Символ смутку й радості, королева квітів – троянда.

Троянда кохання, троянда душі, -

Все це заслуги прекрасні її.

Тендітність і ніжність, любов і краса, —

Все об'єднала ця квітка ясна.

Вона королева і вдома, й в саду,

її благородність — як сон наяву...

Троянда струнка й романтична завжди,

Колючки її — це порізи душі...

Про неї складено багато легенд, ось послухайте.

 Богиня Флора, яка тривалий час не любила й уникала зустрічі з богом Амуром, була нарешті вражена його стрілою і відразу ж загорілась до нього палким коханням. Але хитрий божок почав тепер сам уникати Флори, і тоді вона вирішила створити квітку, яка сміється й плаче, поєднуючи в собі смуток і радість. Побачивши чудову квітку, що виросла в її руці, богиня у захваті викрикнула: «Рос», що з грецької означає «троянда». Квіти, що росли навколо, підхопили це слово, і відтоді її називали саме так.

Зі слів одного з поетів, троянда була подарунком самого Аллаха. До нього(Аллаха) одного разу з'явилися всі діти Флори з проханням призначити над ними нового володаря замість сонливого лотоса, котрий, хоча й був дивовижно гарний, та забув серед ночі про свої обов'язки правителя. Тоді Аллах, прихильно вислухавши їх, призначив правителькою квітів білу троянду з гострими шипами, що оберігають її. Коли соловейко побачив цю чарівну нову правительку квітів, був заворожений її красою, що притиснув троянду до грудей. Але гострі шипи, мов кинджали, вп'ялися йому в серце, і яскраво-червона кров бризнула з люблячих грудей нещасного й зросила ніжні пелюстки дивовижної квітки. Ось чому стверджують, що безліч зовнішніх пелюсток троянди і досі зберігають рожевий відтінок.

Троянда як окраса наших садів з'явилася за Петра ї і особливо за імператриці Катерини II, про що свідчить такий курйозний випадок.

Родовід Троянди іде в далеку давнину: це яскравий кущ був відомий ще за 3,5 тисячі років до нашої ери. Батьківщиною «королеви квітів» вважається Персія (Іран).

Колір пелюсток троянди, за однією з легенд,— це крапля крові з ноги Афродити, яка вкололася шипом троянди під час пошуків Адоніса.

За іншими переказами, троянда почервоніла через необережність Купідона, який зронив на неї краплю вина.

На магометанському Сході троянду вважали священною квіткою. В Корані говориться, що троянда виникла з крапель поту пророка Магомета.

З Індії та Ірану троянду завезли в Грецію. Але греки вважали, що троянда з'явилася з білосніжної піни, яка вкривала тіло богині кохання Афродити, коли та вийшла з моря після купання.

Під час святкувань давні греки прикрашали гірляндами з троянд свої будинки, храми, статуї богів і бенкетні столи. Трояндами увінчували переможців, ними вбирали молодят, осипали небіжчиків і надгробні камені. Культ троянди в Римі перевищував будь-що.

А от перші християни ставилися до троянди як до «ганебного римського блуду та мерзоти». Але через кілька століть ця неприязнь забулася, святі отці почали називати троянду «райською квіткою» та присвячувати її Богородиці.

До Росії троянда потрапила через слов'янські племена на Балканах! Ще до виникнення християнства в Давній Греції та Римі троянда стала емблемою весни, краси, кохання, бутон троянди — символом цноти, а зів'яла роза — символом хоробрості.

Римляни вірили, що ця квітка вселяє в серця мужність, і тому замість шоломів надівали на воїнів вінки з троянд, а на щитах вибивали зображення троянди.

Почитали троянди й давні германці, які присвятили їх одній зі своїх богинь — Фриллі. Червоні троянди в цих племен були символом меча та смертельної рани.

В християнському мистецтві троянда спочатку прославлялася як рабська квітка, символ чистоти та святості. Пізніше вона стає символом Богородиці. Згідно з легендою, архангел Гавриїл зробив для Богородиці три вінки: з білих, жовтих і червоних троянд. Вінок з білих троянд символізував її радість, із червоних — страждання, із жовтих — славу. Троянда, за християнською міфологією, втілює в собі милосердя, милість, любов, мучеництво та перемогу.