Тваринний світ є важливою частиною біосфери нашої планети. Разом з рослинами тварини відіграють виключну роль в міграції хімічних елементів, яка лежить в основі існуючих в природі взаємозв’язків.

На Землі існує більше 1,5 млн видів тварин, 60-70% з них становлять безхребетні.

Кліматична, геологічна та ландшафтна різноманітність і велика територія України зумовлює видове багатство тваринного світу. На її терені, включаючи акваторії Чорного і Азовського морів мешкає близько 44800 видів тварин. Найбільшим їх числом представлені такі таксони: членистоногі – більш ніж 39000 видів, круглі черви – 1457, стьожкові черви – 1288, , найпростіші – більш ніж 1200, хордові – більше 700, кільчасті черви – 400, молюски – 369 видів.

Найбільше уваги приділяється зараз вивченню, охороні, відтворенню та раціональному використанню хребетних тварин, фауна яких представлена в Україні більш ніж 200 видами риб, 18 видами земноводних, 20 видами плазунів, близько як 400 видами птахів та 101 видом ссавців.

Тварини відіграють важливу роль в житті нашої планети та житті людини. Велике значення тварини мають у формуванні ландшафтів. За рахунок морських, переважно одноклітинних, тварин з твердим скелетом відбулося утворення осадових порід (крейди, вапняку та ін.), поклади яких займають велику територію на поверхні Землі. З діяльністю представників кишковопорожнинних тварин – коралових поліпів – пов’язано виникнення в теплих морях багаточисельних коралових островів, загальна площа яких дуже значна.

Велика роль тварин в утворенні грунту і кори вивітрювання. Існуючі в великій кількості в грунті дрібні круглі черви (нематоди), грунтові кліщі, дощові черви, личинки комах, різні ссавці та інші тварини розпушують грунт, сприяють аерації і проникненню в нього вологи, збагачують органічними речовинами, підвищують родючість.

За участю тварин формується хімічний склад підземних і грунтових вод.

Тварини впливають на життя рослин. Одні з них є запилювачами рослин (багато видів комах, деякі птахи – колібрі, нектарниці, окремі види летючих мишей), інші – переносниками насіння (багато птахів і ссавців). Значна кількість рослин зовсім не може існувати без тварин, тому що без допомоги останніх вони не можуть запилюватися або розповсюджуватися. Велика кількість рослиноїдних тварин з’їдають рослини, сприяючи цим покращенню рослинного покриву.

Таким чином, приймаючи участь в кругообігу речовин в природі, впливаючи на стан і розвиток інших її компонентів, тварини відіграють велику роль в підтриманні динамічної рівноваги в живій природі.

Життя тварин тісно пов’язане з життям рослин і тому зміни чисельності перших відбиваються на загальному стані останніх. Різноманітні міжвидові відносини склалися і між тваринами, внаслідок чого вони всі знаходяться в залежності один від одного.

Все це говорить про велику роль, яку відіграють тварини в природних екосистемах.

Неоціненна роль тварин в житті людини. Багато з них є важливим джерелом харчування і сировини для промислового виробництва. Це сільськогосподарські тварини, риба, пушні звірі, різноманітна дичина.

Фауна диких тварин є невичерпним джерелом для одомашнення. В наш час інтенсивно одомашнюються пушні звірі (соболь, норка, лисиця та ін.), проводяться дослідження з приручення лося, страуса, білої куропатки, глухаря та ін. При виведенні нових порід і з метою поліпшення якості існуючих порід, використовуються для схрещування їх близькі дикі родичі.

Багато тварин є продуцентами корисних речовин (мед, віск, шовк, лак, спермацет, зміїна та бджолина отрута та ін.), знайшли своє використання в народній та офіційній медицині.

Безхребетні тварини мають особливе значення як фільтратори для очищення води – вони вилучають частки органіки та дрібних організмів із води, тим самим очищаючи її (губки, коралові поліпи, сидячі поліпи, ракоподібні, молюски та ін.).

Багато видів тварин завдають шкоди сільському господарству, переносять збудників та викликають захворювання людини та сільськогосподарських тварин (найпростіші, гельмінти, комахи, гризуни та ін.). В той же час багато видів є винищувачами вказаних шкідливих, в чому полягає їх велика користь.

Усім відоме естетичне значення тварин.

Тварини є об’єктами наукових досліджень, в тому числі медико-біологічних, використовуються як моделі в біоніці.

