Екотоп - сукупність абіотичних умов місцезростання конкретного біотичного угруповання чи певної однорідної ділянки земної поверхні. Тут більше видів і екологічних ніш, ніж у кожнім із сусідніх біоценозів і значно більше різноманіття.

Екотопи характеризуються мікроумовами, які визначають межу між біоценозами та формаціями (наприклад, кущовий і трав’яний яруси). З підвищеннням структури біоценозу збільшується різноманіття у межах ярусів і еконіш.

Как тяжело иногда понять сколько нужно потреблять калорий в день для того, чтобы похудеть. Всем, кому не безразлично здоровье и красота придет на помощь расчет калорий для похудения онлайн. Это очень просто и Вы всегда будете оставаться в тонусе.

Особливе значення мають екотопи вторинного походження. До них можна віднести прибережні смуги. їх зміна у часі й просторі відіграє суттєву роль у еволюції організмів. Екотопи літоралей (ділянка між водою і сушею) відрізняються динамічністю, у цих умовах проходить два основні процеси еволюції організмів: вихід на сушу і пристосування до життя на суші та перехід до життя у воді. Це зумовлює значущі пристосувальні процеси, які ведуть до формування різноманітних життєвих форм і їхнього росту. Еволюційні процеси організмів екотопів рівнинних, гірських і низинних геосистем відбувалися з ... Читати далі »

План:

Введення

• 1 Дія ксенобіотиків
• 2 Приклади ксенобіотиків
• 3 Біотрансформація

Введення

Ксенобіотики (від греч. ξένος - Чужий і βίος - життя) - умовна категорія для позначення чужорідних для живих організмів хімічних речовин, природно не входять в біотичний кругообіг. Як правило, підвищення концентрації ксенобіотиків у навколишньому середовищі прямо або побічно пов'язане з господарською діяльністю людини. До них в ряді випадків відносять: пестициди, деякі миючі засоби ( детергенти), радіонукліди, синтетичні барвники, поліароматичні вуглеводні і ін Потрапляючи в навколишнє природне середовище, вони можуть викликати підвищення частоти алергічних реакцій, загибель організмів, змінити спадкові ознаки, знизити імунітет, порушити обмін речовин, порушити хід процесів у природних екосистемах аж до рівня біосфери в цілому.

... Читати далі »

Адені́н — похідна пурину, одна з двох пуринових основ, які використовуються в утворенні нуклеотидів нуклеїнових кислот ДНК та РНК. У ДНК, аденін зв’язується з тиміном через два водневі зв'язки, що допомагає стабілізувати структуру нуклеїнової кислоти. У РНК, аденін зв’язується з урацилом.

Аденін формує декілька таутомерів, речовин, які можуть бути швидко перетворені одна в одну і часто вважаються еквівалентними.

Аденін формує аденозин, нуклеозид, коли зв’язується з рибозою, і дезоксиаденозин, коли зв’язується з дезоксирибозою. Він також формує аденозин-трифосфат (АТФ), нуклеотид, який має три фосфатні групи додані до аденозину. АТФ використовується в клітинному метаболізмі як один з основних методів передачі хімічної енергії між хімічними реакціями.

У старій літературі, аденін іноді називається вітаміном B4. Проте він більше не розглядається як частина вітаміну B.

Вважається що, при походженні життя на Землі, перший аденін був сформований полімеризацією п'яти молекул ціаніду водню (HCN).

Аденозинтрифосфат (АТФ) або аденозинтрифосфорна кислота, аденілпірофосфорна кислота — нуклеотид, який містить аденін, рибозу та три фосфатні групи.[1]

У реакціях, що протікають в клітині, АТФ бере участь у вигляді Mg ... Читати далі »