Хімічні забруднювачі навколишнього середовища і здоров’я людини

Потреба в продукції хімічної промисловоті в усьому світі настільки виросла, що її світове виробництво, за данними ВООЗ, оцінюється приблизно в 1,5 трильйонів доларів США. ВООЗ повідомляє, що на світовий ринок сьогодні поступає біля 100000 найменувань хімічних речовин і кожен рік виробляється ще 1000-2000 нових.

В природне середовище все в більших кількостях потрапляють газоподібні, рідкі і тверді відходи хімічної промисловості. Для людини несприятливе забруднення будь-якого з компонентів природного середовища, з яким вона контактує, при цьому можуть уражатися всі системи і органи людини. Тісний органічний взаємозв’язок між окремими компонентами природного середовища визначає положення, при якому забруднення одного з них викликає,в тому чи іншому ступені, забруднення всіх інших, і, відповідно, антропоекологічні наслідки від забруднення мають як прямий, так і опосередкований характер. Існують і певні відмінності в тому, як розповсюджується забруднення в середовищах різних типів. В загальному виді можна сказати, що атмосфера і гідросфера – найбільш рухомі середовища, і розповсюдження через них забруднення, особливо хімічного, здійснюється найбільш активно. З точки зору здоров’я людини в цьому плані особливу роль відіграє атмосфера. Контакти людини з забруднювачами середовища через повітря відбуваються частіше, ніж через воду, рослини та інші його компоненти.

На земній кулі практично неможливо знайти місця, де не були присутні в тій чи інший концентрації забруднюючі речовини. Навіть в льодах Антарктиди, де немає ніяких промислових виробництв, були виявлені різні токсичні речовини сучасних виробництв. Вони заносяться сюди потокоми повітря з інших континентів.

В програмі ООН по навколишньому середовищу говориться, що кожний рік в результаті діяльності людини біля 100 тонн ртуті, 3800 тонн свинцю, 3600 тонн фосфатів і 60000 тонн миючих засобів зкидається в Середземне море. Не дивно, що це море в кризовому стані. І це стосується не тільки Середземного моря. ООН навіть 1988 рік об”явила Міжнародним роком океану. Світовий океан знаходиться в загрозливому стані саме через хімічне забруднення.

Хімічні речовини, що забруднюють природне середовище, дуже різноманітні. В залежності від своєї природи, концентрації, часу дії на організм людини вони можуть викликати різні негативні наслідки. Короткочасний вплив невеликих концетрацій таких речовин може викликати головокружіння, нудоту, першіння в горлі, кашель. Потрапляння в організм людини великих концетрацій токсичних речовин може привести до втрати свідомості, гострому отруєнню і навіть смерті. Прикладом подібної дії можуть бути смоги, що утворюються у великих містах в тиху погоду або аварійні викиди токсичних речовин промисловими підприємствами в атмосферу.

Деякі з таких аварій внесли дуже багато трагізму в історію людства. Зокрема, 29 грудня 1984 р. в індійському місті Бхопалі сталася найбільша за всю історію хімічної промисловості катастрофа. Більше 3 тисяч чоловік загинуло в перші години після вибуху. 20 тисяч чоловік отримали серйозні пошкодження очей. Близько 100 тисяч чоловік було госпіталізовано. Трагедія показала всьому світу, як велика хімія може обернутися великим лихом. Під час вибуху хмара метилізоціана

ту (МІЦ) накрила найбільш населену частину світа. За своїми токсичними діями МІЦ в 2-5 разів токсичніший фосгену і в 25-30 разів токсичніший за хлор.

Протягом години було викинуто більш як 30 тонн МІЦ, що становить до 2,5 млрд. смертельних доз. Причини аварії – принципові помилки технічного проекту. За нормами безпеки у кожному резервуарі повинно було зберігатися  не більш 1 тонни МІЦ , але ця норма набагато була перевищена.

