У людини  відомо  більш ніж 250 видів гільмінтів. У процесі життя гільмінти проходять ряд статій розвитку ( життєвий цикл). При цьому статевозрілі форми ( імаго) паразитують в організмі кінцевого хазяїна, а виділені яйця або лічинки розвиваються або у зовнішгьому середовищі, або в організмі проміжних хазяїв. Людина може бути як кінцевим, так і проміжним хазяїном.

Гельмінти, життєвий шлях яких не може завершитись без людини, називаються гельмінтоантропонозами, а здатні  до існування без людини – гельмінтозоонозами.

Гельмінтози, або глисні захворювання, у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку зустрічаються дуже часто. Це  пов'язане з тим, що діти  у цьому віці ще не можуть дотримуватись в належній мері правил гігієни.

Найбільш поширені гельмінтози, які паразитують  у дітей: гострики, аскариди, волосоголовці.

Зараження відбувається фекально-оральним шляхом при потраплянні яєць глистів через немиті овочі та фрукти, іграшки, які дитина бере в рот, брудні руки, інколи – воду. Зараження частіше відбувається влітку і восени. Діти, які відвідують дитячі дошкільні колективи, страждають на гельмінтози частіше, бо скупчення дітей безумовно, сприяє поширенню хвороби.

Аскаридоз- паразитне захворювання, викликане  аскаридами. Ці круглі глисти паразитують в тонкому кишечнику людини і відкладають чисельну кількість яєць. Антропоноз. Дорослі екземпляри досягають завдовжки майже 40 см.

Цикл  розвитку аскарид:

-яйця аскарид, вийшовши з випорожненням, протягом двох тижнів дозрівають в навколишньому середовищі. При цьому в яйці розвивається лічинка.

-зрілі яйця аскариди, потрапивши в кишечник людини, під дією травних соків втрачають  захисну оболонку.

 -звільнені лічинки пробурюють слизову оболонку кишки і опиняються в кровоносному руслі, мігруючи через воротну вену у печінку, нижню порошнисту вену, праву половину серця, далі – в легеневий стовбур і легені.                   -із кров’ю лічинки можуть потрапляти у велике коло кровообігу і інші органи, а потім знов повертатися в судини малого кола.

-у легенях лічинки просвердлюють стінки альвеол, опиняються у бронхах і   з мокротінням потрапляють у ротову порожнину.

-потім разом із слиною вони знову потрапляють у кишечник. Лічинковий період розвитку аскариди, який триває 2-2,5 місяці, на цьому закінчується. Лічинки перетворюються у зрілих аскарид, які живуть у кишечнику близько року, відкладають у його порожнину сотні тисяч яєць на добу, потім  - гинуть і виходять із випорожненням. Цикл  продовжується.

Симптоматика: у перші тижні після зараження- період міграції лічинок у кров- дитина відчуває слабкість, нездужання, підвищується температура тіла, з’являється кашель з мокротінням, на шкірі може бути алергічний висип, схожий на кропив’янку. Загальні прояви хвороби нагадують бронхіт.

В період росту аскарид у кишечнику  відмічаються розлади травлення : проноси, запори, метеоризм; зниження апетиту, відраза від жирної їжі, слинотеча вранці. Можливі: нудота, блювання, які супроводжуються  запамороченням.  Періодично діти  скаржаться на болі в животі, частіше – навколо пупка. Продукти життєдіяльності аскарид викликають інтоксикацію, впливають на стан нервової системи дитини. Діти стають дратівливими, швидко втомлюються, часто скаржаться на нездужання, головний біль. У дітей молодшого віку можливі судоми.

Ускладнення:

-динамічна непрохідність кишечника. Розвивається внаслідок закупорювання просвіту кишки клубком аскарид.

-аскаридозний аппендицит. Проникнення аскарид по апендиксу може викликати його гостре запалення

-перитоніт

-запалення печінки з розвитком жовтяниці

-заповзання аскарид у дихальні шляхи з розвитком  ядухи.

Трихоцефальоз- паразитарне захворювання, викликане волосоголовцями. Це пероральний  геогельмінтоз, антропоноз. Волосоголовці – круглі глисти довжиною до 5 см, головний кінець їх тонкий, витягнений. Нагадує волосся. За допомогою його паразит глибоко занурюється  в слизову оболонку і підслизову оболонки кишки, поглинаючи кров хазяїна. Хвостовий кінець гельмінта потовщений і звернений у просвіт кишки. Колір волосоголовця- сіро-червоний. Паразитують ці гільмінти у товстій кишці до 5 років. Яйця відкладають у просвіт кишки . Навкруги паразитів утворюються інфільтрати, крововиливи, набряки, іноді – ерозії і некрози.  Вони здатні харчуватися поверхневими прошарками слизової оболонки кишки. Виходять назовні з випорожненнями. Термін дозрівання яєць у навколишньому середовищі - в залежності від температури і вологості грунту- від 1 до 3-х місяців. Після потрапляння у кишечник людини, з  яєць виходять лічинки, які через 30-35 днів перетворюються на дорослих волосоголовок.

Симптоматика: Перші симптоми – через 1-1, 5 місяці після зараження: біль у животі, нудота, блювання, зниження апетиту, слинотеча. Прояви подразнення нервової системи можуть бути навіть більшими, ніж при аскаридозі: головний біль, запаморочення, непритомність, судоми. Поступово розвивається анемія. Крім того, - в аналізі крові – лейкоцитоз, еозинофілія, збільшення ШОЕ.

Ентеробіоз -  паразитарне захворювання, яке визивають гострики. Антропоноз. Гострики – круглі глисти величиною до 1 см, паразитують у великих кількостях у нижніх відділах тонкого кишечника і  в товстому кишечнику.  Головний кінець має кутикулярне розширення для фіксації. Навідміну від інших гельмінтозів, гострики відкладають яйця не в просвіт кишечника, а навколо заднього проходу. Вони виповзають з прямої кишки найчастіше вночі. Можуть заповзати у жіночі статеві органи, порушують  слизову оболонку, визиваючі розвиток вульвітів, вагінітів,  ендометритів. Це супроводжується сильним свербінням. Дитина розчесує ці ділянки шкіри і забруднює руки яйцями гостриків. Через 4-6 годин яйця дозрівають і можливе нове зараження.

Симптоматика: біль у животі, поганий сон вночі. Дитину непокоїть свербіж навколо заднього проходу і зовнішніх статевих органів. Дитина стає дратівливою, вередливою, неспокійною. У деяких дітей розвивається нічне нетримання сечі. Гострики можуть стати причиною мастурбації у дівчаток.

Профілактика:

-ретельне дотримання правил гігієни. Дитину слід привчати мити руки з милом після перебування в туалеті, прогулянок, ігор з тваринами, перед вживанням їжі.

-нігті у дитини треба систематично стригти, допомагати звільнитися від шкідливих звичок брати пальці до рота, гризти нігті.

-фрукти і овочі перед вживанням миють проточною водою і обдають кропом.

• дитина повинна мати індивідуальні речі особистої гігієни: рушник, горщик тощо.

ІНФЕКЦІЇ ЗОВНІШНІХ ПОКРОВІВ

Рожа – інфекційно-алергічне рецидивуюче захворювання. Це   форма гострої стрептококової інфекції з лихоманкою, утворенням на шкірі  вогнища сірозно-геморрагічного запалення  і  інтоксикацією. Раніше були часті епідемії із високою летальністю.  Із впровадженням антибіотикотерапії кількість захворювань  різко зменшилась.

Збудник – β- гемолітичний стрептокок групи А.

 Факультативний анаероб, стійкий до факторів навколишнього середовища і дезенфектантів.

Джерело :  людина хвора на рожу або іншими формами стрептококової інфекції, або здоровий носій.

Інфікування відбувається через ушкоджену шкіру або слизові оболонки.

Патогенез: вхідні ворота- шкіра і слизові оболонки.  Можуть бути підвищені вроджені форми чутливості до гемолітичного стрептококу.

Інкубаційний період – 2-7 днів, але може бути всього декілька годин.

Симптоматика: легка, середня, тяжка форми.  Початок гострий, дуже висока температура, судоми, блювання. Через декілька годин на шкірі обличчя, кінцівок, рідше – тулуба або слизових оболонках, розвивається рожисте запалення.  Пекота, покрасніння на шкірі, чіткі кордони рожі і здорової шкіри. Ділянка  запалення піднімається над здоровою шкірою.  Сильні набряки, особливо-  у ділянці обличчя, пальців, статевих органів. При первинній формі процес частіше всього починається із носа. Сильні болі по ходу лімфатичних вузлів і вен.  Олігурія і протеінурія. Температура триває 5-10 днів.

 Загострення  хвороби буває у 25-88% випадків з інтервалом до 2-х років.

Профілактика:

-    госпіталізація в інфекційні відділення

-цілорічна профілактика біцілліном-5.

-дотримання правил гігієни

-захист цілосності шкіряних покровів

- санація ділянок із хронічною стрептококовою інфекцією

- повноцінні умови праці без переохолодження і травматизації.

Правець- тяжка  гостра інфекційна хвороба. Виникає при забруднені  ран землею, в якій присутній збудник хвороби.

Захворювання відоме давно і вперше його пребіг описав древньо-грецький вчений Гіпократ, у якого від правцю вмер рідний син.  У 1883 р Н.Д. Монастирський у трупах вмерлих від правцю знайшов збудника.  Разом з тим, інфекційне походження правцю було доведено  не так давно,-  тільки наприкінці Х1Х ст.  Летальність - від 40 до 78%.

Збудник – анаеробний мікроорганізм -тонка паличка   клостридіум із родини  бацил – має розміри до 8 мкм і ширину – до 0,8 мкм. Мікроб утворює  круглу спору  і має вигляд барабанної палички.  Стійкий у навколишньому середовищі.  Роками може зберігатися у випорожненнях, землі.  Облігатний анаероб, чутливий до дії кисню.

Токсин правцю відноситься до екзотоксинів і вражає клітини централь-ної нервової системи, що призводить до  скорочення попереково-смугастих м’язів. Через слсзову оболонку рота не всмоктується.

Збудник є постійним мешканцем кишечника травоядних тварин і у 5-10% людей. Збудник виділяється у грунт,  перетворюючись у спорові форми.

Найбільше у грунтах черноземних,  знавожених. Захворювання розвивається при  пораненях стоп, хворобу тому ще називають “ хвороба босих ніг”. Може розвинутись також при опіках і відморожуваннях, коли утворюються гнойні  кишені  у ділянці рани, у породіль і новонароджених - при порушені правил антисептики, особливо при пологах вдома і позалікарняних абортах.

Інкубаційний період -   від 5 до 14 днів. Іноді – від 1-4 , а інколи – до 30 днів.

Патогенез:  Вхідні ворота:  порушення цілосності шкіри.

Токсин продукується не тільки у ділянці вхідних ворот, але й в усіх органах, лімфатичних вузлах і крові, у місцях накопичення кокової флори ( пневмонія).  Токсин  досягає спиного , продовгуватого мозку та структур стовбура головного мозку, де визиває передусім параліч нейронів  полісинаптичних рефлекторних дуг спиного та продовгуватого мозку.  У наслідок цього  імпульси, що виробляються у мотонейронах, поступають до м’язів некоординовано, безперервно, визиваючи постійне тонічне напруження скелетних м’язів.  З’являються тетатічні судоми, порушується дихальний центр і ядра вагуса.

В результаті судомного синдрому, що посилює тонічні та тетанічні судоми, розвивається  метаболічний ацидоз, гіпертермія, порушується серцева діяльність і функція дихання.  У результаті порушення токсином модулярних центрів може настати зупинка серця.

Імунітет після перенесеного захворювання не формується, бо антигенне подразнення токсином дуже  незначне.  Тільки активна імунізація антитоксином визиває стійкий імунітет.

Симптоматика:

В  залежності від вхідних ворот  розрізняють :

-травматичний правець ( раньовий, післяпологовий, новонароджених, післяін’єкційний, післяоперційний,  після опіків та відморожень, електроструму)

-як результат запальних та деструктивних процесів ( виразки, пролежні, розпадаючі пухлини)

-криптогенний  ( з нез’ясованими вхідними воротами).

Правець буває загальним  (генералізованим) і місцевим.  Частіше - у вигляді першого. 

Розрізняють 4 періоди у перебігу хвороби:

1. Інкубаційний
2. Початковий
3. Розпалу
4. Видужання.

 Частіше всього хвороба починається гостро.

Одним із початкових симптомів є напруження і судомне скорочення  жувальних м’язів, - людині важко відкрити рота.  У тяжких випадках зуби міцно зціплені і відкрити рота неможливо.  Потім розвиваються судоми  мімічних м’язів обличчя і обличчя має вигляд людини, що одночасно сміється і плачить – “ сардонічна посмішка” : рот розтягнутий у ширину і куточки його опущені, чоло– у морщинах.

Майже одночасно з’являються інші симптоми: дісфагія (  неможливість ковтання) в результаті судомного спазму м’язів глотки, і регідність ( напруженість, болючисть)  м’язів потилиці. Регідність розповсюджується на інші групи м’язів  і тіло хворого приймає причудливі форми - тетанус акробатікус: голова запрокинута назад ( різький спазм м’язів спини). Хворий опирається у ліжки тільки на голову і п’ятки – опістотонус.

Потім виникають дуже болючі  напруження м’язів кінцівок і прямих м’язів живота – “симптом дошки”. Судоми тривають від декількох секунд до декількох хвилин. Хворі відчувають страх, болі. Гіпертонус м’язів  призводить до  аспіраціонної пневмонії, порушенню сечовиділення і дефікації, роботи секрця.  Пульс напружений, АТ –підвищений, що свідчить про навантаження на праву половину серця.

Розрізняють 4 форми хвороби:

1. дуже тяжку ( 1У ст)- інкубаційний період  (ІП) менше ніж 7 днів
2. тяжку (Ш ст) – ІП-7-14 днів
3. середню ( П ст) – ІП- 15-20 днів
4. легку (1 ст)- ІП – більше 20 днів.

Ступінь визначається терміном інкубаційного періоду і проявом симптоматики.  Легка форма взагалі буває дуже рідко. Найбільш небезпечною є  головний правець Бруннера ( бульбарний) - вражаються  верхні відділи спинного та продовгуватого мозку. Смерть може бути у цьому випадку не тільки від асфексії, але й – паралічу серця і дихання.  Дуже тяжким є гінекологічний  правець ( після кримінальних абортів і пологів вдома), бо часто приєднується вторинна стафілококова флора.  Тяжким є також правець новонароджених ( пуерперальний) -Азія, Африка, Латинська Америка.

Місцевий правець – виникає при пораненях голови, обличчя. Розвиваються парези черепних, очних нервів.  Судомні скорочення глоткових  м’язів подібні до клінічної картини сказу.

Взагалі  при розвитку правцю для хворого найбільш набезпечним є період до 15 дня захворювання.

Ускладнення: бувають ранні і віддалені

Ранні: -бронхіти, пневмонії, сепсіс

                   -розриви  м’язів і сухожиль

       -переломи кісток і хребта

       -гіпоксія призводить до спазму венечних артерій

       -інфаркт міокарду

Пізні:Тривала тахікардія і гіпотонія, деформація хребта ( зберігається до 2-х років після хвороби), контрактура м’язів, суглобів і сухожиль, паралічі черепних нервів.

Профілактика: проводиться у двох напрямках:

-профілактика травм 

-специфічна профілактика.

Специфічна профілактика проводиться у плановому порядку у відношенні до певного контингенту і екстрено- при отримані травм. Проводять активну імунізацію анатоксином у всіх дітей віком від 3 до 17років. У місцях з підвищеною захворюваністю на правець  імунізація обов’язкова для всіх.

Для імунізації дітей використовують вакцини АКДС та АДС, які створюють імунітет не тільки проти  правця, а також проти коклюшу і дифтерії.Дорослих проти правця імунізують  двічі. Анатоксин  вводять підшкірно – 0,5 мл двічі із інтервалом  1 місяць.  Першу ревакцинацію роблять через 9-12 місяців після першої, потім – через 5-10,  - у тій же дозі.  Після імунізації – стійкий імунітет на довгі роки.

Екстренна профілактика: 0,5 стовбнячного анатоксину тим, хто не був привитий. У екстренних випадках вводять 1,0 мл анатотоксину правця разом із протиправцевою сироваткою. Сироватку вводять іншим шприцем і у іншу частину тіла.  Можна також застосовувати протиправцевий донорський гама-глобулін в/м- 3,0 мл