Електромагнітне поле (ЕМП) – фізичне поле, яке створене електромагнітними зарядами. ЕМП є однією з форм існування матерії. Електромагнітний спектр займає діапазон випромінювання від 0 до 10²² Гц (вищі частоти випромінювання належать до іонізуючих).

Постійне електричне поле створюється нерухомими електричними зарядами і здійснює взаємодію між ними. Характеризується величиною, що зветься напруженістю поля (Е, вольт на метр, В/м). Постійне магнітне поле створюється провідниками з постійним струмом, електричними зарядами або зарядженими частинками, що рівномірно рухаються. Характеризується напруженістю магнітного поля (Н, ампер на метр, А/м). У вакуумі напруженість магнітного поля співпадає з магнітною індукцією (В, тесла, Тл). Значення В визначає силу, що діє в даній точці поля на рухомий електричний заряд і на тіля, що мають магнітний момент.

Електричне поле Е, що змінюється, породжує магнітне поле Н, а магнітне поле, що змінюється – вихрове електричне поле. Обидві компоненти Е і Н, безперервно змінюючись, збуджують одна одну. Цей процес є фізичною причиною існування ЕМП – особливої форми матерії, за посередництва якої здійснюється взаємодія між електрично зарядженими частинками. При прискореному русі заряджених частинок ЕМП “відривається” від них і існує незалежно у формі електромагнітних хвиль, не зникаючи з видаленням джерела (наприклад, радіохвилі не зникають і при відсутності струму в антені, що їх випромінила). Електромагнітні хвилі характеризуються довжиною хвилі, одиниця вимірювання – метр (м).

Джерело, що випромінює, а по суті створює електромагнітні коливання, характеризується частотою генерації, одиниця вимірювання – герц (Гц). Найчастіше опромінення населення відбувається від джерел промислової частоти 50 Гц (60 Гц для США і Японії). Екранування від ЕМП цих частот у побутових умовах практично неможливо. Довжина хвилі для частоти 50 Гц складає 6000 м. Цим обумовлене їх незначне поглинання, на відміну від радіочастотного та мікрохвильового випромінювання.

ЕМП залишаються одним з природних екологічних факторів і впливають на органічний світ в його еволюційному розвитку з моменту його виникнення.

Природний електромагнітний фон формується в результаті складної взаємодії земного електромагнітного поля, сонячного випромінювання різних діапазонів, атмосферних електричних процесів тощо. Його складають чисельні коливання з найрізноманітнішими частотними, часовими амплітудними характеристиками, які змінюються у часі і залежать від сонячної активності, часу доби, погоди, географічних координат та інших факторів.

Найсильнішим за інтенсивністю є постійне магнітне поле Землі, або головне геомагнітне поле. Усі природні електромагнітні збурення не перевищують за амплітудою 4-5% його величини, яка в середніх широтах становить 30 мкТл, а на полюсах досягає 60 мкТл.

 Загальновідомою є здатність багатьох тварин (птахів, китів, риб) використовувати земне магнітне поле для орієнтації у просторі та навігації. Детально розглядалася здатність клітин сприймати дію електромагнітного поля. З погляду глобального екологічного впливу, слід згадати інверсії геомагнітного поля, коли його величина різко пдає, а напрямок змінюється на протилежний. Так, епохи вимирання чи виникнення різних видів морської мікрофауни збігаються з періодами таких інверсій (Булькевич, Чехун, 1994).

Магнітні варіації поділяються на такі, що з’являються регулярно, щодня, в той самий час, і спорадичні, які є наслідком геомагнітних збурень. Коливання першого типу є “звичними” для біосфери і необхідними для нормального функціонування живих організмів. Тим часом спорадичні коливання, можливо, здатні викликати реакції, невластиві дії звичайних ЕМП.

