20:17 Валеологія як наука про здоров'я людини ч.4 |
40. Геморагія (від гр. haima – кров, rhein – текти) – вихід крові з органів серцево-судинної системи при порушенні їхньої цілісності. Грубі порушення в системі корпорального кровообігу настають при кровотечі. Кровотеча – це потік крові з кровоносних судин при ушкодженні чи порушенні проникності їхніх стінок. Класифікація кровотеч 41-42. Сторонні тіла вуха найбільше часто спостерігаються в дітей, що засовують у зовнішній слуховий прохід різні дрібні предмети (папір, плодові кісточки, горох, насіннячка соняшника, бусини та ін.). зустрічаються шматочки вати, уламки сірників і т.д. У вухо можуть попадати і різні комахи (клопи, таргани, мухи й ін.). Симптоми, перебіг. Невеликі сторонні тіла з гладкими стінками при відсутності травми стінок слухового проходу можуть не викликати скарг у хворих. Тіла з гострими краями й особливо живі комахи викликають неприємні, а іноді і болісні відчуття, служать причиною болю і шуму у вухах. Лікування. Перед видаленням стороннього тіла обов'язково оглядають вухо для встановлення характеру стороннього тіла. Комах звичайно присипляють, закапавши у вухо 2-3 краплі рідкої олії чи спирту, потім видаляють пінцетом чи промиванням зовнішнього слухового проходу теплою водою зі шприца Жане. Таким методом видаляють і інші сторонні тіла. Не можна видаляти пінцетом округлі предмети, наприклад бусини, тому що це може привести до проштовхування їхній у більш глибокі відділи слухового проходу сторонні тіла рослинного походження, що набухають, (горох, боби) перед видаленням їх знезводнюють шляхом повторного уливання у вухо спирту. Промивання вуха - найбільш безпечний метод, однак воно протипоказано при перфорації барабанної перетинки (щоб уникнути гнійного отиту), при сторонніх тілах, цілком обтуруючих кістковий відділ слухового проходу (струмінь води проштовхує їх ще глибше).Якщо лікування неефективне, то стороннє тіло під контролем зору видаляють маленьким гачком. Сторонні тіла носа, як і сторонні тіла юшка, найчастіше зустрічаються в дітей. У порожнині носа можуть застрявати і шматочки харчових мас, що попадають туди через носоглотку при блювоті. Іноді навколо стороннього тіла, що довго знаходиться в порожнині носа, відкладаються вапняні і фосфорні солі, унаслідок чого утвориться так називаний носовий камінь - риноліт. Симптоми, перебіг. Однобічне утруднення подиху через ніс і гнійні виділення з однієї половини носа, рідше носова кровотеча. Для розпізнавання застосовують риноскопію, обмацування зондом і рентгенографію (металеві тіла). Лікування. Якщо стороннє тіло не удається видалити вишмаркуванням, то його витягають тупим гачком. Плоскі сторонні тіла (монета, сірники, папір і ін.) можна видалити пінцетом. Не слід зваблюватися легкістю видалення пінцетом чи щипцями, здавалося б, близько розташованих сторонніх тіл округлої форми, тому що вони часто вислизають і проштовхуються далі. Великі риноліти перед витягом варто роздрібнити носовими щипцями і видалити вроздріб. Сторонні тіла глотки, як правило, потрапляють з їжею (риб'ячі кісти, лушпайка від злаків, шматочки дерева й ін.), рідше застряють уламки зубних протезів, шпильки, цвяхи (у кравців, шевців). При недостатнім прожовуванні і поспішному проковтуванні великі шматки їжі можуть застрягти над стравоходом, закрити вхід у гортань і викликати асфіксію. Сприяють улученню сторонніх тіл розмова, сміх під час їжі. Найчастіше гострі сторонні тіла застряють в області зіва, мигдалин і кореня язика, рідше- в інших відділах глотки . Симптоми, перебіг. Хворі скаржаться на колючий біль під час ковтання, салівацію, а за наявності стороннього тіла в носогорлі - утруднене носове дихання. Останнє відзначається в разі великих сторонніх тіл гортаногорла. Хворі часто відчувають локалізацію стороннього тіла. Інколи вони скаржаться, що декілька місяців тому застряло стороннє тіло в горлі, воно давить, заважає ковтанню. Ці скарги свідчать про те, що в цих пацієнтів немає стороннього тіла, а є парестезії, зумовлені функціональними, рідше органічними, розладами ЦНС, і їх треба направляти на консультацію до психоневролога. У разі тривалого перебування стороннього тіла в горлі спочатку навколо нього виникають запальні процеси, згодом можливі утворення паратонзилярних, парафарингеальних і загорлових абсцесів, флегмони бічної стінки горла, а потім розвивається сепсис із віддаленими гнійними метастазами в органи і системи організму. Під час діагностики сторонніх тіл горла, крім фарингоскопії, риноскопії та непрямої ларингоскопії, застосовують пальцеве дослідження горла, за якого пальпуються сторонні тіла. Металеві сторонні тіла добре виявляються за допомогою рентгенологічних досліджень. Рентгенографію виконують у двох проекціях. Інколи проводять томографію. Сторонні