відрізняється своєю залежністю від збереження природних екосистем, а розвиток екотуризму вимагає відповідного рівня керування, що запобігає нанесенню шкоди природі. Світовий досвід свідчить, що для того, щоб зберегти унікальну природу і забезпечити можливості для її довгострокового використання в туристичних цілях, необхідно постійне спостереження і моніторинг.

З метою залучення туристів до участі в охороні природи регіону різноманітними шляхами (науковий моніторинг, проекти по відновленню деградуючих ділянок, фінансова допомога тощо) та забезпечення їх необхідною інформацією і вихованням при заповіднику створено Інформаційно-туристичний центр.

Саме тут відвідувачів інформують про статус природоохоронної території, заходи, які забезпечують збереження розмаїття тваринного і рослинного світу, про те, як зменшити вплив на уразливі природні комплекси та надають багато іншої корисної інформації про історію краю та природокористування.

Екологічна просвіта екотуристів – це можливість впливу на їхню поведінку через збільшення розуміння природних і культурних цінностей, отримання туристами незабутніх вражень. Це ще і визначена гарантія того, що природні і культурні цінності, які є дуже важливі для місцевих жителів, збережуться не тільки для нинішнього покоління, але і для нащадків.

Щороку Інформаційно-туристичний центр відвідують понад 3000 туристів (а в 2005 і 2007 роках - понад 5000) – тих, хто обрав місцем відпочинку та одержання нових знань і приємних вражень перлину Придунайського краю – Дунайський біосферний заповідник.

Туристично - екскурсійні маршрути для відвідувачів
Дунайського біосферного заповідника

"Місто на воді"

Пішохідна екскурсія по старій частині м. Вилкове по "єриках" (вулицям-каналам), де близькість води зберігає прохолоду навіть в найспекотніший день. Місто минулих традицій, смоляних човнів, старообрядчеських храмів, запашних фруктів і ягід, неповторного місцевого вина і різноманітного рибного застілля.

"Нульовий кілометр"

Територією 10 держав несе Дунай по Європі свої могутні води. Подолавши цю марафонську дистанцію, повноводна річка зустрічається з Чорним морем. Ця магічна крапка притягає мільйони жителів басейну Дунаю. Але далеко не багатьом пощастить відвідати її. Ритуал проходження крізь знак "0" вже породив безліч повірь і навіть легенд. Дика природа, безлюдне узмор'я, новоутворені острови і коси, багатолике пташине царство заспокоять, розслаблять і принесуть задоволення кожному. відвідувачу.

"Наглядова вежа"

На зеленій стоянці на кордоні "Полуденне" побудована вежа для спостереження за багатющим рослинним і тваринним світом дунайської дельти. У Вас буде можливість з 11-метрової висоти за допомогою бінокля побачити панораму дунайських плавнів, куточки, що заросли водяним горіхом і лататтям білим, вихід гирла Полуденне в Чорне море.

"Екологічна стежка "Лебединка"                       

Дельта Дунаю - рідкісний куточок Європи, де природа розвивається по своїм вічним і непорушним законам. Колонії птахів, природний плавневий ліс, різнолике пташине населення на морських мілководдях в поєднанні із зручностями пішохідного маршруту по дерев'яним "тротуарах" через прирусловий ліс, зручний і місткий наглядовий будиночок доставлять Вам багато приємних миттєвостей.

"Заповідне узмор'я "Східне"

Дві стихії - найбільша річка Європи і Чорне море "працювали" над створенням Дунайської дельти. Цей куточок незайманої природи майже не відчув на собі насідків людської діяльності. Дике безлюдне морське побережжя, величезне плавневе озеро з найбільшими на Україні чагарниками білосніжних лілій і водяного горіха, царство птахів нікого не залишать байдужим.

"Кордон Євросоюзу"

Туристично-екскурсійний маршрут "Кордон Євросоюзу" проходить від м. Вилкове по Старостамбульському гирлу вздовж державного кордону України з Румунією. Закінчується він на межі заповідної зони, яка визначена на місцевості відповідним аншлагом.

 Переміщення туристів передбачено виключно водним транспортом (човни, мотоботи, судна). Маршрут проходить по території буферної зони і зони антропогенних ландшафтів Дунайського біосферного заповідника по гирлу Старостамбульське. Це гирло своєю водністю і шириною демонструє могутність і велич Дунаю, як другої за величиною річки Європи після Волги.

Скориставшись цим маршрутом туристів чекає знайомство з ландшафтами прируслових пасм і лісів, які ростуть як на українській, так і на румунській території вздовж гирла Старостамбульське. В Старостамбульському гирлі здійснюється промислове рибальство, і особливий інтерес у гостей дельти викликає процес лову дунайського оселедця. В прируслових частинах островів Анкудинів, Стамбульський і Кубанський вздовж маршруту розташовані городні ділянки місцевих жителів. Традиційне городництво та садівництво, з використанням родючого дунайського мулу, теж приваблива родзинка цього туристично-екскурсійного маршруту.

"Лісове озеро"

На територіях, які увійшли в 1998 році до складу Дунайського біосферного заповідника, традиційно найбільше рекреаційне значення мало Жебриянське пасмо, його водойми. Цьому сприяла легкодоступність цих місць для жителів м. Вилкове, сіл Приморське та Ліски.

Історія Жебриянського пасма налічує понад тисячу років. Воно починається вузенькою смужкою біля с. Приморське і досягає м. Вилкове, де його ширина становить 3,5 км. Його загальна площа складає 2 тис. га. Жебриянське пасмо – це пісчана коса, яка утворена середньозернистими пісками морського походження, ущільненими прошарками черепашника.

Екологічне значення Жебриянського пасма визначається його належністю до одного з найбільших водно-болотних угідь в межах України, хоча ця територія відокремлена, а на фоні рівних як стіл плавнів відрізняється своєю рельєфністю.

Незважаючи на майже суцільне обліснення, тут ще збереглися осередки корінних біотопів з характерною флорою і фауною. Різновіковий сосновий ліс, що росте на пасмі, поступово поширюється на нові території і призводить до перебудови екосистеми.

Маршрут "Лісове озеро" розроблено і запроваджено з метою впорядкування використання в рекреаційних цілях водойм та прилеглих територій Жебриянського пасма, а також забезпечення стабільного функціонування природних і антропогенних екосистем пасма при збереженні та відновленні їх біологічного різноманіття в умовах ведення лісового господарства і раціонального використання природних ресурсів.

Штучно створене лісове озеро може бути використане як для оздоровчих, так і для освітніх цілей.

Ця територія поступово стає "науковим полігоном" не тільки для екологічної освіти школярів і екскурсантів, але й для проведення польової практики студентів, різноманітних екологічних десантів, експедицій, тощо.

Для тих, хто полюбляє посидіти на березі водойми з вудкою, цікавим є штучний канал, який розташований недалеко від лісового озера і є улюбленим місцем любительської риболовлі для місцевих жителів. Канал створився як результат добування піску на Жебриянському пасмі. Сьогодні він виконує функцію, в тому числі водного під`ізду до лісового озера.