ПРАВИЛА  ПОВЕДІНКИ  УЧНІВ

 

Загальні правила поведінки

• Учень приходить в школу за 15-20 хвилин до початку занять, чистий і охайний, займає своє робоче місце з першим дзвінком, готує все необхідне навчальне приладдя.
• Не можна приносити на територію школи з будь-якою метою і використовувати будь-яким способом зброю, в т.ч. ножі, вибухові, вогненебезпечні речовини; спиртні напої, сигарети, наркотики і інші одурманюючі засоби й отрути.
• Забороняється вживання непристойних виразів і жестів.
• Не можна без дозволу педагогів (за узгодженням з батьками) йти з школи та її території в урочний час.
• У разі пропуску занять до 3-х днів учень зобов'язаний пред'явити класному керівнику довідку або записку від батьків (осіб, що їх заміняють) про причину відсутності на заняттях. У разі пропуску більше трьох днів учень зобов'язаний представити довідку з медичної установи.
• Учень школи повинен проявляти пошану до старших, піклуватися про молодших. Школярі поступаються дорогою дорослим, старші - молодшим, хлопчики - дівчаткам.
• Поза школою поводяться скрізь і усюди так, щоб не принизити свою честь і гідність, не заплямувати добре ім'я школи.
• Учні бережуть майно школи, акуратно ставляться як до свого, так і до чужого майна, дотримуються чистоти і порядку на території школи.
• До учнів, які привласнили чужі речі, будуть застосовані дисциплінарні стягнення. У разі спричинення збитку чужому майну, батьки учнів, які заподіяли збиток, несуть матеріальну відповідальність.
• Учні, які знайшли втрачені або забуті, на їх думку, речі належить здати черговому, який знаходиться на першому поверсі школи.
• Фізична конфронтація, залякування і знущання є неприпустимими формами поведінки.
• Не дозволяється жувати гумку, користуватися плеєром і мобільним телефоном на уроках.
• Учень зобов'язаний виконувати домашні завдання в терміни, встановлені шкільною програмою.
• На першу вимогу вчителя слід пред'являти щоденник.
• Щодня вести запис домашніх завдань в щоденнику.
• Приносити на заняття всі необхідні підручники, зошити, письмове приладдя, інструменти, робочий і спортивний одяг, засоби індивідуального захисту.

Поведінка на уроках

• Коли вчитель входить в клас, учні встають, вітаючи вчителя. Так само учні вітають будь-якого дорослого, який увійшов до класу під час занять, окрім уроків інформатики, коли учні працюють за комп'ютером.
• Під час уроку не можна шуміти, відволікатися самому і відволікати інших товаришів від занять розмовами, іграми й іншими справами, що не стосуються уроку.
• Якщо під час занять учню необхідно вийти з класу, то він повинен попросити дозволу у вчителя, піднявши руку.
• Якщо учень хоче поставити питання вчителеві або відповісти на питання вчителя, він піднімає руку.
• Під час уроку учень має право ставити питання вчителеві, якщо не зрозумів матеріал під час пояснення.
• Учень має право в коректній формі обстоювати свій погляд і свої переконання при обговоренні різних спірних і неоднозначних питань.

Поведінка учнів на перервах

• Під час перерви учень зобов'язаний:

• підтримувати чистоту і порядок на своєму робочому місці;
• вийти з класу, якщо попросить вчитель;
• підкорятися вимогам чергового учня чи учителя.

• Час перерви - особистий час кожного учня. Він може його проводити по своєму розумінню, проте, не повинен заважати іншим.
• Під час перерви учні можуть вільно переміщатися по школі, окрім тих місць, де їм заборонено знаходитися в цілях безпеки (горище, підвал, кухня, фізична і хімічна лабораторії, майстерня, спортзал).
• Під час перерв забороняється бігати по сходах, поблизу вікон і в інших місцях, не пристосованих для ігор.
• Під час перерв забороняється штовхати один одного, кидатися предметами і застосовувати фізичну силу.
• У школі категорично забороняється тютюнопаління.
• ... Читати далі »

