Загальнопланетарна роль рослин колосальна. Вони відіграють велику роль в кругообігу речовин в природі завдяки здійсненню складного біохімічного процесу – фотосинтезу. Фотосинтез – це утворення рослинними організмами органічних речовин з а допомогою світлової енергії, що поглинається хлорофілом та іншими фотосинтетичними пігментами. В процесі фотосинтезу відбувається перетворення світлової енергії на енергію хімічних зв’язків. Внаслідок фотосинтезу на Землі утворюється щороку до 200 млрд. тонн сухої органічної речовини, за рахунок якої підтримується життєдіяльність усіх гетеротрофних організмів.

При фотосинтезі в атмосферу виділяється кисень, а поглинається вуглекислий газ. Таким чином, зелені рослини забезпечують життя на Землі, відіграючи на ній, за словами К.А.Тімірязєва, роль космічного фактора. Так, в сонячний день 1 га лісу виділяє до 200 кг кисню, поглинаючи при цьому 220-280 кг вуглекислого газу, а за рік 0,3 га лісу дає в середньому річну потребу в кисні однієї людини (близько 400 кг), 1 га лісу за рік поглинає до 20 тонн вуглекислого газу. Сумарне річне поглинання вуглекислого газу лісами Землі складає 30-50 млрд. тонн, що в 2-3 рази перевищує його виділення.

Частина виділеного рослинами кисню перетворюється на озон, який екранує Землю від жорсткого ультрафіолетового опромінення.

Рослинність здійснює великий вплив на клімат, водойми (регулює стік і випаровування), тваринний світ та інші елементи біосфери з якими вона тісно взаємопов’язана.

Серед величезної кількості рослин у природі виділяються два основних типи: деревна і трав’яна рослинність. Деревна рослинність використовується в лісовому господарстві і лісовій промисловості. Природна трав’яниста рослинність (луки і пасовища) – важлива кормова база тваринництва. Природні кормові угіддя займають приблизно 20% площі суші, тобто більш як 3 млрд. га, або вдвоє більше, ніж рілля. Високопродуктивні луки і пасовища можуть давати 20-30 ц/га сіна. Тундрові і лісотундрові пасовища, вкриті ягельними лишайниками, мохом і осокою, дають від 1-2 до 3-5 ц/га сухих кормів.

Рослини утворюють угруповання, які є середовищем існування для існування тварин та інших організмів.

Як природний ресурс на першому місці стоїть лісова рослинність, що є основною і найбільш давньою за походженням природною рослинністю на Землі (табл.12.1).

Таблиця 12.1. Загальна поверхня лісів на земній кулі

Ліси України вкривають 15,6% її території. За даними останнього обліку, площа лісового фонду становить 10,8 млн. га, з них 9,4 млн. га вкрито лісовою рослинністю.

Хвойні займають 42% загальної площі, в т.ч. сосна – 33%, твердолистяні – 43,3%, у т.ч. дуб – 32%, м’яколистяні – 13,6%, інші деревні породи – 0,5%, чагарники – 0,4%.

Як просторове розміщення, так і стан лісів пов’язані переважно з кліматичними факторами. У цілому клімат України помірно континентальний, за винятком Південного берегу Криму, де він субтропічний. Континентальність зростає із заходу на схід, а лісистість зменшується, становлячи 42% у Карпатах, 26,8% на Поліссі, 13% - у Лісостепу, 10,4% - у Криму та 5,3% - у степовій зоні.

Ліси різноманітні за породним складом. За віком ліси поділяють на молодняк, середнього віку, дозріваючі і дозрілі. Окрім великого та різноманітного економічного значення, ліси виступають як дуже важливий географічний фактор, який впливає на інші типи ландшафтів і на біосферу в цілому.

Ліс – глобальний акумулятор живої речовини, який впливає на рівень кисневого і вуглецевого балансу. Найбільш великі лісисті регіони світу «виробляють» близько 50% кисню, який надходить в атмосферу. Лісу  як біогеоценозу, притаманний своєрідний тип обміну речовин та енергії між всіма його компонентами. В процесі цього обміну накопичуються і перетворюються органічні речовини, в тому числі у вигляді біомаси. Середня щорічна продуктивність тропічних дощових лісів 28 тонн органічної речовини на 1 га, змішаних лісів помірного поясу – 10 тонн. Близько 90% біомаси біосфери (1700х10⁹сухої речовини) зосереджено в лісах. Ліси, особливо тропічні, - найбільш продуктивна група екосистем Землі, яка відіграє виключно важливу роль в підтриманні екологічної рівноваги в природі.

На одному гектарі лісу помірної зони може зростати лише декілька видів дерев. А на пів гектарі тропічного лісу можна зустріти більше 80 видів, хоча всього на цій ділянці зростає  в середньому близько 300 дерев.

Розмаїття тропічних дерев надає притулок багатьом мешканцям лісу. За повідомленням Національної Академії Наук США, на 10 кв.км тропічного лісу можуть жити до 125 видів ссавців, 100 видів плазунів, 400 видів птахів та 150 видів метеликів. Тільки в тропічних лісах Амазонії зосереджена більша половина всіх відомих науці живих організмів.

Значення рослинності в житті людини дуже велике. Рослинність дає необхідне середовище для життя людині і розведених нею організмів. Вона є невичерпним (при розумному використанні і охороні) джерелом різноманітних харчових продуктів, технічної і лікарської сировини, будівельних матеріалів. Багато рослин є їжею домашнім тваринам, використовуються людиною в різноманітних технологічних процесах. Рослини беруть участь в утворенні корисних копалин, грунтів, захищають грунти від руйнування потоками води і вітром, від засипання піском.

Для людства особливо важливі незамінні водоохоронні, водорегулюючі, протиерозійні, санітарно-гігієнічні та інші корисні функції лісів.

Ліси відіграють важливу роль в підтриманні підгрунтового, інфільтраційного стоку на певному рівні. Зі збільшенням лісистості басейнів річок на 10% їхній водний стік підвищується на 10-15 мм за рік, що значно поліпшує енергетичний потенціал річок. Ліси забезпечують розподіл атмосферної вологи, місцеве випаровування і стік та його характер.

Ліс послаблює процеси водної ерозії грунту і запобігає забрудненню річок та інших водойм. Завдяки фільтрівній здатності лісової підстилки і лісового грунту каламутність води зменшується на 60-90%. Лісосмуги завширшки 10 м поглинають 45-55% розчиненого у воді аміачного азоту, 73-93% - фосфору, 2,8-4,7% - нітратного азоту. Лісосмуга значно поліпшує бактеріологічні властивості води, зменшуючи кількість бактерій у воді більш як у 20 разів.

Механізм захисної дії лісонасаджень полягає в регулюванні поверхневого польового стоку і переведенні його у грунтовий з наступним поглинанням забруднюючих речовин землею і рослинністю і залученням їх до природного кругообігу речовин, детоксикації шкідливих хімічних сполук під впливом мікроорганізмів.

Ліси виконують важливу функцію закріплення і охорони грунтів. Вони запобігають змиванню і розмиванню грунту, зберігають і поліпшують його властивості, закріплюють рухомі піски, зупиняють утворення ярів. Розвинуті кореневі системи дерев виносять на поверхню з глибоких шарів грунту мінеральні поживні речовини, які сприяють підтриманню і підвищенню родючості земель. На схилах лісонасадження полинають рідкий і затримують твердий стоки з розташованих вище ділянок, і розташовані нижче площі, захищаються від змиву, а днища балок, береги річок – від розмивання і замулення.

У гірській місцевості ліси виконують протизсувну функцію.

В степовій зоні ліси затримують поверхневий стік, зменшують швидкість вітру в приземному шарі і затримують випаровування грунтової вологи, оберігають поля від посухи  і пилових бур.

Ліси виконують також санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. Радянський біолог Б.П.Токін відкрив (1928) властивість рослин виділяти в повітря захисні речовини – фітонциди. Це леткі речовини, які діють на відстані; вони вбивають багато патогенних грибів і бактерій, можуть впливати на багатоклітинні організми, наприклад затримувати розвиток молюсків, вбивати комах, гальмувати проростання насіння або розвиток трав. Серед рослин в міських насадженнях важливі різні види тополі, фітонциди яких вбивають збудників дизентерії. Сильно діють і фітонциди черемхи та лавровишні. Експериментально встановлено, що  в парках повітря містить в 200 разів менше бактерій, ніж повітря міських вулиць. Так, 1 га хвойного лісу за рік виділяє до 5 кг, а листяного – до 3 кг фітонцидів.

Тривале перебування в лісі сприяє підвищенню активності дихальних ферментів, позитивному збільшенню біострумів мозку, підвищенню вмісту кисню в крові людини. Відпочинок в лісі – це запорука здоров’я, зняття фізичної й емоційної стомленості, відновлення творчих сил і, безумовно, зниження захворюваності. Рослинність є джерелом естетичного насолодження, здійснює на людину позитивний психологічний вплив. Приємні звуки лісу, такі, як пташиний спів, шелест листя, його світлотіньова гама та запахи квітів позитивно впливають на емоційний настрій людини. Лікування в курортних лісах показане для хворих на туберкульоз, бронхіальну астму, серцево-судинні захворювання, катар верхніх дихальних шляхів, вегетативну дистонію, порушення обміну речовин.

Цікаві дослідженні були проведені по виявленню впливу на психіку людини архітектоніки (форми) крон дерев. Виявилося, що дерева з пірамідальними, кулеподібними і напрямленими вгору кронами підвищують активність нервової системи, овальні, плакучі і зонтикові крони діють заспокійливо.

Рослини лісу абсорбують забруднюючі повітря шкідливі гази, уловвлюють пил, сажу, радіоактивні та інші частки, що піднімаються в повітря під час вітру, з викидами промисловими об’єктами, під час проходження транспорту. Особливо ефективні в цьому відношенні різновікові змішані насадження; лісонасадженнями з повітря уловлюється до 70% часток пилу, які потім з дощем осідають на землю. Завдяки величезній площі листя (5-15 га на одному гектарі лісу) запиленість повітря знижується в середньому на 42%; 1 га тополиного насадження з 400 дерев збирає за сезон до 340 кг пилу, хвойні ж породи фільтрують повітря цілорічно. Лісові насадження поглинають шум міста, підвищують в 5-7 разів і більше іонізацію повітря, що сприятливо діє на здоров’я людини. Площа зелених насаджень всіх видів в межах територій  міст та інших населених пунктів складає близько 550 тис.га.

Негативне значення рослинності незначне в порівнянні з користю від неї. Деякі види диких рослин зростають як бур’яни на культивованих землях і пасовищах. В окремих місцях доводиться вести боротьбу із заростанням водойм, каналів. Іноді масовий розвиток водної рослинності викликає появу літніх заморів риби.

Відомі і деякі інші випадки негативного впливу рослин на людину, наприклад, отруйних рослин.

З сивої давнини люди навчилися використовувати рослини як лікарську сировину, що не втратило свого значення і по теперішній час.

Рослинні ресурси планети колосальні і можуть забезпечити існування великої кількості людей та інших живих організмів, якщо їх використовувати раціонально і вживати заходи щодо їх охорони і відтворення.

Різноманітна рослинність тропічного лісу може поповнювати сучасну селекційну науку цінним генетичним матеріалом. Наприклад, нещодавно був відкритий новий злаку, який є родичем сучасної окультуреної кукурудзи. Цей злак стійкий до п’яти з семи хвороб, які загублюють врожаї кукурудзи на великих площах. Вчені сподіваються використати цінні властивості дикого злаку для виведення стійкого до хвороб сорту кукурудзи.

Велика кількість рослин мешкає у Світовому океані. Серед морських рослин переважають водорості. Всього біля 40 з 30000 видів рослин, які зустрічаються в морях, представлені вищими рослинами з відділу квіткових.

Рослини заселяють різні ділянки товщі води. Деякі водорості, вільно плаваючи у воді, входять до складу планктону або утворюють більш помітні скупчення, наприклад тину. Інші водорості входять до складу бентосу, прикріплюючись до дна або будь-яких водних предметів.

Дуже великі морські водорості утворюють цілі підводні луки або ліси, які простираються на десятки кілометрів. Як організми, що містять хлорофіл, вони потребують для свого розвитку світло. Тому живуть вони порівняно неглибоко – від 1м в каламутних водах до 100-300 м в прозорих водах.

Багато водоростей використовуються промисловістю. Наприклад, чорноморська червона водорість філофора, є сировиною для добування цінної речовини – агар-агару. Він застосовується в мікробіології та в харчовій промисловості.

З певних видів фукусів та ламінарій в деяких країнах добувають йод. Ці водорості застосовують також в текстильній, шкіряній та інших галузях промисловості. Ламінарія, або морська капуста – цінний харчовий продукт, багатий на йод. . Особливо широко водорості вживаються в їжу населенням Японії і Китаю. В їжу вживається до 70 видів океанічних рослин.

 Сушена морська капуста є засобом проти склерозу і використовується в медицині. Деякі водорості багаті вітамінами, наприклад, в ульві практично стільки ж вітаміну А, як і в білокачанній капусті. За вмістом вітаміну С одноклітинна  водорість хлорела не поступається перед лимонами, а білка в ній в 4 рази більше, ніж у пшениці. З прісноводної водорості спірогіри отримують препарат «Фітосплат», який має радіопротекторні властивості та підвищує захисні функції організму.

Використовуються водорості і в сільському господарстві, як корм для худоби; бурі, червоні і зелені водорості, викинуті на берег, є прекрасним добривом.

Рослинні багатства використовуються поки що дуже мало. Водорості складають лише 1% світового видобутку всіх продуктів з океанів. Їх можна розглядати як величезний резерв харчових і промислових ресурсів майбутнього.

12.2.Антропогенний вплив на рослинний світ

Протягом багатьох століть людство використовувало лісові багатства не турбуючись про наслідки знищення зелених ресурсів планети. За прогнозами вчених, до 25% нинішньої світової флори приречено на зникнення в найближчі 50 років.

Від 80 млн. кв.км світової площі, яка колись була зайнята природними лісами, залишилося всього 30 млн., тобто знищено вже дві його третини. Всесвітній фонд дикої природи виявив, що більше всього лісів вирубано в Азії – 88% всієї природної рослинності. В Європі частка вирубаних лісів складає 62%, в Африці – 45%, в Латинській Америці – 41%, в Північній Америці – 39%. В Амазонії, де найбільші простори вкриті вологими тропічними лісами, збереглося більше 85% природного лісу.

Вологі тропічні ліси вважалися неосягненими і невичерпними, але з’ясувалося, що це зовсім не так. Сьогодні вологі тропічні ліси вкривають лише 5% земної поверхні, а 100 років тому ця цифра складала 12%. При таких темпах до 2005 року поверхня тропічних лісів зменшиться ще на 10-15% (табл.12.2).

Таблиця 12.2. Щорічна вирубка в районах тропіків в 1980-1990 рр. (в млн. га)

Кожен рік вирубується або спалюється ділянка тропічного лісу, за площею переважаюча Англію 130000 кв.км. В районі Амазонки, згідно з супутниковими даними, щорічна вирубка лісу збільшується на 10-12% (схема 19).

Багатство вологого тропічного лісу створювало уяву, що після вирубки виросте все що завгодно. В книзі Арнольда Ньюмана «Вологий тропічний ліс» («Tropical Rainforest”) говориться, що дерева в тропічному лісі, це “дерева, які зростають в пустелі”. Грунти там неглибокі та бідні. Глибина поверхневого шару рідко буває глибшою за 5 см. Ліс, буквально, живить сам себе. Більша частина поживних речовин, необхідних рослинам, надходить з  лісової підстилки, яка в умовах постійної жари і вологи швидко перероблюється термітами, грибами та іншими організмами. За рахунок транспірації і випаровування з полога, ліса вторинно використовують 75% дощової води. А потім хмари, утворені в результаті цього процесу, знову живлять ліс водою.

Тропічний ліс з такою системою після сильного пошкодження вже не спроможний відновитися.

Площа лісів України за останні 450-500 років зменшилась утричі і є найнижчою у Європі (після Молдови). За ступенем розораності 56,9% проти 25-30%, як того вимагає наукова екологічна теорія, територія України в кілька разів перевищує цей показник серед європейських країн, а розораність Степу та Лісостепу у нашій державі сягає 75-85%.

Результати обчислень рівня антропогенізації лісів України вченими Інституту географії НАН України показали, що він становить більше 50%. Найвищий цей показник (понад 80%) – в степових областях і незадовільним в лісостеповій частині України. Науковці звертають увагу на такі фактори: 1) фактична лісистість областей України на 5-9% нижча від оптимальної, для досягнення якої при існуючих темпах зростання (0,05% на рік) потрібно 120 років; 2) частка лісів, що охороняються складає лише 1-2% від лісовкритої площі; 3) власними лісовими ресурсами Україна забезпечує свої потреби лише на третину; 4) інтенсивність лісокористування в деяких регіонах набагато перевищує гранично допустимі норми.

Хижацьке знищення лісів на значних площах має різні катастрофічні наслідки (схема 16). Ліс є прекрасним акумулятором вологи і його знищення викликає руйнівні весняні паводки та літні розливи річок. Весняні та дощові води, не зустрічаючи перешкод, швидко стікають по ярах у річки, а потім у моря. Внаслідок цього грунтові води поповнюються погано і рівень їх знижується настільки, що вони вже не можуть поповнити зменшення води в річках та озерах за рахунок випаровування в літній період, водойми починають міліти.

Із знищенням лісів пов’язані повені. Весняні та дощові води, не зустрічаючи на своєму шляху перешкод, швидко збігають в річки і затоплюють береги. Великі повені супроводжуються великими матеріальними збитками та людськими жертвами.

Згубними наслідками вирубування лісів є виникнення селевих потоків, ерозія грунтів і зміни клімату. Змив родючого шару грунту і яроутворення під впливом поверхневих і, особливо, зливових потоків води поширені практично по всій території України. 80% орних земель пошкоджено ерозією, половина з них – середньо- і сильноеродовані землі. Це означає, що на таких землях змито від третини до половини родючого  верхнього шару грунту; змив лише його одного сантиметру зменшує врожай зернових на 2 ц/га.

Внаслідок вирубування лісів клімат стає більш сухим та континентальним, сприяє посиленню вітрів, поширенню суховіїв, виникненню посух та ін.

Значної шкоди лісовим масивам завдають викиди промислових підприємств. Надзвичайно шкідливими речовинами для рослин є діоксиди сірки і азоту, озон, а також пероксид водню. Механізм дії цих речовин неоднаковий, оскільки ліси розташовані в різних кліматичних зонах, мають різний склад, ростуть на різних грунтах.

Найбільшої шкоди лісам завдають викиди підприємств кольорової металургії. Кожний такий комбінат пригнічує лісову рослинність в радіусі до 150 км.

Найбільш ймовірна причина загибелі багатьох лісів – кислотні дощі. Кислотні дощі впливають на рослини через хвою чи листя та через закислений грунт. У дерев сповільнюється швидкість радіального росту, хвоя після первинного пошкодження стає доступною для шкідників, спостерігається хлороз і опадання хвої, відмирання гілок (знизу догори і від стовбура до периферії), повне засихання дерева.

Сильне закислення лісових грунтів (на 1-1,5 одиниць рН) виникає в результаті вилужування поживних речовин під впливом кислих опадів і озону. Процес супроводжується переведенням нерозчинних сполук алюмінію (він є складовим компонентом глинистих грунтів) в розчинні. Чим більший вміст розчинних форм алюмінію, тим інтенсивніше зменшується маса кореневої системи і відмирають кореневі волоски. Аналогічний ефект спричиняють і сполуки заліза.

З підвищенням кислотності грунту і утворенням розчинних форм токсичних металів різко знижується біохімічна роль грунтових мікроорганізмів, пригнічується їх мікоризна активність.

В промислових зонах на швидкість росту та загальний фізіологічний стан дерев впливають і інші токсичні сполуки (етилен, анілін), продукти фотохімічного окислення (пероксиацилнітрат), фториди, які утворюються при виробництві алюмінію, амонію, що викидається заводами і тваринницькими фермами.

Пошкодження від впливу різних компонентів атмосфери спостерігаються не тільки в рівнинних , але і у високогірних лісів.

Значної шкоди лісам завдають пожежі. Масштаб впливу лісових пожеж на біосферу Землі належить до глобальних явищ. Природні пожежі – важливий фактор динаміки лісового покриву. Вони значно впливають на біорізноманіття, вікову структуру деревостоїв, співвідношення видів, потоки енергії і біогеохімічні цикли в лісових екосистемах. В екстремальні роки площа пожеж в бореальних лісах Євразії складає до 10 млн. га і більше. На території Росії (знаходиться половина світової площі бореальних лісів – 600 млн. га) щорічно реєструється більше 30 тис. лісових пожеж, при цьому пошкоджуються ліса на площі 2-3 млн. га. В 1987 році пожежами була охоплена площа в 16 млн. га.

Більшість пожеж концентрується в області інтенсивної експлуатації лісів. Це підсилює їх вплив на сировинні бази лісозаготівельних підприємств. Викиди в атмосферу аерозолів при великих пожежах у тайзі порівнюються з вулканічною діяльністю. Збільшення пожеж в бореальних лісах Євразії розглядається як один з найважливіших факторів порушення балансу між депонуванням і емісією вуглецю.

В залежності від об’єктів горіння розрізняють три види лісових пожеж: низові, верхові і грунтові, або підземні. При низинних пожежах вигорає підстилка і частина гумусового шару, наземний покрив, підлісок з чагарниковим ярусом, повалені дерева та пеньки. Справжня катастрофа для лісу – верхові пожежі, при яких горять як нижні, так верхні яруси деревостою. Грунтові, або підземні, пожежі відрізняються повільним, дуже стійким розповсюдженням горіння в торф’яних покладах боліт і заболочених лісів, характеризуються значними втратами органіки з лісової екосистеми, хоча їх відносна частота невелика. Найбільш розповсюджені низові пожежі.

Вид і характер лісової пожежі залежать від типу лісу. Для соснових борів з наземним покривом з мохів, лишайників, брусниці характерні низові пожежі. В ялинових лісах, а особливо ялиново-ялицевих лісах з потужною підстилкою і грубим гумусом низова пожежа може повністю спалити наземну органіку і перекинутися на верхні яруси. Виникненню і розповсюдженню верхових лісових пожеж перешкоджає розрідженість лісу і наявність в ньому розривів у вигляді боліт, озер, луків та ін.

Прямі виміри показують, що при горінні потік тепла, що виділяється, може досягати 8-12 МВт. При таких значеннях тепловиділення очевидні труднощі, які виникають при гасінні пожеж.

Лісові пожежі – явище сезонне. Перші пожежі виникають зі сходженням снігу навесні і тривають до його випадання восени. Це вказує на те, що їх виникнення пов’язане з кліматичними факторами. Пожежна небезпека в лісі визначається головним чином температурою повітря і вологістю горючих матеріалів у лісі.

Частота пожеж відіграє основну роль у визначенні структури рослинності, і будь-які зміни в частоті пожеж  в угрупованнях рослин автоматично приводять до сукцесій, тобто до змін їх флористичного складу і структури.

Частота пожеж збільшується при переході від понижених форм рельєфу (заплав) до підвищених, від заболочених місцеіснувань до суходолів.

Крім пожеж природного походження значної шкоди лісам завдають пожежі антропогенного походження.

Значну роль у погіршенні стану лісів відіграють комахи, що пошкоджують хвою та листя. В умовах України найбільше від них страждають дуб і сосна – основні лісоутворюючі породи. У насадженнях бука, граба, ялини та ялиці. Що ростуть переважно у більш сприятливих для лісу умовах західних областей країни, негативний вплив хвоєлистогризів значно менший. Середньорічна площа осередків шкідників листя дуба в перерахунку на 1000 га листяних насаджень становить 49,6 га, хвоєгризів – 21,5 га на кожну тисячу гектарів соснових насаджень.

Ймовірність і частота виникнення спалахів масового розмноження шкідливих видів комах зростає зі зростанням антропогенного навантаження на ліси.

Руйнацію фітоценозів викликає розорювання луків і степових схилів, надмірне випасання худоби, забруднення води. Освоєння земель під присадибні ділянки та городи повністю знищило резервати степової рослинності.

Повсюдне скорочення площ природної лісової та лучної рослинності викликало пересихання та забруднення вододжерел, зниження рівня грунтових вод, сприяло інтенсивній евтрофікації водойм, послабленню водоочисного ефекту. Непоодинокі випадки, коли межі полів підходять під уріз води.

Встановлена обернена кореляційна залежність між захворюваністю населення і градієнтом лісистості, а також пряма кореляційна залежність між показниками захворюваності та ступенем розораності земель. З лісистістю пов’язані, як географія загальної захворюваності, так і локальність окремих злоякісних новоутворень.

Розробка крейдяних кар’єрів та випас худоби призводить до знищення цінних ділянок реліктової крейдяної рослинності.

Недостатній рівень екологічної культури завдає шкоди весняним первоцвітам. Біля населених пунктів помітно зменшилася чисельність первоцвіта звичайного, проліски сибірської, тюльпана дібровного, багатьох видів фіалок.

Інтенсивна нераціональна  заготівля лікарських рослин привела до зменшення бази природної сировини таких гостродефіцитних видів, як горицвіту весняного, астрагалу шерстистоквіткового, гірчаку зміїного, солодки голої, арніки гірської, лепехи болотяної та ін.

Інтенсивний антропогенний тиск на природну рослинність спричинив розвиток незворотних сукцесій, в процесі яких відчутно скоротилися, а в окремих регіонах майже виснажилися, природні запаси такої цінної і раніше дуже поширеної лікарської сировини – звіробою звичайного.

Підвищенню навантаження на природні масиві лікарських рослин сприяє зростання в останні часи зацікавленості населення народною медициною та фітотерапією. Це стосується лікарських рослин, сировинний ареал яких обмежений і заготівля їх сировини навіть для власних потреб може призвести до зникнення виду в даній місцевості.

На забрудненій радіонуклідами території України зосереджено близько 60% ресурсного потенціалу чорниці, 40% брусниці, 70% крушини, бобівнику, плавуну булавовидного та вересу, 90% журавлини, 80% багна болотного та чебрецю повзучого, 20% конвалії та перстачу білого, 100% мучниці, 30% щитовника, 40% орляку та калгану.

Зростання антропогенного впливу на навколишнє середовище викликає скорочення площ, зайнятих природними фітоценозами, деградацію ландшафтів, збідніння флори, зменшення чисельності популяцій окремих видів і запасів рослинної сировини.

12.3. Охорона рослинного світу

У зв’язку з вище переліченими видами впливу людської діяльності на рослинний світ збереження природної гетерогенності фітоценофонда повинно бути завжди в центрі уваги спеціалістів та науковців. Для підтримання організованості біосфери як глобальної екосистеми важливо зберегти таксономічне багатоманіття ландшафтів, необхідне для еволюції біологічних видів і філоценогенеза рослинних угруповань.

Раціональне використання лісових ресурсів неможливе без їх ретельного вивчення і суворого обліку. Відновлення природних лісів і розведення нових порід дерев, їх інтродукція і акліматизація повинні вестися на науковій основі.

Раціональне лісокористування передбачає рівномірне вирубування всіх порід дерев і правильне розміщення лісозаготівель, яке виключає перерубки в малолісних районах. При правильному веденні лісового господарства вирубки чергуються так, що на кожній окремо взятій ділянці вони повторно проводяться тільки через 80-100 років, коли ліс досягне повної стиглості. В кожній географічній зоні повинні бути встановлені науково обгрунтовані норми вирубки з урахуванням різноманітного призначення лісів та фактичних можливостей промислового освоєння їх.

Не допускається вирубування водорегулюючих і водоохоронних лісів.

При охороні лісу передбачається охорона багаторічних дерев і цінних ділянок лісового біоценозу (рідкісні породи дерев, мисливські угіддя, токовища глухарів і тетеревів, лісові озера та ін.), охорона існуючих та перспективних місць відпочинку, боротьба з лісовими пожежами.

Одним з важливих факторів охорони лісу є правильна організація лісової промисловості та раціоналізація використання деревини. Створення лісопромислових комплексів дозволяє забезпечити більш повне використання деревини. Найбільший ефект у відношенні підвищення продуктивності повинні дати лісовідновлювальні роботи.

Велику роль в підвищенні продуктивності лісів відіграє боротьба з лісовими пожежами, шкідниками і хворобами деревних порід.

Агролісомеліорація – це система лісівничих заходів, які спрямовані на покращення природних умов територій та забезпечення підвищення продуктивності  лісових угідь. Агролісомеліорація полягає у використанні грунтозахисних, водорегулюючих та інших середовищезахисних властивостей захисних лісових насаджень.

Агролісомеліоративними роботами займаються лісгоспи, ліспромгоспи, лісомеліоративні станції та станції захисту лісу.

Лісомеліоративні станції засновуються в районах, які піддаються впливу повітряної та водної ерозії, для виконання робіт по закріпленню захисними насадженнями ярів, схилів, балок, пісків та інших еродованих земель; створення захисних лісових насаджень на сільськогосподарських землях.

Земельні ділянки, на яких створюються захисні лісові насадження, належать до лісомеліоративного фонду. До нього також належать береги річок і водойм, гірські схили, надмірно зволожені, осушувані та зрошувані землі, аридні та тундрові пасовища, терикони, смуги водовідведення на залізницях та автомобільних дорогах.

Захисне лісорозведення відіграє важливу роль в збільшенні загальної біологічної продуктивності територій. Окрім прямого меліоративного ефекту захисні лісові насадження мають важливе значення для розширення сировинної бази дикорослих плодових дерев, грибів, лікарської та технічної сировини, медоносних трав.

Для захисту лісу від шкідливих видів хвоє- і листогризучих видів комах використовуються різні методи, серед них найбільш перспективним і екологічно безпечним є біологічний метод (див.розділ 8).

Охорона і поліпшення природних кормових угідь складається з багатьох заходів. Це і осушення заболочених земель, вапнування, внесення добрив, підсів трав, відповідна зміна складу травостою та ін. Охорона природних кормових угідь передбачає правильний пасовищний оборот, який регулюватиме випас.

Створити нові лісонасадження можна за рахунок вилучення з сільськогосподарського вжитку низькопродуктивних земель (які мають високу ступінь еродованості, низький якісний стан грунтів, негативний баланс гумусу).

Для збереження біологічної стійкості агроекосистем, рекомендується серед великих площ оброблюваних земель залишати ділянки природної рослинності (зарості чагарників, групи дерев, трав’янисті угруповання як регулятори ландшафтного балансу) та створювати штучні лісосмуги.

Створення штучних лісових насаджень – один з найбільш ефективних шляхів рекультивації територій, порушених в результаті будівництва жилих районів в містах та крупних транспортних магістралей. При цьому дуже важливо правильно оцінювати причини і характер змін, які відбуваються в розташованих поблизу лісових насадженнях і проектувати найбільш перспективні типи лісових культур з урахуванням їх можливої трансформації в майбутньому.

Особливу увагу слід приділити формуванню на території лісопарків пейзажних лісових культур, в першу чергу – ландшафтних груп, які є одними з найбільш цікавих елементів рекреаційних лісів.

Велике значення має підбір асортименту порід. Компоненти штучних насаджень повинні в повній мірі відповідати лісорослинним умовам, бути високостійкими до антропогенного впливу і добре поєднуватися при сумісному проростанні на всіх етапах існування насадження.

Стан природних ресурсів більшості цінних дикорослих лікарських рослин вимагає законодавчого затвердження норм та правил їх використання, розвиток науково-дослідницьких робіт по введенню в культуру цінних рідкісних та зникаючих видів, пошук резервів лікарських рослин офіційної медицини з наступною організацією угідь спеціального використання на території виявлених природних масивів лікарських рослин. Передача природних угідь в оренду, під садово-городні ділянки, під забудову та інше повинно проводитися тільки на основі експертної оцінки вартості вилучених природних рослинних ресурсів на території даних угідь.

Збереження біологічного розмаїття (біофілія) – це глобальна проблема екології. Сьогодні ні в кого не викликає сумніву той факт, що тільки у випадку збереження біорізноманіття можливе стабільне функціонування біосфери і збереження життя на нашій планеті.

Наукове узагальнення інформації про охорону популяцій окремих видів рослин міститься в Червоних книгах. До Червоної книги України (1992) занесено 541 вид рослин і грибів ( з них: судинних рослин – 439 видів; мохоподібних – 28 видів; водоростей – 17 видів; лишайників – 27 видів; грибів – 30 видів) (див.розд.14).

Було встановлено, що життєздатність біологічних видів можна забезпечити лише у випадках збереження всіх рослинних угруповань. Природні рослинні угруповання – це сукупність певних видів рослин, що зростають на ділянках з однотипними умовами місцезростання та перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з умовами навколишнього середовища.. Тому необхідна також охорона ландшафтів, з якими угруповання пов’язані екологічно і філоценогенетично. Задачу збереження рослинного світу і підтримання природного філоценогенетичного процесу в природі необхідно вирішувати в єдиному плані охорони генофонду і фітоценофонда, всього генетичного і фітоценотичного розмаїття природних екосистем. Ці принципи були покладені в основу Зеленої книги. До Зеленої книги України занесено 127 рідкісних, зникаючих і типових угруповань різного рангу, наведені мотиви і категорії їх охорони, розповсюдження і видовий склад.

Наукове значення Зеленої книги полягає в тому, що в неї вміщені відомості про реліктові, ендемічні та інші рідкісні угруповання. Таким чином вона створює передумови для дослідження історичних етапів розвитку рослинності та з’ясування закономірностей формування різних її типів.

Положенням про Зелену книгу України зазначено, що визначається п’ять категорій рослинних угруповань, що потребують охорони та занесення Зеленої книги України, а саме:

• корінні рослинні угруповання, в складі яких домінують види рослин, занесені до Червоної книги України, а також реліктові та ендемічні види рослин;
• корінні рослинні угруповання, склад яких визначається типовими видами рослин, що зростають на межу свого ареалу чи висотного поширення та мають тенденцію до зниження свого життєвого потенціалу;
• рослинні угруповання що не пов’язані з природною зональністю (болота, луки, водні об’єкти тощо), які потребують охорони з ботаніко-географічних міркувань;
• рослинні угруповання, взаємопов’язані зі зникаючими видами представників тваринного світу;
• рослинні угруповання, утворені поширеними в минулому видами рослин, які стали рідкісними під впливом антропогенних чи стихійних факторів.

Одним із заходів охорони рослинного світу є розширення заповідних об’єктів і покращення їх структури. Разом з формою охорони закритого типу (заповідники) доцільно розвивати мережу об’єктів напіввідкритого напівфункціонального типу – природні національні парки із зонами абсолютної заповідності, виділені зони помірної охорони і рекреації.

Нераціональне рекреаційне використання ландшафтів часто викликає порушення грунтового та рослинного покривів, погіршення зв’язків в біогеоценозах. Це явище носить назву рекреаційної дигресії. В зв’язку з цим охорона рослинного світу в процесі рекреаційного використання ландшафтів стає важливим розділом охорони природи.

Ефективним шляхом збереження рідкісних видів і генофонду рослинного світу є створення їх живих колекцій в ботанічних садах, використання в озелененні. Так, в Королівському ботанічному саду в К’ью (Великобританія)  з метою охорони генофонду рослин створений банк насіння. В банку зібрано 25 тисяч рослин, що складає більше 10% насінних рослин світу.

Контрольні питання

1. Яку роль зелені рослини відіграють в біосферних процесах ?
2. Яке значення мають рослини в житті людини ?
3. В чому полягає негативний антропогенний вплив на рослинний світ ?
4. Які причини зменшення лісових ресурсів планети та їх наслідки ?
5. Якої шкоди завдають лісові пожежі ?
6. Назвіть основні заходи по охороні рослинного світу.
7. Охарактеризуйте природоохоронну функцію агролісомеліорації.
8. Що таке Зелена книга і яку роль вона відіграє в охороні рослинного світу ?