Адені́н — похідна пурину, одна з двох пуринових основ, які використовуються в утворенні нуклеотидів нуклеїнових кислот ДНК та РНК. У ДНК, аденін зв’язується з тиміном через два водневі зв'язки, що допомагає стабілізувати структуру нуклеїнової кислоти. У РНК, аденін зв’язується з урацилом.

Аденін формує декілька таутомерів, речовин, які можуть бути швидко перетворені одна в одну і часто вважаються еквівалентними.

Аденін формує аденозин, нуклеозид, коли зв’язується з рибозою, і дезоксиаденозин, коли зв’язується з дезоксирибозою. Він також формує аденозин-трифосфат (АТФ), нуклеотид, який має три фосфатні групи додані до аденозину. АТФ використовується в клітинному метаболізмі як один з основних методів передачі хімічної енергії між хімічними реакціями.

У старій літературі, аденін іноді називається вітаміном B4. Проте він більше не розглядається як частина вітаміну B.

Вважається що, при походженні життя на Землі, перший аденін був сформований полімеризацією п'яти молекул ціаніду водню (HCN).

Аденозинтрифосфат (АТФ) або аденозинтрифосфорна кислота, аденілпірофосфорна кислота — нуклеотид, який містить аденін, рибозу та три фосфатні групи.[1]

У реакціях, що протікають в клітині, АТФ бере участь у вигляді Mg ... Читати далі »

Відкрити і завантажити монографію

Фізіологія — наука, що вивчає динаміку функціональної активності організму з врахуванням діапазонів регуляторних можливостей його органів і систем.

Уява про функції окремих органів і систем людини формувалась на протязі багатьох віків.

Фізіологія як наука, зародилась, головним чином, у зв’язку з потребами медицини. Разом з тим, інтерес до функцій людського тіла стимулювався багатьма іншими галузями людської діяльності: фізичною і розумовою працею, військовою справою, подорожами. Усі ці форми діяльності породжували питання про витривалість, силу, швидкість, доступні людині, про розвиток їх та удосконалення.

Лікування людей та трудова практика вимагали знань про будову людського тіла. Тому досягнення анатомії, а пізніше — гістології стали обов’язковою умовою для розвитку фізіології.

Крім того, фізіологія могла розвиватись, опираючись на фізику і хімію (пізніше — біофізика і біохімія).

Достатньо лише згадати, що лише після відкриття О2 стало можливим пояснення механізму дихання. Опис закону збереження енергії сприяв розвитку нового розділу фізіології — обміну речовин.

Становлення біохімії на початку XIX ст. зробило можливим розуміння найважливіших питань фізіології крові, виділення, травлення, залоз вну ... Читати далі »