Ступінь небезпеки з кожним роком зростає в зв”язку з транспортуванням цих речовин автомобільним і залізничним транспортом, річковими і морськими суднами, трубопровідним транспортом.

Найбільша кількість аварій відбувається на трубопроводі Нижнєвартовськ-Нєфтєкумськ (Росія). Його довжина 1850 км, спроектований у 1982 р., заборонено експлуатацію в 1989 р. За цей час на цьому трубопроводі сталося 4 великих вибуху, найтрагічніший – у  липні 1989 р. Це – вибух у Башкірії. При цьому утворився вогняний смерч, від нього загинуло 572 пасажири зустрічних поїздів, 1000 чоловік стали інвалідами. Сила башкірського вибуху дорівнює атомному, потужністю 6-8 кт. Це тільки вдвічі менш від вибуху над Хіросімою(Миценко, 1997).

Інформація про деякі інші великі хімічні аварії та їх наслідки міститься в табл.

Таблиця. Найбільші випадки екопатологій внаслідок хімічного забруднення навколишнього середовища

Реакція організму на забруднення залежать від індивідуальних особливостей: віку, статі, стану здоров”я. Як правило, найбільш уразливими є діти, люди похилого віку та хворі.

Накопичують в організмі хімічні забруднювачі викликають різні порушення: зміну діяльності ферментних систем, що регулюють процеси обміну, імунолологічної реактивності, порушення нормальної роботи окремих органів і їх ситем. Екопатології хімічної етіології в залежності від переважності ураження поділяють на п’ять груп: а) органів дихання; б) нервової системи; в) гепатобіліарної системи; г) системи крові; д) нирок і сечовидільних шляхів.Інге-Вечтомовим (1989) розроблена класифікація основних хімічних агентів за пріоритетністю пошкоджуючого впливу на організм людини.

В залежності від того, в якому аспекті розглядаються наслідки впливу токсичних речовин, в це поняття вкладується різний смисл. Застосовуються наступні підходи до визначення поняття “токсичність”:

• хімічний – порушення внаслідок взаємодії хімічних сполук з макромолекулами біологічних систем;
• біологічний – явище, засноване на здатності організму реагувати на екзогенні хімічні речовини;
• фізіологічний – ступінь хімічного впливу, що порушує функціонування біологічних систем на різнихї рівнях;
• біохімічний – втручання ксенобіотиків в протікання біохімічних реакцій, що призводить до порушення процесів життєдіяльності;
• патологічний – ступінь хімічного пошкодження органів і систем, порушення гомеостазу;
• клінічний – ступінь ризику виникнення отруєння;
• фармакологічний – виражені побічні дії лікарських препаратів і ризик зменшення широти терапевтичного ефекту;
• гігієнічний – критерій шкідливого впливу;
• судово-медичний – ступінь виникнення тяжкого отруєння та смерті;
• екологічний – можливість несприятливого впливу на стан біоценозів і функціонування екосистем.

Систематичне чи періодичне поступання в організм порівняно невеликих кількостей токсичних речовин викликає хронічне отруєння. Ознаками хронічного отруєння є порушення нормальної поведінки, звичок, а також нейропсихічних відхілень і швидко стомлення або відчуття постійної втоми, сонливість, або, навпаки, безсоння, апатія, послаблення уваги, розсіяністьть, забудькуватість, сильні коливання настрою.

Високоактивні в біологічному відношенні хімічні сполуки можуть викликати ефект віддаленого впливу на здоров”я людини: хронічні запальні процеси в різних органах, зміни в нервовій системі, дія на внутрішньоутробний розвиток плоду, що приводить до різних відхилень у новонароджених.

Встановленно прямий зв”язок між зростанням числа людей, що хворіють на алергію, бронхіальну астму, рак, і погіршенням екологічної ситуації в данному регіоні. Достовірно встановленно, що такі відходи виробництва, як хром, нікель, берилій, азбест, багато пестицидів, є канцерогенами, тобто викликають ракові захворювання. Ще в ХІХ столітті рак у дітей був майже невідомий, а зараз він зустрічається все частіше і частіше. В результаті забруднення з”являються нові, невідомі раніше хвороби. Причини їх буває досить важко встановити. Прикладами таких хвороб є: ітай-ітай, хвороба Мінамата, хвороба Юшо, бериліоз, та ін.

Перший випадок хвороби ітай-ітай (дослівно “боляче-боляче”) зареєстрований у 1959 р. серед японського населення префектури Токіо, яке проживала в басейні річки Джансі. Початковими стадіями хвороби були гострі м”язові болі, в основному – у м”язах ніг. На другій стадії з”являвся білок у сечі, тобто порушувалася функція нирок, знижувалася вага тіла, розвивалася глаукома. Заключна стадія хвороби характеризуваласся деформацією скелета в результаті переломів кісток. Згодом було з”ясовано, що ця хвороба викликається сполуками кадмію. Питна вода р. Джансі була забруднена стічними водами рудозбагачувальної фабрики. Тут треба відмітити, що кадмій широко використовується в промисловості всіх країн світу, зокрема для виробництва люмінофорів для люмінесцентних ламп.

Сумної слави набула і хвороба Мінамата. Вперше вона виявлена японськими вченими у людей, які вживали в їжу рибу, виловлену в затоці Мінамата, в яку безконтрольно зкидали промислові стічніводи з техногенною ртуттю.

Хвороба виявлялась у вигляді спастичних паралічів у дорослих і дітей, супроводжувалися сліпотою та розумовою відсталістю. Джерелом ртуті можуть бути, наприклад, димові труби промислових підприємств або мільярди відпрацьованих ламп денного світла. Таким чином і свинець потрапляє в багато товарів споживання – від пального до фарб. Як і ртуть, він здатний викликати отруєння, особливо дітей. Єгипетські вчені встановили, що викиди свинцю можуть знизити коефіцієнт інтелекту нормальної дитини на чотири одиниці.

Інформація про вплив деяких інших токсичних речовин наведена в таблиці.

Таблиця. Характеристика впливу токсичних і потенційно токсичних речовин на організм людини

В пресс-релізі ВООЗ з”явилося повідомлення, що є багато наукових доказів про те, що деякі синтетичні речовини при потраплянні в організм людини небезпечним чином взаємодіють з гормонами, або імітуючи, або блокуючи їх дію. Мова йде про такі речовини. Як ПХБ, діоксини , фурани, а також деякі пестициди, включаючи залишки ДДТ. Їх називають “ендокринними порушниками”, так як вони можуть викликати порушення функції ендокринної системи, виробляючої гормони.

15.3.1. Поліхлоровані біфеніли

Поліхлоровані біфеніли, або ПХБ – широко розповсюджені речовини (з1930-х років), являють собою родину, яка складається з 200 маслянистих сполук, які використовуються для виробництва мастил, пластмаси, електроізоляції, пестицідів, засобів для миття посуду та інших товарів. Хоча виробництво ПХБ в багатьох країнах заборонено, на теперішній час вже випущено 1-2 мільонів тонн цих речовин. ПХБ імітують дію жіночого гормону естрогену. Відповідно дослідженням, опублікованим в медичному журналі “Pediatrics”, раннє статеве дозрівання у все більшого числа дівчат, ймовірно, пояснюється використанням естрогенвмісних засобів догляду за волоссям, а також забрудненням навколишнього середовища хімічними речовинами, діючими подібно естрогену.

Вплив деяких хімічних речовин на чоловічий організм у важливі моменти розвитку може мати небезпечні наслідки. В журналі “Діскавер”говориться: “Експерименти показали, що вплив ПХВ в певні моменти розвитку черепах і крокодилів може сприяти зміні статі чоловічих особин на жіночий чи розвитку гермафродитизму.”

ПХБ ослабляють імунну систему, роблять її уразливою для вірусів.

Впливу хімічних речовин, дія яких імітує гормони, найбільш всього піддаються діти. Як повідомлялося в журналі “Діскавер”, у дітей японських жінок, які в 1960-ті роки вживали в їжу рисове масло, забруднене ПХБ “спостерігалися сповільнений фізичний і розумовий розвиток, відхилення у поведінці, зокрема підвищена або повишена активність, дуже маленький статевий член і коефіцієнт інтелекту на пять одиниць нижче середнього”. Тести з дітьми з Нідерландів і Північної Америки, які піддалися впливу ПХВ у високій концентрації, також виявили негативний результат цього впливу на їх фізичний і розумовий розвиток.

Діксинами і фуранами називають велику групу високотоксичних речовин — поліхлорованих дібензодіоксинів (ПХДД) і дібензофуранів (ПХДФ). Скорочено їх називають діоксинами і фуранами.

Відомий американський борець за чистоту навколишнього середовища вважає, що історія діоксинів і фуранів почалася 26 травня 1971 року. Тоді в невеликому містечку Таймз Біч (Штат Міссурі) на грунт іподрому розбризкали приблизно10м³ технічного масла, щоб не піднімався пил під час скачок. Через декілька днів іпадром був усіян трупами птахів, ще через день захворів їздець і три коня, а впродовж  червня загинуло 29 коней,11 кішок і чотири собаки. В серпні захворіло ще декілька дорослих і дітей,після чого влада була вимушена провести спеціальне дослідження, щоб встановити причину цих смертей і захворювань. Виною виявилися діоксини і фурани, концентрація яких в грунті іподрому була дуже високою.

Технічне масло являло собою хімічниі відходи виробництва 2,4,5 – трихлорфеноксиоцтової кислоти. Ця речовина застосовувалась під час війни у В”єтнамі як дефоліант, відомого під торговою маркою 2,4,5-Т(“Оранжевий реагент”). Як 2,4,5-трихлорфенол, так і 2,4,5-Т можуть перетворюватися в 2,3,7,8-ТХДД. Саме він і викликав смерті і захворювання в Таймз-Біч.

Якщо вж ”оранжевий реагент” застосовуеться армією США у В”єтнамі, значить, історію діоксинів треба віднести не до 1971-му року, а до раннього часу. Треба сказати, що більшість трагічних подій, пов”язаних з діоксинами , до кінця 70-х років були засекречені. Але про хлоракне – шкіряну хворобу людей, зайнятих у виробництві поліхлорфенолів (дауцидів) та тих, що застосовували їх для консервування деревини, -- повідомлялось ще в кінці 1930-х років. З числа дауцидів 2,4,5-трихлорфенол виявився найбільш небезпечним. Вибух на заводах,що виробляли його та 2,4,5,-Т приводили до масових уражень людей у Великобританиї, Нідерландах, США, Італії, ФРН та Франції, але тільки події в останніх трьох країнах стали відомими для громадськості.

Не дивлячись на це, солі трихлорфенолу і гексахлорофен (продукт ойго переработки) використовувалися в техніці, сільськму господарстві, медицині, текстильній і паперовій промисловості як речовини, що мають біоцидні властивості. Сосбливо широко застосовувалися гербіциди – 2,4,5-Т та інші похідні трихлорфенола.

Тепер достовірно встановлено, що ці речовини є небезпечними екотоксикантами. Токсичний ефект діоксинів і фуранів обумовлений блокуванням ними одного з рецепторів, які приймають участь в біоситезі білків.

Діоксини і фурани виявляють канцерогенний ефект, руйнують ендокринну систему (особливо впливають на статевий розвиток) і розвиток ембріону, уражаючи його нервову систему і як наслідок – підвищують чутливість до інфекційних захворювань.