Джерело -  http://zosh38.cv.ua 

А

• Аналіз змін до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань освіти щодо впровадження інтегрованого та інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах»
  Луценко Т.М.
• Аналіз Закону України “Про дошкільну освіту” та деяких інших законодавчих документів, що діють у сфері дошкільної освіти
• Аналіз законодавства України про післядипломну освіту щодо забезпечення рівних прав у здобутті освіти для дітей з особливими потребами
• Аналіз нормативно-правового забезпечення інклюзивної освіти в Україні
  Луценко Т.М,
• Аналіз відповідності українського законодавства, що стосується освіти людей з інвалідністю, світовим нормам
  Катерина Кольченко, 2011
• Аналіз законодавства України щодо відповідності міжнародним вимогам забезпечення рівних прав у здобутті освіти для дітей з особливими потребами
  Світлана Литовченко, 2011
• Загальний аналіз законодавчого забезпечення прав осіб із особливими потребами у системі вищої освіти
  Марія Зубрицька, 2011
• Асистент учителя в інклюзивному класіАсистент учителя в інклюзивному класі: навчально-методичний посібник /Н.М.Дятленко, Н.З.Софій., О.В.Мартинчук, Ю.М.Найда, під заг. ред. М.Ф.Войцехівського. – К.: ТОВ Видавничий дім «Плеяди», 2015.— 172с.

 В

• Вчитель і асистент вчителя: ролі і відповідальність
  Асоціація вчителів Альберти (ATA – Alberta Teachers’ Association)
• Вступ до інклюзивної освітиКолупаєва А. А., Єфімова С.М. Навчальний курс «Вступ до інклюзивної освіти». – К.: Науковий світ, 2010. – 20 с.

Г

• Гіперактивна дитина у класі. Стратегії реагування та організація навчального середовищаУ методичних рекомендаціях висвітлено сучасне бачення проблеми гіперактивності з дефіцитом уваги в дітей і методи організації їх психолого-педагогічного супроводу. Методичні рекомендації адресовано фахівцям дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів, студентам, науковцям і практикам, батькам дітей з ГРДУ.

 Д

• «Дорога любові»
  Олег Романчук
• Доступное ИКТ индивидуальное обучение учащихся-инвалидов:
  Доклад о работе консультативного совещания экспертов
• Діти із синдромом Дауна: факти, навчання, допомогаУ методичних рекомендаціях описані особливості психічного та фізичного розвитку дітей із синдромом Дауна. Презентовано відповіді на запитання, які найчастіше виникають у батьків дітей із синдромом Дауна та пересічних людей. Проаналізовано сучасні ефективні методики розвивальної роботи з дітьми із синдромом Дауна.
• Дитина з аутизмом у закладі освітиВидання присвячено такій нагальній темі, як створення відповідних умов для забезпечення права на освіту дітей з розладами аутистичного спектра в дошкільних і загальноосвітніх закладах України. З огляду на сучасні підходи, визначені міжнародною науково-практичною спільнотою, розкрито специфіку розвитку дітей з аутизмом і ресурси освітнього середовища.
• Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчанняКолупаєва А.А., Савчук Л.О. Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене: наук.-метод. посіб. / А.А. Колупаєва, Л.О. Савчук, К.: Видавнича група «АТОПОЛ», 2011. – 274 с.
• Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторіКолупаєва А.А., Таранченко О.М. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів: Навчально-методичний посібник. – Київ, 2010. – 96 с.
• Диференційоване викладання в інклюзивному навчальному закладіТаранченко О.М., Найда Ю.М. «Диференційоване викладання в інклюзивному навчальному закладі»: навчальний курс та методичний посібник / за загальною редакцією Колупаєвої А.А. – К.: Видавнича група «А.С.К.», 2012. – 124 с.

... Читати далі »

 

“ФІЛОСОФІЯ ХХ СТОЛІТТЯ”

         Автор: Маковецький П.                  

  Вступ:  Філософія ХХ ст. Суттєві риси. Основні її напрями.

1. Новітня українська філософія

- М. Бердяєв

- Л. Українка

- М. Коцюбинський

- В. Вернадський

- М. Грушевський

- В.Винниченко

2. Культурно - філософський підйом 20-х років (“розстріляне відродження”)

- В. Кюринець

- М. Хвильовий

3. Філософія українських шестидесятників (“друге відродження”)

- П. Копнін

- С. Семковський
ВСТУП: Філософія XX століття. Суттєві риси. Основні її напрями.

Романтична тенденція в українській філософії актуалізує проблеми  «людина - нація» «нація-світ», започатковує філософію національна ідея, яка охоплює всі форми рефлексії над ідеєю нації, сутністю і сенсом існування українського народу, усвідомленням ним своєї «самотності», належності до конкретної етнічної єдності.

Тому розвиток української філософської думки цього часу відбувався в органічній єдності зі складним і суперечливими процесом пробудження національної самосвідомості, прагненням українського народу національно і політично самовизначитись. Об’єднання національною ідеєю, українська філософія  є складним проблемним колом різних методологічних підходів, світоглядних принципів, духовних цінностей, стратегічних і практичних прийомів на шляху до реалізації національної мети: утворення і розбудови Української держави.

XX ст.— це епоха небувалої напруги, надій, за­грози самому існуванню людства. З точки зору соціально-еко­номічного, політичного та юридичного розвитку для XX ст. характерні багатоаспектні суперечності. З одного боку, людство пережило дві винищувальні світові війни, причому фіналом останньої були атомні бомбардування Хіросіми та Нагасакі, з іншого, породило могутні демократичні та національно-визвольні рухи.

Як же виглядає на цьому фоні своєрідність передумов і проблематика філософії у XX ст.? По-перше, науково-техніч­ний прогрес завдяки фундаментальним науковим відкриттям докорінно змінив картину світу, починаючи з атомної та суб­атомної фізики й закінчуючи новими уявленнями про похо­дження (принаймні доступного нам) космосу. По-друге, тиск науково-технічної технології виробництва на природу, загроза екологічної, демографічної та інших катастроф, не кажучи вже про суворе попередження катастрофи в Чорнобилі, дали, неза­лежно від соціальних та духовних чинників, імпульси для філо­софських висновків про хиткість самих основ існування всього живого на Землі, зокрема життя людини.

Як засвідчують реалії, суспільного розвитку, філософські, релігійні, морально-етичні погляди аж ніяк не слід зводити ви­ключно до економічних або політичних вмотивувань. Якби спра­ви виглядали саме так, то тоді зовсім незрозумілим був би феномен загальнолюдських цінностей: чому люди з різними економічними та політичними орієнтаціями додержуються одних і тих самих аморальних норм, форм релігійної свідомості, філософсько-світоглядних орієнтацій? Звичайно, що ті нові процеси, проблеми, які виникали у сфері свідомості та їхньому філософському осмисленні в XX ст., багато в чому деформувалися,  змінювалися саме завдяки економічним, політичним інтересам та процесам, але є в них і те, що має самостійний статус. Ось чому спрощення в інтерпретаціях історії, що випливають з «плінтусної методології», яка так заклопотана «базисною» площиною, економічним виміром,— під нього підводить усе: політику і право, релігію й мораль, художньо-естетичне осягнення світу та філософію, утворюючи з цих галузей знань незмінну ієрархію, найвищі духовні поверхи якої виглядають як проста тінь економіки,—такі спрощення (а вони панували у нас май­же всі 70 років попередньої історії) недопустимі. Звичайно, в історії серед її чинників діють і економічні, і політичні інте­реси, але при цьому треба бачити їх у всьому розмаїтті взаємо­впливів і зв'язків, враховувати не тільки пряму, а й зворотну («обернену») детермінацію одних чинників іншими.

1.НОВІТНЯ УКРАЇНСЬКА  ФІЛОСОФІЯ

Українська класична філософія XVIII—XIX ст. як специфічний філософський феномен виявляє у своїх ха­рактеристиках певну парадоксальність, яка стає помітною в другій половині XIX ст. Йдеться про досить високий за­гальнокультурний рівень класичної української думки не тільки на «загальноімперському», а й європейському рівні.

Змушена обставинами національного гніту одягати машкару російськомовності, українська світоглядно-філо­софська думка, як вже говорилося, зберігає свій виразно національний дух (про це свідчить і роздратованість цією обставиною Бєлінського та Чернишевського). Більше то­го, як докласична доба, так і особливо класична створили в Києві настільки стійку україноментальну культурну атмосферу, що нею визначалися істотні риси російськомовної! київської екзистенціально-філософської школи початку XX ст; до якої входили М. Бердяєв, Л. Шестов, Василь і Зеньковський (1881—1962) та ін. До речі, останній, будучи міністром сповідань в уряді Гетьмана П. Скоропадського, виступав за автокефалію української церкви.

З М. Бердяєвим ми вже зустрічалися як з мислителем, що стояв (разом з Л. Шестовим) біля джерел європейського екзистенціалізму. Зустрічалися ми з ним і як з автором оригінального творчого варіанта сучасного марксизму, який, на відміну від ленінс ... Читати далі »