Головна » 2017 » Серпень » 27 » Світова література в шпаргалках
20:54
Світова література в шпаргалках
  1. Творчий шлях Генріка Ібсена. Народившися в містечке Шієн,  Ібсен у 8 років потрапив в умови бідності і голоду,  коли його батько розорився. В 15 років він мусив переїхати до Гримстаду,  ще меншого містечка,  де він працював учнем аптекаря і мріяв про літературу.  Перші його вірші - під впливом “Весни народів”. У 1849 році пише доаму “Катіліна”, де давньоримський персонаж постає у відмінному від традиційного трактуванні. У 1850 році переїхав до столиці,  де брав участь в культурному і політичному житті,  що стає причиною написання сатиричної п'єси “Норма,  або любов політика”. Переїхавши в 1851 році до Бергена,  Ібсен стає театральним режисером. Вивчаючи історію і скандинавський фольклор,  Ібсен приходить до жанру історичної драми,  яка повинна,  на його думку,  насамперед передавати дух часу.  В драмі мають боротися не ідеї,  а конкретні люди. П'єса повинна продовжуватися після завіси в людській уяві. Про скандинавську історію Ібсен пише “Богатирський курган” (1850), “Фру Інгер з Естрота” (1854), “Бенкет в Сульхауге”(1855), “Улаф Лільєкранс” (1856), “Войовники в Хельгеланді” (1857), “Боротьба за престол” (1863). В “Боротьбі за престол” вже явно видно основну тему творчості Ібсена,  що постає в 60 роки - взаємнити людини і суспільства. Ані як режисер,  ані як драматург Ібсен визнання не здобув і тому в 1864 році залишає батьківщину, мандруючи Європою.В 1870-х роках його активність зростає, він творить,  втілюючи в мистецтві анархістські погляди. Драми “Кесар та галелеянин”,  де вирішуються проблеми устрою світу. Розмова про сучасність на сучасному матеріалі починається з соціально-філософської драматичної поеми “Бранд”(1864). Бранд - пастор,  що задумав виховати ідеальних людей. Він бореться за те,  щоб люди пішли з ним у гори,  а коли досягає цього,  розуміє,  що не знає справжньої мети. Тим часом поміщик повертає обманом усіх назад.  З “Брандом” до Ібсена приходить визнання. В 60-ті роки Ібсен намагається проникнути в душу сучасника,  так народжується ідея драматичної поеми “Пер Гюнт” (1867). У 1879 році було написано “Ляльковий дім” - перша європейська соціально-психологічна драма,  де діють сильні характери і великі ідеї,  саму основу якої становить суперечка про основні проблеми часу. Цю лінію розвивають “Привиди” (1881). У п'єсі “Ворог народу” герой показаний у боротьбі з суспільством. Герої драми “Дика качка” - ниці люди,  що ховаються за високими ідеалами. Ідея перевиховання людей виникає в драмі “Росмерсхольм”. Нарешті,  в 1899 році після ряду драм з декадентським ухилом Ібсен творить останню - “Коли ми,  мертві,  пробуджуємося”,  що має підзаголовок “драматичний епілог”.  Життя талановитого скульптора Рубека, який прагне ідеалу,  але життя знищує його. Після цієї п'єси Ібсен нічого не писав. На батьківщину Ібсен повернувся тільки в 1891 році драматургом з європейською славою.
  2. Література Німеччини (загальна характеристика). В німецькій літературі сучасна історія не відображалася в усій повноті і конкретності - для духовного життя німецьких інтелігентів була характерна відстороненість від сучасності. Більшосьі німецьких письемнників дійсність часто давала лише поштовх для філософських та етичних дискусій. Багато творів відзначаються ускладненістю форм. Вплив декадансу,  опорою якого була філософія Ніцше. В Німеччині відбувається швидке чергування натуралізму,  символізму та експресіонізму. Послідовними пропагандистами натуралізму були Арно Гольц та Йоганнес Шлаф. Під псевдонімом Гольмсен вони опублікували спільну збірку “Тато Гамлет”. Німецький символізм виник як відгук на французьку символісьтську поезію. Стефан Георге та Гуго фон Гофмансталь,  поети-символісти,  були споріднені з неоромантикою. Вони стверджували духовний аристократизм,  зневагу до побуту,  ніцшеанство. Райнер Марія Рільке (1875-1926) близький до символізму своїм прагненням висловити невисловлюване,  пантеїстичність,  іраціоналізм почуттв і думок. У перших поетичних збірках “Жертви ларам” та “Вінчаний з нами” (1896) відчутні впливи лірики Гьоте та раннього Гейне. “Часослів”(1905) - центральна поетична книга Рільке, над якою він працював майже десятиліття. Релігійні мотиви. Експресіонізм в німецькій літературі започаткувала драма Вальтера Хазенклевера “Син” (1913),  що мала на меті “переробити світ”. Інші експресіоністи - Леонгард Франк,  Йоганнес Бехтер, Георг Кайзер. Починають у цей період творити брати Томас і Генріх Манни. Одним з найкрупніших драматургів Німеччини і найвидатнішим літератором цього періоду є Гергарт Гауптман (1862-1946)(... ).
  3. Творчий шлях Гауптмана. Гауптман був поетом, драматургом,  а також автором декількох досить відомих романів та повістей. Шлях його був складний. Народився в курортному містечку Зальцбрунне в родині власника готелю. Вчився в університеті, намагався оволодіти скульптурою, цікавився театром, натуралістичним напрямом у літературі.  В 1887-88 роках були написані перші твори: новели “Масниця” та “Залізничний сторож Тіль” в типово натуралістичному дусі. В 1889 році для театрального товариства “Вільна сцена” написав п'єсу “Перед світанням”, де прагнув передати свої життєві спостереження і разом з тим своє розуміння соціальних суперечностей. Друга драма - “Свято замирення” (1889) - є історією розпаду буржуазно-інтелігентної родини. Більш глибокий і різноманітний зміст - у драмі “Самотні” (1890), де зображена доля інтелігента-вченого Йоганнеса Фокерата,  що стоїть вище за оточуюче середовище, не задоволений міщанським духом своєї родини,  і страждає від духовної самотності. Одночасно Гауптман творить драму про повстання силезьких ткачів 1844 року, свідком якого був його дід - “Ткачі”. Дуже своєрідною є п'єса про злиденність народного життя “Знесення Ганнеле”: дівчинка,  що вмирає після спроби втопитися у ставку через жорстокість батька, переживає духовне очищення. Тема народного повстання відродилася у трагедії з часів Селянської війни 1525 року “Флоріан Гейер”, яка, втім, не мала успіху. “Боброва шуба”(1893) - побутова комедія з життя маленького містечка, де героїня, праля, краде боброву шубу, тим часом поліція хоче бачити злочинця не в ній, а в “демократі” інтелігенті Флейшері. Критичне зображення німецького суспільства продовжується у трагікомедії “Червоний півень” (1901), де головна героїня підпалює будинок, щоб отримати страховку. “Потоплений дзвін” (1896) був переходом до символізму, після чого Гауптман створює цілий ряд п'єс або символістських, або романтичних з історичним сюжетом. Періодично виникають реалістичні драми - “Візник Геншель” (1898), “Роза Бернд”(1903) тощо. Значне місце в творчості Гауптмана займають романи. Перший роман “Юродивий во Христі Емануель Квінт” (1910) ілюструє кризу християнства, розлад між його мораллю та дійсністю. Критичним змістом приваблює роман “Атлантида” (1912), написаний під враженням від поїздки до США. В сюжеті використаний мотив загибелі “Титаніка” - корабля, на якому їде герой, прототипом якого є сам автор. Повість “Єретик з Соани” (1914) змальовує молодого католицького священника, що покохав жінку і життя і відмовився від сану. Під час першої світової війни Гауптман займав націоналістичні і мілітаристичні позиції.
  4. Англійська література (загальна характеристика).
  5. Творчий шлях Уайлда. Своє життя Уайлд присвятив пошукам істини та краси, що становили для нього єдине поняття. Народився в родині ірландського хірурга, якому був наданий титул баронета, в 1854 році в Дубліні.Змалку під впливом матері захопився античним мистецтвом, у 1874-78 рр вчиться в Оксфорді.Він створює власну філософію, в якій чільну роль займає обожнення мистецтва, і викладає цю концепцію в книзі "Пензель, перо і отрута" (1891).На якийсь період присвятивши своє життя насолоді і гомосексуалізму, Уайлд поплатився: був засуджений у 1895 році на 2 роки каторги і затаврований суспільством.Після відбуття строку мусив залишити Англію і помер у Парижі в 1900 році у злиднях.Початком його творчості була поява в 1881 році збірки "Вірші" в імпресіоністському дусі. До 1887 року він створює ряд оповідань, з яких найвідоміше - "Кентервільський привид".Казки, які він почав писати по тому, розкрили його в новій якості: збірки "Щасливий принц"(1888) та "Гранатовий будиночок" (1891) відзначаються неймовірною фантазією,гуманістичним настроєм і водночас іронічною манерою оповіді. Роман "Портрет Доріана Грея" з*являється в 1891 році.До тієї ж теми, що в "Портреті", він звертається в одноактній драмі "Саломея", забороненій в Англії і поставленів у 1893 році в Парижі.Пристрасть іудейською царівни вступає у двобій з аскетизмом пророка Йоканана.Нарешті вона добивається його у смерті - танцює за голову Йоканана.Поцілувавши мертві вуста, Саломея загибає.Це верх декадентства у творчості Уайлда. В 1894-95 рр він створює комедії "Віяло леді Уїндермір", "Жінка, що не варта уваги", "Ідеальний чоловік","Як важливо бути серйозним".У в*язниці в душі Уайлда відбувається злам.Він пише "Баладу Редінгтонської в*язниці" - філософський віршований твір,що вражав своїм трагізмом. Це був останній поетичний зліт Уайлда.
  6. Література США. В літературі США початку нашого періоду панувала "бостонська школа", що ставила задачу відволікати читача від реальності,розробляла методи романтиків.Першим, хто виступив проти її представників, був Генрі Джеймс (1843-1916), який, втім, не витримав огидної йому американської дійсності і в 1875 році покинув Америку.Основна тема його творів "Посли" (1901),"Крила голубки"(1902),"Золота ваза" (1904) оповідають про життя американців у Європі.В началі 70-х Уїльям Хоуелс (1837-1920) виступає проти умовностей, культу виключності американців тощо.Ребекка Хардінг-Дейвіс (1831-1910) в реалістичному плані показала життя американського пролетаріату в повісті "Життя на ливарних заводах"(1861),"Маргарет Хоус" (1862) тощо.У 80-ті роки постає течія неоромантизму, з якою намагаються боротися реалісти Хемлін Гарленд (1860-1940), Генрі Фуллер (1857-1929),Стівен Крейн (1871-1900), Френк Норріс (1870-1902).На рубежі ХІХ та ХХ століть виникають нові рухи, в тому числі "розкопувачів бруду" - письменники та журналісти виночили на поверхню найбрудніші і найзлиденніші боки життя. Початок цьому руху поклав Джейкоб Ріїс (1849-1914), журналіст. Найвідомішим представником руху був Лінколн Стеффенс (1866-1930). В реалістичному таборі виступають на початку ХХ століття Джек Лондон , Теодор Драйзер. Талановитий новеліст О.Генрі (Уїльям Сідней Портер, 1862-1910) створив близько 280 новел, що вийшли протягом першого десятиліття ХХ століття. Його творчість розвивалася в руслі демократичних та гуманістичних традицій американської літератури. Він створив велику галерею образів сучасних американців.Герой більшості його оповідань - "маленька людина", що живе великим життям.Молодий письменник Ентон Сінклер (1878-1968) присвятив свій перший роман "Джунглі" (1906) життю та боротьбі американськоих робітників. В центрі роману шлях імігранта-робітника Юргіса, що пробився до ліпшого життя. Згодом він "їде" на соціалізмі, пропагуючи його як нову релігію в романах "Семьюел-шукач" (1910) та "Сільвія" (1913). (не забудьте про Марка Твена!! :)) Визначним діячем американського критичного реалізму був Теодор Драйзер (1871-1945), який після довгих мандрівок та журналістської праці, захоплюючись філософією Спенсера, почав створювати романи про американську дійсність: "Сестра Керрі" (1900), "Дженні Герхардт" (1911),"Трилогія бажання" ("Фінансист", "Титан","Стоїк"),"Геній"(1915) .
  7. Творчий шлях Марка Твена. Семюел Клеменс (1835-1910) народився в селі Ганнібал у штаті Міссурі в бідній родині. Він рано почав працювати, став учнем у друкарні, засвоїв цю професію і мандрував містами східного узбережжя в пошуках роботи. У 22 роки він оволодів професією лоцмана і почав водити кораблі по річці Місісіпі.Ці 4 роки надзвичайно збагатили його досвід, тут народився його псевдонім "Марк Твен".Через громадянську війну він тимчасово відправляється на Захід, а затим стає журналістом, і в середині 60-х виходять його перші гумористичні оповідання. В 1868 році він відправляється до Європи в якості кореспондента. Результатом цієї поїздки стала книга "Простаки за кордоном" (1869), завдяки якій він став відомим.Сатиричне осмислення американського менталітету мало успіх і в США, і в Європі.Марк Твен втілює в свої твори основи американського народного гумору, водночас наповнюючи їх глибокою соціальною проблематикою.Перша збірка оповідань - "Славнозвісна стрибаюча жаба з Калавераса та інші оповідання" (1867) - був витриманий у дусі американських народних усних оповідань.Визначними є побутові гуморески Твена.Ряд оповідань присвячена висміюванню американської журналістики. Оповідання "Як мене обирали в губернатори", "Як я редагував сільськогосподарську газету", "Як я служив секретарем" викривають вади суспільства.Повернувшися з Європи, Твен одружується з дочкою вуглепромисловця Емілією Лангдон, будує собі в Хартфорді, Коннектикут, великий будинок, що стає своєрідним літературним центром Америки.Тут він створює роман "Позолочений вік" (1873), ряд сатиричних оповідань. У 1876 році постає роман "Пригоди Тома Сойєра", а в 1882 році - перший історичний роман "Принц і жебрак", що зображує Англію 16 століття.Вершиною творчості Марка Твена вважається роман "Пригоди Геклберрі Фінна" (1884).1889 рік - роман "Янкі при дворі короля Артура". Заглибившися в соціальну тематику, Твен пише два слабких романи - "Американський претендент" (1862) та "Вілсон-простак" (1894).Пошуки позитивного героя приводять його до написання роману "Жанна д*Арк"(1895).Іспано-Американська війна кінця століття викликає в нього ряд памфлетів, у тому числі найкраще сатиричне оповідання "Людина, що звабила Гедліберг" (1898).Ряд памфлетів викриває американський расизм.
  8. Творчий шлях Джека Лондона. Народився у Сан-Франциско, жив у родині свого вітчима, фермера Джона Лондона, дуже бідно.Ще школяром він починає сам заробляти на життя. Закінчивши школу, він стає робітником на консервній фабриці,потім займається забороненим промислом устриць, затим наймається матросом.Працюючи, Лондон жадібно читає, в тому числі захоплюється філософією Ніцше.В 1893 році він пише оповідання "Тайфун коло берегів Японії", що перемагає в конкурсі на найкраще описове оповідання.Завчасно понадіявшися на літературний успіх, він кидає роботу, і стає безробітним.Взявши участь у "голодному поході" на Вашингтон, він згодом стає волоцюгою і мандрує Америкою, потрапляє в Канаду і там його садять до в*язниці.Нарешті, повернувшися на батьківщину, вступає до університета, затим вирушає на Аляску в пошуках золота. Саме враження від тамтешнього життя спонукає його в 1899 році взятися до написання "Північних оповідань".Ці твори нелегко досягли визнання.Створивши кілька збірок оповідань, Лондон вирушає до Південної Африки, але потрапляє до Лондона, де створює книжку "Люди безодні" (1902) про неймовірні злидні мешканців Іст-Сайду.В період між 1905 та 1910 роком, захопившися соціалістичними ідеями, Лондон пише революційні статті, а також соціальні романи "Залізна п*ята" та "Мартін Іден" (1909). Затим він поступово відходить від політики, пропагуючи втечу до природи ("Місячна долина" (1913)).З*являються аполітичні романи - "Маленька хазяйка великого будинка" (1915) тощо.Лондон прагне розбагатіти, щоб стати незалежним і писати "справжні" речі. Проте це не здійснилося : письменник захворів, і в 1916 році від передозування ліків помирає.
