Емоції і почуття

Емоції — це психічне відображення у формі переживання життєвого смислу явищ і ситуацій. В емоційних переживаннях відбивається життєва значущість інформації. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують задоволення їх, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні — негативні.

Стенічні емоції підвищують життєдіяльність організму; астенічні пригнічують життєдіяльність, знижують енергію суб'єкта.

Розрізняють прості (нижчі) та складні (вищі) емоції. Прості (нижчі) - переживання, пов'язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.

Характерна ознака складних емоцій полягає у тому, що вони виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення.

Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого смислу явищ і властивостей світу, або емоцій, - необхідна передумова людської активності. Емоційні процеси забезпечують передусім енергетичну основу діяльності, є мотивами її. Емоції визначають якісну і кількісну характеристику поведінки. Вони також забезпечують селективність сприймання - вибір об'єктів середовища, які впливають на людину і мають для неї значення.

Світ емоцій людини багатогранний. Емоцій стільки, скільки ситуацій, в яких перебуває особистість. В цілому почуття й емоції змінюються контрастно в таких напрямках:

1) задоволення (приємне переживання);

2) незадоволення (неприємне переживання);

3) подвійне (амбівалентне);

4) невизначене ставлення до дійсності.

При цьому людина перебуває в сильному напруженні, збудженні або ж у спокійному стані.

У людини, яка відчуває, наприклад, скорботу, гнів, радість, інші емоційні переживання, відбуваються різні зміни не лише в діяльності внутрішніх органів, а й у зовнішньому вигляді (міміка, пантоміміка тощо). Змінюється вираз обличчя, голос. Через виразні рухи і дії, як правило, розкривається почуттєва сфера особистості.

Медичному працівникові, особливо для його професійного успіху, дуже важливо за виразом обличчя навчитися визначати переживання пацієнта.

У житті людини виявляються різноманітні емоційні переживання (страх, настрій, пристрасть, афект тощо), які різняться за специфікою плину і впливу на її діяльність.

Страх - емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню людини і спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки. Індивід у психологічному стані страху, як правило, змінює свою поведінку. Страх у людини викликає депресивний стан, неспокій, прагнення уникнути неприємної ситуації, іноді паралізує її діяльність. Якщо джерело небезпеки є невизначеним або неусвідомленим, стан, що виникає, називається тривогою. Під впливом страху в людини виникають вегетативні дисфункції, з'являється своєрідний вираз обличчя. У випадках, коли страх досягає сили панічного страху, жаху, він здатний нав'язати стереотипи поведінки (втеча, заціпеніння, захисна агресія). Неадекватні реакції страху спостерігаються при різних психічних захворюваннях (фобії).

Настрій - відносно тривалий, стійкий психічний стан помірної або слабкої інтенсивності, що виявляється як позитивний або негативний емоційний фон психічного життя індивіда. Настрій може бути радісним або сумним, бадьорим або пригніченим. Джерелом виникнення того чи іншого настрою є, як правило, стан здоров'я або становище людини серед людей. Разом з тим настрій, у свою чергу, впливає на ставлення людини до свого оточення: неоднаковим воно буде у радісному настрої і, наприклад, у пригніченому.

Пристрасть - це сильне, стійке всеохоплююче почуття, яке домінує над іншими спонуками людини і призводить до зосередження на предметі пристрасті всіх її сил і поривань. Причини формування пристрастей різні. Вони можуть визначитися усвідомленими ідейними переконаннями, виходити з тілесних потягів. Пристрасть нерідко є рушійною силою великих справ, подвигів, відкриттів. У медицині багато прикладів, коли в ім'я врятування людини, з метою вивчення тяжких захворювань та розробки методів боротьби з ними лікарі проводили досліди на собі.

Афект - сильний і відносно короткочасний емоційний стан, пов'язаний з різкою зміною важливих для суб' ... Читати далі »

ГЕЛЬМІНТОЗИ

У людини  відомо  більш ніж 250 видів гільмінтів. У процесі життя гільмінти проходять ряд статій розвитку ( життєвий цикл). При цьому статевозрілі форми ( імаго) паразитують в організмі кінцевого хазяїна, а виділені яйця або лічинки розвиваються або у зовнішгьому середовищі, або в організмі проміжних хазяїв. Людина може бути як кінцевим, так і проміжним хазяїном.

Гельмінти, життєвий шлях яких не може завершитись без людини, називаються гельмінтоантропонозами, а здатні  до існування без людини – гельмінтозоонозами.

Гельмінтози, або глисні захворювання, у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку зустрічаються дуже часто. Це  пов'язане з тим, що діти  у цьому віці ще не можуть дотримуватись в належній мері правил гігієни.

Найбільш поширені гельмінтози, які паразитують  у дітей: гострики, аскариди, волосоголовці.

Зараження відбувається фекально-оральним шляхом при потраплянні яєць глистів через немиті овочі та фрукти, іграшки, які дитина бере в рот, брудні руки, інколи – воду. Зараження частіше відбувається влітку і восени. Діти, які відвідують дитячі дошкільні колективи, страждають на гельмінтози частіше, бо скупчення дітей безумовно, сприяє поширенню хвороби.

Аскаридоз- паразитне захворювання, викликане  аскаридами. Ці круглі глисти паразитують в тонкому кишечнику людини і відкладають чисельну кількість яєць. Антропоноз. Дорослі екземпляри досягають завдовжки майже 40 см.

Цикл  розвитку аскарид:

-яйця аскарид, вийшовши з випорожненням, протягом двох тижнів дозрівають в навколишньому середовищі. При цьому в яйці розвивається лічинка.

-зрілі яйця аскариди, потрапивши в кишечник людини, під дією травних соків втрачають  захисну оболонку.

 -звільнені лічинки пробурюють слизову оболонку кишки і опиняються в кровоносному руслі, мігруючи через воротну вену у печінку, нижню порошнисту вену, праву половину серця, далі – в легеневий стовбур і легені.                   -із кров’ю лічинки можуть потрапляти у велике коло кровообігу і інші органи, а потім знов повертатися в судини малого кола.

-у легенях лічинки просвердлюють стінки альвеол, опиняються у бронхах і   з мокротінням потрапляють у ротову порожнину.

-потім разом із слиною вони знову потрапляють у кишечник. Лічинковий період розвитку аскариди, який триває 2-2,5 місяці, на цьому закінчується. Лічинки перетворюються у зрілих аскарид, які живуть у кишечнику близько року, відкладають у його порожнину сотні тисяч яєць на добу, потім  - гинуть і виходять із випорожненням. Цикл  продовжується.

Симптоматика: у перші тижні після зараження- період міграції лічинок у кров- дитина відчуває слабкість, нездужання, підвищується температура тіла, з’являється кашель з мокротінням, на шкірі може бути алергічний висип, схожий на кропив’янку. Загальні прояви хвороби нагадують бронхіт.

В період росту аскарид у кишечнику  відмічаються розлади травлення : проноси, запори, метеоризм; зниження апетиту, відраза від жирної їжі, слинотеча вранці. Можливі: нудота, блювання, які супроводжуються  запамороченням.  Періодично діти  скаржаться на болі в животі, частіше – навколо пупка. Продукти життєдіяльності аскарид викликають інтоксикацію, впливають на стан нервової системи дитини. Діти стають дратівливими, швидко втомлюються, часто скаржаться на нездужання, головний біль. У дітей молодшого віку можливі судоми.

Ускладнення:

-динамічна непрохідність кишечника. Розвивається внаслідок закупорювання просвіту кишки клубком аскарид.

-аскаридозний аппендицит. Проникнення аскарид по апендиксу може викликати його гостре запалення

-перитоніт

-запалення печінки з розвитком жовтяниці

-заповзання аскарид у дихальні шляхи з розвитком  ядухи.

Трихоцефальоз- паразитарне захворювання, викликане волосоголовцями. Це пероральний  геогельмінтоз, антропоноз. Волосоголовці – круглі глисти довжиною до 5 см, головний кінець їх тонкий, витягнений. Нагадує волосся. За допомогою його паразит глибоко занурюється  в слизову оболонку і підслизову оболонки кишки, поглинаючи кров хазяїна. Хвостовий кінець гельмінта потовщений і звернений у просвіт кишки. Колір волосоголовця- сіро-червоний. Паразитують ці гільмінти у товстій кишці до 5 років. Яйця відкладають у просвіт кишки . Навкруги паразитів утворюються інфільтрати, крововиливи, набряки, іноді – ерозії і некрози.  Вони здатні харчуватися поверхневими прошарками слизової оболонки кишки. Виходять назовні з випорожненнями. Термін дозрівання ... Читати далі »