В останній час виявлене ще одне джерело природних ЕМП. Це так звані геопатогенні зони (ГПЗ). Існує два види ГПЗ: аперіодичний і періодичний. Природу першого типу пов’язують з неоднорідністю земної кори. До цього ж виду ГПЗ відносяться і зони, розташовані на поверхні Землі над геологічними розломами, які є джерелом високочастотного ЕМП. Другий тип – періодичний, існуючий у вигляді силового каркаса, так званої глобальної енергетичної сітки Хартмана. Він поки що не знайшов повного фізичного пояснення. Площі перших зон складають від десятків квадратних сантиметрів до сотень квадратних метрів і більше. Другий тип ГПЗ представлений у формі сітки з шириною енергетичних смуг 0,2-0,4 м і відстанню між ними біля 2м в напрямі північ-південь і біля 2,5м в широтному напрямі. На цю решітчасту сітку накладається діагональна сітка, смуги якої звичайно розташовуються під кутом 40-50⁰ в напрямі північ-південь і відстань між ними складає 3,75м; 7,5м і 15 м.

Загальна площа ГПЗ, утворена цими двома видами сіток, складає приблизно 45-60% від досліджуваної площі. Площа місць пересічіння смуг ГПЗ складає приблизно 5% (Литвин, 1996).

Є літературні повідомлення про те, що в ГПЗ спостерігається пригнічення росту, збільшення частки рослин з дихотомією стовбура, зустрічаються випадки загибелі дерев різних порід (Дубовик, 1993). У різних організмів можуть бути позитивні і негативні тропізми на поля ГПЗ.

До повного розуміння впливу ЕМП ГПЗ на живі організми ще далеко. Картування ГПЗ-ділянок має велике значення, бо тривалий вплив полів може негативно відбитисяна стані здоров’я людини і може викликати різні захворювання. ГПЗ необхідно враховувати при створенні ботанічних садів, парків, алей і рекреаційних зон, веденні лісового господарства (Литвин, 1996).

Електромагнітний фон збільшився у багато разів протягом останніх десятиліть через появу та розвиток штучних джерел електромагнітного випромінювання. Інтенсивність  штучних ЕМП, які щоденно впливають на людину, на декілька порядків перевищує амплітуду полів, що виникають за найсильніших природних електромагнітних бур.

На фоні природних впливів людина практично безперевно має контакт з ЕМП антропогенного походження.

Головними джерелами штучних електромагнітних випромінювань є радіо- і телевізійні й радіолокаційні станції, високовольтні лінії електропередач (ЛЕП), наземний і підземний електротранспорт, промислові процеси (гальваніка, плавка, рафінування металів, електромагніти, виробництво, передача і розподілення електроенергії), медичне діагностичне та лікувальне обладнання, побутова техніка, комп’ютери, засоби мобільного зв’язку.

Кожний обласний центр, багато районних, а також великі міста мають телевізійні центри або ретранслятори, радіоцентри, засоби радіозв’язку різного призначення, ЛЕП, лінії електротранспорту, електростанції, підстанції та трансформаторні станції. Поблизу багатьох населених пунктів розташовані потужні військові радіолокаційні станції.

Рівень електромагнітних випромінювань у таких районах (діапазон радіочастот може змінюватися від 50-100 Гц до 300 Гц) часто перевищує допустимі гігієнічні норми й дуже шкодить здоров’ю людей. Так, наприклад, поле 1000 В/м спричиняє головний біль і сильну втому. Більші значення зумовлюють розвиток неврозів, безсоння та інші тяжкі захворювання. В районах радіостанцій рівень електромагнітних випромінювань перевищує гігієнічні норми в 4-8 разів. Значення ЕМП поблизу потужних ЛЕП (понад 1000 кВ) більші за норму в 20 разів.

В цілому напруженість електричного і магнітного полів у природному оточенні складає близько 10^-4 В/м і 10^-13 Тл, відповідно, а у різних розвинених країнах фоновий рівень магнітного поля суттєво різниться – 60-70 нТл у США і 36-39 нТл у Великобританії.

