Запилення –

процес переносу пилкових зерен із пиляків,що розкрилися на приймочку маточок. Вступаючи у контакт з приймочкою, пилкові зерна поглинають додаткову кількість води з клітин її поверхні (за градієнтом водного потенціалу). Після насиченя водою пилок проростаю вегетативною клітиною у пилкову трубку. Генеративна клітина ділиться, утворюючи два спермії. Пилок, що проріс вегетативною клітиною (пилковою трубкою) з двома сперміями у середині відповідає зрілому чоловічому гаметофіту.

Заплідненя. →

Пилкова трубка росте через стовпчик до насіннєзачатку. Входить в нього через мікропіле, і проникає в одну з синергід, ядро якої до того часу відмирає. Два спермії і ядро клітини-трубки вприскуються у цю синергіду через субтермінальну пору, яка відкриваються у пилковій трубці. Потім ядро одногоз сперміїв виходить з синергіди і зливається з яйцеклітиною, утворюючи диплоїдну зиготу, а другого – з ценральним ядром, формуючи триплоїдне первинне ядро ендосперму. Ядро клітини-трубки, синергіда, що залишилася , і антиподи відмирають.

Апоміксис –

розвиток зародку з незаплідненої клітини:

Партеногенез –

із незаплідненої яйцеклітини;

Апогамія –

із незаплідненої клітини-синергіди або клітини-антиподу;

Апоспорія –

із вегетативних (диплоїдних) клітин спорофіту без запліднення.

Розвиток насінини і плоду після подвійного запліднення:

1. Первинне ядро ендосперму ділиться, утворюючи ендосперм (запасну тканину, що живить);
2. Зигота розвивається у зародок;
3. Інтегументи перетворюються у насіннєву шкірку;
4. Нуцелус, у насінні деяких груп покритонасінних формує перисперм – запасну тканину, що живить;
5. Стінка зав’язі і пов’язані з нею структури (а іноді і інщі частини квітки або суцвіття) формує оплодень. Стінка зав’язі потовщується і диференціюється на окремі шари – зовнішній екзокарпій, серередній мезокарпій, внутрішній ендокардій (іноді тільки на екзот- і ендокардій).

Класифікація насіння, за місцем зберігання запасних поживних речовин:

1. Насіння з ендоспермом (пшениця, мак),
2. Насіння без ендосперму з сім’ядолями (горох, соя),
3. Насіння з ендоспермом і периспермом (чорний перець),
4. Насіння з периспермом (куколь).

Плід – насінина разом з оплоднем.

Ґрунтові екофактори,

які впливають на ріст рослин:

1. Структура ґрунту,

2. Хімічний склад.

Екологічні групи рослин по відношенню до родючості ґрунтів:

1. Ультрамегатрофи –

рослини, дуже вибагливі до родючості ґрунтів (соняшник),

2. Мегатрофи –

рослини які ростуть на багатих поживними речовинами ґрунтах (дуб, ясен, кульбаба).

3. Мезотрофи –

рослини помірно вибагливі до вмісту поживних речовин у субстраті (ялина);

4. Оліготрофи –

рослина, які ростуть на бідних поживними речовинами ґрунтах (сосна, вереск, торф’яний мох).

Рослини, пристосовані до певного типу ґрунтів:

а. Кальцефіли –

рослини, які ростуть на багатих вуглекислим кальцієм (дуб вапняний);

б. Кальцефоби –

рослини, що негативно реагують на наявність солей кальцію у ґрунті (брусника, люпин);

в. Жамофіти –

рослини, які ростуть на пісках (верблюжа колючка, осока пісчана);

г. Галофіти –

рослини засолених ґрунтів (солянка іберійська)

Біотичні екофактори:

1. Фітогенні – фактори взаємодії різних рослин між собою:

а. Паразитизм –

життєзабезпечення одних рослин за рахунок інших (повитиця);

б. Симбіоз –

взаємовигідне співжиття різних рослин (мікориза у вищих рослин);

в. Алелопатія –

взаємний вплив рослин між собою через фізіологічно активні речовини які вони виділяють у ґрунт.

2. Зоогенні – фактори взаємодії тварин і рослин між собою:

1. Запилення рослин комахами і птахами,

2. Структурування субстрату (черв’яки),

3. Нанесення пошкоджень (колорадський жук, тля),

4. Розповсюдження насіння.

Дія антропогенних екофакторів на рослини:

1. Непряма –

зміна фізичного і хімічного складу атмосфери, водних басейнів, ґрунтів;

2. Пряма –

вирубка лісів, посадка лісових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур.

Таксонометричні одиниці фітоценозів:

Асоціація –

сукупність подібних фітоценозів, які мають тотожні ступені (домінуючі і субдомінуючі види рослин), однорідний склад (з набором характерних видів рослин), характерних для певного ландшафту або ряду тотожних ландшафтів. Назва асоціації визначається назвами домінантного і субдомінантного видів рослин. (Наприклад, смеречник бруснічний).

Група асоціацій –

сукупність асоціацій, які відрізняються лише за складом субдомінантних видів рослин. (смеречник зеленомоховий і смеречник сфагновий).

Формація –

таксон, який об’єднує групи асоціацій, які мають декілька або хоча б один едифікатор. (Наприклад, формація об’єднує усі асоціації, де домінує сосна – бори, де дуб – діброви).

Група формацій –

сукупність формацій, у яких едифікатори-домінанти належать до однієї і тієї ж життєвої форми.(наприклад, група формацій – темнохвойні ліси, друга – світлохвойні ліси).

Клас формацій →

об’єднує такі групи формацій, едифікатори яких близькі між собою за структурою життєвої форми. (Наприклад, клас –хвойні ліси, клас – літньозелені ліси).

Тип рослинності →

об’єднує класи формацій, які мають схожу форму і умови існування. (Наприклад, степи, луки, хвойні вічнозелені ліси помірного клімату, дощові тропічні ліси, літньо зелені широколистяні ліси помірного клімату, болотна рослинність і т.д.).