Вегетативна нервова система

Вегетативна нервова система виконує функцію управління діяльністю переважно внутрішніх органів. Завдяки соматичним функціям сприймаються подразнення із зовнішнього середовища і здійснюються рухові реакції. До вегетативних належать процеси, які забезпечують кровообіг, дихання. травлення, обмін речовин, виділення тощо. Вегетативна нервова система функціонує майже незалежно від свідомості у тісній взаємодії з усіма відділами ЦНС.

Структурно-функціональні особливості вегетативної нервової системи дозволяють розділити її на два відділи: симпатичний і парасимпатичний. Різниця між ними є завдяки таким особливостям (А.Б. Коган, 1984):

— розташування центральних відділів. Центри симпатичної нервової системи розміщені в бічних рогах сірої речовини грудних і поперекових сегментів спинного мозку, центри парасимпатичної — в ядрах окорухового, лицьового, язиковоглоткового, блукаючого нервів і в крижових сегментах спинного мозку;

— місце перемикання відцентрових нервів. Симпатичні нерви від передвузлового до післявузлового перемикаються в симпатичних вузлах. Парасимпатичні нерви у своєму складі також містять два еферентні нейрони, один з яких йде до нервових сплетінь в органах, які він інервує, а другий (коротенький) — розташований у сплетінні;

— швидкість проведення збудження низька для симпатичних і в десятки і сотні разів вища у парасимпатичних нервах;

— вибіркова хімічна чутливість. Закінчення симпатичних волокон збуджуються норадреналіном, а пригнічуються ерготоксином. Закінчення парасимпатичних волокон збуджуються ацетилхоліном, а паралізуються атропіном. Нікотин і наркотики вибірково впливають на синапси гангліїв, порушуючи в них проведення збудження.

— дія на інервовані органи. Серце, шлунок, сечовий міхур, м’язи райдужної оболонки ока та ін. мають подвійну інервацію —симпатичну та парасимпатичну. При цьому обидва відділи діють антагоністично, хоча в деяких випадках симпатичні та парасимпатичні нерви можуть діяти узгоджено.

Вплив вегетативної нервової системи не обмежується регуляцією вісцеральних функцій, а може поширюватися на органи руху, та чуття. Як встановили Л.А. Орбелі (1924) і А.Г. Гінецинський (1926), завдяки симпатичній інервації відновлюється працездатність скелетних м’язів.

Симпатичні та парасимпатичні впливи на іннервовані органи

Симпатичні нерви впливають на функціональний стан спинномозкових центрів, змінюючи перебіг рефлексів. Імпульси, які поширюються по симпатичних нервах, сприяють посиленню чутливості зорових, слухових і смакових рецепторів. Це дало підставу Л.А. Орбеллі (1938) визначити вплив симпатичної нервової системи як адаптаційно-трофічний. Він забезпечує пристосувальний ефект внаслідок симпатичних впливів на процеси обміну речовин, які забезпечують виконання всіх функцій організму.