Клітинна теорія — одне з найважливіших біологічних узагальнень, згідно якому всі організми мають клітинну будову. Клітинна теорія разом із законом перетворення енергії і еволюційною теорією Ч. Дарвіна є одним з трьох великих відкриттів природознавства XIX ст.

  Клітинну будову вперше спостерігав Р. Гук (1665) у рослин. Н. Грю (1682) вважав, що стінки клітин утворені переплетенням волокон, як у текстилю (звідси термін «тканини»). Ядро в рослинній клітині описав Р. Броун (1831), але тільки М. Шлейден у 1838 зробив перші кроки до розкриття і розуміння його ролі. Ос­новна заслуга оформлення клітинної теорії належить Т. Шванну (1839), який використовував власні дані та результати Шлейдена, школи Я. Пуркине та інших вчених. Зіставивши тканинні структури тварин і рослин, він вказав на загальний для них принцип клітинної будови і зростання. Проте Шванн, як і Шлейден, вважали, що головна роль у клітині належить оболонці і що клітини утворюються з безструктурної речовини. Надалі клітинна теорія була поширена і на одноклітинні організми, сформоване уявлення про ядро і протоплазму як про головні компоненти клітини, досліджений поділ клітин. Р. Вирхов у 1858 обґрунтував принцип спадкоємності клітин шляхом поділу («кожна клітина з клітини»).

... Читати далі »