Головна » 2017 » Січень » 28

Головний корінь →

 

розвивається з зародкового корінця насінини.

 

Бічні корені 

 

 

виникають на корені (головному, бічному, додатковому) в зоні проведення, який по відношенню до них можна визначити як материнський. Починають свій ріст з перициклу і інших тканин центрального циліндру.

 

Додаткові корені 

 

виникають на різних органах рослини (стеблах, листках і старих коренях) з меристематично активних клітин перициклу, камбію і навіть фелогену.

 

Типи кореневих систем:

1. Система головного кореня →

(стрижнева)

 

складається з головного кореня, його бічних коренів першого, другого і наступних порядків, а також додаткових коренів, які виникли на перелічених коренях (дводольні однорічні трави, дерева).

 

2. Система головного і стеблеродних додаткових коренів →

(змішана)

(соняшник, квасоля, кукурудза).

 

3. Система стеблеродних додаткових коренів →

(мичкувата)

 

де головний корінь розвинений слабко і швидко відмирає (злаки) або взагалі не утворюється (плауни, хвощі, папороті). Корені ростуть із меристематичних тканин пагону (кореневища, стебла).

         

 

Видозміни коренів:

 

 

1. Мікориза –

 

симбіоз кореня вищої рослини і гриба. Гіфи гриба обплітають кінчик кореня і виконують функцію кореневих волосків ризодерми – забезпечують постачання до нього води і мінеральних речовин, корінь забезпечує гриб органічними речовинами.

 

2. Бактеріальні бульбочки –

(на коренях бобових)

 

симбіоз кореня з азот фіксуючими бактеріями, які розвиваються у цитоплазмі клітин кори кореня (бактероїдна тканина). Корінь використовує, після відмирання бактерій, з їхніх тіл азот.

 

3. Втягуючі корені –

 

 

характерні для багаторічних зимуючих рослин. Особливість цих коренів – вони можуть скорочуватись біля основи. Міцне зростання розгалужень цих коренів з ґрунтом дає можливість притягувати на необхідну глибину залягання цибулини, бульби або кореневища, від яких вони відходять.

 

4. Запасаючі корені:

а. Коренеплоди (морква, буряк) – потовщений головний корінь,

б. Кореневі шишки (жоржина, чистяк) – сильно потовщені додаткові корені.

 

5. Повітряні корені з особливими функціями:

а. Корені-підпорки (баньян) →

закладаються на горизонталях гілках, досягнувши землі, сильно потовщуються.

 

Б. Дихальні корені (манго) →

піднімаються вертикально вгору з болотистого ґрунту на поверхню, забезпечують постачання повітря до кореневої системи.

В. Повітряні корені (орхідейні) →

забезпечують рослину росяною або дощовою вологою.

Категория: Ботаніка | Просмотров: 1465 | Добавил: zhmurkoalexandr2016 | Дата: 28.01.2017 | Комментарии (0)

2-й (середній) шар ініціальних клітин відкладає периблему.

 

Периблема –

 

первинна меристема, яка в зоні поділу дає початок тканинам первинної кори кореня: екзо-, мезо- і ендодермі.

 

Екзодерма –

 

внутрішня гранична тканина, у зоні всмоктування, фільтрує водні розчини, які поступають із кореневих волосків ризодерми в мезодерму. У зоні проведення виходить на поверхню кореня, набуваючи властивості покривної тканини.

 

Мезодерма –

 

основна виповнююча тканина первинної кори кореня, транспортує воду по міжклітинникам із екзодерми до ендодерми.

 

Ендодерма –

 

внутрішня гранична тканина, у зоні росту – проведення, фільтрує через протопласти своїх клітин водні розчини, які надходять із мезодерми до провідних тканин центрального циліндру.

 

3-й (внутрішній) шар ініціальних клітин відкладає плерому.

 

Плерома –

 

первинна меристема у зоні поділу, яка утворює тканини центрального циліндру – перицикл і прокамбій.

 

Перицикл –

 

первинна меристематична тканина в зонах росту – проведення, є зовнішнім шаром центрального циліндру. Дає початок росту бічним кореням у зоні проведення.

 

Прокамбій –

 

 

Первинна меристематична тканина зони росту, формує протофлоему, протоксилему та основну виповнюючи(запасаючу) паренхіму. Ділянки прокамбію розміщені між флоемними і ксилемними тяжами тягнуться до зони проведення.

 

Протофлоема –

 

не повністю сформовані ситоподібні трубки, утворюється раніше за протоксилему на самому початку зони росту. У середині зони росту перетворюється на метафлоему.

 

Метафлоема –

 

повністю сформовані ситоподібні трубки флоеми.

 

Протоксилема –

 

не повністю сформовані судини, утворюється в середині зони росту. Наприкінці цієї зони перетворюється на метаксилему.

 

Метаксилема –

 

 

повністю сформовані судини ксилеми.

 

 

ВТОРИННА БУДОВА КОРЕНЯ –

 

характерна для дводольних рослин, її формування відбувається у зоні проведення.

 

... Читати далі »
Категория: Ботаніка | Просмотров: 1182 | Добавил: zhmurkoalexandr2016 | Дата: 28.01.2017 | Комментарии (0)

Апікальна меристема –

 

верхівка кореня, містить три шари ініціальних клітин.

 

1-й (зовнішній) шар ініціальних клітин відкладає, в зоні поділу, клітини кореневого чохлика і протодерми.

 

Кореневий чохлик 

 

 

 

захищає апекс кореня. Ініціальні клітини зовнішнього шару апексу постійно утворюють нові клітини чохлика, які поступово переміщуються на зовні, де вкриваються слизом і відшаровуються. Це сприяє сковзанню і полегшую просування кореня углиб ґрунту.

 

Протодерма –

 

зовнішня меристема, у зоні поділу, яка формує у зоні росту ринодерму.

 

Ризодерма –

 

жива покривна тканина, у зоні всмоктування набуває функцію поглинання води, за рахунок формування кореневих волосків (спеціалізованих виростів клітин). У зоні проведення ризодема відмирає.

 

Рис. 31. Поперечний зріз кореня у зоні проведення (А) і всмоктування (Б)

Категория: Ботаніка | Просмотров: 995 | Добавил: zhmurkoalexandr2016 | Дата: 28.01.2017 | Комментарии (0)

Вегетативні органи тіла вищих рослин:

 

 

 

1. Корінь;

2. Пагін:

а. Стебло,

б. Листок.

Корінь –

осьовий орган, якому властива радіальна симетрія, не має листків, наростає у довжину завдяки апікальній меристемі, яка захищена кореневим чохликом.

 

Функції →

1. Поглинання води і розчинених мінеральних речовин,

2. Закріплення рослини у ґрунті.

3. Синтез і накопичення запасних поживних речовин,

4. Взаємодія з іншими організмами, які мешкають у ґрунті.

 

Будова кореня за етапами розвитку.

 

Первинна будова кореня –

характерна для всіх вищих рослин, у класу однодольних залишається до кінця життя. Виділяють чотири зони кореня (рис. 28):

 

1. Зона поділу клітин. Закрита зовні кореневим чохликом, клітини у цій зоні постійно діляться, що забезпечує апікальний ріст кореня.

2. Зона росту клітин (розтягнення). В цій зоні починається диференціація (розділення) меристематичних клітин на тканини і їхній ріст.

3. Зона всмоктування водних розчинів (поглинання, кореневих волосків). Ця зона має найбільшу площу завдяки великій кількості кореневих волосків, основна функція яких поглинання води і мінеральних речовин із ґрунту. В цій зоні відбувається транспорт води із кореневих волосків до судин ксилеми.

4. Зона проведення водних розчинів у наземну частину рослини і формування бічних коренем.

Рис. 29. Гістологічна схема первинної будови кореня

 

 

Категория: Ботаніка | Просмотров: 730 | Добавил: zhmurkoalexandr2016 | Дата: 28.01.2017 | Комментарии (0)