Температурний аналізатор

Температурні рецептори розташовані в шкірі, слизових оболонках носа, рота і гортані, а також у внутрішніх органах.

Температурні відчуття виникають при подразненні переважно двох видів рецепторів (див. рис. 43): клітин Руффіні та Гольджі-Мацоні, які реагують на підвищення температури та кінцевих колб Краузе, які збуджуються при її зниженні.

На всій поверхні тіла міститься біля 250000 точок холоду, а тепла — лише 30000. Холодові і теплові рецептори розташовані на різній глибині шкіри: холодові — на глибині 0,17 мм, а теплові — 0,3 мм від поверхні шкіри. Цим у значній мірі пояснюється той факт, що при накладанні на шкіру нагрітої тонкої срібної пластинки виникає відчуття холоду. Парадоксальне відчуття холоду виникає нерідко і при зануренні людини в гарячу ванну. Для терморецепторів шкіри людини характерна нейтральна точка, при якій відсутні відчуття і тепла і холоду. Вона перебуває в межах від +29є до +32є.

 Тактильний аналізатор

Тактильні рецептори сприймають дотик і тиск. Вони розташовані на поверхні тіла та в слизових оболонках носа і рота. Найбільша кількість цих рецепторів (пачінійових і мейснерових тілець) міститься на губах, кінчику язика і пальців, найменша — на шкірі тулуба. На покритій волоссям шкірі волоски мають підвищену чутливість. Тому гоління дуже знижує тактильну чутливість. Провідниками тактильної чутливості є товсті мієлінові волокна.

Перший нейрон тактильного аналізатора розташований у міжхребцевих тактильних гангліях, другий — у спинному мозку, третій — у зорових горбах, четвертий — в задній центральній закрутці кори головного мозку.

Нюховий аналізатор

Рецептори нюхового аналізатора розміщені між епітеліальними клітинами в ділянці верхніх носових ходів.

Нюхові клітини, або рецептори нюху мають на своїй поверхні по 6-12 війочок, або волосків. У вівчарки нараховують до 225 млн., а в людини — 60 млн. нюхових клітин. Завдяки війочкам сумарна площа нюхової зони в людини зростає в 100-150 разів.

Чутливість органів нюху дуже висока. Так етил-меркаптан людина відчуває в концентрації 0,00004 мг в 1 м3 повітря, ванілін — 0,0005, скатол — 0,0004. Чутливість нюхових клітин зростає завдяки активній рухливості війочок (згинання-розгинання), а також при швидких дихальних рухах при диханні через ніс. Набрякання слизової оболонки (напр. при нежиті) знижує чутливість аналізатора.

Адаптація нюхового апарату, виникає при перебуванні певний час у приміщенні, в повітрі якого є висока концентрація пахучої речовини. Адаптація виникає швидше, якщо пахуча речовина діє безперервно.

Чутливість нюхових рецепторів і швидкість адаптації регулюються симпатичною нервовою системою. Подразнення симпатичних нервових волокон призводить до збільшення частоти імпульсів в нюховому нерві при дії запаху.

Корковий відділ нюхового аналізатора міститься в нюховому мозку, гачку і в ділянці закрутки морського коника.

Смаковий аналізатор

Смакові рецептори, або смакові бруньки дають інформацію про фізико-хімічні властивості харчових речовин, які надходять у ротову порожнину. При подразненні смакових рецепторів виникають численні безумовні рефлекси, які змінюють діяльність травної системи.

На сосочках язика, на задній стінці глотки, м’якому піднебінні, мигдаликах і надгортаннику розташовані рецептори смакового аналізатора.

Загальна кількість смакових бруньок в людини — біля 2000. Вони мають форму цибулин, в яких міститься 2-6 рецепторних клітин і опорні клітини.

Існує чотири основних смакових відчуттів: солодке, гірке, кисле і солоне.Подразнення одних смакових бруньок викликає відчуття лише гіркого, інших — солодкого і т.д.

Рецептори смакового аналізатора пов’язані з чутливими волокнами язикового, язиковоглоткового та блукаючого нервів.

Смакові відчуття зумовлюються не лише подразненням смакових рецепторів, але й інших — тактильних, температурних і нюхових.

Корковий центр смакового аналізатора розташований в ділянці закрутки морського коника.