Формування, ріст і розвиток мітохондрій в гаметогенезі та ранньому ембріогенезі хребетних.

ПЛАН

1. Синтез мітохондріальних білків і особливості формування мітохондрій.

1. система синтезу білка в мітохондріях;
2. продукти мітохондріального білкового синтезу;
3. синтез мітохондріальних білків у цитоплазмі;
4. транспорт у мітохондрії білків, синтезованих у цитоплазмі;
5. формування окремих компонентів мембран мітохондрій.

2. Формування мітохондрій під час процесів розвитку.

1) оогенез;

2) сперматогенез;

3) ріст та диференціювання окремих тканин і органів.

Дарвінізм, матеріалістична теорія еволюції органічного світу, заснована на переконаннях Ч. Дарвіна. Дарвінізм довів реальність еволюції і переконливо пояснив механізм еволюційного процесу. Створенню дарвінізму передували концепції ряду вчених, що проголошували змінність видів (трансформізм), але що не зуміли розкрити причини і механізми еволюції. З трансформістів лише Ж. Б. Ламарк розробив логічно послідовну систему поглядів, яка однак, давала в цілому ідеалістичне пояснення еволюційного процесу. Роботу над своєю теорією Дарвін почав в 1837, перший її нарис був написаний в 1842, після чого Дарвін продовжував збирати і аналізувати нові факти. Він спирався на дані палеонтології, порівняльної анатомії, ембріології, систематики, біографії і геології, широко використав досягнення практики сільського господарства, особливо селекції. Важливу роль в формуванні поглядів Дарвіна зіграло вчення Ч. Лайєля про геологічну еволюцію Землі, зокрема висунений Д. Геттоном і Ч. Лайєлем принцип актуалізму, згідно з яким на Землі в минулому діяли ті ж чинники, що і в наш час. Основні положення теорії Дарвін виклав у 1859 в книзі «Походження видів, шляхом природного відбору, або збереження обраних порід в боротьбі за життя», розвинув в подальших трудах - «Зміна тварин і рослин під впливом одомашнення» (1868) і «Походження людини і статевий добір» (1871). Назва «Дарвінізм» запропоновано А. Уоллесом,  який незалежно від Дарвіна дійшов близьких висновків.

Органічні сполуки, що містять в молекулі карбоксильну та аміно групи, називають- амінокислотами. Амінокислоти мають надзвичайно велике значення в органічному світі, тому що з них побудовані білкові речовини клітині, що виконують ряд інших важливих функцій в живому організмі: структурні білки, ферменти, гормони, транспортні білки, захисні, запасаючі, скорочувальні, токсини.

ІЗОМЕРІЯ. НОМЕНКЛАТУРА.

Амінокислоти називають звичайно як замісники відповідних карбонових кислот, позначаючи положення аміно групи буквами латинського алфавіта. Застосовується також систематична номенклатура, а для найпростіших- імпіричні назви:

CN₂NH₂-COOH  амінооцтова кислота, аміноетанова кислота, глікол, гліцин.

CH₃-CHNH₂-COOH  a-амінопропіонова кислота, 2-амінопропіонова кислота, аланін.

CH₃-CH₂-CH-CHNH₂-COOH  2-аміно-3-метилпентанова кислота

                  /                                ізолейцин.

                CH₃

CH₃-CHOH-CHNH₂-COOH   a-аміно-b-оксимасляна, 2-амино-3-оксибутанова кислота, треонін.

Рекомендовано до друку кафедрою здоровʼя людини та корекційної освіти

Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

 протокол №  від  2015 року

Рецензенти:

Федій Ольга Андріївна, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри початкової і дошкільної освіти Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

Крамаренко Алла Миколаївна, доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри початкової освіти Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв Бердянського державного педагогічного університету

            Духовне здоров’я молодших школярів: теоретико-методичні аспекти формування : [метод. реком. для викл. вищ. пед. навч. закл.] / Бойчук Ю.Д., Науменко Н.В., Бородіна О.С., Галій А.І., Голуб Н.М., Козачек Н.О., Міщенко О.А., Пашинський П.П., Потамошнєва О.М., Райчук М.І., Сінопальнікова Н.М., Туренко Н.М., Щербак І.М. - Харків : ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2014. – с.

            Методичні рекомендації присвячено висвітленню теоретичних та методичних питань формування духовного здоров’я молодших школярів. Розкрито педагогічну сутність поняття «духовне здоров’я». Розглянуто зв’язок духовності як філософського поняття з духовним здоров’ям як сучасною валеологічною проблемою. Визначено основні шляхи підготовки майбутніх учителів початкових класів до формування духовного здоров’я молодших школярів. Розраховані на викладачів вищих педагогічних навчальних закладів, аспірантів, студентів та вчителів-практиків.

© ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2015

Затверджено редакційно-видавничою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, протокол № від

Рецензенти:

Кульбіда С.В., доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник

Інституту спеціальної педагогіки НАПН України

Сіліна Г.О., кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри валеологічної та інклюзивної освіти Харківської академії неперервної освіти

Ю.Д. Бойчук, К.І. Васильєва, Н.П. Хребтова, О.С. Бородіна. Робоча програма з навчальної дисципліни «Основи інклюзивної освіти» для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. – Харків : ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2013. 14 с.

Робоча програма з навчальної дисципліни «Основи інклюзивної освіти» призначена для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Засвоївши цей курс, студенти отримують знання з проблеми впровадження інклюзивної освіти в Україні, її нормативно-правової бази, особливостей психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами та умов їх перебування в інклюзивному освітньому середовищі.

©Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

© Ю.Д. Бойчук, К.І.Васильєва,

Н.П. Хребтова, О.С. Бородіна 2013