Хвороби, що передаються статевим шляхом

Сифіліс уражує шкіру, слизову оболонку, внутрішні органи, кістки, нервову систему. Основним шляхом зараження є статевий контакт; випадки побутового зараження зустрічаються рідко. Проф: передбачає комплекс громадських та індив. заходів. Суспільна профілактика-госпіталізація хворих з активними проявами хвороби, контроль за хворими до зняття з обліку, активне виявлення джерел зараження, обстеження контактів, профілактичні огляди, дослідження крові вагітних і всіх стац. хворих на р-ю Вассермана, санітарно-просвітницька робота , організація пунктів індик. профілактики. Заходи індив. профілактики: контроль статевого життя, при випадкових статевих зв'язках користування презервативом і наступне обмивання статевих органів теплою водою з милом, відвідування пункту індив.профілактики в перші години після підозрілого статевого контакту.

Гонорея – інф. захворювання, збудник гонокок. Можливі також ураження кон'юнктиви, носоглотки, мигдалин, рідше - прямої кишки. Зустрічаються системні ураження суглобів, нервової, серцево-судинної і дихальної систем, може розвиватися гонококковий сепсис. Перед. переважно  статевим  шляхом. Від матері до дитини. Під час проходження дитини через родові шляхи хворої на гонорею матері (гонокок потрапляє в очі або в піхву дівчаток).Побутовим шляхом передається рідко. Проф.: своєчасне виявлення і лікування всіх хворих. Періодичні обов'язкові проф.медичні огляди. Особиста проф.- утримання від випадкових статевих зв'язків,застос. презервативів, обмити статеві органи милом.

 Хламідіоз:  хламідіями викликається , перед.статевим шляхом, рідко побутовим, від матері до дитини. Профілактика:виявлення і лікування статевих партнерів, обстеження на хламідіоз груп ризику,вагітних жінок, санітарне просвітництво населення. Для профілактики хламидийного кон'юнктивіту у новонароджених використ. 0,5% эритромициновую або 1% тетрациклінові мазі.

 Трихомоніаз – специфічне захворювання сечостатевих органів, спричинене одноклітинним паразитом Trichomonas .Передається статевим шляхом (від хворого або носія), нестатеве зараження можливе в поодиноких випадках (носіння чужої нижньої білизни, користування загальним рушником, мочалкою, відвідування лазні та ін.). Особливий випадок - зараження плода при проходженні через інфіковані родові шляхи.

Профілактика: слід бути розбірливим у статевих зв'язках (краще мати одного постійного партнера), користуватися засобами захисту.Протягом 2 годин після випадкового статевого акту для профілактики можна застосовувати спеціальні розчини - мірамістин, хлоргексидин, димексид.Проходьте профілактичне обстеження у лікаря.

Урогенітальний мікоплазмоз- Мікоплазми  називають умовно-патогенними мікроорг., вони при сприятливих для себе умовах можуть провокувати появу запальні захворювання сечостатевої системи, нерідко в сукупності з ін. патогенними або умовно патогенними збудниками. Заходи профілактики повинні бути такими ж, як і при інших захворювання, що передаються статевим шляхом.

Генітальний герпес – це хронічна вірусна інфекція, що супроводжує людину протягом усього її життя.– викликається II типом вірусу вірус генітального герпесу  і передається статевим шляхом. Заходами профілактики є рання діагностика і активне лікування, що знижує частоту ускладнень і вірогідність її розповсюдження. Рекомендується утримуватися від статевих зносин з моменту виникнення ознак хвороби до їх зникнення.

Гепатит В - це вірусне захв. печінки, що викликається стійким вірусом. Шляхи статевий, парентеральний(ін’єкційний, через пошкоджену шкіру і слизисті), від матері до дитини.  Існує вакцина проти гепатиту В, яка захищає протягом 8-10 років після щеплення.
 

СНІД

Збудник СНІДу — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), чутливий до фізичних і хімічних факторів. Швидко гине при нагріванні вище 57°С, під час кип'ятіння — миттєво, його легко вбивають ацетон, ефір, спирт та інші дезинфікуючі засоби.

Епідеміологія. Джерело інфекції — хворий та вірусоносій.

Шляхи передавання: статевий, парентеральний (через кров та її препарати, а також при користуванні нестерильнини медичними інструментами) і вертикальний (від матері до дитини під час вагітності та пологів).

Сприйнятливість до СНІДу загальна. Хворіють люди всіх вікових груп, найчастіше — гомосексуалісти, проститутки та наркомани віком 25—45 років(групи ризику). ВІЛ, збудник СНІДу, потрапивши у кров, уражує Т-лімфоцити та макрофаги.

при СНІДі спостерігається:· постійне почуття втоми;· пітливість ніг, особливо в нічний час;· безпричинне схуднення до 10 кг протягом місяця;· відсутність апетиту;· тривалий час (більш місяця) понос, що продовжується;· підвищена темп. тіла, 37-38 °С протягом місяця;· сухий кашель, що неприпиняється та непіддається лікуванню;· задишка;· висипання на шкірі;· збільшені лімфатичні залози на шиї, під пахвами або в паху.

Під час розвитку СНІДа, йому супроводжують і інші захворювання, наприклад, запалення легенів, ракові захворювання шкіри, що привносят. свої симптоми в прояви хвороби. Якщо в людини є вище перераховані симптоми, це ще не означає захворювання СНІДом.

 Профілактика Загальнодержавні заходи зводяться до наступних:

—       розширення наукових досліджень з проблеми СНІДу (удоско­налення методів ранньої діагностики і розробка способів про­філактики і лікування);

—       боротьба з наркоманією і проституцією;

—        ретельне обстеження донорської крові;

—        ретельна стерилізація медичних інструментів;

—        регулярне обстеження на СНІД людей з «групи ризику» (нар­команів, повій і гомосексуалістів);

—        широке упровадження одноразових шприців і систем для переливання крові;

—        систематична санітарно-освітня робота серед населення, на­правлена на роз'яснення шляхів зараження СНІДом.  

—         Особисті заходи профілактики: здоровий спосіб життя і не­припустимість випадкових статевих контактів, особливо з людь­ми з «групи ризику».

 Держава гарантує: - забезпечення постійного епідеміологічного контролю за поширенням ВІЛ-інфекції на тер України; -доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, з наданням  консультативної допомоги, а також забезпечення безпеки медичного огляду для обстежуваної особи та персоналу, який його проводить;  -регулярне та повне інформування населення, в тому числі через засоби масової інформації, про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, заходи та засоби профілактики, необхідні для запобігання зараженню цією хворобою та її поширенню; - запобігання поширенню ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають наркотичні засоби шляхом ін'єкції, зокрема створенням умов для заміни використаних ін'єкційних голок і шприців на стерильні; -бов'язкове тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції крові, отриманої від донорів крові та донорів інших біологічних рідин, клітин, тканин і органів людини; -соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, а також подання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги.