Шум – безладне поєднання різних за силою і частотою звуків, які здатні викликати несприятливий вплив на організм людини. Джерелом шуму є будь-який процес, який викликає зміну тиску чи механічні коливання в твердих, рідких або газоподібних середовищах. Дія його на організм людини пов’язана головним чином із застосуванням нового, високопродуктивного обладнання, з механізацією і автоматизацією виробничих процесів: переходом на нові швидкості при експлуатації різних станків і агрегатів. Джерелами шуму можуть бути двигуни, насоси, компресори, турбіни, пневматичні і електричні інструменти, молоти, станки, центрифуги, бункери та інші установки з деталями, які рухаються. Крім того, в останні роки в зв’язку із значним розвитком міського транспорту зросла інтенсивність шуму в побуті, тому він як несприятливий фактор набув великого соціального значення.

Шум має певну частоту, або спектр, що виражається в герцах, і інтенсивність – рівень звукового тиску, який вимірюється в децибелах. Для людини область відчутних звуків визначається в інтервалі від 16 до 20000 Гц. Найбільш чутливий слуховий аналізатор до сприйняття звуків частотою 1000-3000 Гц (мовна зона).

Вимірювання, аналіз і реєстрація спектра шуму виконується спеціальними приладами – шумометрами і допоміжними приладами (самозаписувачі рівнів шуму, магнітофон, осцилограф, аналізатори статистичного розподілення, дозиметри та ін.). Оскільки вухо чутливе до низьких і більш чутливе до високих частот, для отримання показників, відповідних сприйняттю людини, в шумометрах використовують систему коригованих частотних характеристик – шкали А,В,С,D і лінійну шкалу, які відрізняються за сприйняттям. На практиці застосовується в основному шкала А.

Нормованими параметрами шуму є рівні звукового тиску в октавних смугах зі середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000 і 8000 Гц і еквівалентний (за енергією) рівень звуку в децибелах (шкала А). Допустимі рівні шуму на робочих місцях не перевищують відповідно 110, 94, 87, 81, 78, 75, 73 дБ, а по шкалі А – 80 дБ.

Наприклад, при запуску реактивних двигунів літаків рівень шуму коливається від 120 до 140 дБ, при клепанні і рубанні листової сталі – від 118 до 130 дБ, ткацьких станків – до 105 дБ; побутовий шум, пов’язаний з життєдіяльністю людей, складає 45-60 дБ.

Для еколого-гігієнічної оцінки шум підрозділяють: за характером спектра – на широкосмуговий з безперервним спектром шириною більше однієї октави і тональний, в спектрі якого є дискретні тона; за спектральним складом – на низькочастотний (макисмум звукової енергії приходиться на частоти нижче 400 Гц), середньочастотний (максимум звукової енергії на частотах від 400 до 1000 Гц) і високочастотний (максимум звукової енергії на частотах вище 1000 Гц); за часовими характеристиками – на постійний (рівень звуку змінюється в часі, але більше ніж на 5 дБ – за шкалою А) і непостійний. До непостійного шуму належить шум, що коливається, рівень звуку при цьому безперервно змінюється в часі; переривчастий шум (рівень звуку залишається постійним протягом інтервала тривалістю 1 сек і більше); імпульсний шум, що складається з одного або декількох звукових сигналів тривалістю менше 1 сек.

Механізм дії шуму на організм людини складний і недостатньо вивчений. Коли йде мова про вплив шуму, то основну увагу приділяють стану органа слуху, бо слуховий аналізатор в першу чергу сприймає звукові коливання і його ураження є адекватним дії шуму на організм. Поряд з органом слуху сприйняття звукових коливань може здійснюватися і через шкіряний покрив рецепторами вібраційної чутливості.

