Як сформувати в дитини адекватну самооцінку

Рівень самооцінки впливає на всі вчинки людини. Часто самооцінка особистості буває занижена, тобто реальні можливості людини вище, ніж уявлення людини про свої можливості. Формування самооцінки відбувається ще в дитячому віці. Адекватна самооцінка – це передумова успішної діяльності людини та адаптації в соціальних умовах.     

      Як правило діти з негативною самооцінкою володіють дивною здатністю починаючи будь-яку справу, знаходити непереборні перешкоди для її виконання.

       Низька самооцінка у молодшому дошкільному віці проявляється:

-          У словах «У мене це ніколи не вийде»;

-          У небажанні визнати свою провину: «Я не винен, що…»;

-          У негативному відношенні до садку й вихователів: «Вихователі мене не люблять»;

-          У негативному відношенні то оточуючих : «Мене ніхто не любить; мене всі ображають»;

-          У низькій мотивації, відмові від спроб досягти успіху: «Мене це не цікавить. Всерівно нічого не вийде»;

-          У підвищеній чутливості до критики: «Всі проти мене»;

       Важливо, щоб самооцінка була не просто позитивною, а й адекватною. Батьки, як найближчі для своєї дитини люди, можуть вплинути на формування позитивної самооцінки.

1.      Не порівнюйте свою дитину з іншими. Порівнюйте з успіхами самої дитини «Сьогодні в тебе вийшло краще ніж учора». Приймайте та любіть дитину такою, якою вона є.

2.      Хваліть дитину за кожне її досягнення, навіть якщо воно на ваш погляд незначне. Похвала допомагає формувати впевненість у своїх можливостях.

3.      Не змушуйте дитину привселюдно визнавати свої помилки і промахи, а допоможіть усвідомити їх існування.

4.      Своєчасно виявляйте таланти своєї дитини та допомагайте розвивати їх.

5.      Формуйте впевненість дитини у позитивному відношенні оточуючих до неї.

6.      Формуйте почуття власної значущості.

7.      Найголовніше! Виражайте свою любов до дитини як можна частіше. Дитина повинна відчувати вашу любов та підтримку постійно.

Поради можуть здатися простими, проте їх варто назвати, тому що знати — це одне, а відповідно діяти — інше.

Ознайомившись із цими нехитрими рекомендаціями, запитайте себе: як часто ви дієте відповідно до них?

1. Нехай дитина бере участь у домашніх справах, виконуючи посильні доручення. Це допоможе їй відчути свою необхідність, важливість і значимість у родині, забезпечить внутрішнє налаштування на сприйняття її (родини) цілісності.

2. Заохочуючи, не переборщуйте. Недохвалите — дитинці буде сутужніше розрізняти гарне й погане. Перехвалите — потрапить у залежність від «солодких слів». Заохочувати краще конкретне досягнення або зусилля, а не «особистість», уникаючи найвищого ступеня «най» (кращий, розумніший, красивіший).

3. Відмовтеся, а краще — забудьте про порівняння з іншими дітьми: кожна дитина (і не тільки дитина!) — унікальна. Краще порівнюйте малюка... із самим собою (адже він міняється щодня), наприклад, покажіть старі малюнки або фотографії (відео- та аудіозаписи), щоб він очевидно бачив свої успіхи.

4. До речі, і себе теж ні з ким не порівнюйте, у всякому разі, свідомо. Краще говоріть із малюком про те, що кожна людина — неповторна. Це допоможе зрозуміти, що ніхто інший на нього не схожий, що його люблять не за щось конкретне, а за те, що він є.

5. Подавайте приклад адекватному ставленню до результатів вашої власної праці (адже буває, що якщо не пиріг підгорів, то каша пересолена): не влаштовуйте трагедії, краще виберіть конструктивну репліку: «Наступного разу треба буде...».

Розповідайте й показуйте свої успіхи, щоб малюк переконувався в тому, що вони й у вас є, а не тільки в нього, що, будучи цінною частиною вашого життя, він не є її єдиним сенсом.

6. Пояснюйте, що в усіх іноді трапляються невдачі. Дуже важливо зрозуміти, що помилки дають людині можливість учитися. Покажіть дитині, що ви розумієте її почуття, але, визнаючи їх (включаючи навіть негативні), можете не розділяти й не погоджуєтеся з неприйнятною поведінкою.

7. Але найголовніше — давайте своїй дитині відчувати й усвідомлювати, що щиро любите її такою, якою вона є. Діліться з нею своїми інтересами, емоціями, враженнями, знаннями. Розповідайте про родину і предків.

Помітивши, що самооцінка сина або доньки має тенденцію до зниження, частіше влаштовуйте ігри, в яких дитина буде лідером!