41. Якщо сторонній предмет знаходиться на поверхні, а не увійшов в очні тканини, то його можна спробувати просто вимити водою. Візьміть шматочок бинтика для того, щоб обмотати їм пальці і розкрити повіки ширше. Воду для промивання бажано взяти в якому-небудь флаконі, який створював би невеликий напір: наприклад, у пляшці, у гумовій медичної груші, в шприці (попередньо не забудьте зняти голки!) Або просто з крана (можна використовувати і душ, тільки з напором не перестарайтеся). Промивайте очей, рухаючись у напрямку від зовнішнього його куточка - до внутрішнього.

Якщо після того, як ви, здавалося б, дуже ретельно промили очей, але все ж чужорідне тіло так і залишилося в ньому, при огляді воно помітно і як і раніше відчувається в оці, тоді візьміть чисту носову хустинку, змочіть його краєчок водою (а якщо є під рукою очної антисептик - тоді використовуйте його) - і спробуйте вилучити сторонній предмет куточком хустки.

Після того, як чужорідне тіло буде вирване з очка, слід закапати його розчином антисептика для очей.

Чужорідні тіла вуха. Найчастіше зустрічаються у дітей, що засовують в зовнішній слуховий прохід різні дрібні предмети (папір, плодові кісточки, горох, насіння соняшнику, намистини, грифель олівця та ін.). У дорослих можуть зустрічатися шматочки вати, уламки сірників і т. д. У вухо можуть потрапляти і різні комахи (таргани, клопи, мухи та ін.) - так звані живі чужорідні тіла. Перед видаленням стороннього тіла обов'язково оглядають вухо для встановлення характеру стороннього тіла. Комах звичайно присипляють, закапавши у вухо 2-3 краплі рідкої олії чи спирту, потім видаляють пінцетом чи промиванням зовнішнього слухового проходу теплою водою зі шприца Жане. Таким методом видаляють і інші сторонні тіла. Не можна видаляти пінцетом округлі предмети, наприклад бусини, тому що це може привести до проштовхування їхній у більш глибокі відділи слухового проходу сторонні тіла рослинного походження, що набухають, (горох, боби) перед видаленням їх знезводнюють шляхом повторного уливання у вухо спирту. Промивання вуха - найбільш безпечний метод, однак воно протипоказано при перфорації барабанної перетинки (щоб уникнути гнійного отиту), при сторонніх тілах, цілком обтуруючих кістковий відділ слухового проходу (струмінь води проштовхує їх ще глибше).Якщо лікування неефективне, то стороннє тіло під контролем зору видаляють маленьким гачком. 

42. Потрапляючи на область біфуркації трахеї, викликають напад кашлю. При цьому чужорідне тіло підкидається вгору і ударяється об нижню поверхня голосових складок. Виникає характерний ляскаючий звук, добре чутний іноді на відстані. Це може тривати в течія декількох годин. Під час балотування чужорідне тіло іноді ущемляється між голосовими складками, що веде до задухи. Особливу небезпеку представляють чужорідні тіла, здатні розбухати (квасоля, горох) і тим самим викликати обтурацію просвіту трахеї. Термінова госпіталізація. Видалення чужорідного тіла за допомогою верхньої трахеобронхоскопии спеціальними щипцями з різними наконечниками. У дітей можливе видалення тих, що балотують чужорідних тіл з трахеї при прямій ларингоскопії. У випадках задухи показана термінова трахеостомия. У профілактиці помітна роль належить санітарній освіті. Слід роз'яснювати батькам і доглядаючому персоналу дитячих установ необхідність забороняти дітям грати дрібними предметами і особливо відучувати дітей від поганої звички класти їх в рот. Важливо стежити за поведінкою дітей під час годування.

43. Отруєння(інтоксикація) — порушення функцій чи ушкодження органів внаслідок дії отрут чи токсинів, що проникли в організм чи утворилися в ньому.

Отруєння організму шкідливими речовинами, що утворюються в ньому при нормальній життєдіяльності або при захворюваннях.

За перебігом виділяють гострі та хронічні отруєння. Гострі отруєння відносяться до захворювань, кінець яких залежить від своєчасно розпочатої інтенсивної терапевтичної допомоги на догоспітальному етапі лікування. Виділяють такі шляхи потрапляння токсичної речовини до організму:

Пероральний шлях, коли хімічні сполуки починають всмоктуватись вже в ротовій порожнині, потім у шлунку, кишечнику (особливо жиророзчинні сполуки).

Парентеральний шлях (внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно) - найшвидший спосіб потрапляння токсичної дози лікарських препаратів у кров.

Інгаляційний шлях - отруєння газоподібними, пароподібними речовинами у суміші, що вдихається, а також рідкими речовинами у формі аерозолей.

Перкутанний шлях, коли отруйні речовини типу шкірно-наривної дії порівняно добре проникають через шкіру, всмоктуються та мають загальнорезорбтивну дію. Введення токсичних речовин в різні порожнини організму. Хронічні отруєння розвиваються поступово під дією однієї й тієї ж хімічної речовини, яка потрапляє до організму впродовж тривалого часу. Прояву гострого отруєння при хронічному потраплянні отрути до організму сприяють такі явища, як кумуляція, сенсибілізація, звикання та залежність.

... Читати далі »

-за калорійністю відповідати енергетичним втратам

Хвороби, що передаються статевим шляхом

Сифіліс уражує шкіру, слизову оболонку, внутрішні органи, кістки, нервову систему. Основним шляхом зараження є статевий контакт; випадки побутового зараження зустрічаються рідко. Проф: передбачає комплекс громадських та індив. заходів. Суспільна профілактика-госпіталізація хворих з активними проявами хвороби, контроль за хворими до зняття з обліку, активне виявлення джерел зараження, обстеження контактів, профілактичні огляди, дослідження крові вагітних і всіх стац. хворих на р-ю Вассермана, санітарно-просвітницька робота , організація пунктів індик. профілактики. Заходи індив. профілактики: контроль статевого життя, при випадкових статевих зв'язках користування презервативом і наступне обмивання статевих органів теплою водою з милом, відвідування пункту індив.профілактики в перші години після підозрілого статевого контакту.

Гонорея – інф. захворювання, збудник гонокок. Можливі також ураження кон'юнктиви, носоглотки, мигдалин, рідше - прямої кишки. Зустрічаються системні ураження суглобів, нервової, серцево-судинної і дихальної систем, може розвиватися гонококковий сепсис. Перед. переважно  статевим  шляхом. Від матері до дитини. Під час проходження дитини через родові шляхи хворої на гонорею матері (гонокок потрапляє в очі або в піхву дівчаток).Побутовим шляхом передається рідко. Проф.: своєчасне виявлення і лікування всіх хворих. Періодичні обов'язкові проф.медичні огляди. Особиста проф.- утримання від випадкових статевих зв'язків,застос. презервативів, обмити статеві органи милом.

 Хламідіоз:  хламідіями викликається , перед.статевим шляхом, рідко побутовим, від матері до дитини. Профілактика:виявлення і лікування статевих партнерів, обстеження на хламідіоз груп ризику,вагітних жінок, санітарне просвітництво населення. Для профілактики хламидийного кон'юнктивіту у новонароджених використ. 0,5% эритромициновую або 1% тетрациклінові мазі.

 Трихомоніаз – специфічне захворювання сечостатевих органів, спричинене одноклітинним паразитом Trichomonas .Передається статевим шляхом (від хворого або носія), нестатеве зараження можливе в поодиноких випадках (носіння чужої нижньої білизни, користування загальним рушником, мочалкою, відвідування лазні та ін.). Особливий випадок - зараження плода при проходженні через інфіковані родові шляхи.

Профілактика: слід бути розбірливим у статевих зв'язках (краще мати одного постійного партнера), користуватися засобами захисту.Протягом 2 годин після випадкового статевого акту для профілактики можна застосовувати спеціальні розчини - мірамістин, хлоргексидин, димексид.Проходьте профілактичне обстеження у лікаря.

Урогенітальний мікоплазмоз- Мікоплазми  називають умовно-патогенними мікроорг., вони при сприятливих для себе умовах можуть провокувати появу запальні захворювання сечостатевої системи, нерідко в сукупності з ін. патогенними або умовно патогенними збудниками. Заходи профілактики повинні бути такими ж, як і при інших захворювання, що передаються статевим шляхом.

Генітальний герпес – це хронічна вірусна інфекція, що супроводжує людину протягом усього її життя.– викликається II типом вірусу вірус генітального герпесу  і передається статевим шляхом. Заходами профілактики є рання діагностика і активне лікування, що знижує частоту ускладнень і вірогідність її розповсюдження. Рекомендується утримуватися від статевих зносин з моменту виникнення ознак хвороби до їх зникнення.

Гепатит В - це вірусне захв. печінки, що викликається стійким вірусом. Шляхи статевий, парентеральний(ін’єкційний, через пошкоджену шкіру і слизисті), від матері до дитини.  Існує вакцина проти гепатиту В, яка захищає протягом 8-10 років після щеплення.
 

СНІД

Збудник СНІДу — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), чутливий до фізичних і хімічних факторів. Швидко гине при нагріванні вище 57°С, під час кип'ятіння — миттєво, його легко вбивають ацетон, ефір, спирт та інші дезинфікуючі засоби.

Епідеміологія. Джерело інфекції — хворий та вірусоносій.

Шляхи передавання: статевий, парентеральний (через кров та її препарати, а також при користуванні нестерильнини медичними інструментами) і вертикальний (від матері до дитини під час вагітності та пологів).

Сприйнятливість до СНІДу загальна. Хворіють люди всіх вікових груп, найчастіше — гомосексуалісти, проститутки та наркомани віком 25—45 років(групи ризику). ВІЛ, збудник СНІДу, потрапивши у кров, уражує Т-лімфоцити та макрофаги.

при СНІДі спостерігається:· постійне почуття втоми;· пітливість ніг, особливо в нічний час;· безпричинне схуднення до 10 кг протягом місяця;· відсутність апетиту;· тривалий час (більш місяця) понос, що продовжується;· підвищена темп. тіла, 37-38 °С протягом місяця;· сухий кашель, що неприпиняється та непіддається лікуванню;· задишка;· висипання на шкірі;· збільшені лімфатичні залози на шиї, під пахвами або в паху.

Під час розвитку СНІДа, йому супроводжують і інші захворювання, наприклад, запалення легенів, ракові захворювання шкіри, що привносят. свої симптоми в прояви хвороби. Якщо в людини є вище перераховані симптоми, це ще не означає захворювання СНІДом.

 Профілактика Загальнодержавні заходи зводяться до наступних:

—       розширення наукових досліджень з проблеми СНІДу (удоско­налення методів ранньої діагностики і розробка способів про­філактики і лікування);

—       боротьба з наркоманією і проституцією;

—        ретельне обстеження донорської крові;

—        ретельна стерилізація медичних інстр ... Читати далі »