Канадські дослідники визначили рівень електромагнітних навантажень на дітей до 15 років протягом 2 діб: для магнітної складової це близько 0,121 мкТл, а для електричного поля – 14,4 В/м. Показано, що поле 1,5 мкТл індукує щільність струму в органах людського тіла від 2 до 8 мА/м². 

Установлено, що чим коротша хвиля, тим більшу енергію вона має. Високочастотні випромінювання можуть іонізувати атоми чи молекули в соматичних клітинах і таки чином порушувати біологічні процеси, що в них відбуваються. ЕМП високих частот мають властивість розповсюджуватися в просторі із швидкістю наближеною до швидкості світла. Електромагнітні коливання довгохвильового спектру хоча і не вибивають еклектрони із зовнішніх оболонок атомів, але вони здатні нагрівати органіку, приводити молекули в тепловий рух. Причому тепло це внутрішнє – навіть чутливі покажчики, встановлені на шкірі, його не реєструють.

Зовнішнє низькочастотне електромагнітне випромінювання може створювати перешкоди біотокам, які відіграють важливу роль в життєдіяльності організмів. Так, наприклад, проводилися експерименти, які доказували вплив еклектромагнітного випромінювання певних частот на розмноження і розвиток дріжджових клітин. Виявилося, що апетит термітів повністю залежить від напруженості зовнішнього ЕМП. Бджоли швидко тікають, якщо випадково залітають в сферу дії ЕМП з частотою 50 Гц. У мишей і пацюків, клітки з якими були розміщені під ЛЕП високої напруги, були відзначені значні втрати у вазі і зміни в складі крові та гормональному апараті.

Сприйнятливість до електромагнітних хвиль залежить від багатьох індивідуальних факторів. Чим менше тіло, тим краще воно сприймає короткохвильове випромінювання, більше – краще сприймає довгохвильове.

Наведемо ще декілька прикладів. Влітку 1988 року в лікарню м. Люхов-Данненберг (ФРН) потрапив маляр з сильними опіками  зовнішніх статевих органів. Вони винкили через те, що він сидів на поперечній перекладині передаючої мачти пчтового відділення. Передавач був в цей час вимкнений, але антена, працювала на прийом.

В 1964 році механік бундевера біля двох хвилин знаходився у фокусі радіолокаційної установки. Все, що він відчув за цей час, - не дуже інтенсивний теплий повітряний поток. Але через два дні пізніше ця людина потрапила до госпіталю: потужне радіовипромінювання до такого ступеню перегріло внутрішні органи, що в нього згустилася кров. Через два тижні у потерпілого стався інфаркт міокарду, за яким послідувало ще декілька, а через чотири роки – наступила смерть.

З’ясовано, що в місцях з перевищенням рівня електромагнітного випромінювання можуть частіше виникати дорожньо-транспортні пригоди. Сильне електромагнітне поле сповільнює реакцію водіїв в 2-3 рази і негативно впливає на їх зір – зображення “віддруковується” в мозку з запізненням на півсекунди.

Лікарі з інститутської клініки у Велінгтоні  (Нова Зеландія), яка спеціалізується на захворюваннях крові, виявили, що серед пацієнтів непропорційно багато електромонтерів, радіотехніків і телевізійних майстрів. Також було встановлено, що діти, які проживають в безпосередній близькості від ЛЕП високої напруги, хворіють на лейкемію в два рази частіше середньостатистичного. У людей, які проживають поблизу високовольтних ЛЕП часто зустрічаються розлади сну і пам’яті.

ЕМП промислової частоти (50-60 Гц) впливають на розвиток раку в людей, професійно пов’язаних з електрозварюванням і обслуговуванням електроапаратури.

Виявлено, що індукція магнітного поля від 0,3 мкТл збільшує ризик виникнення пухлин нервової системи та лейкемії.

