20:01 СИСТЕМА ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК, ЗВ'ЯЗОК ПЕДАГОГІКИ З ІНШИМИ НАУКАМИ. МЕТОДИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ... | |
Інтенсивний розвиток педагогіки в XIX—XX ст. привів до утворення системи педагогічних наук, що включає в себе: загальну педагогіку, яка охоплює основні питання виховання і навчання людини. Розвиток загальної педагогіки як науки визначив створення в середині неї самої самостійних галузей знань, таких як: дидактика (теорія навчання і освіти), теорія виховання, школознавство (управління школою), вікову педагогіку, яка досліджує особливості виховання на різних етапах вікових груп (переддошкільна, дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих); дефектологію як спеціальну педагогіку, що розробляє питання виховання і навчання глухонімих і глухих (сурдопедагогіка), сліпих і тих, хто погано бачить (тифлопедагогіка), розумововідсталих (олігофренопедагогіка), діти з розладом мови (логопедія); методику, яка вивчає специфіку вивчення окремих навчальних предметів (мови, математики, природознавства тощо); історію педагогіки, що досліджує розвиток педагогічних ідей у різні епохи, різними представниками науки; порівняльну педагогіку, яка вивчає порівняльним методом виховання і навчання в різних країнах; етнопедагогіку, об'єктом дослідження якої є вивчення особливостей, досвіду народного виховання, які відбиті в національній культурі, народних традиціях, звичках, фольклорі. Джерелами розвитку педагогіки є науково-педагогічні дослідження, передовий педагогічний досвід, історія педагогіки, а також ряд наук, які тісно пов'язані з педагогікою: філософія, етика, естетика, фізіологія, шкільна гігієна, кібернетика. «Педагогіка, — як влучно писав журналіст С. Соловейчик, — вихованка багатьох наук. Спочатку у ній панували філософи. На короткий час вона потрапила під вплив біологів. Потім — психологів. Сьогодні педагогіка і у нас, і у всьому світі знаходиться під привабливістю соціальної психології: ранжируємо, тестуємо, анкетуємо, робимо зрізи — вивчаємо...» Методи науково-педагогічних досліджень Успішність розвитку педагогічної науки обумовлена вибором методології дослідження. Методологія — шлях дослідження, теорія, вчення про науковий метод пізнання. Серед них слід назвати: системний підхід, особистісний, діяльнісний, культурологічний, етнопедагогічний та ін. Системний підхід передбачає, що відносно самостійні компоненти педагогічного процесу розглядаються не ізольовано, а в їх взаємозв'язку, що дозволяє виявити загальні системні властивості й якісні характеристики, які складають систему окремих елементів. Особистісний підхід у педагогічній науці вимагає визнання особистості як продукту суспільно-історичного розвитку, носія культури, її унікальності, інтелектуальної і моральної свободи, права на повагу, що передбачає опору у вихованні на природний процес саморозвитку здібностей, творчого потенціалу, самовизначення, самореалізацію, самоутвердження, створення для цього відповідних умов. Діяльнісний підхід (частіше діяльнісно-особистий), спрямований на те, щоб організувати діяльність суб'єкта, в якій він був би активним суб'єктом пізнання, праці, спілкування, свого розвитку. Культурологічний підхід має своєю основою аксіологію — вчення про цінності. Людина розвивається шляхом освоєння нею культури як системи цінностей, одночасно стає творцем нових елементів культури, тобто відбувається становлення індивіда як творчої особистості. Етнопедагогічний підхід. Індивід живе в конкретному соціокультурному середовищі, належить до певного етносу, тому виховання повинно спиратися на національні традиції народу, його культуру, звичаї, навички при проектуванні й організації педагогічного процесу. З одного боку, необхідно вивчати, формувати це середовище, а з другого — використовувати його виховні можливості. Аксіологічний (ціннісний) підхід, який дозволяє вивчати явища з точки зору виявлення їх можливостей задовольняти потреби людини, розв'язувати завдання гуманізації суспільства. Людина розглядається як найвища цінність суспільства і мета його розвитку. Такі цінності, як життя, здоров'я, любов, освіта, праця, мир, краса, Батьківщина, завжди привертали увагу людей у різні часи. Моральні, естетичні, економічні, екологічні та інші цінності характеризують особистість, а їх розвиток — основне завдання гуманістичної педагогіки. Методи дослідження — це способи вивчення різних сторін педагогічного процесу. Розрізняють емпіричні методи, які передбачають накопичення, відбір, зіставлення, аналіз одержаних даних у ході вивчення педагогічних явищ, процесів, умов (спостереження, вивчення продуктів діяльності учнів, бесіда, експеримент). Спостереження — це цілеспрямоване, систематичне сприйняття дослідником педагогічного процесу, його окремих сторін у природних умовах. Завданням спостереження є накопичення фактів і подальший їх аналіз. Але цей метод вимагає дотримання окремих вимог: — чіткого визначення мети спостереження; — розробки програми, плану спостереження. При цьому необхідно враховувати, що спостереження повинно вестися систематично, а не час від часу, бути всебічним, спрямованим на виявлення сукупності взаємопов'язаних процесів, явищ, особливостей особистості, обгрунтованим; — визначення показників, критеріїв досліджуваного об'єкта; — об'єктивної фіксації спостережуваного. Для цього можна вести протоколи спостережень, щоденники, записи на магнітофоні та ін.; — створення необхідних умов для спостереження. Спостереження може бути безпосереднім та непрямим. При безпосередньому дослідник спостерігає особисто за об'єктом у природних умовах, непряме спостереження передбачає використання спеціальних приладів — прихованих камер, телебачення. Методи вивчення продуктів діяльності учнів: зошитів, конспектів, читацьких щоденників, творів, малюнків та інше, які дають уявлення про систему роботи вчителя, особливості вияву якостей особистості. Метод бесіди допомагає з'ясовувати недоступні безпосередньому спостереженню особливості педагогічних явищ, оцінок, суджень, думок, мотивів поведінки, вчинків. Бесіда може мати чітку, регламентовану форму, для якої заздалегідь складаються питання. За невимушеністю характеру бесіди питання формулюються в залежності від ситуації. У будь-якому випадку необхідно готуватися до бесіди (визначити мету, завдання, намітити питання тощо), встановлювати контакт із співбесідником (зацікавлено та щиро вести розмову, тактовно та доброзичливо ставити питання, вміти берегти довірені таємниці). Бесіди проводяться з учнями, батьками, вчителями, керівництвом школи. Експеримент — метод дослідження, в процесі якого створюються умови для з'ясування залежності між педагогічними засобами та результатами їх використання за точно встановлених та зафіксованих умов. Експеримент передбачає висунення теоретичних положень, які можуть бути покладені в основу подальшої роботи, формулювання проблеми дослідження, постановки конкретних завдань, висунення гіпотези, визначення методів дослідження, критеріїв, проведення констатуючого експерименту (з'ясування стану об'єкта дослідження, тобто фіксація його рівня, стану). Потім проводиться формуючий експеримент, який передбачає організацію діяльності для перевірки методів, засобів, підходів тощо, перевірка ефективності яких відбувається в ході контрольного експерименту. Усі три етапи педагогічного експерименту (констатуючий, формуючий, контрольний) можуть існувати як у природних умовах (маються на увазі природні для досліджуваних умов їх життєдіяльності), так і в лабораторіях. Друга група методів дослідження — теоретичні. Це методи теоретичного аналізу напрямів, теорій на встановлення нових понять, підходів; методи моделювання — обгрунтування спеціальних зразків, моделей, явищ, систем. | |
|
Всього коментарів: 0 | |