Постановка проблеми. Людство на порозі XXI ст. переживає вкрай складний період свого розвитку. Негативні тенденції споживацького ставлення людини до природи впродовж багатьох століть зумовили глобальну зміну навколишнього середовища і призвели до руйнації гармонії світобудови, до нівелювання і втрати моральних орієнтирів життя. «Справжня проблема людського виду на цій стадії еволюції полягає в тому, що він нездатний в культурному відношенні йти в ногу й повністю пристосуватися до тих змін, які ж сам і вніс у цей світ», - заявив від імені членів Римського клубу А. Печчії [6, с. 183-184]. Такий прояв неузгодженості стрімких технологічних змін, зумовлених інтелектуальною могутністю людини, з духовно-світоглядним станом суспільства виявився і в негативних наслідках для здоров'я особистості та суспільства, зокрема соціального здоров'я. Людство високою ціною розплачується за ігнорування духовного начала свого життя: на індивідуальному рівні розплатою став такий спосіб життя, який приводить до зростання числа емоційних, психосоматичних захворювань, на соціальному рівні відсутність духовних цінностей веде до таких стратегій існування, які загрожують збереженню самого життя на нашій планеті. У нинішніх умовах актуалізується проблема пошуку нових ціннісних соціальних орієнтирів, що уможливить оптимальне поєднання, гармонію особистісних сенсів, діяльності і спілкування людини із соціумом як основи соціального здоров'я.

Здоров’я нації в наш час є показником цивілізованої держави і головним чинником безпеки нації. Конституція України проголошує людину найвищою соціальною цінністю. Згідно з національною доктриною розвитку освіти України, пріоритетним завданням системи освіти визнається виховання людини у дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих. Проблема збереження здоров’я дітей та молоді є надзвичайно актуальної для України. При цьому мається на увазі здоров’я, як стан повного фізичного, психічного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад.