Абіогенез (передбіологічна, або хімічна, еволюція) — теорія походження живих істот з хімічних сполук шляхом поступового ускладнення останніх.

Австралопітеки — вимерлі прямоходячі мавпи, предки стародавньої людини.

Агроценози — штучні екосистеми, створені людиною (лани, сади, городи) в результаті застосування комплексу агротехнічних засобів обробітку ґрунту.     

Алель — один з можливих станів гена. Будь-яка зміна структури гена призводить до появи нового алеля.

Анеуплоїдія — геномна мутація, яка полягає в зменшенні або збільшенні хромосомного набору на одну або кілька хромосом.

Антропогенез — еволюція людини з моменту виникнення перших представників роду Ното.

Антропологія — наука, що вивчає людину як біологічний об"єкт.

Ароморфоз — прогресивна еволюційна зміна, яка веде до підвищення загального рівня організації й появи принципово нових пристосувань (виникнення еукаріотичних клітин і багатоклітинних організмів, чотирьох п"ятипалих кінцівок у хребетних тощо).

Архантропи — найдавніші представники роду Ното.

Архей — найдавніший еон в історії Землі (3,5—2,6 млрд років тому). Період існування первинних істот — деяких бактерій.

Атавізм — випадкове виникнення в особини ознак, що були властиві предковим видам.

Аутбридинг — схрещування, до яких залучають особин інших популяцій.

Аутекологія — напрям екології, що вивчає дію на організм чи популяцію певних екологічних факторів.

Біогенез — власне біологічна еволюція, коли живі організми походять тільки від живих організмів.

Біогеоценоз — угруповання популяцій організмів різних видів, поєднаних трофічними зв"язками, чітко прив"язаних до певного місця перебування, та абіотичні фактори середовища (ґрунт, вода, повітря).

Біом — усі біогеоценози певного типу, що належать до територій з конкретним типом рослинності (тундри, гірського лісу, сухого степу і таке інше).

Біомаса — маса живих істот, що мешкають у певній місцевості.

Біосфера — жива оболонка Землі, частина гідросфери, літосфери і атмосфери, де мешкають живі організми.

Біотехнологія — використання властивостей живих організмів для потреб виробництва (виготовлення ліків, поживних речовин, очищення стічних вод, селекція).

Біотоп — абіотичний компонент біогеоценозу.

Біоценоз — сукупність популяцій різних видів організмів, що утворюють біотичний компонент біогеоценозу.

Біологічний годинник — властивість організмів «чути» час.

Біологія розвитку — царина біології, яка вивчає онтогенез (індивідуальний розвиток організмів).

Бластула — багатоклітинний зародок, що складається з одного шару клітин і має форму порожньої кулі.

Боротьба за існування — конкуренція особин, за якої одні організми здатні залишити більше потомства, ніж інші.

Вади розвитку — відхилення від нормального розвитку, що полягають у різного роду аномаліях будови організму чи його функціонування.

Видоутворення — завершальний етап мікроеволюції, що веде до утворення нового виду.

Гаметогенез — сукупність мітотичних та мейотичних поділів, що відбуваються у статевих органах, результатом чого є утворення статевих клітин.

Гаструла — друга за бластулою стадія розвитку зародка, на якій він вже має двошарову будову.

Генна інженерія — спеціальні маніпуляції з геномом, що мають на меті змінити його будову. Полягає у внесенні чужорідних генів і таким чином створенні генетично модифікованих чи трансгенних організмів.

Генна терапія — лікування людини від деяких спадкових хвороб за допомогою методів генної інженерії.

Ген — одиниця спадковості, що структурно відповідає ділянці ДНК, яка кодує послідовність певного типу РНК.

Генетика — наука про спадковість і мінливість.

Генетичний банк — колекція різноманітного генетичного матеріалу, наприклад, сортів і видів пшениці.

Генетичний тягар — різноманітні рецесивні мутації в гетерозиготному стані конкретних особин.

Генетично модифікований організм — жива істота, в геномі якої міститься чужорідний ген, вбудований в її геном за доп ... Читати далі »