Адені́н — похідна пурину, одна з двох пуринових основ, які використовуються в утворенні нуклеотидів нуклеїнових кислот ДНК та РНК. У ДНК, аденін зв’язується з тиміном через два водневі зв'язки, що допомагає стабілізувати структуру нуклеїнової кислоти. У РНК, аденін зв’язується з урацилом.

Аденін формує декілька таутомерів, речовин, які можуть бути швидко перетворені одна в одну і часто вважаються еквівалентними.

Аденін формує аденозин, нуклеозид, коли зв’язується з рибозою, і дезоксиаденозин, коли зв’язується з дезоксирибозою. Він також формує аденозин-трифосфат (АТФ), нуклеотид, який має три фосфатні групи додані до аденозину. АТФ використовується в клітинному метаболізмі як один з основних методів передачі хімічної енергії між хімічними реакціями.

У старій літературі, аденін іноді називається вітаміном B4. Проте він більше не розглядається як частина вітаміну B.

Вважається що, при походженні життя на Землі, перший аденін був сформований полімеризацією п'яти молекул ціаніду водню (HCN).

Аденозинтрифосфат (АТФ) або аденозинтрифосфорна кислота, аденілпірофосфорна кислота — нуклеотид, який містить аденін, рибозу та три фосфатні групи.[1]

У реакціях, що протікають в клітині, АТФ бере участь у вигляді Mg ... Читати далі »