Соціальний контроль - це особливий механізм регуляції поведінки і підтримання суспільного порядку, який дає можливість зберегти традиції, звичаї, норми моралі, відтворити соціальні відносини в межах нормативної системи, прийнятої у суспільстві. О.Б. Демків вказує, що через соціальний контроль здійснюється як внутрішній контроль особи за своєю поведінкою, так і зовнішній контроль, перш за все, через механізми групового тиску, оскільки кожен індивід включений у певну кількість груп, в яких існують власні культові норми, свій кодекс поведінки [З, с. 28]. Зовнішній контроль може бути формальним і неформальним. Формальний передбачає адміністративно-правовий примус, насильство. Зрозуміло, що в сучасному світі основним легітимним «насильником» є держава зі своїми законами, указами, правовими актами, постановами, інструкціями тощо.

Для дотримання загальносуспільних норм застосовуються санкції, до яких можна сміливо віднести економічні, фінансові (штраф), правові (наприклад, підписка про невиїзд, арешт). Санкції - це міри заохочення та покарання, які суспільство застосовує до порушників законів чи норм і поділяються за типами: негативні чи позитивні, формальні чи неформальні, що утворюють підтипи:

- формальні позитивні санкції (публічне схвалення з боку офіційних організацій, нагороди тощо);

- неформальні позитивні санкції (публічне схвалення з боку неофіційних організацій та осіб, аплодисменти, посмішка тощо);

- формальні негативні санкції (покарання згідно з нормами права, звільнення з роботи, відлучення від церкви тощо);

- неформальні негативні санкції (зауваження, злі жарти, відмова привітатися та відмова розмовляти, поширення чуток тощо) [3, с. 28].

Соціальний контроль також поділяють на стратегічний і тактичний. Розуміючи, що стратегія передбачає тривалу та далеку перспективу, індивід усвідомлює значимість державних законів, норм поведінки у суспільстві й т. п. і вимушений «робити правильні речі», а тактичний контроль «правильно робити правильні речі».

На думку Т.И. Буди, механізмами соціального контролю за членами суспільства є:

- соціалізація, тобто процес засвоєння соціальних ролей і культурних норм, який передбачає, що люди будуть виконувати свої ролі несвідомо, за звичкою, за традицією, перевагами. Людина повинна хотіти впорядкувати своє життя, добровільно підкорятися законам суспільства і відчувати розгубленість і роздратованість, якщо ці закони порушуються.

- груповий тиск. Усі без винятку люди мають приналежність до певних груп, які мають свої неписані закони, норми взаємодії, поведінки. Член такої групи повинен дотримуватись тих норм, які існують в ній. У випадку порушення норм, до винного застосовуються відповідні санкції (осуд, ізоляція, бойкот) [1, с. 79].

Отже, соціальний контроль відіграє значну роль у формуванні відповідної поведінки, якої дотримуються члени певного суспільства. Відсутність соціального контролю може призвести до негативних наслідків - поведінкового безладу в суспільстві, відсутності соціального порядку, порушення соціальних норм, що може призвести до соціальних негараздів та потрясінь.

Соціальні норми класифікують за різними критеріями:

- за походженням - аутогенні й гетерогенні, спонтанні та декретивні;

- за характером зміни структури - інтенсивні та екстенсивні, прогресивні та регресивні;

- залежно від періоду існування - ті, що народауюгься, розвиваються, сформувалися;

- за схильністю - елементарні й складні, динамічні й статичні;

- за функціональною та інформаційною природою;

- за механізмом детермінації - збуджуючі, стимулюючі, захоплюючі тощо;

- з точки зору організації та управління системними процесами - інституційні й неінституційні;

- за умовами функціонування - норми інтеграції та дезінтеграції;

- за масовістю - масові, групові, індивідуальні.

Соціальні норми також класифікують за кореспондентом - державні, адміністративні тощо; ступенем спільності на соціологічному рівні за часовою координатою - загальноісторичні, формаційні, міжформаційні, перехідні та ін.; за просторовою координатою - регіональні, глобальні тощо [9, с. 80-81].

Соціальні норми мають свої форми і зміст - закони, правила, інструкції. Різні види норм між собою тісно пов’язані. За сферою відношень, які регулюють основні групи, соціальні норми поділяються на:

- духовно-моральні (носіями виступають самі люди, сім’я, релігійні конфесії, суспільні організації);

- морально-етичні (носіями є соціальні об’єднання, їх керівники, лідери);

- правові (закріплені у конституції, кримінальному кодексі, цивільному кодексі);

- політичні (сформульовані у міжнародних документах. міждержавних домовленостях);

- організаційно-професійні (регулюються посадовими інструкціями, правилами внутрішнього розпорядку, професійними традиціями);

- індивідуальні норми (визнання цінності кожної особистості, які існують у формі соціально-психологічних установок) [6, с. 21, 22, 23,24].

Соціальні установки відіграють важливу роль у житті людини. Спираючись на них індивід, висловлює ставлення до того чи іншого об’єкта, явища, дії. «Установки відображають зв’язок між об’єктом і його оцінкою. Тим самим вони формують готовність людини до визначеного виду соціальної діяльності» [6, с. 24].

У концепції В.А. Ядова (наведена у праці Є.В. Змановської) виокремлюються чотири види соціальних установок:

1) найпростіші поведінкові установки;

2) соціальні установки, які діють на рівні малих груп і у звичних ситуаціях;

3) диспозиції, в яких фіксується загальна спрямованість інтересів особистості відносно конкретної сфери соціальної активності;

4) система найвищих ціннісних орієнтацій особистості, яка регулює цілісність її соціальної поведінки і дії [18; 6, с. 24].

Більшість людей суспільства, спираючись на усталені соціальні норми, орієнтуються на забезпечення власної матеріальної, фінансової і фізичної безпеки. Але треба мати на увазі, що особистісні устремління людини, її поведінкові чинники можуть прямо і побічно не співпадати з тими, які закладає суспільство. Можлива орієнтація індивіда на свої внутрішні потреби, які будуть стимулювати його активність. Наприклад, суспільство дає можливість кожній людині мати високі статки завдяки сумлінній праці, відповідно до її здібностей, таланту, освіти тощо. Але є певна кількість людей, які хочуть мати високий рівень матеріального забезпечення в обхід існуючих законів, що сприяє поширенню злочинності, проституції тощо.

Соціальні норми поділяються на формальні й неформальні. Формальні норми існують у кодифікованій формі в законодавстві чи релігійній доктрині. Неформальні норми існують у вигляді «фонових очікувань», тобто поширених уявлень щодо способів поведінки у конкретних умовах.

Дослідники поділяють норми на чотири типи:

1) заборони (вступати в сексуальні стосунки з близькими родичами (інцест) тощо);

2) дозволи (займатися науковою, підприємницькою, викладацькою діяльністю);

3) побажання (бути чесною і порядною людиною, проявляти працелюбність);

4) вимога певних дій (платити аліменти, податки).

Соціальні норми мають свої властивості: об’єктивність, історичність, універсальність, схематичність, безперечність, відносність, динамічність.

Соціальні норми поведінки у різних соціальних категоріях і групах мають своїрегламентаційні чинники: релігійні канони серед віруючих (Біблія, Коран, Закони Ману), військові статути у військових, «поняття» у кримінальному світі, «усні неписані закони» у козацтва Війська Запорізького тощо. Разом з тим у різні історичні епохи нормативні вимоги з часом змінювалися. Наприклад, у стародавні часи (Древня Греція, Древній Рим) проституція була позитивним явищем у суспільстві; у середні віки (Західна Європа) куртизанки користувалися широкою популярністю серед представників владних структур і навіть впливали на державну політику; в нинішній час проституція є антисоціальним явищем і представниці секс-бізнесу притягаються до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

За визначенням В.Г. Городяненка, соціальні цінності й норми є інструментами соціального регулювання в суспільстві, проміжною ланкою, що пов’язує поведінку індивіда і найважливіші соціальні інститути. Тому соціальна норма визначає межу допустимої поведінки індивіда, соціальної групи або організації, що історично склалася у конкретному суспільстві.

Отже, незважаючи на певні протиріччя, соціальні норми безумовно виконують неоціненну регулятивну функцію у житті суспільства. Вони створюють орієнтири, які формують нормативне поле дій, яке дозволяє регламентувати, направляти та контролювати дії індивідів, груп людей, класи, спільноти. Тобто норми є зразком, на який повинні рівнятися члени суспільства, оцінювати свої дії, прогнозувати свою поведінку, бачити перспективу.