Зміни, які виникають в органі слуха, деякі дослідники пояснюють травмуючою дією шуму на периферичний відділ слухового аналізатора – внутрішнє вухо. Цим же пояснюють первинну локалізацію ураження в клітинах внутрішньої спіральної борозни і спірального (кортієвого) органа. В механізмі дії шуму на орган слуху істотну роль відіграє перенапруження гальмівного процеса, яке при відсутності достатнього відпочинку приводить до виснаження звукосприймаючого апарата і переродженню клітин, що входять до його складу. Деякі дослідники вважають, що тривалий вплив шуму викликає стійкі порушення в системі кровопостачання внутрішнього вуха, які і є безпосередньою причиною послідуючих змін в лабіринтній рідині і дегенеративних процесів в чутливих елементах спірального органа.

Патологічні зміни, що розвиваються в нервовому апараті завитка при тривалому впливі інтенсивного шуму в значній мірі обумовлені перевтомою коркових слухових центрів.

Тривалий вплив шуму викликає  порушення деяких біохімічних процесів – виявляються зміни у вмісті глікогена, нуклеїнових кислот, лужної і кислої фосфатаз, янтарної дегідрогенази і холінестерази. Наведені дані повністю не розкривають механізм дії шуму на орган слуху, але кожний з вказаних моментів має певне патогенетичне значення.

Виникнення неадекватних змін і відповіді на вплив шуму зумовлено широкими анатомо-фізіологічними зв’язками слухового аналізатора з різними відділами нервової системи. Акустичний подразник, діючи через рецепторний аппарат слухового аналізатора, викликає рефлекторні зрушення в функціях не тільки коркового відділу, але і інших органів.

Негативний вплив шуму на людину залежить від багатьох факторів: віку, статі, особливостей нервової системи, стану здоров’я, періоду доби, умов життя та ін. Підвищену чутливість до шуму мають підлітки 15-18 років, люди після 40 років. Чоловіки чутливіші до шуму, ніж жінки. Посилено реагують на шум хворі люди, особливо з розладами нервової системи. Виявлена підвищена індивідуальна чутливість до шуму.

Дослідами і багаточисельними дослідженнями встановлено, що фізіологічно допустимі норми шуму в 40 дБ вночі і 60 дБ вдень. При шумі в 70-80 дБ людина відчуває втому; шум, інтенсивність якого коливається між 85-110 дБ, вже для здоров’ялюдини являє небезпеку; при 120-140 дБ з’являються больові відчуття, які загрожують травмою і викликають незворотні ураження слухових органів.

Професійне зниження шуму буває двостороннім і розвивається по типу кохлеарного неврита. Зміни слуха розвиваються повільно і йому передує адаптація. Ризик професійної втрати слуху у працюючих при 10-ти річній тривалості впливу шуму складає 10% при рівні 90 дБ, 29% - при 100 дБ і 55% - при 110 дБ. Підраховано, що в США з 4,5 млн робочих, зайнятих на виробництві з інтенсивним шумом, більше 1 млн страждають різким зниженням слуху.

Такий же результат спостерігається і в людей, які є любителями гучної сучасної естрадної поп- і рок-музики. Рівень шуму на концертних майданчиках становить від 110 до 125 дБ.

Щоденний вплив на людину навіть слабкого шуму викликає зниження порогу слухового сприйняття. Шум погіршує самопочуття, знижує працездатність людини, відбивається на її поведінці в колективі і сім’ї, викликає відчуття роздратованості і дискомфорта.

Короткочасний вплив шуму інтенсивністю 60-90 дБ викликає збільшення продукції гормонів гіпофіза, що стимулюють виділення інших гормонів, зокрема гормонів надниркових залоз. Один з таких гормонів – кортизон, наприклад, ослаблює дезінтоксикаційну функцію печінки, інший – адреналін – викликає звуження судин, посилює роботу серця, підвищує артеріальний тиск, сприяє виділенню в кров вільних жирних кислот. Гормональні зрушення викликають розлади функцій органів шлунково-кишкового тракту, зміни в роботі щитовидної залози та ін.

