1.     Туберкульоз

2.     ВІЛ/СНІД

3.     Венеричні хвороби: хламідіоз

ТУБЕРКУЛЬОЗ

В Україні – майже 1 млн хворих. Кожного року добровільно реєструється  30 000 хворих. 11 000 хворих кожного року вмирає.

До 2003 року на лікування 1 хворого  туберкульозом держава виділяла 50 коп на добу. З 2003 року – 3 грн в день.

Серед хворих – 24% лікуються у Київській області.

Зараз 900 000 дітей – без щеплень: вакцини купляються за кордоном.

Ліквідували за останні роки 20 протитуберкульозних санаторіїв. Із 78 санаторіїв, які були у Криму, продано – 40.

Туберкульоз – хвороба. Що відома дуже давнео. Із 10 мумій. Що зберіглися із 27 ст до н.е. у 4 із 10 було  знайдено туберкульоз.

 Збудник – мікобактерії, відкриті у 1882 р німецьким вченим Кохом.

Є три типи мікобактерій-  у людини, у тварин. Птахів.

Джерело інфекції – хвора людина. Тварина. Птахи.

Шляхи поширення – повітряно-крапляний, контактний, харчовий.

Збудник тривалий час зберігається у темних сирих місцях.

 Виділяють відкриту і закриту форми. Відкрита – у харкотінні – мікобактерії. Закрита – у виділеннях немає збудника. Туберкульозом можуть вражатися суглоби, кістки, лімфатичні судини, нирки, мозок.

Розрізняють легеневий ТБЦ і поза легеневий.

Легеневий ТБЦ-  визначають по внутрішньо шкіряній формі Манту. Якщо позитивна – то маємо таку симптоматику: блідість, кволість, температура, пітнілість вночі.

Первинний ТБЦ комплекс- вогнище оточується капсулою ( вогнище Гона). Може не проявляти себе усе життя і виявлятись тільки при рентені; температура, кашель.

Вторинний ТБЦ- в старих вогнищах у легенях та лімфатичних вузлах зберігається « спляча» інфекція, що активується при негараздах ( активна форма). Якщо не лікувати- неухильно розвиваються маленькі вогнища. Іноді- інфільтративна форма. Людина втрачає апетит, худне, кашель, спітнілість, підвищена втомленість. Кашель спочатку сухий. Періоди благополуччя і загострення перемежуються. У період загострення – нові вогнища  до їх злиття – десименований ТБЦ. Частина легеневої поверхні піддається некрозу. Ці маси тканин, виходячи у просвіт бронхів, відхаркуються, на їх місці – порожнина, каверна,  може бути кровохаркання.

По мірі розвитку захворювання – кашель, погіршується апетит, порушується всмоктування у кишках, людина худне, слабшає.

При  тяжкій формі -  хірургічне видалення частини органа ( легені, нирки, кістки), або – повне.

Профілактика:

• покращення соціально-економічних умов життя у суспільстві
• госпіталізація хворих з активною формою
• індивідуальні професійні масові обстеження 1 раз на рік
• проведення туберкулінових проб у дітей ( р-ція Манту0
• вакцинація- БЦЖ дітям 4-7 днів у пологовому будинку. Дія вакцини- 4-5 років, повторюють -до 30 років
• людям, які були у контакті- хіміопрофілактика ( 3 м-ця) введенням протиТБЦ препаратів

Лікування 9-18 місяців і більше. Необхідна умова – підвищення імунітету.

ВІЛ\СНІД

 Поширення ВІЛ/СНІД в Україні почалося у 1987 р, а за останні роки різні версти населення, передусім, - молодь, охопила широкомасштабна епідемія. Темпи розповсюдження ВІЛ/інфекції серед країн Європи в Україні найвищі. На початку 2002 року в Україні зареєстровано 43 600 ВІЛ\Інфікованих. За оцінкою міжнародних експертів, їх кількість дорівнює 28 500 чол. Найбільш уражені донецька, Дніпропетровська, Одеська, Миколаївська області та Автономна республіка Крим.

