Психологічна безпека характеризується через поняття збереження психічного здоров'я дитини і відсутності психологічної загрози. Причому психологічна безпека розглядається як такий стан дитини, коли відбувається її оптимальний психічний та фізичний розвиток і усуваються внутрішні та зовнішні загрози психічному здоров'ю.

Передбачити виникнення небезпеки досить важко. Сьогодні немає обґрунтованої і докладної загальної класифікації загроз психологічній безпеці малят та можливих причин їх виникнення.

Основні причини загрози психологічній безпеки особистості можна умовно поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

Зовнішні причини загрози психологічній безпеці дитини

Надмірна опіка над дітьми, що завдає значної шкоди позитивному розвиткові особистості. Дорослі намагаються геть усе робити за дитину, а відтак позбавляють її самостійності й ініціативності, як у діяльності, так і в прийнятті рішень.

Неуважність до дитини з боку батьків, асоціальне сімейне мікросередовище і т. ін.. Неправильна організація спілкування. Переважання авторитарного стилю, незацікавленість дитиною з боку дорослих.

Несформованість у дітей уявлень про загальні правила поведінки в дитячому колективі.

Ворожість навколишнього середовища. Вона виявляється в тому, що дитині заборонено доступ до іграшок, не продумано кольорове і світлове оформлення простору, відсутні належні умови для реалізації природної потреби в русі, накладаються необґрунтовані заборони, зумовлені псевдо турботою про безпеку дитини.

Невиконання гігієнічних вимог до утримання приміщень і передусім режиму провітрювання.

Інтелектуально-фізичні та психоемоційні перевантаження внаслідок нераціонального режиму життєдіяльності дітей, одноманітність повсякденного життя.

Нераціональне і малокалорійне харчування, його одноманітність.

Недооцінка загартовування, скорочення нормативного часу перебування дитини на свіжому повітрі.

Несприятливі погодні умови.

Внутрішні причини загрози психологічній безпеці дитини

Звички негативної поведінки, що сформувалися внаслідок неправильного виховання в родині. Такого малюка свідомо відштовхують діти і підсвідомо—дорослі.

Усвідомлення дитиною свого відставання в тому чи іншому виді діяльності порівняно з іншими дітьми, що призводить до формування комплексу неповноцінності і, зокрема, до зародження такого негативного почуття, як заздрощі.

Відсутність автономності.

Залежність в усьому від дорослого, яка породжує почуття безпорадності, коли дитині доводиться діяти самостійно.

Індивідуально-особистісні риси характеру дитини, що сформувалися не без впливу дорослих — нерішучість або, навпаки, звичка постійно бути в центрі уваги.

Патологія фізичного розвитку, наприклад, порушення зору, слуху тощо.

Загальною причиною загрози психологічній безпеці дитини є хибні уявлення про навколишній світ, які не дають можливості дитині добре орієнтуватися в ньому.

Отже, діти часто перебувають у стані психоемоційного напруження, що призводить до виникнення у них психосоматичних розладів, які можуть негативно позначитися на самопочутті та поведінці дитини. Саме тому в дошкільних закладах розроблено систему загального та індивідуального психологічного захисту дитини, якої необхідно підтримуватися і вдома.

Індивідуальна програма психологічного захисту складається, беручи до уваги особистісні риси дитини, її досвід, звички, умови виховання в родині. Психоемоційний стан дітей багато в чому залежить від ритму життя, який задається розпорядком дня, де чітко визначається час і тривалість сну, час на приймання їжі, прогулянки, заняття. Тому для охорони психічного здоров'я дітей треба підтримувати протягом дня баланс різних видів їхньої активності.

У режимі дня має також виділятися час на профілактично-лікувальні заходи, психотренінги, релаксаційні паузи, відвідування фітобару.