ЗДЕРЕВ’ЯНІННЯ –
|
відкладання лігніну в матриксі клітинної стінки. Процес здерев’яніння починається з серединної пластинки, потім розповсюджується на первинну, пізніше вторинну оболонки.
|
Лігнін –
|
полісахарид, який надає міцності клітинної стінки.
|
ОПРОБКОВІННЯ –
|
відкладання суберину в матриксі клітинної стінки.
|
Суберин –
|
ліпідний полімер який створює основу, в яку занурений віск – інший ліпідний полімер.
|
Функція →
|
Воска сумісно з суберином формують захисні шари клітинної стінки, які попереджують проникнення водних розчинів і повітря через них. Опробковіння характерно для клітин водопровідних (судини) і внутрішніх граничних тканин (облямовуючи клітин провідних пучків ендодерми).
|
|
|
КУТИНІЗАЦІЯ –
|
виділення протопластом кутину і воску у вигляді шарів зовні клітинної стінки.
|
Кутин –
|
ліпідний полімер який створює основу, в яку занурений віск. Кутин з зануреними у нього восками утворює кутикулу, яка вкриває зовнішні стінки епідермальних клітин.
|
Функція →
|
Захищає органи рослин від надлишкового випаровування, механічних пошкоджень, поглинає ультрафіолетові промені.
|
|
|
МІНЕРАЛІЗАЦІЯ –
|
відкладення в клітинну стінку й на ній мінеральних речовин (кремнезем, вуглекислий кальцій). Характерна для епідермальних тканин і виростів на ній (трихом).
|
|
|
ОСЛИЗНЕННЯ –
|
утворення в клітинних стінках на основі пектинових речовин або целюлози сильно гідратованих полісахаридів – слизу й камеді.
|
Слиз –
|
вуглевод близький до пектинових речовин, сильно розпливається у воді.
|
Камедь –
|
вуглевод близький до пектинових речовин, клейкий, може витягуватись у нитки.
|
Функція →
|
1. Слиз кореневого чохлика служить у якості змазки, яка полегшує просування кінчика кореня у ґрунті.
2. Слиз залозок комахоїдних рослин (росянка) забезпечує приклеювання комах до ловчого апарату.
3. Слиз зовнішніх клітин насіннєвої оболонки (лен, айва) закріплюють насіння на поверхні ґрунту, забезпечуючи сприятливий водний режим при проростанні.
4. Камедь закриває пошкоджені ділянки стебел (вишня, слива).
|
|
|
МАЦЕРАЦІЯ –
|
процес роз’єднання клітин у наслідку руйнування серединної пластинки.
|
|
Будова клітинної стінки:
|
|
А. Серединна пластинка –
|
утворена пектиновими речовинами. Є загальною для сусідніх клітин.
|
Б. Первинна клітинна оболонка –
|
складається з целюлозного каркасу просоченого матриксом – геміцелюлозами, глікопротеїдами, й пектиновими речовинами, які роблять її еластичною. Тонкі ділянки цієї оболонки називаються первинними поровими полями, через які проходять тяжи цитоплазми (плазмодесми), які з’єднують протопласти сусідніх клітин.
|
В. Вторинна клітинна оболонка –
|
складається з целюлозного каркасу просоченого тільки геміцелюлозами. Вторинні оболонки характерні для механічних і водопровідних тканин, протопласт яких поступово відмирає. У вторинної оболонки виділяють три шари – зовнішній , середній і внутрішній. Ці шари відрізняються один від одного за орієнтацією целюлозних мікрофібріл (тяжів каркасу). Вторинна оболонка не відкладається на первинних порових полях, утворюючи в цих місцях пори.
|
|
ВКЛЮЧЕННЯ – (ЕРГАСТИЧНІ
РЕЧОВИНИ)
|
це «пасивні» продукти протопласту (виключені з обміну речовин), накопичення яких в надлишку призводить до випадіння їх в осад у аморфному вигляді або формі кристалів. Включення входять до складу клітинної оболонки, гіалоплазми, органел і вакуоль.
|
Типи включень:
|
1. Запасні речовини,
2. Кінцеві продукти обміну (кристали солей).
|
|
|
ЗАПАСНІ РЕЧОВИНИ –
|
тимчасово виключені із обміну речовин сполуки.
|
Типи запасних речовин:
|
1. Крохмальні зерна,
2. Ліпідні краплі,
3. Алейронові зерна.
|
|
|
КРОХМАЛЬНІ ЗЕРНА –
|
форма відкладення запасного крохмалю в пластидах.
|
АСИМІЛЯЦІЙНИЙ (ПЕРВИННИЙ) КРОХМАЛЬ –
|
утворюється з цукрів (глюкози) в хлоропластах підчас фотосинтезу.
|
ЗАПАСНИЙ (ВТОРИННИЙ) КРОХМАЛЬ –
|
утворюється з розщепленого (гідролізованого) до глюкози первинного крохмалю. Відкладається в лейкопластах (амілопластах) клітин тих частин рослин які позбавлені світла.
|
Типи крохмальних зерен:
|
1. Прості (мають один твірний центр),
2. Складні (мають декілька твірних центрів),
3. Напівскладні (декілька твірних центрів покриті загальними шарами крохмалю).
|
|
|
|
|
|
|
|
ЛІПІДНІ КРАПЛІ –
|
форма накопичення жирних олій у пластидах і гіалоплазмі клітин. Структури сферичної форми, у якій жирні олії можуть бути вкриті білком.
|
|
|
АЛЕЙРОНОВІ ЗЕРНА –
|
білкові відкладення у мембранних міхурах утворених ЕПС.
|
Будова →
|
1. Мембрана,
2. Аморфний білок,
3. Кристалічний білок (кристалоїд),
4. Глобулярний білок (глобоїд).
|
! Після використання клітиною білка алейронового зерна, воно перетворюється на вакуолю.
|
|
ВАКУОЛЯ –
|
органела клітини у вигляді мембранного пухиря – тонопласту, заповненого клітинним соком.
Вакуолі утворюються з мембран ЕПС і апарату Гольджі.
|
Функція →
|
- Накопичення в клітинному соку продуктів обміну речовин (включеннь): а). Запасних речовин, б). Кристалів й іонів солей, в). Пігментів (антоціани), г). Алкалоїдів, д). Органічних кислот і т.п.
- Створення тургорного тиску, що забезпечує пружність клітин і тканин рослин.
|
Тургор – внуриклітинний тиск.
Плазмоліз – вихід води із вакуль за градієнтом концентрації з втратою тургору.
Деплазмоліз – повернення води у вакуль за градієнтом концентрації з відтворенням тургору.
|
|
МІТОХОНДРІЯ –
|
органела клітини, 0,3-1,0 мкм.
|
Будова →
|
1. Подвійна мембрана:
а. Зовнішня – контролює обмін речовин між мітохондрією та гіалоплазмою,
б. Внутрішня – утворює кристи (вирости у вигляді пластин) і відрізняється за хімічним складом.
2. Матрикс – тонкогранулярна речовина яка заповнює мітохондрію з середини.
Містить: а. Рибосоми, б. РНК, в. ДНК, г. Білок.
|
Функція →
|
Синтез АТФ (аденозинтрифосфорної кислоти) із АДФ (аденозидифосфорної кислоти). У внутріклітинних реакціях, де йде поглинання енергії, АТФ руйнується до АДФ з виділенням енергії.
|
|
ХРОМОПЛАСТИ –
|
пластиди які старіють, містять пігменти каротиноїди (ліпоїди) і не мають хлорофілу. Внутрішня мембранна система зруйнована, є поодинокі тилакоїди або мережа трубок.
|
Типи хромопластів залежно від форми накопичення каротиноїдів:
|
1. Глобулярні (пігмент розчинений в ліпідних пластоглобулах, які займають основний об’єм пластид),
2. Фібрілярні (трубчасті),
3. Кристалічні.
|
Функція →
|
Непряма, приваблення комах, птахів і тварин до квітів і плодів рослин.
|
ЛЕЙКОПЛАСТИ –
|
непігментовані пластиди із слабко розвиненою системою мембран у середині. Несвітлі перетворюються в хлоропласти.
|
Функція →
|
Синтез і накопичення запасних речовин:
|
АМІЛОПЛАСТ →
|
1. Вторинного крохмалю у вигляді крохмальних зерен:
а. Простих,
б. Складних,
в. Напівскладених;
|
ПРОТЕОПЛАСТ →
|
2. Білка у вигляді кристалів або аморфних включень,
|
ОЛЕОПЛАСТ →
|
3. Ліпідів у вигляді пластоглобул.
|
ПРОПЛАСТИДИ –
|
дрібні безбарвні або блідо-зелені недиференційовані пластиди, які знаходяться у меристематичних тканинах (клітини яких постійно діляться) коренів і пагонів. Вони є попередниками інших пластид – хлоропластів лейкопластів і хромопластів. Якщо розвиток пропластид у більш диференційовані структури затримується із-за відсутності світла, в них може з’явитися одно або декілька проламелярних тілець, які є напівкристалічним скупченням трубчатих мембран. Пластиди які містять проламелярні тільця, називають етіопластами. Етіопласти перетворюються в хлоропласти на світлі, при цьому мембрани проламелярних тілець формують тилакоїди. Етіопласти утворюються в листках рослин, які знаходяться у темряві. Пропластиди зародків насіння спочатку перетворюються у етіопласти, із яких на світлі потім розвиваються хлоропласти. Для пластид характерні відносно легкі переходи від одного типу до іншого. Пластиди розмножуються поділом надвоє. У меристематичних клітинах час поділу пропластид приблизно співпадає з часом поділу клітини. Однак у зрілих клітинах більша частина пластид утворюється в результаті поділу зрілих пластид.
|
|
|
|
МІКРОТРУБОЧКИ –
|
органели утворені сферичним білком тубулином розташованим по спіралі. Æ 25 нм, ℓ = 2-5 мкм. Є нестійкими структурами, завжди знаходяться у стані розпаду й утворення. Мають вигляд трубочок (всередині порожні).
|
Функції →
|
- Опорно-арматурна структура, що підтримує форму протопласту клітини;
- Є транспортними рейками для перемішення органел у гіалоплазмі та хромосом під час поділу клітини мітозом і мейозом;
- Орієнтування целюлозних мікрофібріл на клітинній стінці,
- Утворення серединної пластинки під час цитокінеза,
- Є компонентом джгутиків.
|
|
|
МІКРОФІЛАМЕНТИ –
|
органели утворені сферичним білком актином розташованим по спіралі, виповнені. У гіалоплазмі утворюють рухому арматурну структуру – мікротрабекулярну решітку, цитоплазматичні нитки якої розташовані паралельно.
|
Функція →
|
Забезпечення руху цитоплазми. Мікрофіламенти скорочуючись сковзають відносно одна одної, генеруючи тим самим рух гіалоплазми (цитоплазми).
|
|
|
ПЛАСТИДИ –
|
органели рослинної клітини.
|
Будова →
|
- Мають подвійну мембрану.
- Заповнені стромою (колоїдною дрібнозернистою рідиною).
- Внутрішня мембрана здатна до формування взаємопов’язаної системи каналів (трубочок) і пухирців різного ступеню складності.
|
Типи →
|
а. Хлоропласти,
б. Хромопласти,
в. Лейкопласти,
д. Пропластиди.
|
ХЛОРОПЛАСТИ –
|
двохмембранна органела лінзоподібної форми Æ 4-6 мкм, h = 1-3 мкм. У клітині мезофілу («середині листка») знаходиться 40-50 хлоропластів. Строма пронизана розвиненою системою виростів внутрішньої мембрани, що мають форму плоских взаємопов’язаних пухирців, які називаються тилакоїдами (ламелами). розташовані в стопках ламели називаються гранами. Тилакоїди окремих гран зєднуються тилакоїдами строми. Фотосинтезуючі молекули – пігменти: хлорофіли, ксантофіл, каротин та інші вбудовані в мембрани тилакоїдів (ламел) із зовнішньої сторони і виконують функцію світлосприйняття і переведення енергії світла у рух електронів водню по електронтранспортним ланцюгам мембран.
|
Речовини й органели у стромі хлоропласта:→
|
1. Ліпідні краплі, 2. Крохмальні зерна, 3. Рибосоми, 4. ДНК і РНК, 5. Білок.
|
Функція →
|
Синтез вуглеводів у процесі фотосинтезу. Вуглеводи (глюкоза) синтезуються у стромі хлоропластів із молекул СО2 і атомів водню відєднаних від води під дією світла (отриманий із води кисень виводиться із хлоропластів, клітин і подальшому рослини у вигляді молекул О2.
|
|
АПАРАТ (КОМПЛЕКС) ГОЛЬДЖІ –
|
термін який використовують для позначення усіх диктіосом або тілець (пухирців) Гольджі, у клітині.
|
ДИКТІСОМИ –
|
групи (4-8 шт.) плоских, дископодібних пухирців, або цистерн, які з країв розгалужуються в складну систему трубочок.
|
Функція →
|
- Секреторна (видільна) – утворення клітинних мембран.
|
ЕНДОМЕМБРАННА КОНЦЕПЦІЯ
Внутрішні мембрани цитоплазми (за виключенням мембран мітохондрій і пластид) представляють собою єдине ціле і беруть початок від ендоплазматичного ретикулума (ЕПР). Нові цистерни диктіосом утворюються з ЕПР через стадію проміжних пухирців, а секреторні пухирці, відокремлюються від диктіосом, у кінцевому підсумку сприяють формуванню плазматичної мембрани (плазмалеми). Таким чином диктіосом перетворюють мембрани ЕПР у мембрани плазмалеми.
|
|
МЕМБРАНИ –
|
динамічні, рухливі структури, які постійно змінюють свою форму і площу.
|
Будова →
|
Мембрани складаються з подвійного шару ліпідів, у який занурені глобулярні білки.
|
Функції →
|
визначаються білками мембран:
- Регулювання пов’язаних з мембранами реакцій,
- Транспорт специфічних молекул,
- Отримання і перетворення сигналів з навколишнього середовища.
|
Основна властивість мембран –
|
напівпроникність
|
Мембрана складається із бішару (подвійного шару) ліпідних молекул з гідрофобними хвостами, що звернені всередину, і крупних білкових молекул.Білки, занурені у бішар, називають інтегрованими. З внутрішньої поверхні мембрани до леяких інтегральних білків кріпляться так звані периферійні білки. Частина білкової молекули, занурена у ліпідний бішар, є гідрофобною, частина що виступає з нього – гідрофільною. Короткі вуглеводні ланцюги прикріплені до білків із зовнішньої сторони плазматичної мем брани. У цілому структура рідинна, і вважається, що білки плавають у ліпідному «морі».
Рис.2. Рідинно-мозаїчна модель мембрани
|
Рослинна клітина –
|
найменша, структурна й функціональна одиниця рослинного організму.
|
ПРОТОПЛАСТ
ПРОТОПЛАСТ –
|
живий вміст рослинної клітини; складається із плазматичної мембрани (плазмалеми), цитоплазми і ядра.
|
Плазмалема –
(плазматична мембрана)
|
зовнішня мембрана протопласту, що оточує цитоплазму. За суттю плазмалема це мембранний мішок заповнений цитоплазмою. Плазмалема приймає участь у обміну речовин між клітиною і зовнішнім середовищем.
|
Цитоплазма –
|
позаядерна внутрішня частина протопласту клітини. Складається із гіалоплазми, у якій містяться органели та інші включення. У зоні цитоплазми відбувається енергетична, інформаційна, фізична і хімічна взаємодія усіх молекулярних компонентів (структур) протопласту. Цитоплазма здатна до росту і відтворення, при частковому видаленні може відновлюватись. Однак у евкаріотичних клітин цитоплазма нормально функціонує лише в присутності ядра. Без нього цитоплазма довго існувати не може, також як і ядро без цитоплазми.
|
Гіалоплазма –
(цитозоль, мезоплазма)
|
прозора частина цитоплазми у якій розташовані внутріклітинні структури – органели (включно з ядром клітини), включення, фізіологічно активні речовини (продукти метаболізму). Гіалоплазма постійно рухається, перетікає всередині живої клітини, переміщуючи разом із собою різні речовини, включення і органоїди. Цей рух називається циклозом і генерується зміщенням окремих молекулярних компонентів цілісної опорно-арматурної конструкції – мікротрабекулярної решітки, яку створюють білкові органели мікрофіламенти.
|
|
|