Одним із аспектів всебічного розвитку особистості є висока правова культура.

Правове виховання — виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Мета правового виховання учнів — формування в них правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.

Прилучення учнівської молоді до правової культури збагачує її духовне життя. Водночас знання нею своїх прав і обов'язків розширює можливості їх реалізації, зокрема й у власних інтересах. Правове виховання зміцнює життєву позицію, підвищує громадянську активність, загострює почуття непримиренності до негативних явищ.

У правовиховній роботі школи існують певні недоліки: у її змісті превалюють питання кримінального права; перевага надається вивченню прав особистості, менше уваги звертают ... Читати далі »

Поняття про процес навчання

Поняття «процес навчання» належить до вихідних у педагогіч­ній науці. Ознаками навчання є:

— організація засвоєння новими поколіннями накопиченого суспільством соціального досвіду, що вимагає спільної діяльності навчаючих і тих, що навчаються;

— активність суб'єкта навчальної діяльності.

Отже, процес навчання — це спеціально організована пізнаваль­на діяльність, яка моделюється (визначаються цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми) для прискореного опанування люди­ною основами соціального досвіду, накопиченого людством.

Враховуючи вищезазнач ... Читати далі »

Було висловлено наступні ідеї:

Стосунки з учнями. Учасники зустрічі педагогіку співробітництва пов'язують перш за все з формуванням позитивного ставлення учнів до навчання, для чого необхідно залучити їх до праці учіння, ви­кликати радісне почуття успіху, руху вперед, розвитку, що обу­мовлює спільну працю вчителів і дітей. На перше місце виходять доброзичливі стосунки вчителів з учнями.

Навчання без примушування. Педагоги виключають із своєї методики примушення дітей до навчання. «Яким би слабким клас нам не дістався, ми десятиліттями не ставили дітям негативних оцінок, не скаржилися батькам на учнів, не давали зауважень на уроках — виявилося, шо так навчати можна...» Тому педагогіка співробітництва спрямована на те, щоб дати дітям упевненість в ус­піху, навчити їх вчитися, не допускати відставання. Цій меті підкорюється і контроль за пізнавальною роботою учнів. Ш.О. Амо-нашвілі взагалі молодшим школярам не ставить відміток, В.Ф. Ша­талов у випадку невиконання роботи залишав першу клітинку у відомості щоденного обліку знань. Форми різні, а сутність єди­на — навчання без ... Читати далі »