тіла стравоходу часто спостерігають у дітей від 1 до 5 років. Проте вони можуть бути і в дітей до 1 року, коли вони потрапляють у стравохід під час приймання їжі, що містить м'ясні чи риб'ячі кістки, фруктові кісточки. Інколи в стравохід потрапляє соска. У дітей перших років життя часто спостерігаються такі сторонні тіла: монети, гудзики, жетони, а в дітей шкільного віку - шпильки, голки, кнопки, інші канцелярські предмети. У стравоході сторонні тілі застряють переважно в його 1-му звуженні (60-70 %), в 2-му - 20-30 %, в 3-му - 6-10 %. Вони можуть перебувати у стравоході протягом різного терміну (наприклад, монети іноді до 3 місяців). Коли розвивається ускладнення у вигляді запального процесу, хворих обстежують і виявляють сторонні тіла. Розрізняють сторонні тіла неускладнені (вони перебувають у стравоході без запальної реакції) і ускладнені (коли розвивається езофагіт, періезофагіт, проникаюча травма, медіастиніт, парез гортані, травматичні ушкодження серця, аорти). Розвивається пневмонія, плеврит, кровотеча, стравохідно-трахеальні фістули тощо. Хворі скаржаться на утруднення або неможливість ковтання, біль у ділянці шиї та в грудній клітці, який іррадіює в міжлопаткову ділянку або руку, салівацію, кашель, блювання, утруднене дихання. За локалізації стороннього тіла в 3-му звуженні стравоходу хворі скаржаться на біль у нижній третині грудної клітки, дисфагію. У разі ускладнення сторонніх тіл стравоходу приєднуються скарги, як за основного захворювання. Діагностика сторонніх тіл грунтується на анамнезі. Хворі скаржаться, що під час їди щось застряло в горлі, вони намагались його проштовхнути за допомогою ковтання скоринки хліба або води, але це не допомогло. Подальше вживання їжі супроводжувалося болем і дифагією. Під час клінічного обстеження треба детально оглянути ротову і гортанну частини горла, оскільки там часто застряють сторонні тіла. Скарги хворого однакові у разі сторонніх тіл гортанної частини горла та початкової частини стравоходу. Під час непрямої ларингоскопії видно накопичення слини в грушоподібному закутку, його локальний набряк. Може бути інфільтрація ділянки черпакуватого хряща. Якщо натиснути на гортань і трахею, виникає больове відчуття. На шиї можуть бути інфільтрати. У дітей рот нерідко напіввідкритий. Далі проводять пробу з ковтанням води. Під час ковтання в дітей змінюється вираз обличчя із-за болю, в них вимушене положення голови. Ця проба є характерною для обтурації стравоходу, а в інших ситуаціях вона не дає ефекту. Застосовують рентгеноскопію та рентгенографію для уточнення діагнозу. Лікування. сторонніх тіл стравоходу полягає в якомога швидкому їх видаленні, щоб запобігти грізним ускладнення. Для цього застосовують щипці і пряму гіпофарингоскопію або езофагоскопію. Інші способи видалення не застосовують, зокрема гачок Кірміссона, оскільки це дуже небезпечно. Після видалення стороннього тіла організовують старанний догляд за дитиною протягом 1-3 діб, щоб не пропустити можливі ускладнення. Призначають молочно-рослинну дієту. Страва має бути не гарячою, не гострою, не солоною. Хворим з езофагітом, періезофагітом призначають антибіотики. У разі розриву стравоходу виконують езофаготомію. Сторонні тіла гортані. У гортані сторонні тіла застряють рідко (найчастіше вони прослизають через голосову щілину в трахею і бронхи). Спостерігаються, як правило, у дітей. У гортані звичайно виявляють сторонні тіла з гострими краями і кінцями (риб'ячі і м'ясні кісти, шкарлупа горіха, яєчна шкарлупа й ін.), а також порівняно великі предмети, що застряють у просвіті голосової чи щілини ущемляються в підскладчатому просторі. Симптоми, перебіг залежать від величини і локалізації сторонніх тел. Найбільш часті ознаки — приступи сильного кашлю, болю в області гортані, захриплість голосу аж до афонії. У залежності від ступеня закриття голосової щілини чи за рахунок набряку, що приєднався, підскладтковому просторі виникає порушення чи подиху навіть розвивається асфіксія. Лікування сторонніх тіл гортані полягає в їх видаленні. За блискавичної форми стороннього тіла необхідна негайга допомога, яка полягає в проведенні операції конікотомії, а не трахеотомії. Показана пряма ларингоскопія. Проте в амбулаторних умовах виконати це неможливо через відсутність необхідних інструментів. У такому разі хворому дають випити води, постукують по міжлопатковій ділянці, можна взяти дитину за нижні кінцівки, опустити головою вниз, декілька разів добре струсунути її. Стороннє тіло може вийти з гортані. За гострих форм сторонні тіла гортані видаляють під час прямої ларингоскопії. Під час непрямої ларингоскопії в дітей видалити сторонні тіла практично неможливо. Сторонні тіла трахеї і бронхів. Ними можуть бути які дрібні предмети: насіннячка соняшника і кавуна, ґудзика, шпильки, гачки, цвяхи, кнопки, канцелярські скріпки, квасоля, горох і т.д..д. У більшості випадків вони зустрічаються в дитячому віці, потрапляючи туди з порожнини рота при глибокому вдиху. Рідко сторонні тіла можуть потрапити в нижні дихальні шляхи зі шлунково-кишкового тракту (при блювоті, заповзанні круглих глистів). Сприятливими моментами є сміх, плач, кашель, сон, непритомний стан, сп'яніння, ослаблення, кашель. Симптоми, перебіг Клінічна картина стороннього тіла бронха стадійна. Перша (початкова) стадія характеризується клінічними ознаками, які спостерігаються під час руху стороннього тіла через голосову щілину. При цьому виникає судомний кашель, утруднене дихання аж до асфіксії. Ці явища тривають протягом кількох хвилин. Перебіг 2-ї (латентної) стадії відбувається без жодних клінічних ознак, які вказали б на аспірацію стороннього тіла. Проте можуть бути симптоми балотування стороннього тіла, постійний кашель. Третя (явна) стадія стороннього тіла бронха характеризується виникненням патологічних змін у бронхові. На місці локалізації стороннього тіла виникає набряк слизової оболонки, можливі ушкодження бронха гострим стороннім тілом, яке травмує його стінки або кровоносні судини. Виникають грануляції, кровотеча. Стороннє тіло закриває головний, частковий або сегментарний бронхи, спричиняючи ателектаз легенів різного ступеня. Слід відзначити, що невеликі за розміром ателектази не впливають на дихальну функцію. Проте довготривалий ателектаз сприяє розвитку пневмонії, абсцесу легенів, унаслідок чого в другій легені виникає емфізема, що призводить до зміщення органів середостіння у хворий бік. Це видно під час рентгеноскопії органів грудної порожнини. Під час вдиху видно зміщення середостіння вбік. При цьому обидві легені наповнюються повітрям і спадаються з різною швидкістю. Здорова легеня наповнюється повітрям швидше і в більшому об'ємі, ніж хвора, тому органи середостіння під час вдиху зміщуються в бік ателектазу легенів. Зазначені зміни чітко фіксуються під час рентгенографії - симптомом Гольцкнехта -Якобсона, а нерівномірне наповнення легенів повітрям - симптом гойдання. Для уточнення діагнозу застосовують рентгенологічний метод дослідження, за якого виявляють симптом Гольцкнехта -Якобсона та симптом гойдання. Металеві сторонні тіла, які затримують рентгенівське проміння, чітко видно під час рентгеноскопії та рентгенографії. Для діагностики стороннього тіла, звичайно, мають значення анамнез, стадія розвитку захворювання і клініко-рентгенологічне дослідження. Проте найголовнішим є піднаркозна бронхоскопія, котра з вірогідністю вказує на характер і локалізацію стороннього тіла. Диференціальну діагностику проводять із гострим бронхітом, пневмонією, ларинготрахеїтом, частковою емфіземою легенів та однобічним полікістозом, стороннім тілом стравоходу. Лікування стороннього тіла бронха полягає в його видаленні шляхом піднаркозної верхньої бронхоскопії і подальшого лікування ускладнень, які виникають унаслідок довготривалого перебування стороннього тіла в бронхові і можливих ускладнень під час бронхоскопії. Профілактика. Велика роль належить санітарній освіті. Варто нагадувати батькам і персоналу дитячих установ про небезпеку дрібних предметів для маленьких дітей. Важливо стежити за поведінкою дітей під час годування. 44. Етіологія носових кровотеч різна. Насамперед кровотечі зумовлені місцевими порушеннями в судинній системі носової порожнини, коагуляційними властивостями крові, запальними та пухлинними процесами. У дітей найчастіше кровотеча виникає із передньо-нижньої ділянки носової перегородки, так званої Кісельбахової зони, де міститься судинне сплетіння, в якому відсутні капіляри і яке утворене кінцевими гілками передньої решітчастої, носопіднебінної і верхньогубної артерій. У цьому місці в слизовій оболонці відсутній підслизовий шар, вона тонка і щільно з"єднується з охрястям. Симптоматичні носові кровотечі виникають унаслідок найрізноманітніших причин нетравматичного походження. Ці причини поділяються на місцеві та загальні. До останніх належать захворювання крові (гемофілія А, В, С, лейкоз, хвороби Верльгофа, Валленбранда, Рендю-Ослера, Шенлейна-Геноха, різні форми анемії, тромбоцитопенія тощо), гіпертонія, інфекційні хвороби, зокрема грип та ГРЗ, нейровегетативна та ендокринна вазопатія та вазодистонія, соматичні захворювання (нефрит, цироз печінки тощо). Тривале перебування на сонці, а також в умовах зниженого атмосферного тиску, фізичні та психічні перенапруження можуть спричинити носові кровотечі. До місцевих причин можна віднести патологічні процеси в носовій порожнині та носогорлі; наявність сторонніх тіл, травм, пухлин, запальних процесів слизової оболонки носової порожнини та приносових пазух, розширення судин у передньо-нижньому квадранті носової перегородки, аномалії розвитку судинної системи носа тощо. Клініка характеризується появою носової кровотечі. У разі великої гострої втрати крові з"являються порушення загального стану дитини. Діагноз носової кровотечі поставити не важко. Під час передньої риноскопії часто видно місце кровотечі в різних ділянках носової порожнини, найчпстіше в кровоточивій зоні (Кісельбаха). Лікування полягає в такому. Насамперед хворому створюють відповідні умови: постільний режим, голову нахиляють допереду, а не дозаду, заспокоюють його. Якщо носові кровотечі з передньо-нижньої ділянки носової перегородки невеликі, достатньо притиснути крило носа до перегородки або увести турунду з вати чи марлі, щоб зупинити кровотечу. Турунду ліпше змочити 3 % розчином перекисю водню, розчином амінокапронової кислоти, гемофобіном, 5-10 % розчином антипірину, судинозвужуючими речовинами і увести в присінок носа. З метою рефлекторної дії на судини носової порожнини призначають холод на спинку носа або потилицю. Рефлекторно скорочуються кровоносні судини під час глибокого вдиху і видиху. При цьому знижується тиск в яремних венах і грудній клітці, що сприяє кращому відтоку крові від голови. Наш досвід показує, що під час кровотечі припікати кровоточиве місце трихлороцтовою кислотою або іншими подібними речовинами недоцільно. Якщо кровотеча триває, необхідно здійснити передню тампонаду марлевими тампонами, просоченими вищезгаданими лікарськими речовинами або стерильним вазеліном, на 12-24 годин. Часто цим і обмежуються. Проте інколи носова кровотеча триває, що потребує задньої тампонади на 1, рідше 2-3 доби і призначення антибіотиків. Для підвищення коагуляційної здатності крові застосовують 10 % розчин хлористого кальцію, аскорутин, вітаміни С, Р, 5 % розчин амінокапронової кислоти, вікасол, кверцитин та інші засоби рослинного походження (кропива дводомна, грицики звичайні, лагохілус) всередину. При рецидивних кровотечах із кровоточивої зони носової перегородки слизову оболонку навколо розширених судин змащують трихлороцтовою кислотою, 2--3- % розчином азотно-кислого срібла, ваготолом один раз на тиждень. На курс 3-4 сеанси. За відсутності ефективності для стиснення судин із наступним склерозуванням уводять різні склерозуючі речовини під слизову оболонку або під надхрястя кровоточивої зони. Можна застосувати 0,5 % розчин новокаїну з 0,1 % розчином адреналіну гідрохлориду, 5 % розчин амінокапронової кислоти, тромбофорт (суміш прокаїну з вікасолом), 5 % або 16,6 % розчин солянокислого хініну тощо. Проте в подальшому нерідко розвиваються субатрофічні або атрофічні процеси в слизовій оболонці носової перегородки, що призводить до виникнення переднього сухого риніту. Для запобігання цьому ускладненню проводять ангіотомію зміненої судини під контролем операційного мікроскопа. Кровотечі з горла і стравоходу Кровотеча з горла і стравоходу виникає внаслідок травми, в тому числі і оперативного втручання (наприклад, аденотомії, тонзилектомії). Причиною кровотечі можуть бути живі сторонні тіла в горлі та довготривалі сторонні тіла в стравоході, які спричиняють ерозію судин, зокрема аорти. Остання може бути пошкоджена гострим стороннім тілом. Інколи причиною кровотеч є пухлини та варикозно розширені вени. Характерною ознакою кровотеч з горла і стравоходу є домішки слини в крові. Кров із шлунка має коричневий (кавовий) колір без пухирців повітря. Кров, що виділяється з легенів, має світло-червоний колір, піниста, довго не зсідається. У дитячому віці найчастішою причиною кровотечі з горла є аденотомія і тонзилектомія. Після тонзилектомії видно травмовану судину, з якої витікає кров. Кровотеча після аденотомії пов"язана з неповним видаленням аденоїдних вегетацій, які провокують кровотечу. У післяопераційний період кровотеча виникає внаслідок порушення лікарняного режиму, приєднання інфекції. За невеликих кровотеч рекомендується постільний режим, спокій, застосування холоду та призначення кровоспинних засобів. Для зупинки кровотечі з носової частини горла після аденотомії необхідно виконати повторну аденектомію і в разі неефективності застосувати задню тампонаду. Кровотеча після тонзилектомії зупиняється шляхом тампонади ніш мигдаликів різними кровоспинними препаратами, які ефективні за паренхіматозних кровотеч. На кровоточиву судину накладають затискач і перев"язують її. Якщо це не дає бажаного ефекту, то проводять зшивання піднебінних дужок над тампоном, який змочують перекисом водню, 5 % розчином таніну, розчином тромбіну, плазмою, амінокапроновою кислотою або іншими кровоспинними препаратами. Якщо цього зробити не вдається, то беруть тампон відповідних розмірів і щільно тампонують ним нішу мигдалика за допомогою різних інструментів. З метою гемостазу за показаннями проводять переливання одногрупної крові та кровозамінних препаратів. Інколи показана перев"язка зовнішньої сонної артерії, якщо кровотеча загрожує смертю. Кровотеча з гортані і трахеї Кровотечі з трахеї найчастіше виникають під час трахеостомії та в післяопераційний період, коли трахеотомічна трубка підібрана неправильно. У такому разі трахеотомічна трубка тисне на стінки трахеї, спричиняючи пролежні, грануляції та ушкодження судин. Кровотечі з гортані і трахеї, як правило, незначні, вони спричиняють кашель, який активізує кровотечу. Під час значних кровотеч із ерозивних кровоносних судин кров потрапляє в бронхи, спричиняючи асфіксію різного ступеня. Діагностика кровотечі з гортані і трахеї не складна. Проте визначити місце кровотечі не просто. Для цього застосовують прямі методи дослідження гортані і трахеї. Треба мати на увазі, що кров із носової порожнини, горла може стікати в нижні дихальні шляхи. Для зупинки кровотечі насамперед потрібно усунути причину її виникнення. Звичайно призначають постільний режим, кровоспинні препарати, холод на шию. За наявності гемангіоми методом вибору є кріовплив. У разі масивних кровотеч показана інтубація або трахеостомія. Після трахеостомії в трахею уводять подовжену трахеотомічну трубку, яку обгортають марлевими смужками, просоченими кровоспинними препаратами. За невеликих кровотеч проводять вишкрібання грануляцій з трахеї за допомогою гострих ложок із наступним уведенням подовженої трахеотомічної трубки. 46. Травми голови бувають різні: удари, рани м'яких частин голови, струси мозку. В потерпілого при ударах м'яких частин голови звичайно не буває порушення загального стану. Струси мозку супроводжуються непритомністю, запамороченням, нудотою, блюванням. Якщо травма легка, стан непритомності триває кілька секунд, якщо тяжка, — кілька годин і навіть днів. Опритомнівши, потерпілий часто не може згадати обставин нещасного випадку, а іноді й подій, що безпосередньо передували цьому. Потерпілому, в якого стався струс мозку, потрібно забезпечити максимальний спокій, зручно покласти його на спину, голову трохи підняти. Якщо потерпілий блює, то його голову повертають набік, а якщо непритомний, видаляють блювотні маси з рота і глотки. До голови прикладають пузир із снігом чи холодною водою або змочену в холодній воді хустку, рушник та ін. Перевозять такого хворого в медичну установу в горизонтальному положенні. Коли потерпілий довго не приходить до пам'яті, то можна припустити, що в нього перелом кісток черепа, стиснення мозку, крововилив під оболонки або в речовину мозку. Стан потерпілого при цьому тяжкий. Дихання утруднене, хрипке, клекочуче; спочатку пульс уповільнений, а пізніше — швидкий; хворий блює, з рота і носа в нього іноді йде кров або піниста рідина. При переломах основи черепа з вух може виділятися кров'яниста або світла мозкова рідина. Треба стежити, щоб не було западання язика й закупорення верхніх дихальних шляхів блювотними масами. Для цього голову потерпілого повертають набік, підтримують щелепу й періодично звільняють порожнину рота від блювотних мас. Травми голови можуть супроводжуватись струсом мозку, переломом кісток черепу. При струсі мозку може бути короткочасна втрата свідомості, порушення дихання і серцевої діяльності. Перелам кісток черепу супроводжується втратою свідомості, кровотечею із вушних раковин, носа, рота. Пізніше можуть з’явитися синьці коло очей (симптом «окулярів»).
Схема надання першої допомоги:
Неприпустимо:
47. Біль в області серця - кардіалгії - може бути пов'язаний як із захворюваннями серця, так і мати позасердечну природу. Біль може бути викликаний захворюваннями нервів, кісток, суглобів та інших причин. Біль в області серця, у лівій половині грудної клітки чи за грудиною може бути · Колючим, ниючим або · стискаючим, · нерідко віддає в ліву руку і лопатку, · виникає чи раптово · розвивається поступово, · буває короткочасним чи · тривалим. У залежності від типів болю вибирають ту чи іншу першу медичну допомогу. 1. Поняття, природа та різновиди болю в серці Кардіалгії - болі в області серця, які відрізняються по своїх ознаках від стенокардії; характеризуються колючими, пекучими, ниючими, що рідше давлять болючими відчуттями в області серця; вони можуть іррадіювати по всій лівій половині грудної клітки, лівій руці і лівій лопатці; вони бувають скороминущими (блискавичний 'прокол'), нетривалими (хвилини, години) і дуже довгими (дні, тижні, місяці). Біль супроводжує як захворювання самого серця, так і ураження інших органів. · Раптові гострі стискаючі болі за грудиною, що віддають у ліву руку і лопатку, що виникають при фізичних чи зусиллях у стані спокою, характерні для стенокардії і вимагають термінової медичної допомоги. · Болючі відчуття в лівій половині грудної клітки можуть виникати і при поразках сусідніх