21. Акселерація - це прискорення росту і розвитку. Відмічається у дітей за останні 100 років. Причини акселерації на сучасний стан розвитку науки - гіпотетичні: оновлення генетичної програми людини; вплив малих доз радіації; зміна інтенсивності іонізації та магнітного поля землі;великий обсяг інформації, яку одержує сучасна дитина.
Прояви акселерації: діти народжуються з більшою вагою ( 100-150 гр) і ростом (1,5-2 см ); молочні зуби прорізаються на 2-му місяці; статевий розвиток починається на 2-3 роки раніше; середній зріс людини збільшився на 20-22 см. Процес, протилежний акселерації - ретардація.

23. розмір мінімально висвічуваної  крапки (піскаль, у сучасних моніторах розмір не перевищує 0,3 мм)  - головний параметр безпечності  комп’ютера для зору.

• не можна за одним комп’ютером працювати декільком учням -  для тих, хто сидить збоку різко погіршуються умови  розглядання зображення.
• повинна бути оптимальне співвідношення між освітленістю екрану  (не більше 200 люксів) і поверхнею столу з клавіатурою ( не менш як 300 люксів)- це забезпечує чіткість, контрасність зображення, відсутність бликів і відображень).
• при роботі  з текстом віддавати перевагу звичним для ока  поєднанням  темних знаків на світлому фоні.
• повинно бути природнє освітлення приміщення.
• одне робоче місце повинно бути не менш 6 м^2, а об’єм  - не менш ніж 24 м²
•  внутрішня поверхня приміщення не повинна мати полімерні матеріали, які виділяють у повітря  небезпечні хімічні речовини.
• екран  повинний розташовуватись  під кутом 10 ⁰  від  горизонтальної лінії
• працюючий повинен мати зручне положення тіла ( крісло з підликотниками, опора для ніг)
• відстань між екраном і очами  працюючого повинна бути 60-70 см
• робочі столи з терміналами повинні розташовуватись так, щоб вікна були  зліва від столів
• відстань між тілом одного і екраном другого комп’ютера у класах повинно бути не менш 2 м, а відстань між їх боковими поверхнями – не менш 1,2 м ( кожен відеомонітор  створює електромагнітне поле, радіус якого може  бути 1,5м і більше. Джерелом випромінювання при цьому є не тільки екран, але й стінки монітора- бокові, задня.
• оснащення моніторів спеціальними екранами та фільтрами ( вартість  надійного фільтру не вступає вартості сучасного монітору)
• Дотримуючись основних гігієнічних констант, скласти    правильно організований навчальний процес школярів 7-8 класів на 1 день. (Зважити на дотримання режиму академічних занять, повноцінність відпочинку, впровадження фізичних вправ, провітрювання  і освітленість приміщень, роботу з комп’ютером, статевий диморфізм тощо). Зробити профілактичну гімнастику для очей (профілактика близорукості).

24. Різні способи загартування:

• Поступове звикання до холодних процедур
• контрастне оздоровлення (вдосконалення механізмів терморегуляції)
• серії коротких вдихів через ніс
• перед виходом на вулицю в морозний день зробити кілька ковтальних рухів і злегка помасувати шию у ділянці адамового яблука, щитовидної залози
• обливання і обтирання водою
• за методикою Іванова П.К. “Дєтка”.

• інтервальний метод : чергування значних навантажень з помірною тривалістю одного тренування: поєднання  коротких відрізків ходи і бігу – біг 50 м і хода 150м на дистанції 1600 –3200 м з частотою пульсу до 120 уд/хв

Загартування – одна з важливих частин фізичного виховання, що відноситься до самостійний занять. Основні фактори загартування – повітря, вода, сонце – у поєднанні з фізичними вправами підвищують функціональні резерви організму і його стійкості до мінливості довкілля (підвищеної або пониженої температури повітря, води зниження атмосферного тиску).

25. Загартовування повітрям починайте з провітрювання приміщення і поступового зниження температури в ньому на 1—3 °С.

Носіть під час занять фізичними вправами, у походах, на екскурсіях легкий одяг, бігайте по траві й піску босоніж.

Перші повітряні ванни приймайте протягом 3—5 хв у приміщенні при температурі 4-15 °С, на свіжому повітрі— при температурі 4-18 °С, поступово знижуючи темпе­ратуру до +10°С.

З часом збільшуйте тривалість повітряної ванни й доведіть її до І—2 год.

В разі поганого самопочуття ванну припиняйте.

Приймайте повітряну ванну через 1,5—2 год після їди.

Правила приймання водних процедурі

Водні процедури починайте (миття ніг, обтирання, обливання) влітку з температури води 25—ЗО °С і поступово доведіть п до 15—20 °С. Тривалість процедури 10—30 с. Улітку знижуйте температуру на 1—2° кожні 2—3 дні, взимку— повільніше. Обтирання і обливання робіть уранці після ранкової гімнастики протягом усього року.

Купатися починайте при температурі 20 °С, а згодом— при +17 °С, скоротивши час перебування у воді.

Тривалість купання в перший період загартовування — 3—4 хв, якщо вода залишається теплою. На день рекомендуємо 2—3 купання.

Якщо виник озноб, вийдіть із води, розітріться рушником, зробіть кілька фізичних вправ, побігайте.

Не купайтеся натще й раніше як через 1—1,5 год після їди.

Після походу, інтенсивних фізичних занять і змагань входьте у воду відпочивши 15—20 хв. Викупавшись, розітріться рушником, виконайте зігрівальні рухи, відпочиньте в затінку і зробіть масаж великих м'язів. Водні процедури проводьте безперервно.

26. Від складу їжі та правильного режиму харчування школярів значною мірою залежить їх фізичний розвиток і здоров”я. При цьому їжа повинна відповідати таким основним вимогам:

-за калорійністю відповідати енергетичним втратам

-містити усі речовини, які необхідні для повноцінного розвиткеу організму

-мати невеликий обсяг (до 3 кг)

-бути легко перетравною і добре засвоюваною

-бути смачною, збуджувати апетит і формувати відчуття ситості

-мати хороший вигляд і запавх

містити необхідну кількість клітковини, вітамінів, води, мінеральних солей

-бути різноманітною, складатися з продуктів тваринного і рослинного походження

-бути доброякісною, тобто не шкідливою для організму.

Раціональне харчування повинно зважати на те, що співвідношення білків, жирів і вуглеводів у різний віковий період різний - у дітей 1:1:6, у дорослих -1:1:4. Дієти по групам крові, лікувальні, лікувальне голодування. Дієта – важлива умова подолання нездоров”я. Під словом “дієта” давні греки розуміли сполучення раціонального харчування і фізичної активності. Для збереження здоров’я, високої працездатності і реалізації генетично запрограмованого довголіття людині необхідно правильно харчуватися. “Ми живемо не для того, щоб їсти, - писав Сократ, – а їмо для того щоб жити”.

27. Вітаміни – це органічні речовини різноманітної хімічної природи, які необхідні для нормальної життєдіяльності людей та тварин у невеликих кількостях. Вітаміни та їх похідні є незамінними учасниками обміну речовин і потрібні для забезпечення нормальних функцій і будови організму.

Під авітамінозом розуміють стан глибокого дефіциту того чи іншого вітаміну з розгорну­тою клінічною картиною його недостатності (цинга, рахіт, бері-бері, пелагра та ін.).Авітамінозу звичайно передує стан гіповітамінозу. При цьому в організмі спостерігаються загальні (неспецифічні) ознаки захворювання: знижується працездатність людини, спостерігається порушення загального стану: головні болі, апатія або, навпаки, дратівливість, погіршення апетиту, знижується опір до інфекцій і стійкість до нервових перевантажень. Стан, який розвивається внаслідок вживання надмірної кількості вітамінів, називаєтьсягіпервітамінозом.

Для нормального функціонування організму необхідні мінеральні речовини, які поділяються на макро- та мікроелементи: Na, К⁺,Са² ,S,Fe ^{2+ /},Си ²⁺,Мg²⁺  - магній,С1, ,Р²⁺ - фосфор, Zn²⁺   ,Se²⁺ -селен ,Мо²⁺ - молібден,Mn²⁺ -марганець,Cr²⁺ - хром,Со²⁺ кобальт,Br ²⁺ ,Pb –свинець,Fr²⁺ - фтор,Kr-  кремній,Ванадій,А1- алюміній,І -йод.

28. Для збереження здоров”я, високої працездатності і реалізації генетично запрограмованого довголіття людині необхідно правильно харчуватися. Від складу їжі та правильного режиму харчування школярів значною мірою залежить їх фізичний розвиток і здоров”я.  Збалансованим – РАЦІОНАЛЬНИМ - вважається фізіологічно повноцінне харчування з врахуванням характеру праці, статі, віку, індивідуальних особливостей людини і кліматичногеографічних умов. Раціональне харчування повинно поперед усе задовольняти потребу дитину у пластичних речовинах, з яких будуються клітини і органи.

29. І -йод.Складова частина тиреоідних гормонів. Із загальної кількості йоду в організмі (20-30 мг), 10 мг Міститься у щитовидній залозі. Всі етапи обміну йоду контролює гіпофіз. При дефіциті- ендемічний зоб: зниження окислювальних процесів, основного обміну, температури тіла, збільшення розмірів залози. Психічні та нервові розлади. Ендемічним регіоном України щодо йоду є Західна Україна.

30. За данними ВООЗ більш ніж 70% страждають на карієс - це передчасне руйнування зубів кислотами, які утворюються внаслідок дії бактерій при потрапленні їжі.

31. Патологічні зміни організму , пов”язані з неякісним харчуванням та порушенням гігієни харчування ( ботулізм, сальмонельоз, гельмінтози, дизентерія, хвороба Боткіна)

Харчування і радіонукліди.

У зв”язку з забрудненням харчових продуктів радіонуклідами, ( 90% радіонуклідів в організм людини надходять з продуктами харчування), слід   звернути увагу на можливі  заходи по зменшенню  їх надходження в організм:

-не вживати продуктів, в яких можуть накопичуватися у великій кількості радіонукліди. Миття і очищення овочів- знижується активність цезію і стронцію на 30-40%. -    Відварювання - 30-50%. М'ясо спочатку треба замочувати у проточній воді на 2 години. Після 2 хвилин закипання злити воду.

-Обмежене  вживання .

32. Особиста гігієна - це основа здорового способу життя, умова ефективної первинної та вторинної профілактики різних захворювань. До сфери особистої гігієни входять гігієна тіла і порожнини рота, фізична культура, загартування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна одягу і взуття, гігієна відпочинку і сну та інші види. Понад 90 % загальної кількості мікроорганізмів знаходиться на шкірі рук, де накопичуються пилові й мікробні аерозолі, забруднення з предметів, одягу. Для більш ефективного усунення забруднень з поверхні шкіри та волосся застосовують різні мила і синтетичні мийні засоби (СМЗ).

33. Чистота шкіри. Одна з важливих умов здоров’я людини – чистота шкіри. Злущуючись, клітини епідермісу брудної шкіри склеюються з шкірним салом і закупорюють протоки сальних та потових залоз. На брудній шкірі розмножуються мікроорганізми. На кожному квадратному сантиметрі шкіри неохайної людини можна виявити до 40 тисяч мікробів, серед яких можуть бути і збудники різних хвороб. Тільки миючись гарячою водою з милом, людина повністю звільняє шкіру від усіх скупчених на ній продуктів виділення та мікробів.

34. Вправи ці досить прості й широко відомі: швидке перемикання фокусування із близьких предметів на далекі, часте моргання, обертання очей, перемикання від монітора або телевізора кожні 20-ть хвилин на спокійні предмети, що не моргають.

Якщо до регулярних вправ додати контроль над своїми діями, тобто читати завжди при правильному висвітленні й не лежачи, не дивитися безупинно годинами телевізор, не зловживати шкідливими звичками, берегти ока від ушкоджень, то проблем з рефракцією можна уникнути.

Короткозо́рість, чи міопія, дефект зору, коли людина чітко бачить лише близько розташовані предмети, результат підвищеної заломлювальної сили оптичних середовищ ока (кришталика, роговиці) або надто великої довжини осі (при нормальній заломлювальній силі) очного яблука. При короткозорості промені від віддаленого предмета, що входять в очі паралельно, збираються не на сітківці ока, що потрібно для нормального зору, а перед нею. Короткозорість можна виправити за допомогою окулярів з розсіюючими лінзами або спеціальних контактних лінз.

Далекозорість(гіперметропія) – це вада зору, що виникає внаслідок послаблення оптичної системи ока. При цьому промінь світла який потрапляє після преломлення через лінзу ока (рогівку та кришталик) віртуально збирається за сітківкою (світлосприймаючий апарат ока), а на сітківці формується нечітке зображення.

35. Доведено, що розвиток багатьох захворювань пов’язано з негативним впливом ряду

чинників внутрішнього і зовнішнього середовища. Їх називають чинниками ризику і умовно

ділять на дві групи.

До 1-ої групи належать такі чинники: забруднення зовнішнього середовища,

малорухомий спосіб життя, психологічно-емоційне перенапруження, нераціональне і

незбалансоване харчування, шкідливі звички.

Важливу роль у забезпеченні високого рівня здоров’я, збільшення тривалості життя і

збереженні працездатності людей належить харчуванню. Неповноцінне харчування

негативно відбивається на рості і розвиткові організму, розумовій і фізичній працездатності

людини, знижує її стійкість до дії несприятливих чинників, призводить до передчасного

старіння. Для того, щоб харчування відповідало вимогам, воно має бути раціональним.

раціональне харчування – правильно організоване своєчасне постачання організму

поживною їжею, що містить оптимальну кількість різних харчових речовин, які необхідні

для життя, росту та розвитку організму, а отже, для зміцнення здоров’я і підвищення

працездатності людини

Несумісними для ЗСЖ є шкідливі звички. Ця несумісність визначається не лише

прямим негативним впливом тютюну, алкоголю та наркотиків на організм, а й тим, що

шкідливі звички перешкоджають утвердженню складових здорового способу життя:

організації відпочинку, фізичній активності, тощо.

36. Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складових - соціальна, духовна, фізична, психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров`я людини як цілісного складного феномена.

37. До складу аптечки входять: бинт або марля (стерильні); вата гігроскопічна; йодна настойка 3-5% -на (спиртова); перманганат калію (свіжо приготований розчин); нашатирний спирт; валеріанові краплі; інструменти (ножиці медичні, пінцет, булавки);джгут.

38. Травми грудної клітки й живота. Найтяжчими звичайно є травми грудної клітки і живота, бо при них нерідко ушкоджуються органи грудної Й черевної порожнин, внаслідок чого може настати внутрішня кровотеча і розвинутися травматичний шок.

Травми грудної клітки і живота виникають у пішоходів у разі наїзду на них транспортних засобів, у водіїв та пасажирів під час падіння з автомашини, яка перекинулася. Отже, ці травми, як правило, — наслідок удару або стиснення грудної клітки. Тому в потерпілих найчастіше бувають удари грудної клітки, переломи одного або кількох ребер, ушкодження легень і плеври, серця і великих кровоносних судин.

При травмі грудної клітки хворий відчуває різкий біль у грудях, що посилюється під час вдиху і видиху. Особливо сильний біль виникає при переломі ребер, що нерідко супроводжується ушкодженнями плеври — оболонки, яка вкриває грудну клітку зсередини.

Навіть не дуже тяжкі травми грудної клітки утруднюють дихання. Особливо важко дихати при переломі ребер, ушкодженні плеври та легенів. Дихання прискорюється, стає поверхневим, іноді хрипким. З'являється синюшне забарвлення губ, шкірних покривів обличчя, шиї. Одночасно із порушенням дихання настає розлад серцевої діяльності. Пульс досягає 100—120 ударів на хвилину. Якщо розривається тканина легень, стан потерпілого, як правило, дуже тяжкий. У плевральній порожнині скупчується повітря, і легені не беруть участі в диханні. Крім того, виникає масивний крововилив, що супроводжується ознаками внутрішньої кровотечі (блідість шкірних покривів, слабкість, запаморочення, швидкий слабкий пульс).

Коли загальний стан потерпілого задовільний (при ударах грудної клітки, поодиноких переломах ребер), досить забезпечити йому спокій, надавши напівсидячого положення. Якщо у хворого виявлено множинні переломи ребер, ушкодження плеври й легень, то його кладуть на спину, трохи піднявши верхню частину тулуба. У разі потреби проводять штучне дихання. На рану грудної клітки, особливо тоді, коли крізь неї в плевральну порожнину потрапляє повітря, накладають стерильну пов'язку, щільно притиснувши її до рани. І це треба зробити негайно, щоб припинити надходження повітря.

Внаслідок удару або стиснення живота і нижньої частини грудної клітки у потерпілого можуть бути ушкоджені органи черевної порожнини.

Ознаки травми живота значною мірою залежать від того, який орган ушкоджено. Внутрішні органи, що містяться в черевній порожнині, поділяються на так звані паренхіматозні (печінка, селезінка, нирки) і порожнисті (шлунок, кишки, сечовий міхур). Ушкодження паренхіматозних органів, як правило, супроводжується внутрішньою кровотечею. При розриві кишечника або шлунка розвивається гнійне запалення слизової оболонки очеревини. Ушкодження органів черевної порожнини нерідко супроводжується травматичним шоком.

Якщо ушкоджено органи черевної порожнини, потерпілий скаржиться на сильний біль у шлунку, в правому або лівому підребер'ї, на слабкість, запаморочення, спрагу. При розриві печінки або селезінки швидко наростають ознаки внутрішньої кровотечі: блідість, похолодіння шкірних покривів, запаморочення, швидкий слабкий пульс. Потерпілий час від часу непритомніє. Розрив шлунка і кишок супроводжується різким болем у животі, відчуттям спраги. У хворого з'являються нудота, гикавка, блювання; пульс прискорений (до 100—120 ударів на хвилину), дихання поверхневе, швидке. Зміна положення тіла посилює біль у животі. На обличчі потерпілого з'являється страдницький вираз. Біль посилюється також, якщо натиснути на передню стінку живота.

У разі ушкодження сечового міхура біль локалізується внизу живота, з'являються болючі позиви до сечовиділення, іноді виділення сечі затримується.

Виявивши у потерпілого травму органів черевної порожнини, треба покласти його на спину, голову і верхню частину тулуба трохи підняти, ноги зігнути в колінних суглобах. Таким хворим не можна дозволяти пити, їсти, приймати ліки. Якщо є ознаки внутрішньої кровотечі, голову піднімати не потрібно. На живіт бажано покласти гумовий пузир із льодом або снігом.

Ситуаційно зумовлені напади (епілептична реакція) – це реакція мозку на надмірний

(часто зовнішній) подразник, яка виникає тільки під час дії цього подразника, і

проявляється нападами частіше судомного характеру. Провідний патогенетичний фактор

цієї реакції – набряк мозку.

Епілепсія – хронічне захворювання головного мозку, основною ознакою якого є

регулярні однотипні повторні, спонтанні, неспровоковані епілептичні напади нерідко зі

схильністю до прогресування, які є наслідком функціонування епілептичного вогнища

Епілептичний напад - це раптове виникнення судом, рухових, сенсорних, вегетативно-

вісцеральних або психічних розладів, які є наслідком надмірного гіперсинхронного

розряду в нейронних системах головного мозку

Невідкладна допомога: повернути голову набік, притиснути трохи, щоб хворий при конвульсіях не бився нею об підлогу, полегшити дихання, розстібнути комірець, зняти пояс. Щоб попередити прикус язика, між корінних зубів слід вставити краєчок рушника або обгорнуту бинтом ручку столової ложки. Ні в якому разі не можна вставляти між зубів металевий предмет, оскільки під час судом зуб може зламатися і, попавши в гортань, викликати серйозні ускладнення. Так само не можна з цією метою користуватися дерев'яною ложкою, оскільки також можливе попадання в дихальні шляхи скалок розтрощеної ложки.

Необхідно слідкувати, щоб не запав язик і не перекрив дихальні шляхи. Якщо ж це трапилось, потрібно покласти хворого горілиць на тверду поверхню, закинути йому голову й висунути вперед нижню щелепу. Якщо напад повторився, а тим більше неодноразово, необхідно викликати швидку допомогу. Не можна давати хворому з епілептичним нападом вдихати нашатирний спирт. Звільнити дихальні шляхи, повернути хворого на бік.

• Діазепам по 2 мл (10 мг) в/в повільно (дітям 0,2 – 0,3 мг/кг). Можливе повторне введення

через кожні 15 хвилин, але сумарна доза препарату не повинна перевищувати 40 мг

• Дітям можливо застосування ректальної форми діазепаму

40. Кровотеча — це виливання через пошкоджену тканину лімфи та крові.

У залежності від того, куди виливається кров, кровотечі бувають зовнішними або внутрішніми.

За походженням кровотечі бувають травматичними, викликаними пошкодженням судин, та нетравматичними, пов'язаними з їхнім руйнуванням яким-небудь патологічним процесом або підвищеною проникністю судинної стінки.

У залежності від того, які судини були пошкоджені, та методів зупинки, кровотечі поділяють на:артеріальну; венозну;капілярну;паренхіматозну;комбіновану

Також кровотечі поділяють за швидкістю крововтрати: незначна, середня, тяжка, профузна; та за об`ємом уже втраченої крові - IV ст.

Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем, поштовхами, одночасно із поштовхами серця. Щоб зупинити кровотечу, варто затиснути артерію вище місця пошкодження. Потім накласти міцну повязку. Вона повинна мати такі шари, починаючи знизу: 1)стерильна бинтова серветка; 2)шар вати; 3)круговий хід бинта.

При венозній кровотечі кров темніша, витікає безперервно, явного струменя не спостерігається. При піднятті кінцівки догори кровотеча зменшується або зупиняється.

Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини й м'язів. У цьому випадку кровоточить вся пошкоджена поверхня, так званий симптом "кров`яної роси". Колір - темно-червоний. Усі види кровотеч, які супроводжуються зниженням здатності крові згортатися, є небезпечними, проте капілярна є тим особливим "моментом" - тому як усі вважають саму кровотечу достатньо безпечною, а вона при вище вказаних обставинах може "плакати добами".

При пораненні паренхіматозних органів (печінки, селезінки, нирок, легень) одночасно пошкоджуються дрібні артерії, вени та капіляри, тому кровотеча носить змішаний характер. Судини паренхіматозних органів не можуть повністю скоротитися та спáстись, так як тісно пов'язані з паренхімою, і кровотеча зазвичай тривала та її важко зупинити.

Лікування. Доцільно застосовувати засоби, які збільшують здатність крові згортатися: в/в 5-10 мл 10% розчину хлорида кальція по 1-й столовій ложці 3-4 рази в день; п/ш або в/м 20-40 мл сироватки (протидифтерійної, протиправцевої); переливання невеликої кількості крові або плазми; вітамін К. Для остаточної зупинки часто доводиться робити операцію.

Зустрічається частіше при політравмі, коли одночасно два і більше види кровотеч, наприклад артеріально-венозна.

Тимчасово кровотечу можна спинити одним із таких способів: накласти кровоспинний джгут або тугу пов'язку; притиснути пальцем магістральну судину вище місця кровотечі, притиснути і максимально зігнути кінцівку.

Накладання тугої пов'язки — найпростіший спосіб зупинки незначної кровотечі. Проте, пов'язку не слід накладати занадто туго. Якщо, після накладання пов'язки, кінцівка посиніє, то це означає, що пов'язка здавила вени, відтік крові до серця утруднений і вона застоюється. У такому випадку кровотеча може тільки посилитися. Збліднення кінцівки нижче місця накладання тугої пов'язки означає повне припинення кровообігу.

Найнебезпечніша для здоров'я людини артеріальна кровотеча, бо може призвести до завеликої втрати крові. Затиснути артерію пальцями до кісток або поверхні суглобів, з метою зупинки кровотечі, можна за будь-яких обставин. Притискання проводиться не в рані, а вище — ближче до серця, перед накладанням джгута або пов'язки.

Знаходять артерію за пульсом, притискають її до найближчих кісток вище місця поранення, до припинення пульсу і зупинки кровотечі. Коли поранено обличчя, слід затиснути такі судини: на лобі — скроневу артерію спереду від вуха; якщо рана на підборідді або щоці — зовнішню щелепну артерію; при пораненні шиї або голови — сонну артерію збоку від гортані до хребта. При кровотечах у ділянці плеча і плечового пояса, потрібно притиснути підключичну артерію до першого ребра в надключичній ямці або пахвову артерію — до плечової кістки в підпахвовій ямці. При кровотечах із ран передпліччя, притискають плечову артерію з внутрішнього боку плеча до плечової кістки. При кровотечах із ран стегна, гомілки і стопи притискають стегнову артерію. Джгут для зупинки крові застосовують при сильній кровотечі з поранених кінцівок. Його накладають вище рани і якомога ближче до неї. Не можна накладати джгут у середній третині плеча через небезпеку перетискання нерва і розвитку згодом паралічу руки. Місце, де накладається джгут, спочатку захищають одягом, рушником, ватно-марлевою пов'язкою або іншими матеріалами. Потім дуже розтягують гумовий джгут, роблять ним навколо кінцівки одне-два кільця і кінці фіксують гачком. Якщо джгут накладено правильно, кровотеча припиняється, пульс затихає і кінцівка блідне. Якщо джгута немає, то для зупинки кровотечі треба вміти використовувати закрутку, яку можна зробити з будь-якої достатньо міцної тканини, тасьми, стрічки, мотузки. Як і при накладанні джгута, місце накладання закрутки захищають м'якою прокладкою (ватою, одягом). Закрутку намотують на кінцівку, кінці зав'язують вузлом. У кільце, що утворилося, вставляють палицю і закручують, поки не припиниться кровотеча. Після цього палицю фіксують бинтом або іншим способом . Наклавши на кінцівку джгут або закрутку, рану закривають стерильною пов'язкою і на ній позначають час накладання джгута або закрутки. Можна записати час на клаптику наперу і прикріпити його до пов'язки останніми обертами бинта або засунути під джгут.

Влітку джгут накладають на кінцівку не більше, ніж на годину, взимку — на півгодини. При потребі залишити джгут ще на деякий час, потрібно, притиснувши пальцями відповідну артерію, ослабити джгут. Коли кінцівка порожевіє і потепліє, джгут знову затягують. Усього джгут накладається не більше, ніж на 2 години. У холодну пору року кінцівку із джгутом слід утеплити. Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненнях кінцівок, треба максимально зігнути кінцівку і зафіксувати її в цьому положенні. Наприклад, якщо поранено гомілку, в підколінну ямку кладуть валик, зроблений з вати і марлі, ногу згинають у колінному суглобі і в такому положенні затягують її ременем (бинтом, рушником, косинкою). Так само, при пораненні передпліччя, руку згинають і фіксують у ліктьовому суглобі. На верхню частину стегна накласти джгут неможливо. Тому ватно-марлевий валик кладуть у пахову ділянку, стегно максимально притискають до живота і закріплюють у такому положенні. Якщо рана у ділянці пахви або верхньої частини плеча біля плечового суглоба, то потрібно якнайдалі завести руку назад, притиснути до спини і зафіксувати. У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі: раптової блідості обличчя, збліднення і похолодання кистей і стоп, почастішання пульсу, запаморочення, шуму у вухах, холодного поту — постраждалого слід негайно відправити до лікувальної установи. Якщо є можливість, до тієї ділянки тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий міхур з льодом чи холодною водою.

Будь-яка, навіть невеличка, рана становить загрозу для життя постраждалого, оскільки вона може бути джерелом зараження різноманітними мікроорганізмами або причиною сильної кровотечі. Основний засіб профілактики ускладнень при наданні першої медичної допомоги — якнайшвидше накладання на рану стерильної пов'язки.