Вісцеральний аналізатор

Координаційна діяльність нервової системи та повноцінна робота внутрішніх органів можлива лише за умов постійної сигналізації про стан і зміни їх діяльності.

Вісцеральна (інтероцептивна, внутрішня) чутливість здійснюється завдяки наявності численних вісцероцепторів (лат. viscera — внутрішні органи). До них належать: хеморецептори, осморецептори, барорецептори, терморецептори і больові.

Хеморецептори реагують на різні хімічні речовини (вугільну кислоту, кисень, молочну кислоту та ін.), осморецептори — на зміну осмотичного тиску, барорецептори — на зміни тиску і розтягу.

При подразненні різних вісцероцепторів збідження по різних нервах (1-й і 2-й нейрони) надходить в ЦНС. Третій нейрон вісцерального аналізатора розташований у зорових горбах, четвертий — в різних ділянках КГМ. Зміни функціонального стану внутрішніх органів вловлюються хемо-, термо-, осмо- і барорецепторами, в яких виникають нервові імпульси. Останні при надходженні в ЦНС викликають зміни нервової та нейрогуморальної регуляції діяльності внутрішніх органів. Особливістю вісцерального аналізатора є відсутність відчуття людиною сигналізації з вісцероцепторів.

Доцентрові імпульси з інтероцепторів забезпечують регуляцію дихання, серцево-судинної діяльності, травлення, обміну речовин і ін.