із серцем органів плеври, трахеї, нервових корінців, при недокрів'ї, міокардитах, пороках серця й інших захворювань. · Часто болю в області серця обумовлені функціональними порушеннями нервового апарата серця при неврозах, ендокринних розладах, різних інтоксикаціях (наприклад, у курців і осіб, що зловживають алкоголем). Лікування при болях в області серця залежить від їхньої причини, що викликала, установити яку може тільки лікар. Як правило, кардіалгії не припиняються від прийому нітратів. Наявність кардіалгії не виключає існування в деяких хворих атеросклерозу коронарних артерій серця і може іноді чи перемежовуватися сполучатися з сильними приступами стенокардії. Будь-який біль у лівій половині грудей може розцінюватися як кардіалгія, доки не уточниться діагноз. Кардіалгії виникають при ряді клінічних синдромів і патологічних станів. Кардіалгія при ураженнях периферичної нервової системи. Шийний остеохондроз і грижа міжхребтового диску можуть викликати здавлювання нервових корінців; кардіалгічний синдром може бути також наслідком роздратування симпатичного сплетіння хребетної артерії. У першому і другому випадку появи болі у лівій половині грудей зв'язано з визначеними положеннями і рухами руки, голови, але не з фізичною напругою; болі можуть підсилюватися чи виникати в нічний час, при натязі шийно-грудних корінців (відведення руки за спину, витягування її убік). Спостерігається підвищення чи зниження рефлексів і гіпо- чи гіперестезія на руці. У третьому випадку - при здавлюванні симпатичного сплетення хребетної артерії - до описаних симптомів іноді приєднується набряклість кисті, що пов'язано з порушенням вазоконстрікторної симпатичної іннервації; при натисненні на голову в напрямку подовжньої осі хребта і при згинанні голови, поверненої убік ураженння, виникає біль. Серцева біль також може бути наслідком шийно-плечового синдрому, що з'являється в результаті здавлювання підключичних артерій, вени і плечового сплетення при додатковому шийному ребрі (синдром Фальконера - Ведделя) чи при патологічній гіпертрофії ('синдромі') переднього сходового м'яза (синдром Наффцигера). До особливостей болючого синдрому в цих випадках відноситься поява болів при носінні невеликої ваги у руці, при роботі з піднятими руками. Кардіалгія може виникати при лівосторонній міжреберній невралгії, що оперізує лишаї, невриномі корінців (в останньому випадку біль може бути настільки інтенсивної, що навіть не уступає введенню морфіну - це має діагностичне значення). Кардіалгія може спостерігатися при високій степені діафрагми, обумовленому здуттям шлунку чи кишечника, ожирінням і т.п. (синдром Ремхельда). Болі виникають нерідко після їжі, якщо хворий лежить, але зникають при переході у вертикальне положення, при ходьбі; іноді вони сполучаються з дійсною стенокардією (диференціація нескладна вже при правильно зібраному анамнезі). Кардіалгія може бути обумовлена діафрагмальною грижею, що виникає переважно в літньому віці при розтяганні стравохідного отвору діафрагми, а також при травматичному розриві купола діафрагми. Ниючі болі, загрудної чи іншої локалізації, виникають у результаті зсуву органів средостенія чи обмеження шлунка, чи при утворенні виразки в пролабирующей частини шлунка. Болі з'являються відразу після прийому чи їжі в горизонтальному положенні, іноді по ночах (при пізній їжі). 2. Невідкладна допомога при болі в серці Невроз серця - нейроциркуляторна дистонія, характеризується колючими чи ниючими в області верхівки серця болями. Болі супроводжуються серцебиттям, запамороченням і частіше з'являються після сильних хвилювань і переживань. Як правило, вони зустрічаються в осіб молодого віку, що страждають хронічними інфекціями: частими ангінами, фронтитами, гайморитами, хворобами зубів і т.д. Перша допомога при неврозі серця Прийняти усередину 25 крапель корвалолу, валокордину або настойки валеріани. На ніч прийняти заспокійливі або снодійні ліки - седуксен чи феназепам по одній таблетці. Припинити паління і вживання алкоголю. Може бути рекомендований точковий масаж. Міокардит - інфекційне захворювання з ураженням серцевого м'язу, що виявляється задишкою, майже постійними болями, що давлять, і неприємними відчуттями в області серця. При цьому пульс прискорений, слабкого наповнення. Можуть з'явитися набряки на ногах. Міокардит частіше виникає через кілька днів після простудного захворювання як його ускладнення. Стан хворого погіршується навіть після невеликого фізичного навантаження. Перша допомога при міокардиті Хворого варто покласти в ліжко. Усередину призначити кордіамін по 20-25 капель 3 рази в день, кофеїн по одній таблетці 3 рази в день. Необхідно викликати лікаря. Недотримання постільного режиму при міокардиті може привести до хронічної серцевої недостатності! Стенокардія - грудна жаба - прояв судинних розладів серцевого м'язу. Для стенокардії характерна поява загрудиного болю, що віддають у плече, шию і ліву руку. Звичайно це буває після фізичного навантаження чи при виході в зимовий час на мороз. Іноді ці відчуття з'являються вночі, у стані спокою. Як правило, болі носять стискаючий, рідше пекучий характер, що ріже. Звичайно вони тривають кілька хвилин, нерідко повторюються знову. Ці приступи можуть бути спровоковані хвилюванням, надмірною їжею, алкогольним сп'янінням. Перша допомога при стенокардії Хворого варто негайно покласти в ліжко, дати таблетку нітрогліцерину під мову, повторювати прийом нітрогліцерину до чи затихання повного зникнення болю. Додатково, при прискореному пульсі, дати одну таблетку обзидана. При відсутності нітрогліцерину дати валідол. Хвор показана госпіталізація санітарним транспортом. Необхідно пам'ятати, що тривалий приступ стенокардії може привести до омертвляння ділянки серцевого м'яза - інфаркту! Інфаркт міокарду - некроз (омертвляння) серцевого м'язу, що виникає внаслідок гострої невідповідності припливу крові до серцевого м'яза (міокарду) і потреби її в кисні. Причиною цього звичайно буває тромбоз (закупорка) судин серця. Виявляється хвороба тривалими (більш напівгодини), що неприпиняються навіть після прийому нітрогліцерину болями в області серця і за грудиною, що віддають у ліву лопатку і руку. Болі ці часто супроводжуються страхом смерті, що з'являється. Хворий покривається холодним липким потом, збуджений. Пульс прискорений, але визначається. Температура може бути незначно підвищена. Необхідно знати, що інфаркт міокарда в будь-який момент може ускладнитися розвитком аритмій, шоку, які приводять до смерті! Хворим інфарктом міокарда категорично забороняється паління. Необхідний суворий постільний режим з виключенням будь-яких рухів. Усередину необхідно прийняти нітрогліцерин і анальгін багаторазово. Корисне змазування області серця нітрогліцериновою маззю. Якщо прибуття лікаря затримується, а аптека недалеко, рекомендується терміново купити і поставити п'явки. Розташуєте їх ліворуч від грудини (5-6 штук). Підозра на інфаркт міокарда - абсолютне показання для транспортування в кардіологічний стаціонар. Транспортування хворого повинне здійснюватися спеціальним реанімаційним транспортом із проведенням по дорозі всього комплексу реанімаційних заходів. Непритомність - короткочасна втрата свідомості в результаті раптового недокрів'я мозку. Виникає при фізичних перевтомах, психічних травмах, тривалих перервах у прийомі їжі, при перегріванні в задушливому приміщенні і т.д. Виникненню непритомностей сприяють виснаження, анемія, інфекційні захворювання, вагітність. Як правило, непритомності передують: відчуття недостачі повітря, слабість, запаморочення, потемніння в очах. Прояви: - збліднення шкірних покривів, губ; - похолодання кінцівок; - поверхневий подих; - слабкий пульс. Тривалість непритомності від двох-трьох секунд до декількох хвилин. Перша допомога при непритомності: Потерпілого варто негайно покласти з низько опущеною головою з метою припливу крові до головного мозку, розстібнути його одяг, що стискує, дати понюхати нашатирний спирт, обтерти або обприскати обличчя холодною водою, забезпечити приплив у приміщення свіжого повітря. Усередину дати 30 краплин кордіаміну або корвалолу і напоїти гарячим солодким чаєм чи кава. Найефективнішим способом виведення потерпілого з непритомності є надання тілу горизонтального положення з піднятими ногами! Іноді при наданні допомоги намагаються посадити хворого на стілець, напоїти холодною водою, що нерідко збільшує глибину непритомності і приводить до появи судорог. Якщо хворий не приходить у себе після перерахованих вище заходів, негайно викликайте лікаря! Колапс - більш важкий ступінь судинної недостатності, що виявляється значним падінням артеріального тиску і діяльності серця. Колапс виникає як ускладнення різних захворювань і патологічних станів (інфекційної хвороби, недокрів'я, отруєння і т.д.), що супроводжуються болями і загальним отруєнням організму. Прояви: - різка блідість, погіршення свідомості. При цьому шкіра покрита холодним потом, подих частий, поверхневе, пульс слабкий. Шок - крайній ступінь судинної і серцевої недостатності. Спостерігається звичайно при інфаркті міокарда, гострому запаленні підшлункової залози, важких травмах, отруєннях, алергіях. Глибину колапсу чи шоку характеризують виразність і стійкість зниження артеріального тиску і кількість виділюваної сечі. Перша допомога: Помнете, що зволікання в наданні допомоги при колапсі і шоку може привести до смерті хворого! Головною задачею є збільшення припливу крові до головного мозку, для чого необхідно укласти хворого, підняти його ноги (мал. 1), накласти на кінцівці тугі пов'язки. Усередину дати одну чи дві таблетки преднізолону, якщо є під рукою. При можливості хворого варто терміново направити в стаціонар, давати корвалол по 30 капель через півгодини. Рис. 1. Положення хворого, при якому відбувається "самопереливання" крові з оптимальним кровопостачанням головного мозку. Серцева астма - найбільш часта форма гострої серцевої недостатності. Ознаки: - наростаюча задишка, що переходить у ядуху, синюшність шкірних покривів, що сполучається з їхньою блідістю; - сухий кашель, що переходить у вологий з виділенням пінистого мокротиння, що має рожеве фарбування через домішку крові. Необхідно пам'ятати, що швидке погіршення стану хворого - ознака переростання серцевої астми в загрозливе для життя стану - набряк легень! Перша допомога: Необхідно посадити хворого і забезпечити приплив до нього свіжого повітря. Створити "безкровне кровопускання" шляхом накладення джгутів чи еластичних бинтів на кінцівці. Усередину дати випити до 50 мл горілки чи коньяку. Гіпертонічна криза - значне підвищення артеріального тиску в хворих, які страждають гіпертонічною хворобою. Виділяють два типи гіпертонічної кризи: Перший тип: · Найчастіше зустрічається в хворих з ранньою стадією гіпертонічної хвороби. Звичайно криз розвивається раптово, тривалість, як правило, не перевищує 2–х годин. · Починається з різкого головного болю пульсуючого характеру, часто з запамороченням, розладами зору (появою перед очима сітки, іскор). Хворі відчувають жар у тілі, холод і тремтіння в кінцівках; спостерігається пітливість, іноді болю в області серця, задишка, почуття недостачі повітря. · Шкіра обличчя, шиї, рук чи червоніє покривається червоними плямами. Пульс учащається, різко підвищується артеріальний тиск. Другий тип: · Зустрічається в хворих з більш пізньою стадією захворювання. Криз розвивається поступово і триває від декількох годин до декількох днів. · Починається з відчуття ваги в голові, головному болі, сонливості, дзенькоту у вухах, запаморочення. Нерідко буває нудота, блювота. Відзначається порушення сну, слуху і зору. · Обличчя синювато-червоного кольору. Шкіра холодна і суха. Хворі випробують болі в області серця, задишку, ядуху. Пульс, як правило, не змінений. Артеріальний тиск значне підвищується, але не так раптово, як при кризі першого типу. Дії по наданню першої допомоги: Викличте дільничного чи лікаря швидку медичну допомогу (тел. 03), у залежності від стану хворого і часу доби. До прибуття лікаря: · забезпечте хворому спокій, постільний режим, під голову покладіть додаткову подушку; · поставте гірчичники на ікри ніг; · дайте хворому звичайні для нього ліки, що знижують тиск. Подальші дії: Усі подальші дії здійснює лікар. Висновки З вищесказаного можна зробити наступні висновки: Кардіалгії - болі в області серця, які відрізняються по своїх ознаках від стенокардії; характеризуються колючими, пекучими, ниючими, що рідше давлять болючими відчуттями в області серця; вони можуть іррадіювати по всій лівій половині грудної клітки, лівій руці і лівій лопатці; вони бувають скороминущими (блискавичний 'прокол'), нетривалими (хвилини, години) і дуже довгими (дні, тижні, місяці). Перша допомога при неврозі серця Прийняти усередину 25 крапель корвалолу, валокордину або настойки валеріани. На ніч прийняти заспокійливі або снодійні ліки - седуксен чи феназепам по одній таблетці. Припинити паління і вживання алкоголю. Може бути рекомендований точковий масаж. Перша допомога при міокардиті Хворого варто покласти в ліжко. Усередину призначити кордіамін по 20-25 капель 3 рази в день, кофеїн по одній таблетці 3 рази в день. Необхідно викликати лікаря. Недотримання постільного режиму при міокардиті може привести до хронічної серцевої недостатності! Перша допомога при стенокардії Хворого варто негайно покласти в ліжко, дати таблетку нітрогліцерину під мову, повторювати прийом нітрогліцерину до чи затихання повного зникнення болю. Додатково, при прискореному пульсі, дати одну таблетку обзидана. При відсутності нітрогліцерину дати валідол. Хвор показана госпіталізація санітарним транспортом. Необхідно пам'ятати, що тривалий приступ стенокардії може привести до омертвляння ділянки серцевого м'яза - інфаркту! Перша допомога при непритомності: Потерпілого варто негайно покласти з низько опущеною головою з метою припливу крові до головного мозку, розстібнути його одяг, що стискує, дати понюхати нашатирний спирт, обтерти або обприскати обличчя холодною водою, забезпечити приплив у приміщення свіжого повітря. Усередину дати 30 краплин кордіаміну або корвалолу і напоїти гарячим солодким чаєм чи кава. Найефективнішим способом виведення потерпілого з непритомності є надання тілу горизонтального положення з піднятими ногами! |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |