Міністерство освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Навчально-науковий інститут

педагогіки та психології

Центр здоров’язбережувальної педагогіки

Кафедра здоров’я людини та корекційної освіти

Ю. Д. Бойчук, О. С. Бородіна, К. І. Васильєва, Н. П.Хребтова

КОРЕКЦІЙНО-педагогічна підтримка

студентів З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ

в освітньому середовищі

вищого навчального закладу

Харків – 2013

УДК [378.14:376.352](083.132)

ББК 74.580.44р30

К66

Укладачі: Бойчук Ю.Д., Бородіна О.С., Васильєва К.І., Хребтова Н.П.

Рецензенти:

Гончаренко М.С., доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри валеології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Сіліна Г.О., кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри валеологічної та корекційної освіти Харківської академії неперервної освіти

Затверджено до друку редакційно-видавничою радою ХНПУ імені Г.С. Сковороди, протокол № 8 від 18.10.2013 р.

Корекційно-педагогічна підтримка студентів з порушеннями зору в освітньому середовищі вищого навчального закладу: Методичні рекомендації для викладачів вищих навчальних закладів / Бойчук Ю. Д., Бородіна О. С., Васильєва К. І., Хребтова Н. П. - Харків : ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2013. – 24 с.

Методична розробка рекомендована для викладачів вищих навчальних закладів, які працюють з незрячими та слабозорими студентами. Вона містить загальну інформацію про основні порушення зору та практичні поради щодо корекційно-педагогічної підтримки навчання таких студентів в умовах освітнього середовища вищого навчального закладу.

© Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди, 2013

© Бойчук Ю. Д., Бородіна О. С.,

Васильєва К. І., Хребтова Н. П., 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

У сучасному світі дедалі більшого розвитку набуває інклюзивна модель освіти — модель, що пов’язана з дотриманням прав людини. Інклюзивна освіта базується на соціальній моделі розуміння інвалідності, яка, на противагу медичній моделі, розглядає ваду здоров’я як соціальну проблему, а не характеристику особистості, оскільки вона зумовлена непристосованістю оточення, включаючи ставлення до людей з обмеженими можливостями здоров’я, безбар’єрність архітектури тощо. Така модель спрямована на зміни в суспільстві таким чином, щоб воно забезпечувало рівну участь громадян у реалізації своїх прав.

Важливою метою соціального розвитку сучасної держави є повага до кожної особистості в суспільстві, враховуючи осіб з обмеженими можливостями здоров’я, до яких належать люди з вадами зору. В світі, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, біля 314 млн. сліпих і слабозорих, а людей, які потребують корекції зору, у пʼять разів більше. З них 45 млн. є сліпими, серед яких 1,4 млн. – це діти віком до 15 років. Стан сліпих в Україні набагато гірший, ніж в інших країнах світу. В Україні мешкає близько 65 тисяч сліпих осіб.

Помічено, що в останні роки збільшився потік молоді з вадами зору до вищих навчальних закладах. Тому, на нашу думку, викладачі вищих навчальних закладів мають володіти певним мінімумом знань про особливості людей з вадами зору з метою забезпечення їхнього успішного навчання та комфортного перебування в освітньому середовищі вищого навчального закладу.

СТУДЕНТИ З ВАДАМИ ЗОРУ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ: РЕАЛІЇ ТА ПРОБЛЕМИ

Проблемами виховання, навчання та розвитку дітей та дорослих з вадами зору займається розділ спеціальної педагогіки – тифлопедагогіка. Залежно від ступеню порушення зору осіб з такими вадами поділяють на сліпих (незрячих), осліплих та слабозорих.

Сліпі (незрячі) – особи, у яких повністю відсутні зорові відчуття, вони можуть мати світловідчуття або залишковий зір до 0,04. Для них основними засобами пізнання навколишнього світу стають дотик і слух.

Осліплі – особи, які втратили зір у результаті перенесеного захворювання або травми; зір у них може бути втрачений повністю або може зберегтися у вигляді світловідчуття чи залишкового зору (гострота до 0,04). У пам’яті таких осіб уже з 3–4-річного віку зберігаються (іноді протягом усього життя) зорові образи навколишнього світу, і у зв’язку з цим обсяг інформації про оточення в них значно ширший і багатший, ніж у сліпих від народження.

Слабозорі — це особи, які мають значне зниження зору, в межах від 0,05 до 0,2 при використанні коригуючих окулярів. Зорове сприйняття при слабозорості характеризується неточністю, фрагментарністю, сповільненістю, що значно збіднює почуттєвий досвід таких осіб, перешкоджає пізнанню ними навколишнього світу.

Основною причиною зниження гостроти зору є вроджені захворювання або аномалії очей (70% випадків). Фактори, що впливають на порушення зору, надзвичайно різноманітні. Серед внутрішніх – спадковість, гормональні порушення у матері та плоду, резус-несумісність, вік батьків, порушення обміну речовин тощо. До зовнішніх факторів можна віднести різноманітні інтоксикації, інфекційні та вірусні захворювання дитини тощо. Важливо розрізняти прогресуючі та стаціонарні порушення зорового аналізатору. При прогресуючих дефектах зору спостерігається поступове погіршення зорової функції, пов’язане з перебігом патологічного процесу. Це може бути глаукома, незакінчена атрофія зорового нерва, пігментна дистрофія сітківки. Прогресуючі зорові порушення можуть бути пов’язані з пухлинами мозку, які виникають у ділянці мозочка. При порушенні санітарно-гігієнічних умов діяльності дитини або дорослого, неправильному чи слабкому освітленні, непомірному навантажені на зір може розвинутися зорова недостатність, пов’язана з аномаліями рефракції (заломлювальної функції ока), — короткозорість або далекозорість. До стаціонарних дефектів зорового аналізатору належать, насамперед, деякі вроджені його пороки: мікрофтальм одного або обох очей у різних ступенях прояву, колобоми, астигматизм, катаракта тощо.

Унаслідок неповного чи спотвореного сприйняття довкілля уявлення людей з вадами зору певною мірою збіднені, фрагментарні, отримана інформація є частковою. При навчанні у вищому навчальному закладі без організації корекційно-педагогічної підтримки більшість студентів з порушеннями зору мають труднощі в засвоєнні навчальних програм та адаптації до вимог вищої школи.

Для людей з порушеннями зору вища освіта створює додаткові можливості працевлаштування і професійного зростання. Тенденція до збільшення числа студентів з порушеннями зору загострила ряд проблем, пов’язаних з отриманням ними вищої освіти. Ці проблеми витікають з протиріччя між ускладненим змістом освіти і підвищеними кваліфікаційними вимогами до студента у вищому навчальному закладі, з одного боку, і залишеною практично на колишньому, недосконалому рівні організаційно-методичною та матеріально-технічною базою навчання незрячих студентів з їх специфічними можливостями і потребами – з іншого.

Низька соціально-психологічна адаптація студента з порушеннями зору викликає у нього постійне відчуття емоційного дискомфорту, підвищену тривожність, закріплює низьку самооцінку, сприяє появі образи на весь світ, агресії щодо світу людей, які не мають схожих з ними вад зору.

Нажаль, психологічна й соціально-педагогічна допомога даній категорії студентів часто є ситуативною і має несистемний характер. Насамперед, це пов’язано з недостатністю теоретичних психологічних знань викладачів і відсутністю навичок практичного застосування цих знань щодо студентів з порушеннями зору, що стає причиною неефективного і непродуктивного навчально-виховного процесу.

Серед проблем адаптації студентів з порушеннями зору до умов навчально-виховного процесу вищого навчального закладу варто відзначити: комунікативні проблеми; орієнтування в просторі; доступ до інформації з подальшою її обробкою; самообслуговування; відсутність тифлотехніки; недостатність індивідуальних технічних засобів; недостатність технічних засобів загального користування; слабка довузівська підготовка.

Що ж стосується навчальної тифлотехніки, то вона не лише вдосконалює і розвиває навчальну матеріально-технічну базу, а й збагачує зміст і методи навчання, оптимізує навчання студентів з порушеннями зору у вищих навчальних закладах.

В основі розробки тифлотехнічних засобів компенсації порушених функцій зорового аналізатора лежить перетворення (перекодування) візуальної інформації в сигнали, доступні для сприйняття за допомогою органів слуху і дотику як збережених аналізаторів. Функції приймача світлових сигналів і їх перекодування виконує тифлоприлад.

У тих випадках, коли за зниженого зору звичайна корекція неефективна, використовуються спеціальні оптичні, телевізійні, світлотехнічні засоби. До оптичних засобів корекції відносяться різного роду лупи (ручні, опорні, стаціонарні), окуляри (мікроскопічні, телескопічні), монокуляри і бінокуляри, проекційні збільшувальні апарати. Всі ці засоби можуть бути використані для зорових робіт на близькій або далекій відстані. Використовуються телевізійні збільшувальні пристрої для слабозорих, що дозволяють отримати шістьдесятикратне збільшення. Залежно від характеру використання розрізняють телевізійні пристрої індивідуального або колективного користування. У випадках, коли зір погіршується в умовах підвищеної освітленості, використовуються світлотехнічні засоби у вигляді світлозахисних коригуючих лінз з кольорового скла або безбарвного скла з покриттям.

Викладач, що співпрацює зі студентом з порушеннями зору, стикається з певними труднощами в навчально-виховному процесі. Механізм взаємодії зі студентом з вадами зору має свою специфіку, і ефективність даного процесу значною мірою залежить від ставлення викладача, сприйняття ним студента з порушенням зору.

Досвід роботи викладачів зі студентами з порушеннями зору дозволяє виділити основні труднощі, що виникають у викладацькій професійно-педагогічної діяльності, а саме:

• мотиваційні труднощі, які полягають у недостатньому розумінні викладачами сенсу роботи зі студентами з порушеннями зору, мотиваційних конфліктах, невмінні поставити адекватну мету роботи. Орієнтація переважно на розвиток інтелектуальної сфери студентів з порушеннями зору в багатьох випадках нереалістична, що призводить викладачів до відчуття свого безсилля і бажання уникнути ситуації взаємодії зі студентами з порушеннями зору. Для подолання цих труднощів важлива допомога викладачам у визначенні  професійних та особистісних значень, цінностей, мотивів, усвідомлення своїх професійних можливостей та їх обмежень, необхідності співпраці з іншими фахівцями;
• емоційні труднощі викладачів проявляються в недостатній емпатії до студентів з порушеннями зору і його емоційному відторгненні. Як правило, рішення мотиваційних труднощів сприяє і більш емпатійному відношенню викладачів до студентів з вадами зору. Додатково можна використовувати обговорення явища стигматизації та його неусвідомлюваної причини – уникнення почуття власної вразливості;
• когнітивні труднощі полягають у невмінні кваліфікувати ситуацію, недостатній компетентності в роботі зі студентами з порушеннями зору з огляду на певний брак знань, досвіду, навичок. Труднощі у кваліфікації ситуації, недостатнє розуміння студента з порушенням зору в конкретній ситуації, нерозуміння, що студент з порушенням зору в силу недосвідченості, особливостей соціалізації використовує неадекватні засоби задоволення психологічних потреб, призводять фахівців до перебільшеної оцінки та зайвого морального осуду вчинків студента з порушеннями зору.

Отже, недостатня психологічна готовність викладачів може бути серйозною перешкодою на шляху вирішення проблем допомоги студентам з вадами зору.

Основними чинниками, що визначають ефективність соціальної адаптації студентів з порушеннями зору до умов освітнього середовища вищого навчального закладу, є:

• • комунікативний досвід (уміння чітко сформулювати і поставити запитання, навички міжособистісного спілкування тощо);
  • володіння варіативними способами діяльності (тифлотехнічні засоби тощо);
  • знання тифлоінформаційних технологій;
  • досвід соціальної адаптації, накопичений на попередніх етапах освітнього процесу (навчання на підготовчих курсах тощо);
  • оволодіння навичками елементарної реабілітації (сенсомоторики, просторового орієнтування, самообслуговування тощо).

Людина з порушеннями зору, як і будь-яка інша, розвивається, накопичує життєвий досвід, готується і пристосовується до життя у відповідності зі своїми можливостями. Розвиток людей з порушеннями зору дещо відрізняється від розвитку людей з нормальним зором. Періоди їх розвитку не збігаються з періодами розвитку зрячих, вони більш триваліші за часом. Знаючи ці особливості та їх причини, необхідно створювати сприятливі умови для їх правильного розвитку, щоб запобігти формуванню вторинних відхилень, тобто  таких відхилень у розвитку функцій, які пов’язані з зором і розвиваються в тісному зв’язку, взаємодоповнюючи одна одну. До них належать:

• особливості розвитку рухової сфери: порушення ритмічної діяльності, відчуття ритму, порушення рухової активності (порушення рухів);
• особливості розвитку психічних процесів: особливості розвитку мовлення, порушення уваги, особливо довільної, особливості розвитку пам’яті, порушення образного мислення, порушення аналізу та синтезу.

