1 Вплив факторів навколишнього середовища на розвиток психіки

Організм це таке ціле, яке включено в більш широке ціле, з якого воно походить; наш людський організм є дитям природи і обов'язково утримує в собі й інтенсивно використовує фізичні закономірності природи, тобто організм існує тільки в природному середовищі, в процесі систематичного обміну продуктами з природним середовищем і існує глибинний, фундаментальний зв'язок нашого органічного існування з природою. А функція психіки й полягає, власне, у відображенні, утриманні, відтворенні та розвитку цієї єдності всіх істотних сил природи.

Той факт, що наше тіло і його психіка включені в загальну сукупність світових процесів і якось утримують у собі природу як ціле взагалі, припускає істотний безпосередній вплив цього цілого на нашу психіку, вплив природних пульсацій і ритмів на наш організм і наші психічні стани.

Всі ці впливи природи на нашу психіку можна представити у вигляді деяких кіл впливу:

1. Найбільш фундаментальним колом, що описує такий вплив, є коло космічного життя. В давнину в цьому сенсі говорили про народження під певною зіркою, тобто про деякий стан світу і космічних процесів, які надають первинний (а потім і подальший) вплив на нашу психіку і, відповідно, на життя, його спосіб. Тут мова йде про якийсь ізоморфізм (наявність загальних властивостей) станів світу, космосу і наших психічних станів, космічних процесів і динаміки нашого життя. Загальне життя природи, цілісність космічного життя якось відтворюється в нашій психіці і є, мабуть, її найбільш глибинним пластом.

Поспостерігайте за людьми. В якій позі вони сидять, про що говорять їхні обличчя та очі. Зверніть увагу, як змінюється людина, коли починає посміхатися і сміятися: її тіло розслаблюється, в очах з’являється вогник, вона стає легкою та відкритою. І все це без таблеток і чарів. Сміх – дивний стан, який сміливо можна назвати одним з видів медитації.

Нам усім ще з дитинства знайома одна проста медитація: згадайте, як здорово кружляти! Тіло стає невагомим, а стан – спокійним та захопленим одночасно. І хоч ніхто нас цього не вчив, однак усі діти часто і з задоволенням так роблять.

 

Як сформувати в дитини адекватну самооцінку

Рівень самооцінки впливає на всі вчинки людини. Часто самооцінка особистості буває занижена, тобто реальні можливості людини вище, ніж уявлення людини про свої можливості. Формування самооцінки відбувається ще в дитячому віці. Адекватна самооцінка – це передумова успішної діяльності людини та адаптації в соціальних умовах.     

      Як правило діти з негативною самооцінкою володіють дивною здатністю починаючи будь-яку справу, знаходити непереборні перешкоди для її виконання.

        Низька самооцінка у молодшому дошкільному віці проявляється:

-          У словах «У мене це ніколи не вийде»;

-          У небажанні визнати свою провину: «Я не винен, що…»;

-          У негативному відношенні до садку й вихователів: «Вихователі мене не люблять»;

-          У негативному відношенні то оточуючих : «Мене ніхто не любить; мене всі ображають»;

-          У низькій мотивації, відмові від спроб досягти успіху: «Мене це не цікавить. Всерівно нічого не вийде»;

-          У підвищеній чутливості до критики: «Всі проти мене»;

       Важливо, щоб самооцінка була не просто позитивною, а й адекватною. Батьки, як найближчі для своєї дитини люди, можуть вплинути на формування позитивної самооцінки.