Є ряд епідеміологічних досліджень з вивчення впливу ЕМП на розвиток раку молочної залози. Такі роботи грунтуються на гіпотезі про те, що під дією ЕМП зменшується утворення гормону мелатоніну і це може відіграти певну роль у розвитку раку молочної залози.

“Побутові” ЕМП можна поділити на дві категорії: поля електричного обладнання будівель та поля побутової техніки в наших квартирах.

ЕМП від зовнішнього електротехнічного обладнання в житлових будинках, як правило, невелике – 1-10 В/м. Джерелом ЕМП в приміщенні є внутрішня проводка. Електричні поля вищі від 200 В/м в житлових приміщеннях не фіксуються.

Щодо магнітної складової, то особливу увагну привертають рівні близько 0,2 мкТл і вище. Цей рівень магнітного поля в багатьох країнах прийнято як пороговий після встановлення зв’язку між значенням магнітного поля промислової частоти (50-60 Гц) та захворюваністю на лейкемію при тривалому опроміненні. (див.табл.):

15.8.1. Вплив засобів мобільного зв’язку на здоров’я людини

Радіотелефон – виключно зручний засіб зв’язку.Але накопичені знання про вплив ЕМП на організм людини дозволяють однозначно говорити, що електромагнітне випромінювання радіотелефону, як і будь-якого іншого джерела ЕМП, може спричиняти вплив на фізіологічний стан і здоров’я людини. У зв’язку з цим дослідники багатьох країн активно працюють над визначенням чітких критеріїв безпеки і рекомендацій для створення нового покоління техніки для мобільного зв’язку, яка працює в найменш безпечному режимі впливу, щоб знизити до мінімуму шкідливий вплив ЕМП.

Областями опромінення під час роботи радіотелефона є, перш за все. Головний мозок і периферичні рецептори вестибулярного. Зорового і слухового аналізаторів. При використанні стільникових телефонва з несучою частотою – 490-900 мГц довжина хвилі випромінювання незначно перевищує лінійні розміри голови людини. У цьому випадку випромінювання поглинається нерівномірно і можуть утворюватися так звані гарячі точки особливо в центрі. Розрахунки поглиненої енергії ЕМП в мозку людини показують, що при використанні радіотелефона потужністю 0.6 Вт з робочою частотою 900 мГц “питома” енергія поля в головному мозку складає від 120 до 230 мкВт/см. Так що можна очікувати. Що тривалий повторний вплив гранично допустимих дох випромінювання може привести до змін біоелектричної активності різних структур мозку і розладам його функцій.

Випромінювання стільникового телефона носить складномодульований характер. Одна з складаючих сигналу всіх телефонів – низькочастотна. Але самі низькі (1-15 Гц) частоти відповідають ритмам мозку людини. Які за інтенсивністю перевищують інші ритми електричної активності здорової людини. Доведено. Що модульовані ЕМП можуть вибірково пригнічувати чи підсилювати ці біоритми.

Складний режим модуляції електромагнітних хвиль стільникового телефона впливає на алергіків: частина з них страждає виключно високою сприйнятливістю до електромагнітних хвиль в певних режимах модуляції вже при низькій дозі випромінювання (1-4 мкВт/см). Це слід ураховувати при користуванні стільниковими телефонами. Важливим є і таке попередження: собливому ризику піддаються люди. Які розмовляють по радіотелефону всередині автомобіля. Якщо антена телефонного апарата знаходиться всередині металевого корпусу автомобіля. То він служить резонатором і багатократно підсилює дозу поглиненого випромінювання.

15.8.2. Вплив комп’ютеру на здоров’я людини

Багато людей, які користуються ЕОМ, навіть не підозрюють, яка небезпека загрожує їх здоров’ю. Вони не звертають уваги на біль в спині і різі в очах, які виникають під час роботи за комп’ютером. Як стверджують медики, - це тільки початок. Якщо і далі ігнорувати симптоми “комп’ютерної хвороби”, вона перейде в більш складну форму.

До фізичних факторів ризику належать комп’ютерні випромінювання; якість зображення на екрані; робоча поза користувача; оформлення та освітлення приміщень, кількість часу, що людина проводить за комп’ютером; ергономічна та психологічна якості програм; стреси, що виникають у зв’язку із специфікою застосування комп’ютерів.

Про так звані комп’ютерні захворювання почали говорити з 70-років нашого століття, з часів перших страйків користувачів комп’ютерів, що працювали у видавництвах таких газетних велетнів, як “New York Times”.

Насамперед мова йшла про катаракту як професійне захворювання, кон”юктивіт, шкіряні подразнення. Навіть повсякденне багатогодинне використання ЕОМ не приводить до розвитку катаракти, або пошкодження сітчатки ока. немає доказів і того, що робота з комп’ютером сприяє розвитку близорукості в більшій мірі, ніж книжки. І все ж таки, комп’ютер часто є причиною тимчасового погіршення зору, різі, сухості очного яблука, підвищеного сприйняття світла.

Слід сказати про порушення м”язово-скелетної системи, збільшення кількості переривань через багаточасову працю перед екраном комп’ютера. Багато користувачів зіткнулися із ще одною проблемою – в них почали хворіти руки. З такою ж проблемою дуже часто зустрічаються і музиканти, водії та люди інших професій, які не пов’язані з комп’ютером. Причина болю в руках – часті однотипні дії, які пошкоджують м’які тканини. Тисячі нижимів на клавіатуру, постійні однорідні маніпуляції з “мишкою” – все це непомітно пошкоджує м’язи і сухожилля. А надмірне навантаження і недостатній відпочинок занадто прискорюють процес. Ознаки комп’ютерної хвороби cлідуючи:

1. Напруга, біль, або жар в долонях, зап”ясті, передпліччі;
2. Дрожача прохолода чи втрата відчуття у долонях.
3. Погана координація рухів рук
4. Біль, від якого ви прокидаєтесь вночі
5. відчутна необхідність зробити масаж рукам

Проблемою зацікавилася Всесвітня організація охорони здоров’я. було проаналізовано результати  багатьох досліджень і ще у 1987 році видано доповідь “Відеодисплейні терміни та здоров’я користувачів”

Було ретельно проаналізовано такі види комп’ютерних випромінювань: електромагнітне; іонізуюче; оптичне; поля радіочастотного діапазону; електростатичні поля; звуки та шуми, пов’язані  з відеодисплейними термінами. За своєю будовою та створенням електромагнітних полів комп’ютери схожі з радіоприймачами, телевізорами, музичними центрами та іншою технікою, яка зараз присутня майже в усіх домівках. Комп’ютерний монітор – джерело як змінного так і постійного електричного поля. перше небажане по причині свого прямого біологічного впливу; друге – фактор, який впливає на баланс аероіонів у помешканні.

Напруження статичного електричного поля безпосередньо біля екрану електронно-променевих трубок моніторів у відносно сухому повітрі може досягти декілька сот кВ/м. На відстані 4-50 см це поле менше: починаючи десятками і закінчуючи одиницями кВ/м, але однаково більше лімітів. Чомусь увагу завжди акцентують на електричній компоненті “комп”терного” електромагнітного поля, а за магнітне начебто забувають але, звичайно, від цього нікуди не зникає. І в телевізорах, і в моніторах магнітні поля обумовлені частіше роботою систем кадрового та рядкового розвороту. Ці поля не мають яскраво вираженого напрямку та приблизно однакові біля екрану: під кутами 45°, 90°, 180° до них. Поля від систем кадрового розвороту багатьох досліджених моніторів з написом “Low Radiation” на відстані 50 см або були схожі зі шведськими (найбільш жорстким), рекомендованими нормами для комп’ютерів, або були вище, але не на багато.

Окремо розглядають портативні комп’ютери “Ноутбук”. В них електронно-променева трубка замінена рідинно-кристалічним екраном. Однак змінне магнітне поле від інших елементів комп’ютера і зараз присутнє, а тримають ноутбук під час роботи набагато ближче до себе, ніж звичайний комп’ютер. Взагалі для більшості ноутбуків різних моделей шведські рекомендації щодо рівня магнітних полів не виконуються.

А ще є так звана “комп’ютерна” біль в горлі. В канадській газеті “Глоб енд мейл” повідомляється, що люди, які працюють з комп’ютером, за допомогою системи управління голосом бажають запобігти негативних відчуттів в руках, а при цьому мають труднощі куди більш серйозні – їм загрожує хронічна охриплість або навіть повна втрата голосу. Комп’ютер зрозуміє окремі слова тільки тоді, коли вони будуть сказані чітко, голосом того ж тону і тембру, тому людина не може рівно дихати, а натяг голосових зв’язок слабішає. На голосових зв’язках через постійне змикання і розмикання можуть розвиватися поліпи, або виразки, або самі зв’язки будуть стомлюватися. Щоб зберегти їх, фахівці з голосу радять користувачам обмежити час праці з такими машинами, робити часто перерви, пити як можна більше води, відмовитися від алкоголю, кофеїну і медикаментів, які сушать голосові зв’язки.

Комп’ютер наприкінці ХХ століття стає все улюбленішою іграшкою, радником, навіть другом. Комп’ютерні ігри захоплюють особливо увагу дітей (кількість їх дуже швидко збільшується) просиджують за комп’ютером майже весь час, забуваючи про спілкування з друзями, батьками, книгою, не думаючи ані про цінності життя, ані про своє майбутнє. Вони стають все більш залежними від комп’ютерів, проводять все більше часу біля екрану монітора.

Досить дивно, але, незважаючи на дані багатьох досліджень про порушення здоров’я дітей через довге спілкування з комп’ютером, людство поки що радіє, що це не наркотики і не зважаючи на цю небезпеку.

Комп’ютер дуже сильно впливає на психіку дитини. Комп’ютерна гра позбавляє дитину потреби мріяти, обмежує її фантазію. За мрії самої дитини видаються вже готові конструкції, в рамках котрих він грає. При цьому в мозку не створюється образи і дитина може переживати злети та падіння тільки за допомогою комп’ютера. Але є і більш небезпечний вплив комп’ютерних ігр. Кожна дитина починає свій розвиток з навчання елементарної координації рухів у просторі та одночасно прагнучи вдосконалити їх. Коли рухи пензля або олівця в його пальцях стають все більш і більш точними, тоді ж і розвиваються задатки логіки. А за грою на комп’ютері рухи рук, пальців не важливі. Робота з “миттю” потребує лише невеликого руху долоні, причому дитина у цю мить дивиться на екран. Рухи, котрі здійснюються на екрані, здійснює машина, а приписуються вони дитині. Псевдотворчість замінює процес дійсного творіння, немає ані ризику дійсного життя, ані досвіду спілкування з іншою людиною, ігнорується необхідність дитини в побутові власних конструкцій, які повинні пройти перевірку життя при становленні особистості.

Завдання сучасних психологів полягає сьогодні в тому, щоб простежити за тими образами, схемами та ідеями, які несуть дітям комп’ютерні ігри, та не допускати духовного занепаду поколінь. Але не тільки діти сидять біля комп’ютера – у дорослих теж така хвороба, яка нагадує наркоманію або алкоголізм. Майже всі опитані “комп”ютершики” підтвердили, що не усвідомлюють своє існування без повсякденного занурення в віртуальний світ.

Декілька років тому американські вчені заговорили про нові хвороби, а нещодавно заявились цілі наукові розробки з описом симптомів хвороби, яка одержала назву – комп”ютероманія.

Якщо вірити медикам, перші симптоми  маніакальної залежності від комп’ютера видно неозброєним оком. До них належить  почервонівші очі, висока ступінь фізичного виснаження, загальний синдром стомленості. Характерним є втрата  інтересу до поточного світу і байдуже відношення до близьких. Для комп”ютероманів характерна також самоізоляція, втрата внутрішніх орієнтирів, неврівноваженість, неуважність, неохайність.

На думку американських вчених, в першу чергу хворобою уражаються новачки, ті, що щойно купили домашній комп’ютер і з насолодою окунулися у віртуальну реальність. Однак комп”ютеромани стверджують, що потрапити у залежність може і програміст з досвітом, який почав вивчення досі невідомої йому чудотехніки. Тривожними ознаками, які сповіщають про те, що людина починає хворіти, є такі: безкінчена, до декілька разів на день, перевірка своєї електронної “поштової скриньки”, їжа за монітором, повне або часткове відчуження від реального життя, а забуттям про те, стільки пройшло часу з моменту включення комп’ютера. В США нараховується вже майже мільйон жерт нової манії, які потребують спеціальної терапії.

Всім, хто працює за комп’ютером або просто любить згаяти годину чи другу на читання книжок улюблених авторів з монітора, слід було б задуматись про профілактику хвороби. Психологи радять почати з того, щоб прикріпити на робочі місця табличку з написом: “ Котра година? Чи не час розім’ятись?”. Корисно було б згаяти небагато часу  на те, щоб запровадити персональну систему зв’язку з своїм комп’ютером і добитись того, щоб він час від часу нагадував про необхідність поснідати за столом, погратися з дітьми або подихати свіжим повітрям.

“Пристрасть до Інтернету – чи не найостанніший наслідок епохи інформації” - повідомляє “Журнал Канадської медичної ассоціації”. Доктор Кімберлі Янг опитала 496 завзятих користувачів Інтернету і виявила, що потрапили у залежність від нього 396 чоловік. Дослідження показало, що наслідками пристрасті до Інтернету є “соціальна байдужість, непорозуміння у шлюбі, низька успішність в школі, надмірні фінансові борги і втрата роботи”. Доктор Янг каже, що ця залежність “ є насправді такою ж, як алкоголізм або пристрасть до азартних  ігор!”. Журнал додає, що “найбільше ризикують пристраститися ті особи, які користуються комп’ютером вдома”

Багато Web-сайтів містять аморальний і руйнівний духовність матеріал. Так Інтернет може стати спокусою для молоді. Таким чином, якщо людина вирішила для себе не зберігати духовність, то вона може захопитися такою інформацією. У журналі “Better Homes and Gardens” пояснювалось: “Інтернет – це нова, незвідана земля, де талановиті першопроходці науки намагаються знайти останню інформацію, однак фанатики, бандити, сексуальні злочинці та інші особи теж не забувають про кіберпростір”.

Режими праці і відпочинку працівників обчислювальних центрів, у тому числі і працюючих на комп’ютерах, визначені “Тимчасовими санітарними нормами і правилами для працівників обчислювальних центрів, затвердженими 2 березня 1988 року (№ 4589-88). Згідно з постановою Верховної Ради України від ? вересня 1991 “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР “зазначений нормативний акт є чинним”.

Безперервна тривалість роботи з відеотерміналом не повинна перевищувати 4 години при 8-годинному робочому дні. Після кожної години роботи необхідна перерва на 5-10 хвилин, а після 2-х годин – на —1234567890 хвилин. Дитина відчуває втому значно раніше, тому доцільно робити перерви кожні 25-30 хвилин роботи за комп’ютером. Під час перерв, які повинні сприяти послабленню розумового напруження, можна зробити кілька вправ для очей.

Також робота за комп’ютером повинна час від  часу чергуватися з іншими видами діяльності. Чергування роботи за комп’ютером з іншими видами діяльності корисне тим, що створюються додаткові можливості для виконання здорових рухів, які є гарними вправами для очей. А щоб захистити око, перш за все слідкуйте за положенням свого тіла відносно комп’ютера. Багато проблем, пов’язаних з ЕОМ, виникають тому, що при роботі з монітором ти дивишся в одну точку перед собою. При цьому очі розкриті ширше, ніж при читанні. Вони скоріше обезвожуються і внаслідок цього виникають різі і потемніння. Тому бажано розташовувати екран на відстані 50-70 см так, щоб його центр знаходився на 10-12см нижче рівня очей

Нові результати досліджень Харківського медичного університету показують, що ми можемо перетворюватися ще і в циклопів. Тобто залишатися з одним оком. Причина – так звані плоскі зображення, тобто книги, телевізор та особливо комп’ютер. Людина створила їх, а вони повільно змінювали нас.

Конструюючи орган зору ссавців природа пристосовувала його для орієнтації у просторі. Навіщо, наприклад, потрібно обидва ока ?. Для того, щоб відчувати відстань до віддалених об’єктів та їх об’єм. Для сприймання плоского зображення бінокулярний зір не потрібен. Працюючи за комп’ютером можна і з одним оком. Але центральна нервова система стоїть на сторожі нераціональних витрат енергії та миттєво автоматично одне око "вимикається".

Підтвердити цей феном вдалось за допомогою особливої методики фотографування очей операторів ЕОМ. Наприкінці зміни у кожного з них  глазний кришталик стає більш випуклим (один), зіниця – звужена, а вісь глазного яблука обертається усередину. Це нормальні характеристики здорової праці на близькій відстані. Одне око працює з усіх сил, але друге в праці взагалі не бере участі. У деяких людей ця різниця після закінчення роботи зникає. У інших закріплюється, виникає асиметрія зорової системи. Око, яке не приймає участі в роботі, повільно починає втрачати свої властивості. Для відключення система більш слабше, частіше за все ліве око. Чим більше порушення не помічає, тим менше шансів його виправити, тому що друге око теж починає втрачати зіркість. Люди, в принципі, несиметричні. Одна рука слабша або сильніша другої,  праворуч один, ліворуч – другий, лице злегка асиметричне. Одне око, як правило, трохи краще бачить близько, друге – удалині. Організм намагається як можна краще виконувати завдання. І зорова система, особливо у дітей, не витримує.

Люди, які користуються комп’ютером, дуже часто скаржаться на болі у спині і шиї. Щоб уникнути цього, слідкуйте за поставою. Спину тримайте прямо, намагайтеся не сутулитися, коли потрібно знайти необхідну клавішу на клавіатурі або прочитати слово на екрані. Дуже добре, що система  Windows дозволяє це робити.

Коли підбираєте необхідний шрифт, одночасно продумайте кольорову гаму. Краще коли вона не буде такою яскравою. Пам’ятайте, що будь-яке незручне положення може привести до серйозних проблем з хребтом. І не забувайте про те, що навіть ідеальне положення за комп’ютером не може замінити потребу в руках. Частіше рухайтесь і  змінюйте положення корпусу. Бажано час від часу робити невелику технічну перерву. Для того, щоб розім’яти м’язи не піднімаючись зі стільця необхідно зробити так:

1. Дивіться прямо перед собою, спину тримайте рівно. Нахиліть голову вправо, намагаючись дістати вухом плеча. Підборідок при цьому не опускайте. Це саме – в лівий бік. Повторити 5-7 разів.
2. Колові повороти головою 5-7 разів в кожну сторону.
3. Нахили корпуса вліво і вправо. При цьому намагайтесь дістати рукою підлоги 5-7 разів в кожну сторону.
4. З’єднайте руки “в замок” на потилиці. Прогніться як можна далі назад, намагаючись дістати головою спинки стільця. Повторити 3 рази
5. Руки в замок над головою. Підтягніться всім корпусом вгору. Повторити 3 рази.