  9. Своєрідність сюжету і композиції у романі Флобера “Мадам Боварі”.
  10. Своєрідність героя в романі Мопассана “Любий друг”. Другий роман Мопассана “Любий друг” (1885) відзначається гострою соціальною тематикою. Автор втілив тут усе своє знання закулісних боків журналістики. Відставний офіцер Дюруа прибуває до Парижа і проходить шлях,  подібний до бальзакового Растіньяка. Він проводить героя через різні сходинки суспільної драбини. Мопассан дає героя романа в єдності його внутрушніх і зовнішніх рис,  позаяк психологічно Дюруа такий самий нескладний,  як і його портрет. Дюруа - не аристократ,  він не має зв'язків,  не має підтримки,  природа не наділила його блискучими здібностями.  Єдина його перевага - приваблива зовнішність. Те,  що така людина швидко просувається вгору,  до міністерського крісла,  само собою характеризує епоху. Дюруа досягає всього в житті,  робить кар'єру тому,  що вміє ловити момент.
  11. Жанрова своєрідність роману Мопассана “Життя”. Епіграфом до роману “Життя” (1883)є слова “Безхитрісна правда”.  Мопасан прагнув до цікавості,  незвичності сюжету,  але давав історію звичайного людського життя.  Роман має відповісти на питання “Що таке життя? Яке воно?”.  Для цього автор простежує життя Жанни де Во,  пов'язане з поступовим розпадом та занепадом її родини. Виховання Жанни задумане в дусі Просвітництва,  батьки покладають на неї величезні надії.  З монастиря вона виходить щасливою,  багатою,  повною сил,  красивою,  розумною. Мопассан малює оточуючий світ таким,  який він є в очах Жанни,  що допомагає йому показати,  як протягом людського життя міняється цей погляд. Жанна мріє про одруження,  але,  вийшовши заміж за віконта де Ламара,  вона стикається з його справжніми якостями і втрачає надію.  Намагаючись знайти підтримку в батьків,  вона розчаровується і в них.  Навіть любов до сина приносить їй більше страждань,  ніж радості. Поль хворобливий в дитинстві,  а подорослішавши,  забуває матір заради коханки,  залізає в борги,  розорює Жанну. Жанна стає нещасною,  світ стає не таким прекрасним для неї. Тема втрати ілюзій вирішена не тільки в психологічному плані,  а й у соціальному: показана загибель дворянського світу,  що знищується під натиском капіталізму. Мопассан гостро відчуває поезію буття на лоні природи,  і все ж таки не може не показати,  що час дворянства пішов. Віконт де Ламар,  його син Поль - ілюстрації морального занепаду дворянсьва. Вустами Розалі,  служанки,  Мопассан відповідає на питання,  яке є життя: “Не таке погане,  але й не таке добре,  як думається”.
  12. Жанрова розмаїтість новел Мопассана.  Мопассан ввійшов в історію літератури насамперед як новеліст,  написавши 16 збірок новел: “Заклад Тельє”, “Мадемуазель Фіфі”, “Оповідання Вальдшнепа”, “Місячне світло”, “Міс Гарріет” тощо. Однією з провідних тем від початку була любов (“Заклад Тельє,””Спадок”, “Ця свиня Морен”). Серйозною була проблема війни та все коло пов'язаних з нею питань. Про франко-пруську війну написано близько 20 новел. Перша зріла новела “Пишка” несе думку про те,  що війни могло б і не бути. “Пишка” - частина збірки “Меданські вечори”. Самовідданість піднімає до героїв найпересічніших людей: двоє приятелів,  що ловлять рибу на прикордонній лінії,  потрапляють в руки до прусаків,  які пропонують їм життя за пароль.  Тим і в голову не приходить видати пароль,  їх розстрілюють (новела “Два товариші”). Вражають картини селянського опору (“Стара Соваж”). Тема повії представлена широко,  так само як і тема любові до грошей як  у зв'язку з любовною,  так і без нього. ... (і так далі,  коротше я не знаю шо писати).
Категорія: Це цікаво | Переглядів: 518 | Додав: zhmurkoalexandr2016 | Теги: Світова література | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar