Інтенсивний розвиток педагогіки в XIX—XX ст. привів до утво­рення системи педагогічних наук, що включає в себе: загальну пе­дагогіку, яка охоплює основні питання виховання і навчання люди­ни. Розвиток загальної педагогіки як науки визначив створення в се­редині неї самої самостійних галузей знань, таких як: дидактика (теорія навчання і освіти), теорія виховання, школознавство (управ­ління школою), вікову педагогіку, яка досліджує особливості вихо­вання на різних етапах вікових груп (переддошкільна, дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих); дефектологію як спеціальну педаго­гіку, що розробляє питання виховання і навчання глухонімих і глу­хих (сурдопедагогіка), сліпих і тих, хто погано бачить (тифлопедагогіка), розумововідсталих (олігофренопедагогіка), діти з розладом мови (логопедія); методику, яка вивчає специфіку вивчення окремих навчальних предметів (мови, математики, природознавства тощо); історію педагогіки, що досліджує розвиток педагогічних ідей у різні епохи, різними представниками науки; порівняльну педаго­гіку, яка вивчає порівняльним методом виховання і навчання в різ­них країнах; етнопедагогіку, об'єктом дослідження якої є вивчення особливостей, досвіду народного виховання, які відбиті в національ­ній культурі, народних традиціях, звичках, фольклорі.

Джерелами розвитку педагогіки є науково-педагогічні дос­лідження, передовий педагогічний досвід, історія педагогіки, а та­кож ряд наук, які тісно пов'язані з педагогікою: філос ... Читати далі »

Цей принцип знайшов всебічне обгрунтування в працях Ю.К. Бабанськсго, який сутність принципу бачить у тому, щоб із ряду можливих варіантів навчального процесу усвідомлено вибрати такий, який за даних умов забезпечить максимально можливу ефективність рішення завдань навчання, виховання і розвитку школярів при раціональних витратах часу і зусиль учителя і учнів.

Способи оптимізації навчання.

1. Комплексне планування і конкретизація завдань навчання, виховання і розвиток школярів за конкретних умов навчання.

2. Конкретизація змісту навчання. Цей спосіб оптимізації по­требує виділення головного, основного: понять, фактів, провід­них виховних ідей; відбору вправ для розвитку практичних умінь, навичок пізнавальної діяльності на основі вивчення особливостей учнів конкретного класу; встановлення міжпредметних зв'язків; забезпечення відповідності обсягу, складності матеріалу, виділе­ного часу.

... Читати далі »

Фізичне виховання молоді — це сукупність дій вихователя і ви­хованця, спрямованих на розвиток організму, укріплення здоро­в'я, забезпечення гармонії «фізичного розвитку та духовного жит­тя багатогранної діяльності людини» (В.О. Сухомлинський).

Результат фізичного виховання особистості виражається в ово­лодінні нею фізичною культурою, яка представляє собою сукуп­ність досягнень людини в галузі її фізичного розвитку.

Фізичне виховання пройшло довгий шлях свого розвитку.

В античному світі перед фізичним вихованням дітей аристок­ратії стояло завдання сприяти підготовці сильних, удалих воїнів, слухняних і витривалих солдат для захисту рабовласницької дер­жави і придушення повстань рабів.Ідеалом грецького виховання вважався гармонійний розвиток усіх фізичних і психічних сил та здібностей людини. У Спарті, щоб зробити спартанських дівчат здатними народжу­вати здорових дітей, держава прописувала займатися особливим курсом гімнастики (бігати, боротися, стрибати, кидати диск, спис). ... Читати далі »

Одним із аспектів всебічного розвитку особистості є висока правова культура.

Правове виховання — виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Мета правового виховання учнів — формування в них правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.

Прилучення учнівської молоді до правової культури збагачує її духовне життя. Водночас знання нею своїх прав і обов'язків розширює можливості їх реалізації, зокрема й у власних інтересах. Правове виховання зміцнює життєву позицію, підвищує громадянську активність, загострює почуття непримиренності до негативних явищ.

У правовиховній роботі школи існують певні недоліки: у її змісті превалюють питання кримінального права; перевага надається вивченню прав особистості, менше уваги звертают ... Читати далі »

Поняття про процес навчання

Поняття «процес навчання» належить до вихідних у педагогіч­ній науці. Ознаками навчання є:

— організація засвоєння новими поколіннями накопиченого суспільством соціального досвіду, що вимагає спільної діяльності навчаючих і тих, що навчаються;

— активність суб'єкта навчальної діяльності.

Отже, процес навчання — це спеціально організована пізнаваль­на діяльність, яка моделюється (визначаються цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми) для прискореного опанування люди­ною основами соціального досвіду, накопиченого людством.

Враховуючи вищезазнач ... Читати далі »

Було висловлено наступні ідеї:

Стосунки з учнями. Учасники зустрічі педагогіку співробітництва пов'язують перш за все з формуванням позитивного ставлення учнів до навчання, для чого необхідно залучити їх до праці учіння, ви­кликати радісне почуття успіху, руху вперед, розвитку, що обу­мовлює спільну працю вчителів і дітей. На перше місце виходять доброзичливі стосунки вчителів з учнями.

Навчання без примушування. Педагоги виключають із своєї методики примушення дітей до навчання. «Яким би слабким клас нам не дістався, ми десятиліттями не ставили дітям негативних оцінок, не скаржилися батькам на учнів, не давали зауважень на уроках — виявилося, шо так навчати можна...» Тому педагогіка співробітництва спрямована на те, щоб дати дітям упевненість в ус­піху, навчити їх вчитися, не допускати відставання. Цій меті підкорюється і контроль за пізнавальною роботою учнів. Ш.О. Амо-нашвілі взагалі молодшим школярам не ставить відміток, В.Ф. Ша­талов у випадку невиконання роботи залишав першу клітинку у відомості щоденного обліку знань. Форми різні, а сутність єди­на — навчання без ... Читати далі »

Контроль сприяє виявленню навчальних досягнень учнів, учня; розкриттю причин слабкого засвоєння учнями змісту освіти і вживанню раціональних заходів для ліквідації виявлених у результаті перевірки знань школярів недоліків як у роботі учнів, так і у вчителів.

Контроль за результатами навчально-пізнавальної діяльності учнів включає в себе: перевірку, тобто виявлення знань, умінь і навичок; оцінку - вимірювання знань, умінь, навичок, погляд на їх рівень; облік - фіксацію результатів оцінювання у вигляді балів.

Функції контролю

1. Контролююча. Для здійснення цілеспрямованого керування процесом навчання необхідний оперативний зворотний зв'язок. Перевірка знань дає учителю інформацію про хід пізнавальної діяльності учнів, про те, як іде засвоєння для визначення можливостей подальшого просування в оволодінні змістом освіти.
2. Навчальна. Перевірка сприяє більш глибокому засвоєнню програмового матеріалу, тобто в процесі слухання відповідей товаришів, доповнень учителя здійснюється систематизація знань, їх закріплення. Учень учиться крити ... Читати далі »

Естетика — наука про прекрасне. Тому естетичне виховання — це сукупність дій вихователя і вихованців у ході їх діяльності, які забезпечують формування естетичної культури особистості.

Естетична культура передбачає сформованість у людини есте­тичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий людину світ, зберігати прекрасне.

Засвоєння людиною основ естетичної культури сприяє: її ро­зумовому розвитку, більш глибокому розумінню дійсності, розвитку сприймання, уяви, моральному формуванню особистості («есте­тика — сестра етики»); трудовому, фізичному вихованню («краси­ве тіло — здорове тіло»), духовному збагаченню.

«Краса — могутній засіб виховання чутливості душі, — писав В.О. Сухомлинський. — Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розумі ... Читати далі »

Класний керівник навчального закладу системи загальної серед­ньої освіти — «це педагогічний працівник, який здійснює педаго­гічну діяльність з колективом учнів класу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-ма­сової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань на­вчання й виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихован­ців), їх соціального захисту».

У цьому ж документі визначено права класного керівника:

— відвідування уроків, занять з теоретичного та виробничого навчання, виробничої практики та позакласних занять у своєму класі (групі), присутність на заходах, що проводять для учнів (ви­хованців) навчальні, культурно-просвітні заходи, інші юридичні або фізичні особи;

— внесення пропозицій на розгляд адміністрації навчального закладу та педагогічного заохочення учнів (вихованців);

... Читати далі »