Головна » Статті » Словник

У категорії матеріалів: 8
Показано матеріалів: 1-8

Сортувати за: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам

Палеонтологія – наука, яка вивчає викопні рештки тварин та рослин, які у вигляді скам'янінь знаходяться у гірських породах минулих віків. Палеонтологія поділяється на палеозоологію та палеоботаніку.

Організми-індикатори - організми, які жили в чітко визначених фізико-географічних умовах

Повне збереження організмів - організми зберігаються до наших днів у незміненому стані в біологічно інертному середовищі. Наприклад, збереження мамонтів, шерстистих носорогів в умовах багатолітньої мерзлоти, комах в янтарі, птахів і комах в асфальті та озокериті.

Часткове збереження організмів - У даному випадку мають справу з фрагментами організмів, як правило, з їх твердими частинами: панцирами, черепашками, скелетами, зубами тощо

Ядро зовнішнє - передає зовнішню форму черепашки.

Словник | Просмотров: 449 | Добавил: zhmurkoalexandr2016 | Дата: 11.02.2017 | Комментарии (0)

Процеси внутрішньої динаміки = ендогенні процеси – тектонічні рухи, магматизм, метаморфізм

Процеси зовнішньої динаміки = екзогенні процеси – вивітрювання, геологічна діяльність вітру, атмосферних опадів, річок, морів і океанів, озер і боліт, льодовиків, підземних вод, діагенез осадів

Трансгресія – зміна положення берегової лінії морів та океану, яка викликається коливальними рухами і призводить до зниження материка

Інгресія – процес при якому море затоплює великі ділянки суходолу, річкові долини під час трансгресії

Регресія – процес піднімання материка під час якого розміри континентів збільшуються

Зминання – вигини шару пластичних порід, які викликаються складними рухами що призводять до деформації порід з утворенням складок.

Антиклінальні складки – складки, що вигнуті догори

Синклінальні складки – складки, що ввігнуті

Землетруси – або сейсмічні явища, різкі струси земної кори, що зумовлені дією підземних сил

Сейсмограф – прилад, який реєструє землетруси

Словник | Просмотров: 366 | Добавил: zhmurkoalexandr2016 | Дата: 11.02.2017 | Комментарии (0)

Петрографія – наука про гірські породи, яка вивчає хімічний, мінералогічний склад, їх структуру, текстуру, умови утворення, залягання, поширення та зміну у зв’язку з геологічними процесами, що відбуваються у земній корі.

Гірські породи – скупчення одного або декількох мінералів, які займають значний простір у земній корі і мають більш-менш сталий хімічний і мінеральний склад та будову. Всього відомо близько 1000 видів гірських порід.

Мономінеральні гірські породи – складаються з одного мінералу (вапняк, що утворився з кальциту).

Полімінеральні гірські породи – складаються з багатьох мінералів (граніт утворений з кварцу, польового шпату і слюди).

Породоутворювальні мінерали – мінерали, які характерні для породи і обов’язково входять до її складу. Їх близько 20 видів та з них на 95% складена земна кора.

Акцесорні мінерали – другорядні, випадкові мінерали в складі порід.

Типи = групи гірських порід за походженням – магматичні, осадові і метаморфічні. Вони відрізняються умовами залягання в земній корі, хімічним і мінералогічним складом, структурою та наявністю корисних копалин.

Словник | Просмотров: 571 | Добавил: zhmurkoalexandr2016 | Дата: 11.02.2017 | Комментарии (0)

Мінерали – природні хімічні сполуки або самородні елементи, які виникли внаслідок перебігу різноманітних фізико-хімічних процесів у земній корі і на її поверхні. Вони входять до складу всіх гірських порід, рудних і нерудних корисних копалин.

Мінералогія (від лат. minera - руда) – розділ геології, який досліджує склад, будову, властивості і походження мінералів.

Первинні мінерали – сформувались безпосередньо з магми одночасно з породою в основному в глибоких шарах земної кори і при виливанні магми на поверхню земної кори.

Вторинні мінерали – утворилися пізніше, ніж первинні, і часто за рахунок первинних, на земній поверхні або біля неї. До них належать мінерали осадового і метаморфічного походження.

Інтерференція світла – просторовий перерозподіл енергії світлового випромінювання внаслідок накладання двох чи декількох світлових хвиль.

Спайність – здатність деяких мінералів колотися у певних кристалографічних напрямках з утворенням дзеркальних поверхонь – площин спайності.

Словник | Просмотров: 2628 | Добавил: zhmurkoalexandr2016 | Дата: 11.02.2017 | Комментарии (0)

Кристали – тверді тіла, яким властива симетрія атомів. Кристали – це мінерали, які мають правильну геометричну форму. Кристалічним називається стійкий фазовий стан твердого тіла, структура якого має правильну періодичну тримірну повторюваність розташування частинок: атомів, іонів, молекул.

Кристалографія – наука, що вивчає тіла, які складені з кристалічної речовини, їх геометричну форму, фізико-хімічні властивості. В основі її методу лежить принцип симетрії.

Аморфна речовина  – (безформний) некристалічна речовина, для якої характерне невпорядковане розташування матеріальних часток та властива ізотропність. Стан речовини, протилежний кристалічному.

Властивості кристалічної речовини – анізотропність, ізотропність, здатність самоограняться.

Анізотропність – властивість кристалічного тіла залишається незмінною в усіх паралельних напрямках і може змінюватись лише в непаралельних.

Словник | Просмотров: 425 | Добавил: zhmurkoalexandr2016 | Дата: 11.02.2017 | Комментарии (0)

ТИФЛОТЕХНІКА – розділ дефектології, що розробляє принципи конструювання і використання технічних засобів (приладів, машин тощо) для корекції й компенсації дефектів зору; сукупність цих технічних засобів. Основний принцип конструювання Т. полягає у компенсаторному використанні збережених аналізаторів (слуху, дотику, залишкового зору).

ТУГОВУХІСТЬ – стійке зниження слуху, при якому виникає утруднення сприйняття мови і мовного спілкування. Ці утруднення можуть бути різними – від незначного порушення розбірливості сприйняття мови до втрати можливості сприйняття мови, яка виголошується не біля самої вушної раковини. Між глухотою і Т. є якісна різниця: при Т. сприйняття посиленої мови зберігається. Діти, які страждають на Т. , але не мають порушень мовлення, можуть навчатися в масовій школі за умови користування індивідуальним слуховим апаратом. Діти з порушенням мовного розвитку, що виникло внаслідок Т., виховуються у спеціальних дитячих садках і навчаються у спеціальних школах-інтернатах.

Словник | Просмотров: 311 | Добавил: zhmurkoalexandr2016 | Дата: 07.02.2017 | Комментарии (0)

ДИДАКТОГЕНІЯ – викликаний порушенням педагогічного такту з боку вихователя (педагога, тренера тощо) негативний психічний стан учня (пригнічений настрій, страх, фрустрація і т.д.), який негативно впливає на його діяльність міжособистісні стосунки. Д. може бути причиною неврозів. Грубість і нетактовність педагога, надмірно підкреслені дорікання за нездатність до навчання, непоправність у поведінці, бездарність у праці й науках викликають в учня негативні настрої й установки, інколи навіть хворобливого спрямування. Негативним впливам педагога піддаються вразливі, безвільні і недостатньо самостійні учні, із слабким типом нервової системи. Д. навіює дітям переконаність у своїй  нездатності й непоправності поведінки.

ДИЗАРТРІЯ  (від лат. dis… - префікс, який означає порушення) – розлад членороздільної мови. При Д. порушується вимовляння багатьох звуків, особливо приголосних. Спричинюється Д. ураженням  деяких ділянок головного мозку, порушенням інервації голосових зв'язок , язика, м`якого піднебіння, лицевих, дихальних м`язів, а також деякими вадами периферійної частини артикуляційного апарата.

ДИСГАРМОНІЯ  ОСОБИСТОСТІ – часткове або цілковите порушення принципу гармонійності в розвитку особистості. Часткова Д. о. спостерігається  часто : наприклад, у період швидкої інформатизацій технократизації суспільства, інтелектуалізації людини й виниклого на цій  основі дефіциту емоційності. Повна Д. о. може наставати внаслідок нервових і психічних захворювань.

ДИСГРАФІЯ – частковий розлад письма, пов'язаний з недорозвиненням або розпадом фонематичних уявлень. Виявляється в заміні  букв та інших перекрученнях звуко-буквеного складу слова. Найтяжчий ступінь порушення письма – а г р а ф і я . Запобігти  Д. можна в процесі своєчасного подолання вад усного мовлення. Виправляється Д. спеціальними логопедичними методами.

Словник | Просмотров: 301 | Добавил: zhmurkoalexandr2016 | Дата: 07.02.2017 | Комментарии (0)

АБУЛІЯ – хворобливе послаблення вольової діяльності до повної її втрати. Виявляється у відсутності стимулів до діяльності, у нездатності виконувати будь-яку дію, навіть у тому випадку, коли усвідомлюється її необхідність; є один з проявів апатії. Спостерігається при деяких психічних захворюваннях (циркулярний психоз, шизофренія) і є характерним симптомом травматичних пошкоджень і пухлих лобних часток головного мозку. В дитячому віці станом А. може починатися психічне  захворювання, коли дитина без видимих причин перестає бути діяльною, стає байдужою, розсіяною.

АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – характеризується формально-функціональним підходом до учня; організовуючи діяльність, учитель спирається на власне уявлення про «середнього» учня і власні абстрактні вимоги до нього; у своїх діях і оцінках учитель, як правило, суб`єктивний і стереотипний.

АГНОЗІЯ, агносія – порушення процесів упізнавання внаслідок ураження кори великих півкуль головного мозку. При А. зберігається правильне зорове, слухове, дактильне сприймання й не порушується свідомість, однак втрачається здатність упізнавати, визначати те, що бачиш, чуєш, до чого доторкаєшся тощо. Найдетальніше вивчення оптична А. – порушення зорового сприймання, яке виникає внаслідок пошкодження потиличних відділів мозку. Особливою формою А. є автотопогнозія (порушення визначення локалізації частин власного тіла). Явища А. під час виникнення в дитячому віці можуть викликати серйозну затримку загального психічного розвитку дитини, ступінь якої тим більший, чим раніше виникає А.

Словник | Просмотров: 322 | Добавил: zhmurkoalexandr2016 | Дата: 07.02.2017 | Комментарии (0)