Оцінюючи значення окремих видів тварин для людини, слід відмітити, що абсолютно шкідливих, як і абсолютно корисних, тварин в природі немає. Значення кожного з них природі різнобічне і часто суттєво змінюється в залежності від його місцеіснування, сезону року, чисельності та характеру господарської діяльності людини. Нейтральні або корисні види можуть стати шкідливими, а шкідливі – корисними.

Термін “шкідник” визначає такі організми, які спричиняють негативний вплив на виживання або благополуччя людини, діючи як паразити або переносники інфекцій, конкуруючи з нею за їжу, волокнисті матеріали або інші корисні ресурси або просто дошкулюючи їй. Тому визначення “шкідник” дуже суб’єктивне і відбиває лише точку зору людини. Дійсно об’єктивна, суворо наукова, думка може привести до висновку, що концепція шкідника недоречна, бо кожний організм відіграє важливу роль в розвитку і збереженні екологічних угруповань. З цієї позиції ми можемо заключити, що тільки один організм реально загрожує стабільності і продовженню існування живих систем на нашій планеті, і це Людина розумна (Homo sapiens) – справжній шкідник !

Ми повинні розуміти, що кожний вид, всі його особини втягнені в боротьбу з іншими за обмежені запаси важливих ресурсів. Відповідно, з урахуванням суб’єктивної перспективи видів чи особин ідея шкідника чи конкурента багатозначна і має сенс. Тварин треба розглядати з обох точок зору і, щоб зрозуміти їх істинну роль у природі і нашому житті, необхідно дотримуватися наукового підходу, розглядати їх об’єктивно.

Прикладів того, як тварини, що вважалися шкідливими, після ретельного вивчення їх біології і способу життя, визнавалися, навпаки, дуже корисними. Тут можна сказати, зокрема, про хижаків, які є діючим фактором природного добору. Хижі тварини оздоровлюють популяції інших тварин, які є для них кормом. Регулюючи чисельність хижаків там, де їх багато і де вони завдають шкоди, слід турбуватися про охорону в місцях з їх низькою чисельністю.

Кожен вид  має або  може мати в майбутньому певне позитивне (пряме або опосередковане) значення для людини, і тому повне знищення якогось виду тварин недопустиме. Для переконливості цього безсумнівного положення дозволимо собі навести витяг з книги відомих російських вчених О.Баннікова і В.Флінта “Мы должны их спасти“. Автори пишуть: “Кожний вид має неповторний генофонд, який склався в результаті природного добору в процесі його еволюції. Всі види мають потенційну економічну цінність і для людини, оскільки неможливо передбачити, які види можуть стать з часом корисними або навіть незамінними. Можливості використання видів настільки непередбачені, що було б найбільшою помилкою дати вимерти якомусь виду тільки тому, що сьогодні ми не знаємо його корисності”.

Переконливими є і слова відомого американського еколога Олдо Леопольда: “Зберігати кожний гвинтик, кожне колесико – ось перше правило тих, хто намагається розібратися в невідомій машині”. Під машиною О.Леопольд розуміє складну структуру біосфери.

13.2. Вплив людини на тварин і причини скорочення їх чисельності

Тваринний світ відноситься до відновлюваних природних ресурсів. Однак для збереження їх здатності до відновлення потрібні конкретні природні умови, не порушені людиною, де відновні процеси проходять з певною швидкістю. В шан час темпи витрачання відновлюваних ресурсів можуть бути такими, що не відповідають темпам їх відновлення. Надмірне витрачання відновлюваних ресурсів може призвести до їх виснаження. Прикладом може бути виснаження рибних ресурсів. Тривалий час існувала думка, що їх ресурси невиснажні. Сьогодення показало, що ця думкка виявилася помилковою.

У відомому документі, розробленому МСОП при підтримці ЮНЕП (Програма ООН по оточуючому середовищу) і ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН), який має назву “Всесвітня стратегія охорони природи”, разом з виділенням основних вимог по охороні природного навколишнього середовища, розглянуті основні фактори, які загрожують в наш час тваринам. До їх числа належать: руйнування або деградація місць існування; переексплуатація; вплив інтродукованих видів; втрата, скорочення або погіршення кормової бази; знищення диких тварин.

Порушення та деградація місць існування спричиняє найбільш негативний вплив на всі групи тварин. Він загрожує 67% загальної кількості всіх рідкісних і зникаючих видів тварин. До цього фактору відносяться: інтенсифікація ведення сільського господарства; вирубування лісів; будівництво меліоративних споруд та осушувальна меліорація; випалювання рослинності та антропогенні лісові пожежі; роширення забудови; природні явища.

Вирубування лісів, розорення степів, осушення боліт, спорудження водосховищ, каналів, прокладання автодоріг та залізниць, ліній електропередач, побудова міст, промислових об’єктів, розробка корисних копалин відкритим способом тощо докорінно змінюють екосистеми. Для тварин, що пристосувалися до певних умов протягом тисячоліть, такі різкі зміни виявляються несприятливими і вони або повністю зникають, або ж стають рідкісними.

Найчастіше зміни в екологічних системах відбуваються повільно, малопомітно, однак вплив їх на тваринний світ в кінцевому результаті значний.

Хімізація сільського господарства викликає зміну генетичних, фізіологічних, біохімічних та інших функцій живих організмів. Пестициди призводять до зменшення кількості тварин на великих територіях. Встановлено, що кількість отрутохімікатів в організмі тварин збільшується по ланцюгу живлення. Слід також зазначити, що теплокровні тварини (ссавці, птахи) менш чутливі до пестицидів, ніж холоднокровні хребетні (риби, плазуни та земноводні).

Сильно страждають від пестицидів і корисні безхребетні тварини, зокрема дощові черви, комахи-запилювачі та ін.

Забирання води для зрошення полів викликає загибель мальків риб. З поливних земель можуть зникнути сухолюбні тварини.

Відомі багаточисельні випадки загибелі тварин від сільськогосподарської техніки.

Різні дії – рибальство, обробка сільгоспугідь, заготівля дров, рекреаційне навантаження, викликають розлякування тварин, особливо це небезпечним є під час розмноження.

До серйозних екологічних наслідків призводить забруднення атмосферного повітря і водойм відходами промислового виробництва, стічними водами комунальних підприємств. Екологічним лихом для водної фауни стає забруднення морських екосистем нафтою і нафтопродуктами.

Величезна кількість тварин гине під колесами автомобілів на великих автомагістралях, загрозою для птахів є літаки та різні високі споруди, високовольтні лінії електропередач.

Спорудження гідротехнічних споруд може виключати можливість нересту для багатьох видів цінних промислових риб та викликати інші негативні екологічні наслідки, які часто не ураховуються при проектуванні таких об’єктів.

Значної шкоди тваринам завдає їх пряме знищення. В результаті переслідування з боку людини цілком були знищені лісові слони, Стеллерова корова, тури, нелітаючі голуби – дронти, птах додо, безкрилі гагарки, лабрадорські гаги, європейські ібіси, мандрівні голуби та багато інших. Тепер вони є лише представниками сумного Чорного списку, опублікованого в 1973 р. МСОП. Наприклад, тільки ссавців починаючи з 1600 року зникло з лиця Землі 63 види і 55 підвидів. З 1980 року зникло 74 види птахів. Біля 90% зниклих видів тварин мешкали на островах. Вони не змогли вижити при вселенні інтродукованих людьми хижаків, нових видів рослин, захворювань і видів-конкурентів. На них полювали заради цінного м’яса, красивого пір’я, а місцеіснування цих тварин незворотно змінювалися під антропогенним тиском.

Зникали тварини і з території України: кулан – у 17 столітті, тур – у 15, сайгак – у 19. Деякі види були знищені саме тут. Зокрема, кінь тарпан, колись значно поширений в Європі та Азії. Останнього тарпана в природі було вбито в 1879 р. за 35 км від Асканії-Нової, а один дожив до 1918 р. на кінному заводі м. Миргорода Полтавської області.

Зникнення видів вважається природним процесом, і палеонтологічні дані вказують на середню швидкість вимирання в один вид за століття. Але останні 200 років швидкість зникнення видів зросла мінімум в 40 разів. У всіх життєвих форм масштаби вимирання в 100-1000 разів більше статистично очікуваних; ця швидкість зникнення видів прямо пов’язана з деструктивним і нестійким впливом людства на природу Землі.

У різних частинах світу на межі повного зникнення перебувають багато видів (більше 1000) – горила, білий ведмідь, азіатські носороги, лев, тигр, гепард, багато видів птахів та інших тварин. Чисельність деяких видів оцінюється всього лише в декілька сот пар особин. В деяких країнах, наприклад, число видів птахів, що знаходяться під загрозою зникнення, дуже велике. Це, в першу чергу, держави Америки і Південно-Східної Азії: три “країни-рекордсмени” – Бразилія (111 видів під загрозою зникнення), Індонезія (92 види) і Колумбія (79 видів). Особливо цінними в кількісному відношенні є атлантичні ліси на сході Бразилії, тоді як найбільше число видів птахів, яким загрожує повне зникнення, на одиницю площі, відмічене на Філіппінах. 75% зникаючих видів птахів мешкають в тропічних лісах. Взагалі на грані зникнення знаходиться майже чверть ссавців і восьма частина птахів (інформація лише про ті види, за якими ведеться спостереження).

Переексплуатація тваринних ресурсів виникає тоді, коли промисел перевищує здатність їх до відновлення. Щоб зникли тварини не потрібне їх повне знищення. Достатньо порушити структуру популяції. Існує норма чисельності кожного виду, нижче якої він не може існувати.

Однією з форм скорочення видів є браконьєрство. Браконьєрство – це незаконне добування тварин, в тому числі риби. Форми браконьєрства можуть бути різними, найчастіше всього це добування риби забороненими засобами і знаряддями виловлювання. Одними з форм браконьєрства є виловлювання риби в  заборонених місцях, виловлювання нестатевозрілої риби та під час її розмноження (нересту); добування тварин, що занесені до Червоної книги України.

Соціальна небезпека браконьєрства дуже велика: воно завдає шкоди охороні природи і ресурсам промислових тварин, підриває їх відтворення, знижує економічний потенціал мисливського і рибного господарств.

Зниження об’ємів вилову риби в Україні пов’язане з багатьма факторами. Серед них можна виділити такі: перевилов риби, тобто виловлювання її в більшій кількості, ніж відтворюється; забруднення водойм, що викликає зміну кисневого режиму, режиму живлення, отруєння та загибель риби; негативний вплив гідротехнічних споруд, який виявляється у зміні режиму стоку річок, розподілі біогенних речовин, в перекритті шляхів до місць нересту прохідних риб та ін.; обміління річок, погіршення умов життя риб, зниження рівня та підвищення засоленості води у внутрішніх морях.

У Чорному та Азовському морях негативно впливає на величини запасів планктоноїдних риб такий фактор як розвиток їх трофічного конкурента -–гребневика мнеопсіса.

13.3. Охорона тваринного світу

Зважаючи на значення тваринного світу та вплив на нього антропогенного фактору особливої актуальності набувають питання охорони, відтворення та раціонального використання тваринного світу. З цією метою проводяться організаційно-господарські, біологічні, культурно-виховні заходи. Першочергового значення в справі охорони тваринного світу набувають заходи првового характеру, тобто законодавче регулювання.

Верховна Рада та Кабінет Міністрів України прийняли ряд законів, постанов, розпоряджень, спрямованих на посилення охорони тваринного світу та його представників, що належать до категорії рідкісних і зникаючих. Діюче законодавство в відомій мірі регулює охорону умов існування диких тварин, вимагаючи дотримання правил безпеки при використанні отрутохімікатів в сільському і лісовому господарстві, збереження чистоти водойм в місцях мешкання і масових зимівель птахів, забороняючи розорювання гнізд корисних птахів та знищення місць існування диких тварин. Встановлені певні вимоги по охороні лісових кормових угідь пушних тварин.

Законодавчі акти визначають види і умови користування тваринним світом, шляхи його охорони. Законодавством передбачений державний облік тварин та їх використання і державний кадастр тваринного світу.

Згідно із законодавством дикі тварини є державною власністю і ставлення до них має бути дбайливим, використання – економним.

Законоположення визначають правовий режим полювання та систему організації мисливських господарств.

З метою охорони рідкісних і зникаючих видів тварин укладені міжнародні конвенції. Серед них можна назвати такі – Конвенція по захисту тюленів, що мешкають в північних частинах Тихого океану (1930 р.), Конвенція по регулюванню китобійного промислу (1946 р.), Конвенція про судноплавство і рибальство на Дунаї (1948 р.), Конвенція про рибальство і охорону морських ресурсів (1958 р.), Договір про захист білого ведмедя (1973 р.), Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, які перебувають під загрозою зникнення (1973 р.) та ін.

Заходами охорони і раціонального використання тваринних ресурсів є створення мисливських, звірівницьких та рибних  господарств, морської аквакультури.

Загальна площа мисливських угідь України становить 52049 тис.га.  Поряд з охороною мисливських тварин важливими заходами, що спрямовані на збільшення їх чисельності, є проведення біотехнічних заходів з покращення стану середовища перебування тварин, а також їх штучне розведення у неволі з наступним випуском у природу. На території мисливських угідь проводиться підгодівля тварин, висівання кормових культур, створюються солонці, галечники та інші штучні гніздівлі.

Виключне значення для охорони тваринного світу має виділення мисливських заказників, тобто ділянок угідь, де мисливство заборонено на певний строк на всіх або оакремі види тварин.

 Найважливішими мисливськими тваринами в Україні є – лані, кабани, байбаки, фазани, качки, лисиці.

Відстрілювання, відловлювання та інші види добування і використання диких тварин регулюються різними законодавчими і нормативними актами.  В повсякденній практиці основними документами є положення про мисливське господарство і правила та строки полювання. Ці положення і правила визначають як загальний правовий режим охорони тваринного світу, який є державною власністю, так і порядок використання ресурсів фауни – умови отримання права на добування звірів і птахів, строки, способи і знаряддя полювання, а також відповідальність за порушення цих правил. В правилах передбачається також плановість і суворе нормування здобичі. Дозволяючи полювання лише в певні проміжки часу за рік, правила мають на меті недопускання надмірного добування диких тварин, а також їх охорону в періоди розмноження.

У зв’язку з різко вираженою сезонністю природних явищ, тварини розмножуються лише в певні часи року. Очевидно, що полювання на них в період спарювання (гона), вагітності самок, вирощування молодняка недопустима, бо вона б порушила нормальний хід розмноження і призвела б до порушення відтворення поголів’я.

Полювання недоцільно проводити також і в той час, коли мисливські тварини дають низькоякісну, малоцінну продукцію (шкіру, м’ясо та ін.). Полювання на пушних звірів, як правило, починається пізно восени, коли повністю дозріє їхнє зимове хутро, і триває до кінця зими, до появи перших ознак весняної линьки. Полювання на більшість копитних виконується восени або на початку зими, коли підросте молодняк. Полювання на пернату дичину, як правило, починається в серпні і триває на пролітних видів птахів до їх відлітання на південь, а на осілі види – до кінця зими. Іноді дозволяється весняне полювання на самців водних птахів.

Строки полювання на різні види мисливських тварин встановлюються органами мисливської інспекції.

З метою попередження перепромисла ряду особливо цінних мисливських тварин, полювання на них проводиться тільки по особливим дозволам – ліцензіям, які видаються органами Державної мисливської інспекції. Кількість ліцензій, що видаються, визначається запасами даної тварини в тій чи іншій області, які встановлюються спеціальними обліками чисельності тварин.

В мисливських господарствах нерідко встановлюються для кожного мисливця норма добування різних тварин за одне полювання, за один день полювання чи за весь мисливський сезон.

За недотримання правил полювання, браконьєрство винні притягуються до відповідальності. Форми відповідальності і види стягнень відрізняються в залежності від ступеня громадської небезпеки і шкідливості тих чи інших видів браконьєрства.

Охорона і використання рибних запасів також регулюється положенням і правилами рибальства, розробленими стосовно до місцевих умов. Їх дотримання є обов’язковим як для підприємств, що ведуть промислове виловлювання риби, так і для громадян, що займаються любительською рибалкою.

Особливе місце в правилах займає питання про допустимість тих чи інших видів лову. Заборонено, наприклад, застосування дрібнокомірчастих неводів для лову тюльки, бо це може негативно відбитися на молоді інших цінних промислових риб.

Положення і правила рибальства забороняють добування риби біля гребель і шлюзів ближче ніж за 500 м між устоями мостів.

Забороняється також добування риби згубними способами і знаряддями: вибуховими і отруюючими речовинами, острогою, вогнестрільною зброєю, обладнанням запруд та ін.

Забороняється забруднювати водойми і їх береги, самовільно проводити днопоглиблювальні і вибухові роботи. Як правило, забороняється молєве сплавляння лісу.

Любительський лов вудкою дозволяється в усіх місцях, крім заповідних та тих водойм, де риба розводиться штучно. Застосування інших знарядь любительського ловіння допускається з великими обмеженнями. Суворе дотримання законів і правил забезпечує охорону рибних запасів і їх раціональне та бережне використання, порушення ж завдають збитків і переслідуються по закону. Контроль за дотриманням законодавства здійснюється спеціальними органами рибоохорони та державними і громадськими інспекціями з охорони природи.

Виловлювання риби в більшості водойм припиняється на час її нересту.

Порушення законів і правил по охороні рибних запасів тягне за собою карну, адміністративну, дисциплінарну, а крім того, як правило, і матеріальну відповідальність.

Закони про охорону природи передбачають здійснення заходів по подальшому збагаченню і якісному удосконаленню фауни нашої країни. Ці заходи напрямлені, з одного боку, на збільшення різноманіття і підвищення чисельності корисних диких тварин, а з іншого – на скорочення популяцій організмів, які завдають шкоди народному господарству.

З таких робіт найбільше значення мають інтродукція завезення, випуск і пристосування тварин до нових умов існування. Інтродукція пов’язана з акліматизацією – виникненням певних фізіологічних і морфологічних особливостей, які дозволяють цим організмам виживати і давати потомство в нових умовах існування.

Акліматизація організмів відбувається до кліматичних, фізико-хімічних і грунтовим умовам нового для них середовища, а також до біотичних факторів, тобто до рослин і тварин нового біоценозу, які служать їжею або є конкурентами, паразитами чи хижаками по відношенню до даного виду.

Широкі програми по завезенню і акліматизації були здійснені для багатьох видів пушних звірів, промислових риб, природних паразитів і хижаків шкідників сільського і лісового господарства.

Інтродукція нових видів може витісняти аборигенні види, навіть до їх повного зникнення. Інтродуковані види можуть змінювати свою екологію, фенологію, спадковість, стати шкідником, переносником збудників хвороб, давати потворні гібриди з місцевими формами. Боротися з такими видами буває іноді дуже важко. Тому інтродукцію слід проводити дуже обдумано, на суворо науковій основі. Особливо обережно треба підходити до інтродукції нових видів для вітчизняної фауни. Рибні і мисливські господарства повинні орієнтуватися на внутрішньогосподарське і міжобласне розселення тварин, а в окремих випадках – на їх реінтродукцію.

Реінтродукція – процес завезення і випуску диких тварин в райони колишнього арела. Зокрема, так були відновлені популяції соболів, бобрів, зубрів, кабанів, фазанів.

Ефективним є розселення деяких видів промислових тварин з метою розширення областей їх розповсюдження. Останній захід пов’язаний з тим, що за межами їх ареалів є значні території , екологічні умови яких повністю підходять для існування. Перешкоди на шляхах розселення не давали змоги даним організмам проникнути на ці території. Якщо цих тварин завезти на них, то вони зможуть не тільки вижити в нових для них районах, але і добре прижитися в них і розмножуватися.

Збільшення ресурсів фауни можна досягнути і шляхом підвищення щільності заселення тваринами місць існування. Це здійснюється застосуванням різних біотехнічних заходів, напрямлених на поліпшення кормових і захисних умов місць існування даних тварин. Так, при вирубках лісу бажано залишати окремі дуплисті дерева, купи підліску, зарості кущів та високу траву. На місці вирубаного лісу слід влаштовувати ремізи – ділянки, засаджені деревами і кущами, які створюють захисні укриття для лісових тварин. Ремізи слід розміщати також в степових місцях – по яругам і балкам, серед полезахисних лісових смуг, в заплавах річок і струмків.

Треба суворо охороняти нори борсуків і лисиць (там, де вони корисні), тхорів та інших пушних звірів. Для копитних тварин рекомендується будувати різні навіси, де б вони могли ховатися в погану погоду. Для водних птахів по берегам водойм розставляють штучні гніздища – ящики, дуплянки, корзини, маленькі будиночки та інші укриття. Для збільшення чисельності дрібних комахоїдних птахів розвішують дуплянки, синичники, шпаківні та ін.

Поліпшення кормових умов місць існування багатьох тварин сприяє різкому збільшенню їх чисельності. Створення надійної кормової бази попереджує далекі міграції (які часто приводять до загибелі) тварин, зміцнює їх стійкість до різних захворювань. Кормові ресурси тварин можуть бути значно збагачені шляхом проведення таких біотехнічних заходів: висаджування кормових рослин для покращення живлення рослиноїдних тварин; внесення добрив і обробка грунту на ділянках з кормовими рослинами; збільшення чисельності різних тварин, які є їжею для корисних хижаків; підгодівля корисних тварин в період нестачі природних кормів; забезпечення тварин необхідними їм мікроелементами і вітамінами.

В організованих мисливських і рибоводних господарствах проводять суворо організовану, науково обгрунтовану боротьбу з хижаками промислових тварин.

Для профілактики різних захворювань диких тварин проводять відстрілювання дуже хворих і сильно травмованих тварин, прибирають трупи загиблих тварин, прибирають гній в місцях скопичення копитних біля годівниць і під наметами, очищують місця водопою. З кормом тваринам дають різні запобіжні вакцини, глистогінні препарати.

Для покращення умов існування цінних в господарському відношенні водних організмів проводять біологічну меліорацію водойм – штучне підвищення біологічної і господарської продуктивності водних угідь. Біологічна меліорація включає заходи, напрямлені на покращення умов розмноження риби, збереження і покращення природних та обладнання штучних нерестилищ, створення штучних гнізд для водоплаваючих птахів і пушних звірів, насадженні кормових і захисних рослин – очерету, рогозу та ін.

Важливим аспектом охорони тварин є морська аквакультура – система заходів по штучному розведенню в морях різних харчових і технічних рослин та тварин. Існуючі морські господарства спеціалізуються на вирощування мідій, устриць, морських гребінців, трепангів, креветок, лососєвих риб, кефалі та ін. Аквакультура дає 98% всіх устриць, що зараз добуваються, 84% мідій, 30% морських гребінців.

З метою охорони рідкісних і зникаючих видів тварин їх заносять до Червоних книг (міжнародної та регіональних). З 1991 р. ведеться Європейський Червоний список тварин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі.

Четверте видання Червоної книги МСОП містило на своїх сторінках 226 видів і 79 підвидів ссавців, 181 вид і 77 підвидів птахів, 77 видів і 21 підвид плазунів, 35 видів і 5 підвидів земноводних, 168 видів і 25 підвидів прісноводних риб.

Перше видання Червоної книги Української РСР (1980 р.) містило 85 видів (підвидів) тварин: ссавці – 29; птахи – 28; плазуни – 6; земноводні – 4; комахи – 18.

Друге видання Червоної книги України (1994 р.) містить 382 види (підвиди) тварин: гідроїдні поліпи – 2; круглі черви – 2; кільчасті черви – 7; ракоподібні – 26; павукоподібні – 2; комахи – 173; молюски – 12; круглороті – 2; риби – 32; земноводні – 5; плазуни – 8; птахи – 67; ссавці – 41.

Для збереження генофонду рідкісних та зникаючих рослин і тварин створюються природно-заповідні території – заповідники, заказники та ін. Вони є природними полігонами для проведення наукових досліджень, які спрямовані на вивчення біолого-екологічних особливостей раритетних видів і розробки шляхів їх збереження.

Як показує досвід, значну роботу з охорони тваринного світу виконують зоопарки, спеціалізовані розплідники, акваріуми та океанаріуми. Усвідомлюючи виключність своєї задачі, багато зоопарків об’єднуються у всесвітню мережу, яка вже зараз налічує близько 1000 зоопарків. Зв’язуючими ланками, що забезпечують координацію роботи та управління цими зоопарками є міжнародні організації, такі як Всесвітня організація зоопраків, Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів, Всесвітній фонд дикої природи та ін. Зоологічними статутом зоопарків є “Стратегія охорони природи в зоопарках світу” (“The World Zoo Conservation Strategy”), в ньому визначаються обов’язки і можливості зоопарків та акваріумів в збереженні біорізноманіття світової фауни.

Контрольні питання

1. Яке значення мають тварини в природі і житті людини ?
2. Чи існують в теперішній час можливості по одомашненню диких тварин ?
3. Охарактеризуйте вплив людської діяльності на тваринний світ ? В чому полягає прямий і опосередкований вплив людини на тварин ?
4. Як впливають на тварин хімічні забруднювачі навколишнього середовища?
5. Що таке бракон’єрство і яких втрат воно завдає фауні ?
6. Які фактори впливають на зменшення рибних запасів ?
7. Дайте характеристику основним заходам охорони тваринного світу.
8. Яка роль в охороні тварин належить мисливським, рибним господарствам та морській аквакультурі ?
9. Що таке інтродукція ? Чи може вона сприяти знищенню місцевих видів ?
10.  Які завдання по охороні тварин стоять перед зоопарками ?