|
Завдання валеології: підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості життя і соціальної адаптації індивіда шляхом корекції; вивчення закономірностей формування індивідуального здоров'я та умов його збереження та зміцнення; формування нового ненасильницького і духовно-творчого мислення; формування практично здорової, активної та творчої людини, здатної впродовж всього життя самостійно зберігати, розвивати і підтримувати своє здоров'я на належному рівні.
Об'єкт валеології — людина, що знаходиться у всьому діапазоні здоров'я (здорова, «третій стан», хвора). Психосоматичний функціональний стан людини з урахуванням усієї складності і різноманіття біологічних, соціально-економічних, екологічних, морально-етичних, побутових, професійних, суспільно-політичних та інших умов життєдіяльності. 4. Сучасна валеофілософія, що розглядає здоров’я як одну з ключових життєвих цінностей, долає вузькі рамки егоцентризму, адже пропонує принципово інший підхід: здоров’я як самоцінність і духовність не протистоять одне одному, а формують органічну єдність. валеофилософия -- здоровый образ жизни -- валеология -- философия здоровья -- учебный курс -- самосовершенствование -- здоровье Аннотация: Курс валеофилософии направлен на подготовку специалистов новой формации, ориентированных на ценности здорового об раза жизни, на духовное и телесное самосовершенствование , на человека, человеческое. 5. Здоров’я – це стан повного фізичного, психологічного, соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або якихось вад (визначення ВООЗ). Валеологічне визначення: здоров’я – динамічний стан організму людини, який характеризується високим енергетичним потенціалом, оптимістичними адаптаційними реакціями на зміни умов довкілля, що забезпечує фізичний, духовний, соціальний розквіт, добре самопочуття, ефективну протидію захворюванням, повноцінне життя та активне довголіття. Здоров”я це такий стан організму, коли його функції врівноважені із довкіллям і відсутні будь-які хворобливі зміни. Здоровий організм характеризується широким діапазоном фізіологічних можливостей функціональних систем, високим рівнем фізіологічних резервів. Наявність значного обсягу фізіологічних резервів є основою продуктивної діяльності. Найбільш адекватними, природними агентами ( подразниками) зростання фізіологічних резервів є систематичне виконання фізичних вправ і загартувальних навантажень. Адже саме під впливом фізічної активності і коливань мікроклімату відбувалось формування і вдосконалення людини в процесі філогенетичного розвитку. Критерії здоров’я : 1.Відсутність хвороб. 2.Відповідність росту та розвитку. 3.Певний запас адаптаційних резервів 4.Оптимальна працездатність. 6. Індивідуальне – здоров’я кожної окремої людини, яке формується у певних соціальних умовах і залежить від способу життя, індивідуального здоров'я - це не лише лікування, санація, оздоровлення хворих, не лише профілактика функціональних відхилень, а перш за все - збільшення потенціалу здоров'я за рахунок формування його резервів Суспільне – сукупне здоров’я великої кількості людей, яке характеризується такими показниками 7. Стан здоров’я :Здорова людина. Хвороба – короткочасне або тривале порушення життєдіяльності організму в результаті дії зовнішніх чи внутрішніх факторів: Біологічні: віруси, бактерії, гриби;Фізичні: температура, вологість, електромагнітні поля;Хімічні: хлор у воді;Соціальні: безробіття, економічна криза;Генетичні;Вплив негативних чинників під час вагітності. Між здоров'ям і хворобою існує перехідний стан. При цьому здоров'я розглядається як загальніша категорія порівняно з передхворобою. Передхвороба й хвороба - окремі випадки здоров'я, коли його рівень знижений або наявні його дефекти. 8. Согласно данным ВОЗ соотношение условий, влияющих на здоровье, таково:условия и образ жизни, питание — 50 %; генетика и наследственность — 20 %; внешняя среда, природные условия — 20 %; здравоохранение — 10 %. Здоровье закладывается в геноме человека от генов родителей. На здоровье также влияют:питание;качество окружающей среды;тренировка (спорт, занятия физкультурой, зарядка). Факторы, отрицательно влияющие на здоровье: стресс; болезни; загрязнение окружающей среды; вредные привички; старение. 11. Депопуляція спостерігається в Україні з 1992 року. Демографічна ситуація в Україні набуває дедалі більш катастрофічного забарвлення. Так, протягом 1990-1997 рр. Середня тривалість життя жінок зменшилась на 2,1 року, чоловіків – на 3,8 року. Головними причинами смертності жіночого населення працездатного віку, як і раніше, залишаються новоутворення, хвороби системи кровообігу, травми, отруєння та нещасні випадки. Найважливішим і найінформативнішим показником репродуктивного здоров’я ( а точніше – нездоров’я) є материнська смертність і захворюваність жінок дітородного віку. Аборти ( передусім позалікарняні) посідають одне з провідних місць серед причин материнської смертності в Україні – 23%. Поза медичними закладами в Україні робиться 5% абортів щорічно. Поширеними причинами материнської смертності є екстрагенітальні захворювання, кровотечі, септичні ускладнення. Однією з основних причин материнської смертності є серцево-судинні захворювання, що виникають як наслідок екстрагенітальної патології. Кабінет Міністрів України постановою від 13 вересня 1995 р. прийняв Національну програму “ Планування сім’ї”, спрямовану на подолання кризових тенденцій, що перешкоджають відтворенню населення. 13. Біоритми – ритмічна діяльність органів і систем людини. Це одна із форм адаптації, яка закріплена генетично. Біоритмологія- наука про біоритми- закономіроності і чергування біологічних процесів в тваринних і рослинних організмах. Еволюційне виникнення біоритмів пов”язане з циклами обертання Землі навколо своєї осі на навколо Сонця. За певними ритмами протікають і фізіологічні процеси в організмі людини, вони мають порядок, який вимірюється секундами, хвилинами, голдинами, добами, місяцями, роками. Одним із розділів біоримології є хроногігієна – наука про режим рухової активності і відпочинку. Основним завданням цієї науки є обгрунтування оптитмального режиму навантажень ( фізичних і розумових) та відпочинку. У людини особливо виражений циркадний (добовий цикл), як наслідок сінхронізації з циклом обертання Землі навколо своєї осі. У ці періоди змунюється функціонування систем організму. Види біоритмі ... Читати далі » |
|
Фізичний розвиток кожної дитини і дитячої популяції в цілому визначається генетичними факторами, соціально-гігієнічними умовами життя і є показником якості медичного забезпечення системою охорони здоров’я. Відхилення у фізичному розвитку пов’язані з генетичними факторами, станом харчування, хронічними хворобами, руховою активністю, кліматом, місцем проживання та іншими впливами зовнішнього середовища. Поняття фізичного розвитку трактується у вітчизняній літературі досить неоднозначно. В широкому загальнобіологічному розумінні фізичний розвиток розглядають як процес становлення і зміни морфофункціональних властивостей організму. Ряд авторів визначають фізичний розвиток як комплекс морфологічних і функціональних властивостей організму, які включають і запас фізичних сил. Але найбільш вдалим визначенням поняття фізичного розвитку є таке. Під фізичним розвитком розуміють процес становлення і зміни морфофункціональних властивостей організму, фізичних якостей і спроможностей, які здійснюються під впливом умов життя і виховання протягом життя і від покоління до покоління. В клінічній педіатрії під терміном «фізичний розвиток» розуміють динамічний процес росту (збільшення довжини і маси тіла, розвиток окремих частин тіла тощо) і біологічного дозрівання дитини в різні періоди дитинства. Темпи фізичного розвитку на кожному етапі онтогенезу залежать від індивідуальних особливостей, соціальних факторів, регіону проживання і т.д. Рівень фізичного розвитку в дитячому віці є одним з об’єктивних показників стану здоров’я. Це пов’язано з тим, що показники фізичного розвитку тісно взаємозв’язані з численними факторами, які впливають на стан здоров’я дітей, і є результатом взаємодії генетичних факторів і факторів навколишнього середовища (санітарно-гігієнічні умови, вигодовування і харчування, фізичне виховання, режим дня та ін.). Крім того, фізичний розвиток є досить чутливим показником, який легко змінюється під впливом різноманітних несприятливих факторів, особливо умов навколишнього середовища. Тому це оцінка рівня фізичного розвитку дитини є невід’ємним елементом контролю за станом її здоров’я і посідає важливе місце в практичній діяльності лікаря-педіатра. Оцінюючи фізичний розвиток дітей, необхідно знати його механізми і закономірності в різні періоди дитинства. Як вже зазначалось, процеси росту детерміновані рядом ендо- і екзогенних факторів, включаючи харчування. Основними регуляторами росту є гормон росту (ГР) і рилізинг-гормон гормону росту (РГ-ГР). Відомо, що ГР не стимулює ріст кісток або хрящів in vitro. Під впливом ГР в печінці синтезується один із соматомединів — інсуліноподібний фактор росту-1 (ІФР-1), який стимулює хрящові пластинки і контролює енхондральну осифікацію. Вважають, що ІФР-1 стимулює проліферацію і диференціацію кісткових і хрящових клітин шляхом підвищення поглинання S04 і включення його до хондроїтинсульфату, стимуляції синтезу білків та мітотичної активності. На етапі внутрішньоутробного розвитку спостерігається найбільш інтенсивне збільшення довжини і маси тіла. Але це відбувається нерівномірно. В перші два місяці довжина тіла ембріона збільшується мало, тоді як протягом 2- 4-го місяця значно зростає. На 9-10-му місяці внутрішньоутробного розвитку ріст плода сповільнюється. Впровадження в акушерську практику методу ультразвукового сканування (УЗС) значно розширює і доповнює можливості дослідження стану плода та його фізичного розвитку. Ехографія дозволяє проводити візуальне спостереження за фізичним розвитком плода на ранніх етапах його гестації, забезпечує своєчасну тактику при лікуванні різних порушень в системі мати-плацента-плід. Особливості росту плода у здорових жінок у динаміці вагітності в сучасних умовах вивчають за допомогою сонографії для оцінки розвитку плода при фізіологічному перебігу вагітності. За допомогою ультразвукового апарата, що працює в реальному масштабі часу, вимірюють такі показники: до 20 тиж. вагітності — куприково-тім’яний розмір (КТР), біпарієтальний розмір голови (БПР), середній діаметр живота (СДЖ) і довжину стегна (ДС); після 20 тиж. — БПР, середній діаметр грудної клітки (СДГ), СДЖ, ДС, довжину гомілки (ДГ), плечової кістки (ДП) і передпліччя (ДПер), індекси відношення БПР до СДГ (БПР/СДГ) і до СДЖ (БПР/СДЖ). Визначають також середній щотижневий приріст зазначених параметрів. / Результати сонографії свідчать, що голова ембріона починає візуалізуватися на сонограмі після 7 тиж. вагітності, її діаметр не перевищує поперечного розміру тулуба. КТР ембріона в цей період дорівнює (19,9±0,42) мм. До 10 тиж. вдається чітко візуалізувати і виміряти ДС, яка становить (10,0±0,51) мм. БПР у цей строк вагітності становить (17,5±0,40) мм, КТР — (36,0±0,50) мм. Після 13-14 тиж. вагітності добре видно багато анатомічних утворень плода. Легко вдається виміряти БПР, СДЖ, ДС і різні відношення цих показників, дає змогу отримати важливі відомості про ріст і розвиток плода та встановити можливі відхилення в ембріо- і фетогенезі. КТР до 15 тиж. вагітності Досягає (91,5±0,41) мм.
Взаємозв’язок між терміном вагітності (W) і КТР визначається за допомогою рівняння: W = 13,9664 • КТР - 4,1993 + Д + 2,155, де Д — число днів від початку останньої менструації до точно відомої дати зачаття або календарної середини циклу; W — термін вагітності, тиж.; КТР, см. Із збільшенням строку вагітності спостерігається підвищення абсолютних величин ехографічних параметрів, однак інтенсивність росту анатомічних утворень плода у різні строки його гестації неоднакова (табл. 5,6). Щотижневий приріст БПР поступово знижується від 3,5 мм на 15-му тиж. вагітності до 1,9 мм наприкінці її; інтенсивність приросту СДЖ до 20 тиж. вагітності збільшується від 2,8 до 5 мм. Швидкість приросту ДС збільшується на 18-му тижні до 3,9 мм, а потім знижується і на 20-му ... Читати далі » |
|
Таким чином, норми - це чинники, які формують поведінку індивіда в тій чи іншій культурі, яку поділяють члени даного суспільства, а також є тим механізмом, який утримує суспільну систему в стані життєздатної рівноваги в умовах невідворотних змін. Норми, як суспільні цінності, формуються тривалий час і кардинально впливають на поведінку членів суспільства. У різних індивідів та окремих членів суспільства інколи виникають невідповідності з соціальними нормами. Причинами, що спонукають до порушення норм поведінки, можуть бути: приналежність індивіда до певної субкультури (наприклад, кримінальної), економічні, соціальні, фінансові тощо проблеми. Соціальний контроль, певною мірою, сприяє дотриманню норм поведінки членами суспільства. |
