Головний корінь →

розвивається з зародкового корінця насінини.

Бічні корені →

виникають на корені (головному, бічному, додатковому) в зоні проведення, який по відношенню до них можна визначити як материнський. Починають свій ріст з перициклу і інших тканин центрального циліндру.

Додаткові корені →

виникають на різних органах рослини (стеблах, листках і старих коренях) з меристематично активних клітин перициклу, камбію і навіть фелогену.

Типи кореневих систем:

1. Система головного кореня →

(стрижнева)

складається з головного кореня, його бічних коренів першого, другого і наступних порядків, а також додаткових коренів, які виникли на перелічених коренях (дводольні однорічні трави, дерева).

2. Система головного і стеблеродних додаткових коренів →

(змішана)

(соняшник, квасоля, кукурудза).

3. Система стеблеродних додаткових коренів →

(мичкувата)

де головний корінь розвинений слабко і швидко відмирає (злаки) або взагалі не утворюється (плауни, хвощі, папороті). Корені ростуть із меристематичних тканин пагону (кореневища, стебла).

Видозміни коренів:

1. Мікориза –

симбіоз кореня вищої рослини і гриба. Гіфи гриба обплітають кінчик кореня і виконують функцію кореневих волосків ризодерми – забезпечують постачання до нього води і мінеральних речовин, корінь забезпечує гриб органічними речовинами.

2. Бактеріальні бульбочки –

(на коренях бобових)

симбіоз кореня з азот фіксуючими бактеріями, які розвиваються у цитоплазмі клітин кори кореня (бактероїдна тканина). Корінь використовує, після відмирання бактерій, з їхніх тіл азот.

3. Втягуючі корені –

характерні для багаторічних зимуючих рослин. Особливість цих коренів – вони можуть скорочуватись біля основи. Міцне зростання розгалужень цих коренів з ґрунтом дає можливість притягувати на необхідну глибину залягання цибулини, бульби або кореневища, від яких вони відходять.

4. Запасаючі корені:

а. Коренеплоди (морква, буряк) – потовщений головний корінь,

б. Кореневі шишки (жоржина, чистяк) – сильно потовщені додаткові корені.

5. Повітряні корені з особливими функціями:

а. Корені-підпорки (баньян) →

закладаються на горизонталях гілках, досягнувши землі, сильно потовщуються.

Б. Дихальні корені (манго) →

піднімаються вертикально вгору з болотистого ґрунту на поверхню, забезпечують постачання повітря до кореневої системи.

В. Повітряні корені (орхідейні) →

забезпечують рослину росяною або дощовою вологою.

2-й (середній) шар ініціальних клітин відкладає периблему.

Периблема –

первинна меристема, яка в зоні поділу дає початок тканинам первинної кори кореня: екзо-, мезо- і ендодермі.

Екзодерма –

внутрішня гранична тканина, у зоні всмоктування, фільтрує водні розчини, які поступають із кореневих волосків ризодерми в мезодерму. У зоні проведення виходить на поверхню кореня, набуваючи властивості покривної тканини.

Мезодерма –

основна виповнююча тканина первинної кори кореня, транспортує воду по міжклітинникам із екзодерми до ендодерми.

Ендодерма –

внутрішня гранична тканина, у зоні росту – проведення, фільтрує через протопласти своїх клітин водні розчини, які надходять із мезодерми до провідних тканин центрального циліндру.

3-й (внутрішній) шар ініціальних клітин відкладає плерому.

Плерома –

первинна меристема у зоні поділу, яка утворює тканини центрального циліндру – перицикл і прокамбій.

Перицикл –

первинна меристематична тканина в зонах росту – проведення, є зовнішнім шаром центрального циліндру. Дає початок росту бічним кореням у зоні проведення.

Прокамбій –

Первинна меристематична тканина зони росту, формує протофлоему, протоксилему та основну виповнюючи(запасаючу) паренхіму. Ділянки прокамбію розміщені між флоемними і ксилемними тяжами тягнуться до зони проведення.

Протофлоема –

не повністю сформовані ситоподібні трубки, утворюється раніше за протоксилему на самому початку зони росту. У середині зони росту перетворюється на метафлоему.

Метафлоема –

повністю сформовані ситоподібні трубки флоеми.

Протоксилема –

не повністю сформовані судини, утворюється в середині зони росту. Наприкінці цієї зони перетворюється на метаксилему.

Метаксилема –

повністю сформовані судини ксилеми.

ВТОРИННА БУДОВА КОРЕНЯ –

характерна для дводольних рослин, її формування відбувається у зоні проведення.

Апікальна меристема –

верхівка кореня, містить три шари ініціальних клітин.

1-й (зовнішній) шар ініціальних клітин відкладає, в зоні поділу, клітини кореневого чохлика і протодерми.

Кореневий чохлик –

захищає апекс кореня. Ініціальні клітини зовнішнього шару апексу постійно утворюють нові клітини чохлика, які поступово переміщуються на зовні, де вкриваються слизом і відшаровуються. Це сприяє сковзанню і полегшую просування кореня углиб ґрунту.

Протодерма –

зовнішня меристема, у зоні поділу, яка формує у зоні росту ринодерму.

Ризодерма –

жива покривна тканина, у зоні всмоктування набуває функцію поглинання води, за рахунок формування кореневих волосків (спеціалізованих виростів клітин). У зоні проведення ризодема відмирає.

Вегетативні органи тіла вищих рослин:

1. Корінь;

2. Пагін:

а. Стебло,

б. Листок.

Корінь –

осьовий орган, якому властива радіальна симетрія, не має листків, наростає у довжину завдяки апікальній меристемі, яка захищена кореневим чохликом.

Функції →

1. Поглинання води і розчинених мінеральних речовин,

2. Закріплення рослини у ґрунті.

3. Синтез і накопичення запасних поживних речовин,

4. Взаємодія з іншими організмами, які мешкають у ґрунті.

Будова кореня за етапами розвитку.

Первинна будова кореня –

характерна для всіх вищих рослин, у класу однодольних залишається до кінця життя. Виділяють чотири зони кореня (рис. 28):

1. Зона поділу клітин. Закрита зовні кореневим чохликом, клітини у цій зоні постійно діляться, що забезпечує апікальний ріст кореня.

2. Зона росту клітин (розтягнення). В цій зоні починається диференціація (розділення) меристематичних клітин на тканини і їхній ріст.

3. Зона всмоктування водних розчинів (поглинання, кореневих волосків). Ця зона має найбільшу площу завдяки великій кількості кореневих волосків, основна функція яких поглинання води і мінеральних речовин із ґрунту. В цій зоні відбувається транспорт води із кореневих волосків до судин ксилеми.

4. Зона проведення водних розчинів у наземну частину рослини і формування бічних коренем.