Будова бактеріальної клітини

Бактерії належать до прокаріотичних організмів. Їх клітини прості за будовою: вони не мають ядра, пластид, мітохондрій, комплексу Гольджі, ендоплазматичної сітки, клітинного центру, лізосом, вакуолею. Лише  у деяких бактерій – мешканців водойм або грунту, є специфічні газові вакуолі. Завдяки змінам у них об’єму газів ці бактерії можуть переміщуватись у водному середовищі з мінімальними витратами енергії. До поверхневого апарату прокаріот входять плазматична мембрана, клітинна стінка, іноді – ще й слизова камера.

Периферія бактеріальної  клітини утворена клітинною стінкою, що створює зовнішній каркас клітини.. В хімічному відношенні клітинна стінка утворена комплексною сполукою – глюкопептидом муреїном. Клітинна стінка проникна для солей та інших низькомолекулярних сполук, через неї також проходять високомолекулярні сполуки, що виділяються бактеріальною клітиною назовні – токсини, ферменти. Під клітинною стінкою знаходиться плазматична мембрана. Як і в еукаріотичних клітинах вона має товщину 7-10 нм і в основі має подвійний ліпопротеїдний шар. Вона відіграє важливу роль у вибірковому  поступанні речовин в клітину. Вона часто утворює трубчасті або пластинчасті вп’ячування в глибину цитоплазми.

Цитоплазма неоднорідна. Гіалоплазма має вигляд тонкозернистої речовини низької електронної густини. В гіалоплазмі міститься багато фібрілярних білкових структур, які придають клітині консистенцію геля.

У цитоплазмі бактерій містяться рибосоми, різноманітні включення, одна чи дві ядерні ділянки (нуклеоїди) зі спадковим матеріалом – однією ниткою ДНК, що утворює кільце – генофор. Ця нить не набула ще складної будови, характерного для хромосом, в ній немає біліків-гістонів.

Рибосоми бактерій подібні за будовою до рибосом еукаріотичних клітин, але дрібніше за розмірами. Плазматична мембрана може утворювати гладенькі чи складчасті вгини в цитоплазму, які не поділяють клітину на компартаменти. На цих внутрішньоцитоплазматичних мембранних утворах можуть розміщуватися ферменти тощо..

У клітин бактерій є органели руху – один, кілька або багато джгутиків, що лише зовні нагадують джгутики еукаріотичних клітин. Їхня будова значно простіша: вони складаються лише з однієї молекули специфічного білка, що має трубчасту будову. Джгутики можуть бути у декілька разів довші за саму клітину, але незначного діаметра (10-25 нм), тому непомітні у світловий мікроскоп.

Крім джгутиків, поверхня бактеріальної клітини має ниткоподібні або трубчасті утвори з білків чи полісахаридів. Вони сприяють прикріпленню клітин до субстрату або берет участь у передачі спадкової інформації між клітинами під час статевого процесу – кон’югації.

Клітини бактерій мають дрібні розміри (не перевищують 30 мкм, розмір деяких мікоплазм – 0,2 мкм (для порівняння розмір вірусу грипу – 0,1 мкм)). Більшість прокаріот – одноклітинні організми, багатоклітинних видів серед них немає, хоча відомі колоніальні форми. Скупчення клітин прокаріот можуть мати вигляд ниток, грон тощо. Іноді такі скупчення оточені загальною слизовою оболонкою – капсулою.

Форма клітин бактерій різноманітна: куляста (коки), паличкоподібна (бацили), комоподібна (вібріони), у вигляді спірально закрученої палички (спіріли).