Колектив (лат. collectivus — збірний) — вищий рівень розвитку спільності, стосунки в якій опосередковуються особисто значущим і суспільне цінним змістом спільної діяльності. Психологія колективу стала предметом теорії діяльнісного опосередковування міжособистісних стосунків.

Згідно з теорією, міжособистісні стосунки в колективі, на відміну від груп нижчого рівня розвитку, переломлюються через ставлення індивідів до змісту спільної діяльності, причому останній несе в собі цінності, вироблені суспільством. Отже, з переходом на вищий рівень розвитку групи, безпосередні міжособистісні стосунки дедалі більше поступаються опосередкованим. Освоюючись в межах групи, такі цінності сприяють об'єднанню спільних зусиль — досягненню заданих суспільством цілей. У свою чергу, це змінює характер стосунків, породжує психологію колективу. Колектив — ідеальна з погляду суспільства спільність, формування якої всіляко заохочується. Будь-яке суспільство прагне відтворити себе в групі, яка боролася б за втілення його цінностей.

Мета нашого суспільства – щастя людини, й однією з важливих його складових є здорова, міцна сім'я. Саме вона вирощує та виховує повноцінне майбутнє покоління. Така сім'я не формується сама собою, вона створюється зусиллями обох членів подружжя, об'єднаних спільним почуттям і прагненням.

Молоді люди, котрі беруть шлюб, повинні володіти певними знаннями й умінням в родинному житті, щоб створити щасливу сім'ю.

Благополуччя і стабільність шлюбу залежать від багатьох факторів, наприклад від підготовленості молодят до родинного життя, від їхньої фізіологічної, психічної та духовної сумісності та від їхнього обопільного бажання вирішити питання про нащадків.

Для щасливого родинного життя кожний із подружжя має бути носієм певних духовних цінностей – кохання, вірності, відповідальності, почуття власної повноцінності, терпимості, з повагою ставитися до членів своєї сім'ї, бути завжди готовим допомогти у складній життєвій ситуації.

Найважливішим компонентом духовного життя виступає система освіти, яка пов’язана з реалізацією процесу поширення знань. Вона охоплює діяльність реально сформованих суспільних інститутів, які здійснюють підготовку молоді до життя на основі отриманих знань в дошкільних дитячих установах, в середніх спеціальних, професійно-технічних і вищих навчальних закладах. Значення освіти в житті людини зростає, і тому вона не може обмежуватися лише періодом навчання. Нагальна потреба в постійному підвищенні рівня знань привела до появи такого цікавого феномену в суспільному житті, як безперервна освіта. Цей процес супроводиться пошуком нових форм і методів навчання, що сприяють правильному формуванню наукового світогляду, більш глибшому розумінню економічних, соціальних змін, що відбуваються.