Загальна токсичність діоксинів і фуранів складає 3,1х10^-9 моль/кг. Вони токсичніші за найвідоміші отрути кураре, стрихнін і цианістий натрій. Лише мінімальні летальні дози отрут, які виробляються збудниками ботулізму і дифтерії (3,3х10^-17 і 4,2х10^-12), перевищують токсичність діоксинів і фуранів. За підрахунками, в США від діоксинів і фуранів щорічно помирає 3500 чоловік. Онкологічні захворювання 5 тис. чоловік з 400 тис. хворих в рік (дані статистики на початок 90-х років) викликані цими хлорованими речовинами. Крім того, у жінок з цієї групи в два рази більше гінекологічних захворювань і ускладнень вагітності, в три – викидишів, в чотири – мертвонароджених дітей і т.д. До цього треба додати, що в 6-8 разів буває більш вроджених потворств (Петросян, 2000).

Діоксини і фурани дуже стійкі в навколишньому середовищі, їх важко нейтралізувати. Джерелами цих речовин є: хімічна промисловість (виробництво хлорорганічних пестицидів, хлорзаміщених розчинників і полімерів), целюлозно-паперова промисловість (відбілювання паперу хлором), автомобільний транспорт (згорання пального з добавками 1,2-дихлоретану), сміттєспалювальні заводи (викиди в атмосферу продуктів згорання). Основним заходом вирішення проблеми забруднення діоксидами і фуранами є відмовлення від використання хлору та хлорорганічних сполук (пестициди, розчинники, поліхлоровані біфеніли, полівінілхлорид та ін.). Урядами більшості західних країн було схвалено відмовлення фірм  від використання поліхлорвінілхлориду у виробництві пляшок, упаковок і кабелів, виготовленні дитячих товарів, в будівництві громадських приміщень. Найбільші автомобільні концерни “Вольво” і “СААБ” вже з 1997 року не використовують цей полімер.

15.3.2. Поліциклічні ароматичні вуглеводні

Поліциклічні ароматичні вуглеводні, або ПАВ – це хімічні сполуки, які виявляються у нафтопродуктах та інших природних багатокомпонентних сумішах. Крім спільного походження, їх об’єднує наявність у хімічній структурі поліциклічних ароматичних кілець, що відображено в назві цієї групи канцерогенних речовин. До типових ПАВ належать бенз(а)пірен, дибенз(а,h)антрацен, 7,12-диметилбензоантрацен, 20-метилхолантрен.

У атмосферному повітрі ідентифіковано близько 130 ПАВ, однак менше 20 сполук є постійними компонентами і досліджені кількісно.

У структурі канцерогенних ПАВ високоактивний бенз(а)пірен має більшу питому вагу (16-36%), ніж більшість інших сполук високої (дибенз(а,і)пірен, дибенз(а,h)антрацен – 0,2-4,5%) та низької (бенз(е)пірен, бенз(а)антрацен, дибенз(а,с)антрацен, хризен – 0,9-29%) активності. Проте канцероген середньої сили – бенз(b)флурантен – за питомою вагою (27-41%) близький до бенз(а)пірену.

Співвідношення окремих ПАВ у вихлопних газах транспорту, викидах опалювальних систем та інших промислових джерел відносно постійне. Але пропорції ПАВ у забрудненні атмосфери значно змінюються, порівняно із таким в джерелах забруднення. Це пояснюється різною стійкістю окремих ПАВ до дії фізичних (ультрафіолетове проміння) та хімічних (озон, інші хімічні сполуки – окислювачі) факторів.

З метою оцінки сумарної канцерогенної активності ПАВ користуються відносним показником – канцерогенна активність бенз(а)пірену приймається за 1. В умовах різних населених місць канцерогенна активність ПАВ оцінюється в межах 1,27-1,47.

Концентрація ПАВ у повітрі має максимум у осінньо-зимовий період. Це обумовлено збільшенням викидів опалювальних систем, а також погіршенням умов розсіювання забруднення і зменшенням дії факторів, що приводять до розпаду канцерогенних сполук.

