Запилення –
|
процес переносу пилкових зерен із пиляків,що розкрилися на приймочку маточок. Вступаючи у контакт з приймочкою, пилкові зерна поглинають додаткову кількість води з клітин її поверхні (за градієнтом водного потенціалу). Після насиченя водою пилок проростаю вегетативною клітиною у пилкову трубку. Генеративна клітина ділиться, утворюючи два спермії. Пилок, що проріс вегетативною клітиною (пилковою трубкою) з двома сперміями у середині відповідає зрілому чоловічому гаметофіту.
|
Заплідненя. →
|
Пилкова трубка росте через стовпчик до насіннєзачатку. Входить в нього через мікропіле, і проникає в одну з синергід, ядро якої до того часу відмирає. Два спермії і ядро клітини-трубки вприскуються у цю синергіду через субтермінальну пору, яка відкриваються у пилковій трубці. Потім ядро одногоз сперміїв виходить з синергіди і зливається з яйцеклітиною, утворюючи диплоїдну зиготу, а другого – з ценральним ядром, формуючи триплоїдне первинне ядро ендосперму. Ядро клітини-трубки, синергіда, що залишилася , і антиподи відмирають.
|
Апоміксис –
|
розвиток зародку з незаплідненої клітини:
|
Партеногенез –
|
із незаплідненої яйцеклітини;
|
Апогамія –
|
із незаплідненої клітини-синергіди або клітини-антиподу;
|
Апоспорія –
|
із вегетативних (диплоїдних) клітин спорофіту без запліднення.
|
|
|
Розвиток насінини і плоду після подвійного запліднення:
- Первинне ядро ендосперму ділиться, утворюючи ендосперм (запасну тканину, що живить);
- Зигота розвивається у зародок;
- Інтегументи перетворюються у насіннєву шкірку;
- Нуцелус, у насінні деяких груп покритонасінних формує перисперм – запасну тканину, що живить;
- Стінка зав’язі і пов’язані з нею структури (а іноді і інщі частини квітки або суцвіття) формує оплодень. Стінка зав’язі потовщується і диференціюється на окремі шари – зовнішній екзокарпій, серередній мезокарпій, внутрішній ендокардій (іноді тільки на екзот- і ендокардій).
|
Класифікація насіння, за місцем зберігання запасних поживних речовин:
- Насіння з ендоспермом (пшениця, мак),
- Насіння без ендосперму з сім’ядолями (горох, соя),
- Насіння з ендоспермом і периспермом (чорний перець),
- Насіння з периспермом (куколь).
|
Плід – насінина разом з оплоднем.
|
|
Ґрунтові екофактори,
|
які впливають на ріст рослин:
|
1. Структура ґрунту,
2. Хімічний склад.
|
Екологічні групи рослин по відношенню до родючості ґрунтів:
|
1. Ультрамегатрофи –
|
рослини, дуже вибагливі до родючості ґрунтів (соняшник),
|
2. Мегатрофи –
|
рослини які ростуть на багатих поживними речовинами ґрунтах (дуб, ясен, кульбаба).
|
3. Мезотрофи –
|
рослини помірно вибагливі до вмісту поживних речовин у субстраті (ялина);
|
4. Оліготрофи –
|
рослина, які ростуть на бідних поживними речовинами ґрунтах (сосна, вереск, торф’яний мох).
|
Рослини, пристосовані до певного типу ґрунтів:
|
а. Кальцефіли –
|
рослини, які ростуть на багатих вуглекислим кальцієм (дуб вапняний);
|
б. Кальцефоби –
|
рослини, що негативно реагують на наявність солей кальцію у ґрунті (брусника, люпин);
|
в. Жамофіти –
|
рослини, які ростуть на пісках (верблюжа колючка, осока пісчана);
|
г. Галофіти –
|
рослини засолених ґрунтів (солянка іберійська)
|
|
Біотичні екофактори:
|
1. Фітогенні – фактори взаємодії різних рослин між собою:
|
|
а. Паразитизм –
|
життєзабезпечення одних рослин за рахунок інших (повитиця);
|
|
б. Симбіоз –
|
взаємовигідне співжиття різних рослин (мікориза у вищих рослин);
|
|
в. Алелопатія –
|
взаємний вплив рослин між собою через фізіологічно активні речовини які вони виділяють у ґрунт.
|
2. Зоогенні – фактори взаємодії тварин і рослин між собою:
|
|
1. Запилення рослин комахами і птахами,
2. Структурування субстрату (черв’яки),
3. Нанесення пошкоджень (колорадський жук, тля),
4. Розповсюдження насіння.
|
Дія антропогенних екофакторів на рослини:
|
1. Непряма –
|
зміна фізичного і хімічного складу атмосфери, водних басейнів, ґрунтів;
|
2. Пряма –
|
вирубка лісів, посадка лісових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур.
|
|
Таксонометричні одиниці фітоценозів:
|
|
Асоціація –
|
сукупність подібних фітоценозів, які мають тотожні ступені (домінуючі і субдомінуючі види рослин), однорідний склад (з набором характерних видів рослин), характерних для певного ландшафту або ряду тотожних ландшафтів. Назва асоціації визначається назвами домінантного і субдомінантного видів рослин. (Наприклад, смеречник бруснічний).
|
Група асоціацій –
|
сукупність асоціацій, які відрізняються лише за складом субдомінантних видів рослин. (смеречник зеленомоховий і смеречник сфагновий).
|
Формація –
|
таксон, який об’єднує групи асоціацій, які мають декілька або хоча б один едифікатор. (Наприклад, формація об’єднує усі асоціації, де домінує сосна – бори, де дуб – діброви).
|
Група формацій –
|
сукупність формацій, у яких едифікатори-домінанти належать до однієї і тієї ж життєвої форми.(наприклад, група формацій – темнохвойні ліси, друга – світлохвойні ліси).
|
Клас формацій →
|
об’єднує такі групи формацій, едифікатори яких близькі між собою за структурою життєвої форми. (Наприклад, клас –хвойні ліси, клас – літньозелені ліси).
|
Тип рослинності →
|
об’єднує класи формацій, які мають схожу форму і умови існування. (Наприклад, степи, луки, хвойні вічнозелені ліси помірного клімату, дощові тропічні ліси, літньо зелені широколистяні ліси помірного клімату, болотна рослинність і т.д.).
|
|
|