Інфекційні хвороби супроводжують людину  з моменту її обособлення від тваринного світу і становлення як виду.

 Відомості про заразні хвороби можно знайти у стародавніх пам’ятках писемності: ієрогліфах стародавнього Китаю і Єгипту, біблії, а потім – у російських , де вони називаються “моровими хворобами, повальними”. Епідемії і пандемії інфекційних хвороб були у всі історичні періоди життя людини. У середні століття від чуми ( чорна смерть) вимерла третина населення Європи, а всього на землі у Х1У ст від цієї хвороби померло більш ніж 50 млн людей. У ХУП-ХУШ ст кожного року тільки у Європі  природньою віспою хворіли біля 10 млн людей. Епідемії сипного тифу були обов’язковими супутниками війн і від них вмерло більше людей, ніж від зброї. Пандемія грипу часів першої світової війни – “іспанка” вразила 500 млн людей, із яких 20 млн – вмерли. 

До цієї групи відносяться: грип, парагрип, аденовірусна,  респіраторно-синцитіальна, риновірусна і мікоплазменна інфекції.  В останні роки до цієї групи внесено і реовірусні хвороби.

 ОРЗ займають важливе місце у патології людини. За даними офіційної статистики, грипом та іншими ОРЗ кожного року хворіє понад 40 млн людей, що становить 15-20% втрат від непрацездатності.  У період епідемій хворіє від 30 до 80% людей.

У людини  відомо  більш ніж 250 видів гільмінтів. У процесі життя гільмінти проходять ряд статій розвитку ( життєвий цикл). При цьому статевозрілі форми ( імаго) паразитують в організмі кінцевого хазяїна, а виділені яйця або лічинки розвиваються або у зовнішгьому середовищі, або в організмі проміжних хазяїв. Людина може бути як кінцевим, так і проміжним хазяїном.

Гельмінти, життєвий шлях яких не може завершитись без людини, називаються гельмінтоантропонозами, а здатні  до існування без людини – гельмінтозоонозами.

Гельмінтози, або глисні захворювання, у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку зустрічаються дуже часто. Це  пов'язане з тим, що діти  у цьому віці ще не можуть дотримуватись в належній мері правил гігієни.