Тривале шумове навантаження сприяє зниженню шкіряно-судинної реактивності та розвитку вегето-судинних розладів. Дисфункції серцево-судинної системи виявляються у вигляді нейро-циркуляторної дистонії, екстракардіальних порушеннях: синусовій брадикардії, брадіаритмії, тенденції до сповільнення всерединошлуночкової або передсердно-шлуночкової провідності. Можуть виникати спазми капілярів кінцівок і судин очного дна. Стійкий вплив шуму з часом може привести до змін судинного тонусу, які є попередниками розвитку гіпертонічної хвороби.

Поєднання шумового подразника з нервово-емоційним напруженням також є фактором ризику виникнення судинної гіпертензії. При поєднанні шуму з вібрацією порушення периферичного кровообігу більш виражені, ніж при впливі тільки шуму.

Шум зменшує глибину і тривалість сну, що тягне за собою значні розлади нервової системи, викликає тривалі у часі депресії, які є одними з проявів стресового стану.

Шум великої інтенсивності знижує імунітет, стійкість до вірусних захворювань, стимулює швидкий розвиток атеросклеротичних процесів в судинах.

Підвищений шум впливає буквально на всі сторони життя людини і погіршує її стан при будь-яких патологічних зрушеннях і виражених захворюваннях.

Англійські вчені помітили, що в хірургічному відділенні заживлення ран подовжується на 2-3 дні, а смертність від серцево-судинних захворювань хворих з органічними коронарними змінами збільшується з 30 до 70%, якщо в палатах інтенсивність шуму тримається вище гігієнічної норми.

Відмічається, що шум знижує продуктивність розумової праці до 60%, фізичної – до 30%.

Серед людей, які проживають в зонах з високим рівнем шуму, збільшується частота госпіталізацій в психіатричні заклади, багатьох штовхає до немотивованого насильства, спсостерігаються різкі коливання настрою, зустрічається багато випадків сексуальної імпотенції.

Шум на 30% є причиною передчасного старіння організму мешканців міста, скорочує тривалість їх життя на 8-12 років.

Шум належить до факторів, що погіршують фізичний розвиток дітей. Доведено, що у дітей народжених і проживаючих в шумному середовищі, помітно виражене сповільнення росту, відставання в розумовому розвитку, понижена увага в період навчання в школі. Діти стають роздратованими, у них розвиваються функціональні розлади нервової системи, порушуються імунобіологічні процеси, знижується стійкість до різних захворювань. В районах з різко вираженим шумом серед дітей спостерігається більше нещасних випадків, ніж в інших частинах міста.

Для захисту від несприятливого впливу шуму необхідно здійснювати комплекс організаційних, технічних і медичних заходів на етапах проектування, будівництва і експлуатації виробничих підприємств, машин, обладнання і транспортних засобів. Для підвищення ефективності боротьби з шумом введений обов’язковий гігієнічний контроль об’єктів, що генерують шум, реєстрація фізичних факторів, які спричиняють негативний вплив на навколишнє середовище і здоров’я людей.

Ефективним шляхом вирішення проблеми боротьби з шумом є зниження його рівня в самому джерелі за рахунок зміни технології і конструкції машин, тобто заміна шумних процесів безшумними, ударних – безударними і т.д. В деяких випадках зниження шуму досягається застосуванням звукопоглинаючих пористих матеріалів, покритих перфорованими листами алюмінію, пластмас.

В житлових районах велике значення в боротьбі з шумом відіграють архітектурно-планувальні і будівельні заходи.

На шкідливих виробництвах, коли технічні способи не забезпечують досягнення діючих нормативів, обмежують тривалість впливу шуму і застосовують протишуми – індивідуальні засоби захисту органа слуху від надмірного шуму.

Важливим в боротьбі з шумом в побуті є дотримання звукової культури – вміння цінувати тишу, повага до відпочинку і спокою оточуючих, активні заходи по усуненню шуму в своєму помешканні.