Тепер ми добре розуміємо, що в природі існує дуже велика неоднорідність грунтів, які відрізняються умовами залягання та формування. В.В.Докучаєв вперше в історії грунтознавства показав, що поширення грунтів підпорядковане певним законам природи. Він виявив, що подібні (схожі) грунти залягають суцільними смугами, які було названо грунтовими зонами. Вони чергуються з півночі на південь. Це такі зони: бореальна (тундрова), тайга з підзолистими грунтами, чорноземна, каштанова, аеральна (сіроземи, бурі грунти), латеритна (червоноземи). На території Східно-Європейської рівнини з Кавказом і Середньою Азією грунти залягають широтними зонами. При наближенні до гірських місцевостей напрям їх різко змінюється, згідно з ученням В.В.Докучаєва про вертикальну зональність грунтового покриву. Клімат та інші фактори грунтотворення змінюються з висотою над рівнем  моря (знижується температура, збільшується вологість, змінюється рослинний світ, що викликає зміни грунтових зон). Вертикальна зональність повторює широтну зональність грунтів. Структура вертикальної зональності грунтів залежить від ряду факторів: положення гір в системи широтної зональності, висоти гір, розташування гір відносно течії повітряних потоків, наявності інверсій (стікання холодних мас повітря з гір по схилах і накопичення їх в улоговинах).

Грунтовий покрив широтних зон неоднорідний. Зміна клімату з півночі на південь, із заходу на схід, зміна рослинного світу, материнських порід обумовлюють виділення грунтових підзон, провінцій, районів тощо. Згідно із сучасним вченням про зональність грунтів (Л.І.Прасолов, І.П.Герасимов) виділяються такі структурні одиниці: грунтово-кліматичні пояси, грунтово-біокліматичні області, грунтові зони, підзони, фації, провінції, округи, райони. Грунтово-кліматичні пояси виділені з урахуванням термічних особливостей клімату: полярний пояс, бореальний, суббореальний, субтропічний, тропічний.

Грунтово-кліматичні пояси поділяються на грунтово-біокліматичні області, які виділяються на основі даних про тип зволоження та тип рослинності. Виділено такі грунтово-біокліматичні області: вологі (екстрагумідні, гумідні) з тундровим (хвойним) і лісостеповим рослинним покривом; сухі (аридні, екстрааридні) з напівпустельним і пустельним рослинним світом; перехідні (субаридні, субгумідні) зі степовими, саванними та ксерофітно-лісовими рослинами.

До складу грунтово-біокліматичних областей входять декілька грунтових зон, які виділяються як ареал одного або двох зональних грунтових типів та інтразональних і зональних грунтів, які їх супроводжують.

В середині грунтових зон на переходах до сусідніх зон виділяються грунтові підзони (з підтипами грунтів). Грунтова підзона – це частина грунтової зони, яка відповідає зональним підтипам грунтів.

Грунтова фація – теж частина грунтової зони, яка відрізняється від інших її частин температурним режимом і сезонним зволоженням.

Грунтова провінція – це частина фації, яка виділяється за тими ж принципами, що і фація, але на більш дрібній території.

Грунтовий округ – частина провінції, яка виділяється в залежності від рельєфу та материнських порід.

Грунтовий район – частина округу з єдиним типом мезоструктури.

На цьому не закінчується складна "будова" закономірностей розповсюдження грунтів. В.М.Фридланд виявив неоднорідність грунтового покриву залежно від рельєфу та материнських порід. Цей розділ грунтознавства вивчає структуру грунтового покриву. В його основі лежить поняття про елементарний грунтовий ареал (ЕГА) – незначну ділянку території з грунтом одного й того ж розряду. Структура грунтового покриву (СГП) – це закономірна сукупність різних ЕГА, які складають мікро-, мезо- та макрокомбінації. Мікрокомбінації характеризують чергування дрібних ЕГА (від одного до десятка метрів), пов‘язаних з мікрорельєфом. У складі мікрокомбінації, за В.М.Фридландом, виділяють комплекси (контрастний грунтовий покрив) та плямистості (неконтрастний грунтовий покрив). Мезокомбінації – це чергування крупних ЕГА, більш пов‘язаних з мезорельєфом і зміною материнських порід.

З мезорельєфом пов’язані сполучення з контрастним грунтовим покривом і варіації з неконтрастним грунтовим покривом.

Зміна материнських порід призводить до мозаїк і ташет.

Мозаїки – це мезокомбінації, пов‘язані з контрастним грунтовим покривом при зміні материнських порід.

Ташети – це неконтрастні зміни грунтового покриву за материнськими породами.

Елементарні грунтові ареали розрізняються також за формою, контурністю,  розчленованістю. За формою ЕГА бувають: округлі, в яких співвідношення довжини та ширини менше 2; витягнуті – від 2 до 5; лінійні – більше 5; розгалужені (деревовидні), лопатеві, а за контурністю – дрібноконтурні (менше 1 га), середньоконтурні (1-20 га), крупноконтурні (більше 20 га). Для характеристики розчленованості ЕГА існує коефіцієнт розчленованості (К_р):

< ... Читати далі »

[ Викачати з сервера (555.4 Kb) ]

Тема заходу: Тютюн – підступний ворог

Оформлення класу: Плакат з написом:

"Тютюн приносить шкоду тілу, руйнує розум, притуплює цілі нації". (Оноре де Бальзак)

Насіння тютюну було ввезено в Іспанію ще в 1496 році. Спочатку ця рослина вважалась декоративною. Але всередині XVI ст. дослідили лікувальні властивості тютюну. Французький посол в Іспанії Ніко (1560 р.) в подарунок дав своїй королеві Катерині Медічі листки тютюну. Від імені посла було утворено слово "нікотин". Але дуже швидко з'ясувалось, що паління не лікує, а калічить. Вперше почали боротись з цим злом в 1585 р. В Англії переслідували курців, їх було відлучено від церкви. За наказом російського царя М. Романова карали курців палицями і батогами.

Дивують такі цифри: 63% дівчат і 73% юнаків не схвалюють куріння. Але воно досі невблаганно приваблює молодь, попри застереження про рак легенів, серцеві захворювання, 3/4 курців почали палити у віці до 21 року. Молодь думає, що виглядає по-дорослому, а насправді видає цим свою невпевненість і залежність.

Нікотин — сильна отрута, що діє на нервову, дихальну, серцево- судинну, травну систему. Залежність від нікотину подібна до героїнової і кокаїнової, вважають, що її навіть важче позбутись. У тютюні і тютюновому димі є 1200 шкідливих речовин.

 За 1 рік курець поглинає дим від 6-8 тисяч цигарок, тобто викурює 5 кг тютюну, тобто 30 г нікотину. Смертельною дозою для людини є 100- 200 мг нікотину. Людина, яка викурює 20-25 цигарок за день, поглинає смертельну дозу нікотину. Чому ж не настає смерть? Справа в тому, що нікотин до організму потрапляє поступово, невеликими дозами. Сам організм його частково знешкоджує, крім того, тютюн виводиться з потом, сечею. Але отруєння організму відбувається поступово, 20 цигарок, випалених протягом дня, змушують серце працювати з навантаженням, рівним 8-годинній їзді на велосипеді проти вітру. Паління тютюну погіршує резерви дихальної системи. Тютюновий дьоготь, що накопичується в легенях, зменшує їх життєву ємкість, знижує вентиляцію. Під час напруженої роботи в м'язах утворюється велика кількість молочної кислоти. При палінні через звужені судини вона повільно виводиться з організму. Залишаючись в організмі, вона порушує скорочувальну здатність м'язів. Через 10-15 хвилин після випалення однієї сигарети сила м'язів зменшується на 15%.

А у людини, яка вперше взяла до рук цигарку, вже після перших затяжок виникає гостре отруєння: слинотеча, нудота, збліднення, прискорення пульсу, шум у вухах, підвищене потовиділення, задишка, тремтіння рук і ніг.

Під час паління нікотин всмоктується слизовою оболонкою рота, носа, гортані, трахеї і легенями, при ковтанні диму — слизовою оболонкою стравоходу і шлунка. Потрапивши в кров, отрута швидко розповсюджується по всьому організму, викликаючи зміни в нервовій системі, роботі серця, легенів, печінки; органах травлення.

Нікотин і СО заважають постачанню кисню до тканин мозку. Щоправда, нікотин спершу розширює судини мозку (стає "краще думати"), але потім вони звужуються, виникає кисневе голодування мозку. Порушуються структура і функції нервових клітин, розвиваються стійкі неврози — головний біль, запаморочення, дратівливість, тремтіння рук. Курці часто перебувають в пригніченому стані, втрачають сон, апетит. Найпоширенішою пристрасть до тютюну є в азіатських країнах, де люди мало обізнані про негативний вплив нікотину Тютюнова держава № 1 — Китай. В Індії щороку помирає від захворювань, пов'язаних з палінням, 1 млн. людей. 99 % сільських жителів нічого не знають про шкоду паління. У В'єтнамі палять 73% чоловіків.

Дівчатам і жінкам нікотин спричиняє ще й специфічні захворювання (не кажучи вже про негативний вплив отрути під час вагітності та при народженні дитини). Дівчата, які рано почали палити, відстають у фізичному розвитку, часто хворіють на бронхіт. Щитовидна залоза дуже чутлива до нікотину — в результаті, у жінок, що палять спостерігаються симптоми. базедової хвороби. Через звужені нікотином судини до плоду надходить недостатня кількість крові, розвивається кисневе голодування мозку. Якщо періоди нестачі крові повторюватимуться, в мозку дитини можуть статись необоротні зміни. Отруйні продукти тютюнового диму призводять до задухи плоду. Смертельна доза для дитини — 1 мг на 1 кг маси. Чоловіки, які курять менше 10 цигарок за день, мають на 3% більший ризик зачати дитину, що помре від раку, 10-20 цигарок — на 31%, більше 20 — 42%. У більшості випадків в цьому захворюванні винна не мати, що палить, а батько.

1. Діти, а хто з вас палить?
2. ... Читати далі »