Наше здоров’я залежить від різних чинників, але всі вони пов’язані з чотирма “наріжними” факторами, якими є: 1) звички; 2) навколишнє середовище; 3) медичне обслуговування; 4) біологічна будова. Зупинимося на другому пункті.

Експерти ВООЗ констатують, що 80 % захворювань людей обумовлені несприятливими умовами життя у промислових центрах. У зв’язку з цим з’явилася необхідність у появі і розвитку медичної екології.

Медична екологія є одним з розділів екології людини - комплексної науки, яка вивчає взаємовідношення людини і навколишнього середовища.

Основним завданням медичної екології є вивчення впливу негативних факторів навколишнього середовища на людину і розробка заходів по гармонізації стану її здоров’я в умовах екстремального існування. До основних завдань цієї науки входить виявлення і виключення токсичних для людини речовин зі сфери промислового виробництва, а також контроль за впровадженням екологічно чистих безвідходних технологій.

Розділом медичної екології є гігієна навколишнього середовища. Це нова наука, яка сформувалася в останнє десятиріччя і основна її мета - розробка принципів і методів оздоровлення умов праці і відпочинку людей, охорона та зміцнення здоров’я населення в конкретних умовах навколишнього середовища. Її головне завдання - охорона здоров’я людини шляхом профілактики захворювань, зумовлених шкідливим впливом факторів навколишнього середовища. Для цього визначається гранично допустима кількість шкідливих речовин у навколишньому середовищі, які стануть небезпечними для здоров’я людини та її нащадків при тривалому впливі. Визначаються також гранично допустимі рівні шуму, вібрацій, електромагнітних коливань, радіації, а також нормативи гранично допустимих біологічних забруднювачів (біологічно активні речовини, продукти мікробіолоігного і біохімічного синтезу білкової природи).

В рамках медичної екології зовсім недавно почала розвиватися ще одна наука - ендоекологія. Вона вивчає екологію внутрішнього середовища організму людини. До життя ця наука викликана забрудненням організму антропогенними отрутами і масовою деградацією здоров’я.

Якщо навіть надходження забруднювачів в навколишнє середовище і припиниться, то все рівно ми будемо ще досить довго жити в забрудненому середовищі. Організму потрібна допомога, а всі існуючі методи лікування, профілактики і оздоровлення не ураховують змін, які відбувалися в системі “людина - навколишнє середовище”. Ця наука дає зрозуміти, що саме тут локалізується один з епіцентрів проблеми виживання: з одного боку, ендоекологічна хвороба, яка несе виродження, з іншого - традиційні методи лікування і профілактики, які втрачають на її фоні свою адекватність.

Медична географія займається виявленням і вивченням природних комплексів (ландшафтів) і їх окремих компонентів -–кліматичних, грунтових, гідрологічних та інших екологічних і соціально-економічних факторів, які впливають на виникнення і розповсюдження хвороб та проводить медико-географічне районування територій.

Напрямом профілактичної медицини стала валеологія – наука про збереження і зміцнення здоров’я індивіда шляхом розширення його можливостей пристосовуватися до факторів середовища, що змінюються,  удосконалення механізмів здоров’я. Прогресуюче падіння показників стану здоров’я підростаючого покоління набуло таокї стійкості, що навіть обговорюється концепція нової наукової дисципліни – педологічної валеології. Вона орієнтована на вироблення методології вимірювання ризику втрати і неповної реалізації здоров’я дітей в нинішніх складних екологічних і соціально-економічних умовах.

За даними наукових досліджень, вплив факторів навколишнього середовища на здоров’я людини може бути гострим та хронічним. Більшість факторів в Україні мають хронічний вплив.

Показники динаміки смертності та середньої тривалості життя населення та окремих його груп розглядаються як інтегральні медико-демографічні показники.

Інформативним показником з точки зору впливу середовища на здоров’я потомства є показник дитячої смертності – смертності дітей до одного року. В розвинених країнах він складає 6-11 на 1000 новонароджених. Дуже високий цей показник в країнах третього світу.

Діти завжди страждають першими і показник здоров’я дітей – це основний критерій гуманності, цивілізованості суспільства і вирішення екологічних проблем.

Проаналізуємо зміни, що відбувалися у стані здоров’я населення в Україні. Впродовж останніх 6 років населення України скоротилось на 1,5 млн чоловік  тільки за рахунок процесів депопуляції. Це порівняно хіба що з рівнем смертності під час голодомору 1932-1933 рр., коли загинуло 3-6 млн українців; голодомору 1947 р., коли число померлих сягнуло 1 млн, та Другої світової війни, коли загинуло 5,3 млн українців. Передбачають, що за збереження сьогоднішніх темпів депопуляції нація скоротилася на 5 млн до 2005 р. За рівнем смертності Україна входить у першу десятку в світі.

Ще один вияв демографічної кризи - очікувана тривалість життя до безпрецедентно низького рівня для країни, яка не перебуває в стані війни. Очікувана тривалість життя чоловіків впала на 10-11 років, жінок - на 3-4 роки. У 1996 р. середня очікувана тривалість життя дорівнювала 61,1  року для чоловіків і 72,8 року для жінок. Зростання розриву між очікуваною тривалістю життя чоловіків і жінок є ще одним показником погіршення стану здоров’я та демографічної ситуації в країні. Біологічний розрив між тривалістю життя жінок та чоловіків становить 3-4 роки. В Україні цей розрив підвищився з 9,7 року у 1991 р. до 11,2 року у 1996 р. Розрив у більш як 10 років зараз спостерігається на всій території України. Така цифра зареєстрована по 17 областях України. В 11 регіонах показник навіть вище.

Не краща демографічна ситуація і в Росії. За даними Держкомстату чисельність населення в Росії в період з 1998 по 2015 рр. зменшиться на 8,6 млн чоловік, або на 6 %. За дитячою смертністю Росія займає 30-те місце в світі.

Наслідки Чорнобильскої аварії значно вплинули на стан здоров’я населення. Наприклад такий факт: майже 150 тис. осіб, більше половини з них - діти, мають перевищення вмісту свинцю у щитовидній залозі. Захворюваність на рак щитовидної залози надзвичайно зросла з 1990 р. Найбільше поширена вона у Київській, Житомирській, Черкаській, Чернігівській та  Ровенській областях, які були забруднені радіацією набагато більше за інші області. У 1981-1985 рр. було зареєстровано лише 25 випадків раку щитовидної залози. А за період 1986-1997 рр. прооперовано вже більше 900 дітей. Таким чином, маємо підвищення захворюваності на рак щитовидної залози серед дітей у 40-50 разів. Діти, яким було 5-6 років під час Чорнобильської катастрофи - найбільш уразлива група населення. Україна посідає друге місце у світі після Білорусі за рівнем захворюваності на рак щитовидної залози (Романець, 1998).

За даними довгострокового моніторингу (1980-1996) онкоепідеміологічна ситуація в Україні та в окремих її регіонах характеризується безперервним зростанням рівня онкологічної захворюваності населення. Так, якщо в 1980 році число вперше зареєстрованих онкологічних хворих склало238,3 на 100 тис. населення, то в 1996 році ці величини складали 309,4 на 100 тис. населення, тобто абсолютний приріст показника перевищив 30 % (45 % для чоловіків і 27,8 % для жінок).

В стандартизованих показниках (стандарт світовий) темпи зростання показників захворюваності нижчі і не перевищують для чоловіків - 26,0 %, для жінок - 21,0 %.

Жінки становлять майже 54 % населення України, тобто більш як 27 млн 482 тис. Смерть, що спричиняється раком, посідає друге місце після серцево-судинних захворювань в структурі смертності серед жінок (30,7%). 7800 жінок померло від раку репродуктивних органів у 1995 р.; 76,6 тис. нових випадків раку зареєстровано серед жінок у 1996 р. Захворюваність на рак молочної залози останніми роками подвоїлась. Кожну годину одна жінка в Україні помирає від раку молочної залози. Дві жінки з кожних трьох мають зміни молочної залози передракового характеру; 10-15 % з них приречені на рак (16)

Всього в Україні зареєстровано 741545 хворих на рак. Кожен рік реєструється 169 тис. нових випадків захворювання. 60-70 % населення має генетичну схильність до розвитку ракового захворювання. Але офіційно це не визнано наслідком Чорнобильської катастрофи.

Іншим показником демографічної кризи є скорочення рівня народжуваності в Україні. Народжуваність упала з 630,8 тис. у 1991 р. до 467,2 тис у 1996 р., тобто скоротилася майже на 25 %. Такий рівень народжуваності не забезпечує простого відтворення населення. Сьогоднішня Україна входить до групи європейських країн з найнижчим рівнем народжуваності, поряд з Іспанією, Італією, Болгарією і Росією.

Головною причиною зниження рівня народжуваності є катастрофічно поганий стан репродуктивного здоров’я населення, зокрема жінок. Дані медичних досліджень демонструють, що 70 % вагітних жінок мають акушерські та інші патології. Серед них 27,9 %, згідно з офіційними даними, хворіють на анемію; 8,1 % - на пізній токсикоз; 5 % - на серцево-судинні захворювання; 7,6 % - на захворювання сечостатевої системи.

Рівень дострокових пологів підвищився з 4,9 % у 1992 р. до 5,2 % у 1995. Число патологічних пологів та мертвонароджених також зростає. Дитяча смертність у 1996 р. досягла 14,3 на 1000 осіб у 1997 р. Смертність матерів сягає 33,6 випадку на 100 000 живонароджених дітей, тобто у два рази перевищує рівень, визначений ВООЗ як припустимий у перспективі до 2000 р.

Таким чином, не дивує, що за даними дослідження НІІ акушерства та гінекології України, 70 % дітей народжуються з відхиленнями у здоров’ї. Якщо подивитись на цей факт з точки зору здоров’я нації, тільки 30 % дітей народжуються здоровими і тільки 20 % з них зберігають здоров’я до закінчення середньої школи.

Згідно з даними Міністерства охорони здоров’я, рівень дитячої захворюваності підвищився у 2,5 рази з 1987 р. Число дітей з гарним станом здоров’я зменшилось з 23 % у 1988 р. до 5 % у 1996-1997 рр. (Сердюк,1996).

Вплив Чорнобиля на стан навколишнього середовища та здоров’я людини є очевидним. Можна вважати доведеним, що тривале ураження низькими дозами радіації спричиняє патологічні зміни в організмі людини: викликає серцево-судинні захворювання, злоякісні пухлини, ураження щитовидної залози, діабет, астму, зниження імунітету тощо. (Бобильова, 1998; Нестеренко, 1998; Сердюк, 1998).

Слід зазначити, що середній вік менопаузи в українських жінок становить 47,4 року, і є нижчим за середній в Європі - 51,4 року. Одним з чинників, що мають критичний вплив на рівень старіння жіночого населення, вважається підвищена радіація (Поворознюк, 1997)

Дуже важко розрізнити вплив різних факторів навколишнього середовища на здоров’я людини: радіація, забруднення повітря, якість питної води, відходи, пестициди тощо. Досліджень, що проведені на даний час, замало для цього. Хоча існують дослідження впливу забруднення довкілля на здоров’я людини, вони не мають систематичного характеру і не охоплюють всіх категорій населення та всіх областей України. Утім, відомо, що за малих доз радіації та наявності свинцю і нітратів, їхня сукупна дія у поєднанні з певним фактором, який завдає шкоду, не просто сумується з його дією, а потенціюється (Нестеренко, 1998).

Основні причини смертності людей взаємопов’язані з такими “сучасними” патологіями, хворобами цивілізації, як атеросклероз, гіпертонічна хвороба, ожиріння і діабет, серцево-судинні захворювання, різні види імунодефіцитів, зокрема, метаболічна імунодепресія та злоякісні новоутворення. Зростає кількість уражень бронхолегеневої системи, хронічні пневмонії і бронхіти, бронхіальна астма та ін. Стали часто з’являтися розлади психіки, перш за все різні види депресивних станів, зростає алкоголізм і наркоманії.

За даними ООН на кінець 1999 року в світі було зареєстровано 31 млн. ВІЛ - носіїв, з них більше 23 млн припадає на Африку(див.табл.).

 

Таблиця. Чисельність дорослих (від 15 до 49 років) з ВІЛ/СНІДом на кінець 1999 р.

 

 

Таблиця. Відсоток дорослих (від 15 до 49 років) з ВІЛ/СНІДом в африканських країнах на кінець 1999 р.

 

 

Щоденно вірусом заражується 16 000 чоловік, 90 % з них - жителі країн, що розвиваються. Приблизно кожний десятий - дитина молодша 15 років. Інші - дорослі, з них більше 40 % жінки, половина яких у віці від 15 до 24 років.

На кінець ХХ століття прогнозується 40 млн. ВІЛ - носіїв. З 1981 року, з моменту початку епідемії, від СНІДУ померло 11,7 млн чоловік.

В Україні діагностувати і реєструвати ВІЛ /СНІД почали у 1987 році (офіційно СНІД був зареєстрований в 1981 році в Америці). Зараз в Україні щомісячно реєструється 350-470 ВІЛ - інфікованих. А 16-35 років. Але це лише офіційна статистика.загалом в нашій державі зареєстровано понад 30 тис. ВІЛ -інфікованих, понад 80 % з них - наркомани віком

В нижченаведеній таблиці представлені найбільш поширені екозалежні хвороби людини.

 

Табл. Найпоширеніші екозалежні хвороби людини