Природний фон ПАВ утворюється за рахунок вулканічної діяльності, лісових пожеж та синтезу різними мікроорганізмами і рослинами. Цим шляхом в атмосферу надходить до 1000 тонн бенз(а)пірену щорічно. Природний фон ПАВ за багато тисячоліть не змінився. Проте антропогенне забруднення навколишнього середовища цими канцерогенами багаторазово його перевищує.

ПАВ є складовою нафти (250-8050 мкг/кг) та нафтопродуктів, вугілля та сланців, різних видів саж, бітумів, дьогтів та їх похідних, мінеральних масел (у відпрцьованих маслах вміст ПАВ може зростати від 10 до 100 разів). Вони утворюються в процесах горіння різних горючих матеріалів.

Основними антропогенними джерелами ПАВ є: викиди нафтопереробних, коксохімічних, металургійних та теплоенергетичних підприємств, автомобільний та водний транспорт, авіація.

Найбільш поширеною сполукою, що належить до ПАВ є бенз(а)пірен. Це досить стійка до фізико-хімічних впливів сполука, нерозчинна у воді. Є найбільш сильним канцерогеном з відомих ПАВ.

Бенз(а)пірен міститься в тютюновому димі – 20-240 мкг на цигарку; у повітрі міст – 0,05-74 нг на куб.м; вихлопних газах дизельних двигунів – 2-170 мкг на 1 кг екстракту; відпрацьованих машинних мастил – 5,2-35,1 мг на кг; у сирій нафті – 0,1-3,6 мг на кг; м’ясі і рибі, смажених на дерев’яному вугіллі – до 8 мкг на кг; при різних процесах обробки харчових продуктів (рафінування, обсмаження і копчення).

За 1 хв газотурбінний двигун літака викидає 2-4 мг бенз(а)пірена. Тільки від цього джерела в атмосферу його надходить понад 5000 тонн щорічно.

         ПАВ належать до розповсюджених канцерогенів, можуть тривалий час зберігатися в навколишньому середовищі і включаються в біологічний кругообіг речовин. Їх деструкція відбувається під впливом ультрафіолоетових променів і озону.

Забруднення ПАВ водних екосистем приводить їх до циркуляції у водному середовищі і включення у трофічні ланцюги. Значна частина ПАВ, як і більшість хімічних речовин, сорбується мікрочастинками і осідає на дно, звідки надходить у водорості, вищі водні рослини та мікропланктон і по мірі їх відмирання надходить в донні відклади.

Специфічна біодеградація ПАВ відбувається за участю детоксикаційних систем клітин рослинних і тваринних організмів (зокрема в організмі риб і, навпаки, молюски здатні до їх кумуляції). Знижувати вміст ПАВ у водоймах можуть певні види мікроорганізмів.

ПАВ накопичуються у грунті та в рослинах. Фільтрація бенз(а)пірена може відбуватися на глибину до 1,5 м. Біологічне очищення грунтів від ПАВ залежить від кислотності і вологості грунтів та забезпечується деякими широко розповсюдженими мікроорганізмами.

Виявлення бенз(а)пірену в навколишньому середовищі свідчить про присутність інших сполук групи ПАВ.

Показано, що на відстані 15-30 м від дороги концентрація бенз(а)пірену становить 50-60% від величин, які визначаються на магістралі.

У великому місті частка бенз(а)пірену, яка обумовлена вихлопними газами автотранспорту, перевищує 50% загального забруднення.

ПАВ є хімічними канцерогенами, які викликають злоякісні пухлини шкіри, легенів, молочної залози, м’язової, сполучної тканин та ін.

Зменшенню забрудненості атмосфери ПАВ сприяють: удосконалення конструкції та режиму роботи двигуна внутрішнього двигуна внутрішнього згорання - використання нейтралізаторів  знижує викиди бенз(а)пірену на 38-93%; використання спеціальних присадок – на 54-84%; застосування регулятора розрідження зменшує виділення канцерогенів в 6-6,5 разів.

Зменшенню викидів автотранспортом відпрацьвоаних газів сприяють планувальні  заходи та заходи, щзо регулюють рівномірний рух (без зупинок) на магістралях – будівництво підземних переходів, тунелів, розв’язок та ін.

В побуті треба уникати контакту шкіри з сажею, моторними мастилами та вдихання парів бензину, бажано кухні обладнувати витяжними системами. Не можна вирощувати і споживати овочі обабіч автодоріг. Найбільш питому вагу у канцерогенному навантаженні мають картопля (до 40% сумарної величини) і рослинна олія (близько 24%).

15.3.3. Пестициди

Світова практика показує, що нетоксичних для людини пестицидів немає. Вони можуть накопичуватись у живих організмах у кількостях, що в сотні і навідь тисячи разів перевищують їх вміст у навколишньому середовищі.

Наїбільшу загрозу становлять наслідки дії пестицидів. Так, аналіз 440 препаратів на мутагенну, канцерогенну, ембріотоксичну, тератогенну активність у різних тест-системах (мікроорганізми, рослини, клітини тварин, людини) показав, що 73,8 % з них справляють позитивний, тобто небажаний , ефект. Найбільш уразливою тест-системою є клітини людини (Мажарова,1986).

Багато пестицидів потрапляє ворганизм людини на ранніх етапах його ембріонального розвитку з повітрям, водою, їжею. Вони можуть накопичуватися в репродуктивних органах і негативно впливати на розмноження. При цьому збільшується кількість мертвих ембріонів, з”являються познаки виродження, змінюється статева структура популяцій тощо.

Зараз виявлено понад 60 пестицидів, які порушують функцію ендокринної системи, пов”язану з ростом, розвитком і репродуктивною здатністью органіму. За даними Українського наукового гігієничного центру МООЗ України, у жінок, що тривалий час наражуються на вплив пестицидів, розвивабться дисфункції жіночої статевої системи. У 30.1 % ціх жинок з”являються фіброміоми і запалення матки та придатків, 20,9 % — ерозія шийк матки. В сільський місцевості 60 % жінок дітородного віку хворіють гінекологічними захворюваннями.

Медики констатують, що у чоловіків, які живуть в США і Європі, кількість сперматозоїдів в спермі зменшилася більш ніж на 50 % в порівнянні з кінцем 1930 р. Ці дані лише підтверджують зростаючє занепокоєння відносно того, що чоловіча репродуктивна здатність може різко погіршитися і повинні в цьому, серед інших факторів, пестициди.

Є достатня кількість фактів, що підтверджують реальність виникнення генетичних порушеньу людей і тварин при накопиченні пестицидів у грунті, воді, повітрі. Обстеження жителів деяких бавовно сійних районів Узбекистану під час проведення робіт з дефоліації засвітчило підвищення хромосомних і хроматидних порушень у лейкоцитах крові.

Великий ризик випадкового отруєння пестицидами. За даними ВООЗ, щорічно пестицидами отруюються 500 тис. чоловік, більше 5 тис. — помирають від них. при цьому 44 % таких отруєнь припадає на групи населення, які немають професійного контакту с пестицидами.

Загальна захворюваність дітей до шести років (хвороби шкіри, травного тракту, органів дихання, порушення обміну речовин, відставання у фізичному розвитку) в 4,6 разів вище, ніж в районах з мінімальною хімізацією. За 25 останніх років застосування пестицидів в 300 разів зросли випадки алергічних захворюваньдітей.

Якщо тенденції використанні пестицидів зберігатимуть і далі, захворюваність детячого населення сільських місцевостей до 2010 р. може зрости у1.2-1.68 разіва.

Багато пестицидів є канцерогенами. В 1988 р. Національна Академія Наук США опублікувала доповідь, в якій говориться, що в найближчі 70 років більше одного мільїона амеріканців ризикують захворіти на рак, викликаний наявністю 28 канцерогенних пестицидів в харчових продуктах.