Зараз Україна переживає новий етап розвитку епідемії, яка характеризуєтлся «переходом» ВІЛ/інфекції від субпопуляції наркоспоживачів до широких верств населення. Про це свідчить зростання випадків передачі інфекції гетеросексуальним шляхом та зростання кількості дітей, народжених ВІЛ\інфікованими матерями.

СНІД – інфекційне захворювання, яке вперше  зарегістроване у США у 1981 році.

 Вірусні збудники СНІДу вперше були вилучені  фр вч Л Монтаньє у 1983 р і Р Галло (США) у 1984 р.  Збудник   належить до сімейства ретровірусів, підсемейства лентовірусів. Має ниркоподібну або овальну  (іноді- палочковидну) форму. Діаметр – 100-140 нм. Має зовнішню ліпідну оболонку (суперкаркас), два типи глікопротеінів і білків, РНК і фермент ревертазу ( зворотний транскріптазі), який каталізує в ураженій вірусом клітині реакцію синтезу ланцюга ДНК на матриці вірусної РНК. Вірус має значну антигенну  мінливість, високу швидкість мутацій, что свідчить про його Є еволюційну молодість”.  Його трансформація проходить у 100 разів швидше, ніж у вірусу грипу.  Зараз встановлено 10 ліній вірусу.

У зовнішньому середовищі не стійкий. При 55⁰ С гине за 30 хв, дуже чутливий до хім. Речовин, 20% етилового спирту, ацетону. На поверхні кожі дуже легко гине під дією захисних ферментів організму і бактерій.  Відносно  стійкий до іонізуючого випромінювання, при ліофільній сушці гине , але повільно.

Джерело вірусу – людина, хворий, бактеріоносій. Заразні на протязі усього життя. Термін вірусоносійства – невідомий.

 Збудник не живе у клітинах тварин, тільки – у людини, тому не може передаватися від тварин людині.

Головне джерело – інфіковані  люди. Вірус знаходиться у крові і різних органах. Природнім шляхом він виділяється зі спермою і виділеннями жіночих статевих органів, у меншій кількості – зі слиною, сльозьми, грудним молоком і сечею.

Основний об'єкт агресії вірусу – лімфоцит.

Шляхи ураження:

статевий і трансфузія крові, : контакти : «кров-сперма», «кров-кров».

Статевий шлях – гомосексуальних, бісексуальних зв'язках ( у США - 70-75%) і гетеросексуальних  (Африка)

 У сперму  вірус надходить із кров'яного русла  всередині лимфоцитів. При статевому відношенні – мікротравматизація слизової оболонки обох партнерів. Заражена кров і виділення статевих органів втираються . в результаті чого – зараження. (80%).

 Ін'єкційний шлях. Нестерильні шприці, ігли,  (наркомани, у США – 15-20%, ФРГ- 6%, Італія – 40%). Це штучний шлях в результаті введення біологічних препаратів, взятих від бактеріоносія.( бритва, ножиці, зубні щітки).

Плацентарний : або вертикальний ’ передача вірусу від зараженої матері дитині під час вагітності і родів. Від інших вірусів відрізняється тим, що не передається  нащадкам  у вигляді вставки у геном, а попадає у плод  з інфікованою кров'ю  ( від заражених матерів народжується 50% дітей хворих на СНІД).

Усі шляхи враження ще не встановлені!!, бо у 5-7% - не змогли визначити причину.

Групи повищеного ризику:

77% - гомосексуалісти; чоловіки, які мають контакти з чоловіками і жінками; ті, хто мають невпоряджене статеве життя).

1% - багатократні переливання крові.

1%- діти, народжені від матерів, вражених СНІД.5-6%- шляхи зараження не встановлені.

РОЗВИТОК ХВОРОБИ. Патогенез: Послідовне враження імунної системи, з первинним враженням Т₄  -лімфоцитів- хелперів (лімфоцитів-помічників).

1. прикріплення вірусу до поверхні  Т₄  -лімфоцитів
2. проникнення вірусу у цитоплазму лімфоциту
3.  роздягання вірусу ( скидання всередині лімфоциту зовнішньої  і білкової оболонки) зі звільненням вірусного геному –РНК.
4. Синтез ДНК  по вірусній РНК ( провірус) і з'єднання з хромосомою лімфоциту
5. Розмноження вірусу
6. Вихід вірусу із клітин
7. Проходить ряд імунологічних змін в організмі і організм стає  вразливим навіть до условно- патогенних мікроорганізмів.
8. Знижується імунний контроль за створенням атипічних клітин, що призводить до збільшення можливості захворіти людей с пухлинами. Розвиток і ісход залежить  від характеру інфекційного або пухлинного захворювання.

Діагностика.

Питання про термін інкубаційного періоду не вирішено, але у 30-50% первинно інфікованих – це 2-4 тижні після зараження. :

 2-10 днів лихоманка, ангина, збільшення лімфатичних вузлів, печінки і селезінки. У крові: лімфопенія, і вже до кінця 1 місяця – у крові противірусні антитіла. Дуже важливо для ДS: Т₄  -лімфоцити майже відсутні або дуже мало.  Але іх дуже багато  у : мигдаликах, лімфатичних вузлах, селезінці, органах дихальної і травневої систем.

Т₄  -лімфоцити, що залишилися, перестають нормально функціонувати і втрачають здатність ділитися і розмножуватися .

ЦЕ І ВИКЛИКАЄ дефіцитні порушення імунної системи ( лімфоаденопатію).

Для клінічної діагностики дуже важливим є :

-продовжуючи протягом 1,5 місяців больові збільшення задн.шийних, підмишечних , і локтьових лімфатичних вузлів при відсутності симптоматики інших хвороб).

- збільшення одночасно  кількох лімфоузлів.

Потім наступає скритий період.

 Може бути без симптомів до 6 років. Але у цей час  є прояви, що вказують на зменшення імунного захисту: фурункули, герпетичні ураження слизової оболонки ротової порожнини і статевих органів, “ опоясівающий” лішай.

Третій період : (преСНІД): збільшення усіх лімфоузлів. Лихоманка , Т 38-39^{0  ,} тривала, без видимих причин, сильна  пітливість (особливо вночі), частий пульс, проніс. Важливо : непояснене  різьке зменшення ваги. Гнойничкові враження шкіри, кандидозні стоматити, ізжоги, тощо).

Стадія СНІДу:  цілковите враження імунної системи, розвиток інфекцій і пухлин.

Раннім  клінічним проявом  є слабко розуміння.

По особливостям клінічного прояву ; типи  протікання захворювання:

1.Легеневий ( пневмонія, 60%)

2.Церебральний ( 4 ф-ми): абсцеси головного мозку, пухлини мозку, судинні враження, менінгіальні.

3. Шлунково-кишковий ( ентерит, коліт, проктит, діарея)

4.Недиференційованний ( лихоманка, втрата ваги, слабкість, інфекції).

Для дітей х-но: бактеріальні захворювання.

Діти, що народилися хворі на СНІД: мала вага, діарея, лімфоаденопатія, 6 місяців  після народження – різні інфекціЇ

Діагностика:  вірусологічна і серологічна. Серологічний : на знайденні антитіл до вірусу СНІД. Антитіла знаходять у 80-90% хворих у стадіях преСНІД і СНІД, а у ранніх – ще частіше.  Найбіль ранній термін  ДS – 1 місяць від зараження.   Для цього є діагностикуми.

Вірусологічний – складний.

 Після встановлення  діагнозу  хворі живуть не дільше 2 років.

Лікування :дійових ефективних методів на теперішній час немає. Симптоматичне лікування.

ПРОФІЛАКТИКА: методів специфічної профілактики не існує.

Неспецифічне запобігання СНІДу.: санпросвіта, здоровий спосіб життя,  боротьба зі шкідливими звичками : курінням, наркоманією, для медичних працівників – суворе дотримання  правил роботи з кров'ю (обстеження, переливання тощо).

ПИЯЦТВО, КУРІННЯ, НАРКОМАНІЯ ( омолодження цих звичок. 46% - до 17 років.). Розвиток  різних зазворювань: легеневі, шлункові і т.д ). Важливо для жінок  мати відповідальність за здоров'я своїх дітай. А значить – нації, юнаків – відповідальність за батьківство і генофонд нації.

Профілактика:

На сьогодні існують дві стратегії профілактики ВІЛ/інфекції:

Зниження ризику та усунення ризику інфікування.

На початку розвитку епідемії профілактика в основному зводилася до зміни поведінки людей. Які відносяться до так званих вразливих груп і зниження ризику зараження серед звичайного населення. Зміна поведінки зводиться до наступних дій:

-використання презерватитвів

-скринінг донорської крові

-теплова обробка чинника крові УШ

-відмова від голування груддю

-застосування хагальних застережливих заходів у медичних закладах під час проведення процедур, що передбачають контакт із тканинами та кров ‘ю.

Таким чином, профілактика ВІЛ/інфекції заснована на філософії зниження ризику  зараження, припускає заміну діяльності, як повєязана з підвищеним ризиком, на менш ризиковану.

Проводячи просвітницьку роботу у цьому напрямку. Слід пам’ятати, що ці методи лише знижують ризик захворювання. А не запобігають його виникненню.

Концепція стратегії усунення ризику   полягає у наступному:

Населення має право знати про всі форми ризику через ВІЛ/інфекцію і робити власні висновки на базі отриманої інформації.

Традиційно профілактика зараження ВІЛ проводиться на трьох рівнях:

-первинна профілактика  включає види діяльності, які призначені для запорбігання інфікування здорових людей;

-вторинна профілактика пов’язана з діяльністю, яка спрямована на попередження інфікування у вразливих групах і підтримки якості життя ВІЛ-позитивнизх людей;

-третинна профілактика є мінімалізацією наслідків хвороби, від яких страждають люди із симптомами ВІЛ/СНІДЛ.

Основні методи роботи:

• пропаганда безпечного сексу. Заходи, спрямовані на пропаганду сексуального благополуччя, профілактику ВІЛД/СНІД та інших ІПСШ, а також - небажаної вагітності)

-малі інформаційні форми : листівки, плакати, стіннівки, малотиражні газети. Засоби масової інформації повинні мати наступні характеристики:

-враховувати культурні. Мовні та стилістичні особливості цільових груп;

-мати наочний вплив і бути привабливими;

-бути розробленими з урахуванням рівня цільової аудиторії;

-повиннібути представлені цільовій аудиторії неодноразово.

• семінари. При плануванні  до проведення семінарів, треба визначити теми,  а також визначитись ізрівнем підготовки аудиторії. Це зробить семінари ефективними та переконливими.

Урогенітальний хламідіоз.

Збудником хвороби є  Chlamidia Trachomatis,,  що нагадує за властивостями і бактерії, і віруси.

Хвороба передається в основному статевим шляхлм і є найбільш розповсюдженою серед венеричних хвороб. Уражаються органи сечостатевої системи ( запальні процеси). Дослідження показують, що хламідіями у світі заражені 10-12% сексуально активних підлітків і 20-22% -молоді до 25%.

Хламідії виявляються у кожної другої жінки із запаленням органів статевої системи, у 57% жінок- з безпліддям і у 87% жінок – з невиношуван-ням вагітності.

 Урогенітальний хламідіоз буває гострим і хронічним. На початковому етапі приблизно у 60% випадків хвороба має прихований перебіг. Специфічних ознак немає. Такі симптоми ,як біль при сечовипусканні, свербіння, виділення, - зусрічаються і при інших хворобах, що передаються статевим шляхом.

У запущених випадках інфекція поширюється на інші внутрішні органи- легені, печінку і інш.

Лікування – антибіотиками, тривале, бо хламідії  швидко пристосовуються до певного виду антибіотика.

Профілактика: особиста гігієна, гігієна статевих відносин.