Ефективність корекційної-педагогічної підтримки студентів з порушеннями залежить від командного підходу в роботі ректорату, деканату, всіх викладачів, кураторів академічних груп, студентів-волонтерів та консультантів психологічного центру, корекційних педагогів.

Поради щодо поліпшення перебування та навчання студентів з вадами зору В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ вищоГО навчальноГО закладУ

1. Перед початком навчального року куратор групи та студенти-волонтери повинні пройти зі студентами з вадами зору шляхом пересування від гуртожитку до відповідного факультету вищого навчального закладу.
2. До початку навчального процесу необхідно ознайомити студентів з вадами зору з місцезнаходженням аудиторій, лабораторій, кафедр, деканату, інших приміщень університету та факультету. Робити це треба кожного разу, коли студенти змінюють навчальні аудиторії. Особливо це важливо, якщо корпуси вищого навчального закладу розташовані у різних частинах міста або студенти повинні йти на практику.
3. Провести бесіду зі всіма студентами групи та факультету, розповісти про особливості людей з вадами зору і труднощі, яких вони зазнають в житті. Закликати їх допомагати незрячим студентам у навчанні та побуті в гуртожитку.
4. Для кожного студента з порушеннями зору повинна розроблятися індивідуальна траєкторія навчання, при розробці якої необхідно враховувати: характеристику студента з навчального закладу, де він отримував середню освіту; дані про його сім’ю; рівень загальноосвітніх навчальних досягнень; інтереси та схильності студента; побажання студента до отримання освітніх послуг з урахуванням його сенсорних потреб. Щорічно індивідуальна траєкторія навчання повинна переглядатися й оцінюватися її ефективність. При її перегляді враховують освітній прогрес студента, ступінь адаптації до освітнього середовища вищого навчального закладу, особливості поведінки, навчальні пріоритети, характер труднощів у навчанні, сильні і слабкі сторони студента.
5. Створення оптимального освітнього середовища для студентів з порушеннями зору полягає в створенні атмосфери прийняття, довіри, відкритості, взаєморозуміння, турботи і поваги до відмінностей між людьми, позитивного ставлення до процесу інклюзії студентського та професорсько-викладацького колективу вищого навчального закладу.
6. Навчально-методичні пакети мають бути модифікованими для студентів з порушеннями зору. Їх необхідно надавати в електронному вигляді. За допомогою спеціальних комп’ютерних програм можна легко забезпечити їх аудіовідтворення.
7. На лекціях і лабораторно-практичних заняттях студент з порушеним зором має сидіти достатньо близько, щоб добре бачити викладача та наочність в аудиторії.
8. Робоче місце студента і дошка, якою користується викладач, мають бути добре освітленими.
9. Не слід робити зайвих рухів.
10. Не слід затуляти студенту джерело світла.
11. Не бажано використовувати невербальні засоби спілкування, а саме кивання головою, жести руками тощо.
12. У друкованих текстах, що роздаються студентам як дидактичний матеріал на заняттях, доцільно збільшити шрифт, зробити його контрастним. Папір має бути матовим, бажано не білого, а світло-жовтого чи світло-зеленого кольору.
13. При письмі на дошці намагайтеся розташувати матеріал так, щоб в студента він не зливався в суцільну лінію. З’ясуйте, написи яким кольором крейди студент бачить краще.
14. Давайте можливість студентам підійти до дошки чи наочності, щоб краще роздивитися написане.
15. Озвучуйте все, що пишете на дошці.
16. На переобтяжуйте студента читанням великих текстів під час самостійного опрацювання матеріалу, краще поясність ще раз усно або надайте завчасно заготовлений аудіозапис.
17. Студент може погано бачити вираз вашого обличчя і не розуміти, що ви звертаєтеся саме до нього. Краще підійдіть до студента, і торкаючись його, зверніться на ім’я.
18. Запитуйте у студента про труднощі, які він відчуває під час сприйняття нового матеріалу.
19. Дозволяйте студентам з вадами зору робити аудіозаписи лекційного і практичного матеріалу.
20. Надавайте додаткову інформаційну, організаційну та методичну допомогу при написанні студентами з вадами зору курсових та дипломних робіт.
21. При проведенні занять застосовуйте мультисенсорний підхід до незрячого студента, повною мірою використовуйте його слуховий, тактильний та залишковий зоровий аналізатори.
22. Доцільним було б створення спеціалізованих робочих місць в бібліотеках вищих навчальних закладів, адаптованих до незрячих користувачів, а робітникам бібліотек проходити курс навчання по обслуговуванню студентів з вадами зору.
23. Регулярно здійснювати інформаційну підтримку процесу навчання студентів з порушенням зору, яка складається з пошуку, обробки та пред’явлення інформації в доступному і зручному для незрячих і слабозорих форматі.

Найкращою підтримкою для студентів з вадами зору було б створення спеціальних реабілітаційно-адаптаційних центрів у вищих навчальних закладах, де навчаються сліпі або слабозорі студенти. Діяльність таких центрів має бути скерована на надання допомоги особливим студентам за психологічним, педагогічним, соціальним, інформаційним, просвітницьким напрямками.

Психологічний супровід має включати:

• психодіагностичне обстеження студентів з вадами зору для виявлення у них рівня розвитку комунікативних умінь, соціометричного статусу, рівнів тривожності, установок на спілкування зі зрячими, самооцінки та мотивації навчання у ВНЗ;
• консультативну підтримку студентів з вадами зору стосовно їх адаптації в освітньому середовищі ВНЗ;
• проведення тренінгових занять з формування комунікативних умінь та розвитку міжособистісних стосунків  студентів з вадами зору і студентів групи, в якій вони навчаються.

Темп навчання у ВНЗ, нові форми роботи, обсяг навчального матеріалу, кількість і складність завдань та вимоги викладачів значно вищі, ніж у спеціальній школі. Це й обумовлює потребу студентів з вадами зору у додатковій увазі та допомозі педагогів і потребує відповідного педагогічного супроводу.  Викладач має володіти педагогічними технологіями та методами їх використання в роботі з інтегрованими групами студентів. Реалізація завдань педагогічного супроводу студентів з порушеннями зору вимагає використання спеціальних методів та освітніх технологій. Центр орієнтує студента на здійснення певних дій, які допоможуть йому в навчанні. Це такі, як:

• індивідуальні форми вивчення навчального матеріалу, які доступні даному студенту для повного його осмислення;
• забезпечення можливості активного спілкування з іншими студентами групи з приводу засвоєння поточного навчального матеріалу;
• здійснювати активну допомогу студентам з вадами зору під час заліково-екзаменаційного періоду навчання.

Організація навчальної діяльності студентів з порушеннями зору має здійснюватися як послідовність дій:

• ознайомлення із загальним модулем,
• ознайомлення з конкретними модулями змістовного та дійового планів;
• пошук відповідних інформаційних джерел, вивчення джерел, здійснення самоконтролю;
• співбесіда з викладачем;
• фіксація результатів контролю в навчально-реєстраційних документах.

Діяльність викладача в такому випадку представлена, головним чином, консультуванням в діалоговій формі.

Метою соціального супроводу є:

• виявлення соціальних проблем студентів з вадами зору;
• залучення волонтерів для допомоги у навчанні цих студентів;
• сприяння у наданні стипендій, матеріальної допомоги студентам, що мають інвалідність по зору;
• залучення студентів з вадами зору до активного життя університету та організація культурно-масових заходів.

Основне завдання інформаційного супроводу студентів з вадами зору  полягає в тому, щоб під час їх перебування у вищому навчальному закладі чи в гуртожитку вони могли б отримувати від центру повну інформацію про предмети, процеси і явища дійсності, які відбуваються в студентському житті, щоб за допомогою технічних засобів навчання вони могли розвивати та удосконалювати свої розумові та фізичні здібності. Центру необхідно займатися навчанням незрячих студентів самостійній роботі на комп’ютері та периферійному обладнанні (сканері, принтері, копіювальному пристрої тощо).

Просвітницька підтримка центру має бути спрямована на:

• ознайомлення педагогічного колективу ВНЗ з особливостями діяльності студентів з вадами зору, правилами співпраці з ними, особливостями організації навчальної діяльності осіб з порушеннями зору;
• використанням спеціального обладнання і тифлотехнічних засобів в навчальній і побутовій діяльності студентів з вадами зору.

У реалізації цього напряму центр може проводити спеціальні конференції, круглі столи, сумісні розважальні заходи за активною участю студентів та викладачів.

Отже, створення спеціальних реабілітаційно-адаптаційних центрів в вищих навчальних закладах Україні було б дуже доцільним та корисним для студентів з вадами зору.